№ 308/2897/18 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 вересня 2020 року

Київ

справа №308/2897/18

адміністративне провадження №К/9901/2665/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 308/2897/18

за позовом ОСОБА_1 до Ужгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про стягнення заборгованості, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Ужгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2018 року, прийняте у складі судді Іванчулинця Д.В. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року, прийняту колегією суддів у складі: головуючого судді Кузьмича С. М., суддів Довгої О.І., Шавеля Р.М.,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про стягнення з відповідача заборгованості по виплаті позивачу пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за період з січня 2018 року по березень 2018 року в розмірі 16972,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що постановою Ужгородського міськрайонного суду від 17 червня 2011 року задоволено позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Ужгороді, визнано протиправною відмову Управління пенсійного фонду України в м. Ужгороді у перерахунку пенсії та зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити пенсію у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 23 листопада 2010 року, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак станом на день звернення до суду рішення суду в повному обсязі не виконано. Так, заборгованість органів Пенсійного фонду по виплаті позивачу пенсії та додаткової пенсії у встановленому розмірі з січня по березень 2018 року включно складає 16972,50 грн. Свою відмову відповідач аргументує відсутністю коштів.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року, адміністративний позов задоволено. Стягнуто з Ужгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за період з січня 2018 року по березень 2018 року в розмірі 16972,50 грн.

Суди встановили, що позивач перебуває на обліку в Ужгородському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Закарпатської області.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 червня 2011 року у справі № 2а-2733/11 задоволено позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Ужгороді, визнано протиправною відмову Управління пенсійного фонду України в м. Ужгороді у перерахунку пенсії та зобов`язано здійснити перерахунок та виплатити пенсію у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 23 листопада 2010 року, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зазначена постанова залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2011 року та набрала законної сили.

Сума пенсії за період з січня по березень 2018 року у визначеному в постанові Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області розмірі позивачу виплачена не була, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Не погоджуючись із такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач направив до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалені судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Верховний Суд переглянув судові рішення у межах касаційної скарги, з`ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про наявність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Розмір додаткових пенсій за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорії 1 був визначений у ст. 50 Закону № 796-XII, та для інвалідів IІI групи становив 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Розмір державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв`язку з втратою годувальника був передбачений у ст. 54 Закону № 796-XII, та для інвалідів IІI групи становив 6 мінімальних пенсій за віком.

Водночас, 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VIII, пунктом 63 якого, зокрема розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким установлено, що норми і положення зокрема ст. 50, 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із новою редакцією ст. 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 54 Закону № 796-ХІІ (у редакції, чинній на час звернення позивача за перерахунком пенсії) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року № 1210 було затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з п. 11 вказаного Порядку мінімальний розмір пенсії для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: I групи інвалідності - 180 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; II групи інвалідності - 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; III групи інвалідності - 145 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Пунктом 13 цього ж Порядку в редакції, що діяла у спірний період, встановлено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону № 796-ХІІ виплачується у таких розмірах: особам, що належать до категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: інвалідам I групи - 474,5 гривні; інвалідам II групи - 379,6 гривні; інвалідам III групи - 284,7 гривні.

Зазначені положення Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ неконституційними не визнавались, положення Постанови КМУ № 1210 є також чинними.

Отже, виплата державної пенсії по інвалідності, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, проводилась у розмірі, встановленому Постановою КМУ № 1210.

Згідно п. 3 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту. Згідно з бюджетними призначеннями Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомог.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч. 1 ст. 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

У Рішенні № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов`язується з його функціями, визначеними в п. 2, 3 ст. 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, в аспекті конституційного подання положення ч. 2 ст. 96, п. 2, 3, 6 ст. 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов`язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Відтак, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Отже, нормативно-правові акти, які видані Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень, підлягають обов`язковому застосуванню судами під час вирішення справ про соціальний захист громадян.

Крім того, право встановлювати законодавчі обмеження щодо виплати пенсії узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини викладеною в рішенні від 03 червня 2014 року у справі «Великода проти України» (заява №43331/12), в якому суд розглянувши скаргу, зокрема, за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19 січня 2010 року після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів, вказав на відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат.

Враховуючи наведене, правомірними є дії відповідача при нарахуванні та виплаті пенсій позивачеві (основної та додаткової) відповідно до ст. 50, 54 Закону № 796-XII, у розмірах встановлених Постановою КМУ № 1210.

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом у постановах від 07 червня 2018 року (справа № 695/2321/17), від 25 жовтня 2018 року (справа № 629/4075/16-а) та від 26 червня 2018 року (справа № 629/3333/17).

Безпідставними є посилання позивача на те, що наявні підстави для стягнення заборгованості за виплатою пенсії у зв`язку з невиконанням рішень суду у справі № 2а-2733/11.

Так, постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2011 року, у справі № 2а-2733/11 Управління пенсійного фонду України в м. Ужгороді, зобов`язано здійснити перерахунок та виплатити пенсію, починаючи з 23 листопада 2010 року.

Це означає, що відповідач був зобов`язаний виплачувати суми пенсії, визначені у судовому рішенні, до того часу, поки не зміниться відповідне законодавство, на підставі якого суд прийняв своє рішення.

При цьому, 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VIII, пунктом 63 якого, зокрема розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким установлено, що норми і положення зокрема ст. 50, 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, після вказаних змін у законодавстві, рішення суду у справі № 2а-2733/11 не поширюється на питання визначення розміру пенсії позивача.

Також, суд не може погодитись із доводами позивача щодо неможливості застосування практики, сформованої Верховним Судом у постановах від 07 червня 2018 року (справа № 695/2321/17), від 25 жовтня 2018 року (справа № 629/4075/16-а) та від 26 червня 2018 року (справа № 629/3333/17), у зв`язку з тим, що у вказаних справах інший предмет спору - зобов`язання перерахувати і виплатити пенсію, в той час, як у справі, що розглядається, предметом спору є стягнення пенсійних виплат.

У справі, яка розглядається, так само, як і у вказаних справах, розглянутих Верховним судом, попри різні способи формулювання позовних вимог, визначальним є питання правомірності дій відповідача при нарахуванні та виплаті пенсій позивачеві (основної та додаткової) відповідно до ст. 50, 54 Закону № 796-XII, у розмірах встановлених Постановою КМУ № 1210.

Частина перша статті 351 КАС передбачає, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Суд дійшов висновку про необхідність скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалення нового рішення, яким у позові відмовити.

Керуючись статтями 345 349 351 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Ужгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області задовольнити.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року у справі № 308/2897/18 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити у позові ОСОБА_1 до Ужгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про стягнення заборгованості.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

А.І. Рибачук ,

Судді Верховного Суду