№ 308/413/18 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

14 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 308/413/18

провадження № 61-5285св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області, Головне управління державної фіскальної служби України в Закарпатській області,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 грудня 2018 року в складі судді Малюка В. М. та на постанову Закарпатського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року в складі колегії суддів Готри Т. Ю., Собослоя Г. Г., Кондора Р. Ю.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ГУ ДФС України в Закарпатській області, ДКСУ та просив стягнути на його користь з ГУ ДКСУ в Закарпатській області 643 304,3 грн майнової шкоди та 800 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та суду, органами державної влади.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 указував, що 14 липня 2016 року він намагався скористатися послугами поштової служби «Інтайм», а саме відправити власні речі до м. Одеси, які були підготовлені до відправки та упаковані в 6 водозахисних поліетиленових пакунків (далі - тюки).

Слідчі слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Закарпатській області разом із озброєним підрозділом управління СБУ в Закарпатській області в рамках оперативно-розшукових, слідчих дій вилучили ці тюки як незаконно набуті.

Позивач звернувся до поліції зі скаргою на вказані дії, а 09 серпня 2016 року ГУНП у Закарпатській області листом проінформувала його, що тюки вилучені працівниками слідчого управління ГУ ДФС в Закарпатській області спільно з працівниками УСБУ в Закарпатській області в рамках кримінального провадження № 32016070000000020 від 25 травня 2016 року.

У рамках цього кримінального провадження в ОСОБА_1 вилучили тюки на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України як речові докази.

Постановою слідчого ГУ ДФС у Закарпатській області 16 червня 2017 року кримінальне провадження № 32016070000000020 закрите в зв`язку з відсутністю в діях невстановлених осіб складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 212 КК України.

У судовому порядку в задоволенні клопотання слідчого про вирішення долі речових доказів у рамках кримінального провадження № 32016070000000020 і передачу тюків у власність держави відмовлено.

19 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з проханням видати розпорядження про повернення йому незаконно вилученого майна, на що 22 грудня 2017 року отримав лист про неможливість повернення майна, оскільки питання в частині повернення речових доказів апеляційним судом не вирішувалося.

Позивач указував на неправомірність вилучення належного йому майна службовими особами ДФС, жорстоке поводження (катування), скоєне відносно нього під час проведення оперативно-слідчих дій у період досудового розслідування групою службових осіб правоохоронних органів, наділених владними повноваженнями, з демонстрацією вогнепальної зброї, внаслідок дій яких йому було завдано непоправну моральну шкоду, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з ушкодженням здоров`я, що призвело до каліцтва, у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього, та у зв`язку із позбавленням і пошкодженням належного йому майна, неповерненням тюків, а також приниженні честі, гідності, ділової репутації.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 травня 2018 року замінено відповідача слідче управління ФР ГУ ДФС у Закарпатській області на належного - ГУ ДФС у Закарпатській області.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 липня 2018 року замінено відповідача ГУ ДКСУ на належного -ДКСУ в особі ГУ ДКСУ в Закарпатській області.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 3 грудня 2018 року в задоволенні позову відмовлено. Суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів у встановленому законом порядку факт заподіяння йому шкоди саме внаслідок неправомірних дій посадових осіб ДФС в Закарпатській області, факт належності йому вилученого майна, а також наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями та завданою шкодою.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Ужгородського міськрайонного суду від 03 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову з інших підстав.

Апеляційний суд виходив із того, що ГУ ДФС у Закарпатській області та ДКСУ є неналежними відповідачами у цій справі, оскільки обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна. Проте ОСОБА_1 позовних вимог до держави Україна в особі органу, який має статус юридичної особи, не пред`являв.

Аргументи учасників справи

06 березня 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 грудня 2018 року та на постанову Закарпатського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржені судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суди не звернули увагу та не встановили фактичні обставини справи про те що, під час вилучення належного позивачу майна слідчими ДФС було вчинено порушення КПК України, що підтверджує факт завдання йому моральної шкоди;

ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 23 листопада 2017 року скасовано ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 20 липня 2017 року про передачу належного позивачу майна у власність держави, проте не вирішено питання про повернення речових доказів позивачу, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення майнової шкоди у розмірі вартості цього майна та моральної шкоди;

висновок суду першої інстанції про те, що позивач не надав суду доказів на підтвердження належності вилученого майна позивачу, є безпідставним, оскільки майно вилучене в рамках кримінального провадження, і ця обставина не підлягає доказуванню;

апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову з підстав неналежності відповідачів та не переглянув справу по суті спору, що є порушенням норм процесуального права.

08 травня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ГУ ДФС України в Закарпатській області на касаційну скаргу, в якій управління просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Відповідач указував, що ОСОБА_1 не довів у встановленому законом порядку факт заподіяння йому майнової та моральної шкоди незаконними діями працівників податкової служби, а також наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями та заподіяною шкодою. Доказів, які б підтверджували право власності ОСОБА_1 на вилучене під час досудового розслідування майно, позивач не надав, а тому його вимога про відшкодування майнової шкоди внаслідок вилучення такого майна є безпідставною.

08 травня 2019 року до Верховного Суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив ГУ ДФС України в Закарпатській області, де він просить задовольнити касаційну скаргу з наведених у ній аргументів.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі.

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 25 травня 2016 року ГУ ДФС України в Закарпатській області розпочате кримінальне провадження № 32016070000000020 за фактом наявності в діях невстановлених осіб складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 212 КК України

У рамках указаного кримінального провадження в ОСОБА_1 вилучили майно, а саме шість поліетиленових тюків із речами, на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України як речові докази.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 липня 2016 року задоволено клопотання старшого слідчого з особливо важливих справ першого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Закарпатській області підполковника поліції Панкевича В. Р.; накладено арешт на товарно-матеріальні цінності, а саме на шість поліетиленових тюків (пакунків) жовтого кольору, які були вилучені в ході огляду 14 липня 2016 року біля входу до складу поштового кур`єра «Інтайм».

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 вересня 2016 року в справі № 308/8343/17-к у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна відмовлено.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 липня 2017 року в справі № 308/5945/17-к клопотання старшого слідчого з особливо важливих справ фінансових розслідувань ГУ ДФС у Закарпатській області щодо вирішення долі речових доказів у кримінальному провадженні № 32016070000000020 від 25 травня 2016 року задоволено та передано тюки у власність держави.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 23 листопада 2017 року в справі № 308/5945/17-к ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 20 липня 2017 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою відмовлено в задоволенні клопотання щодо вирішення долі речових доказів у кримінальному провадженні № 32016070000000020 від 25 травня 2016 року, а саме шести поліетиленових тюків.

Листом від 22 грудня 2017 року Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області на звернення ОСОБА_1 від 19 грудня 2017 року повідомив його про неможливість повернення тюків, оскільки питання в частині повернення речових доказів апеляційним судом не вирішувалося.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (стаття 13 ЦПК України).

У пунктах 5.6 і 5.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що «шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173 1174 ЦК України)».

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).

Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 березня 2019 року в справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначила, що «необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Дії (бездіяльність) ГУ НП у Сумській області, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (статті 11 ЦК України)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року в справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19) вказано, що «з урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне вказати, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган».

У справі, що переглядається, позивач просив про відшкодування майнової та моральної шкоди: завданої незаконним вилученням у нього майна, накладенням на нього арешту в судовому порядку та його неповерненням із підстав того, що таке питання судом не вирішувалося; завданої жорстоким поводженням (катуванням), скоєним відносно нього під час проведення оперативно-слідчих дій у період досудового розслідування. Аналіз змісту позовної заяви дає підстави для висновку, що позивач уважає незаконними та такими, що спричинили йому шкоду, дії службових осіб ГУ ДФС України в Закарпатській області під час вилучення у нього майна, у зв`язку з чим ГУ ДФС України в Закарпатській області є відповідним органом державної влади, діями працівників якого, на думку позивача, завдано шкоду.

Враховуючи викладене, висновок апеляційного суду про відмову в задоволенні позову з підстав незалучення належних відповідачів є помилковим.

Відповідно до статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Змінюючи рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ГУ ДФС України в Закарпатській області, ДКСУ про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, апеляційний суд відмовив у задоволенні вказаних позовних вимог, не переглянувши справу по суті та не повно встановивши фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення спору, не перевірив доводів апеляційної скарги та не дослідив наданих сторонами доказів. Апеляційний суд не досліджував питання про наявність або відсутність факту спричинення шкоди позивачу працівниками ДФС у Закарпатській області та не надавав оцінки поданим позивачем доказам на підтвердження його вимог.

При цьому, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року по справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

За таких обставин ненадання судом належної правової оцінки доводам позивача щодо завдання йому майнової та моральної шкоди бездіяльністю посадових осіб ГУ ДФС У Закарпатській області, неврахування поданих позивачем доказів на підтвердження визначення розміру такої шкоди, є підставою для скасування постанови апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

В силу вищенаведених положень статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити нове рішення в цій справі, оскільки для його ухвалення необхідно встановити обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій.

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 409 410 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної постанова Закарпатського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року втрачає законну силу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук