№ 308/4844/21 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

21 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 308/4844/21

провадження № 61-3974св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 червня 2021 року у складі судді Логойди І. В. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 30 березня 2022 рокуу складі колегії суддів: Собослой Г. Г., Готра Т. Ю., Мацунич М. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк»(далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») про визнання припиненою поруки за договором поруки № 42/08-02 від 18 березня

2008 року, укладеного з ПАТ АБ «Укргазбанк», з 23 жовтня 2010 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 квітня 2013 року, залишеним без змін рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 02 червня 2015 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість в сумі 36 401,06 доларів США та 11 610,35 грн, в тому числі - 2 457,53 доларів США - простроченого кредиту, 29 604,29 доларів США - залишку кредиту, 4 339,24 доларів США - нарахованих та несплачених процентів, 5 258,11 грн - пені за порушення строків повернення кредиту, 6 352,24 грн пені за порушення сплати процентів. Стягнуто з ОСОБА_4 штраф у сумі 14 850,00 грн за невиконання умов договору іпотеки (без оформлення заставної) № 42/08/-01

від 18 березня 2008 року стосовно щорічного страхування предмета іпотеки. Стягнуто з ОСОБА_1 пеню за невиконання договору поруки №48/08-02 від 18 березня 2008 року у сумі 3 302,10 грн. В рахунок погашення заборгованості звернено стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 42/08-01 від 18 березня 2008 року, а саме нерухоме майно - квартиру за номером АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві приватної спільної сумісної власності, та встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку».

Позивач посилається на те, що в межах розгляду вказаної судової справи питання щодо припинення поруки за договором поруки не вирішувалося, проте позичальник припинив сплачувати тіло кредиту та нараховані проценти з грудня 2009 року, а платежі за простроченими процентами - з липня 2009 року. Письмова вимога банка була отримана поручителем

20 березня 2010 року, проте з позовною заявою банк звернувся до суду лише 06 травня 2011 року, тобто з пропуском шестимісячного строку пред`явлення вимог до поручителя.

Також зазначав, що з поданого розрахунку заборгованості в межах розгляду справи №2-4112/11 неможливо встановити реальний розмір відсоткової ставки, нарахованої при подачі позову.

З відповіді банка від 30 березня 2021 року №5-280/06/517/2021 він дізнався, що відсоткова ставка по кредиту на строкову заборгованість становить 13,3% річних, на прострочену заборгованість - 14,3% річних, проте обсяг відповідальності поручителя відповідно до умов договору поруки визначався розміром процентної ставки за користування кредитом без порушення термінів сплати платежів, що становив 13,3% річних.

З огляду на вказане вважав, що у зв`язку із збільшенням обсягу відповідальності поручителя порука є припиненою.

Посилаючись на вказане вище у сукупності, просив позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 07 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 30 березня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в разі ухвалення рішення суду у справі про стягнення, у тому числі з поручителя, кредитної заборгованості, суд не може розглядати питання про визнання поруки припиненою повторно в іншій справі з тих самих підстав, правовідносин та зобов`язань, що виникли до ухвалення такого рішення, виходячи з принципу правової визначеності. Такий підхід має застосовуватись незалежно від того, чи вирішувалося судом питання чинності поруки під час ухвалення рішення у справі про стягнення, у тому числі з поручителя, кредитної заборгованості, враховуючи, що це питання входить до предмета доказування у таких справах незалежно від доводів сторін.

Доводи позивача стосовно визнання припиненою поруки у зв`язку з пропуском відповідачем 6-місячного строку у даному провадженні є намаганням переглянути судове рішення, яким вирішені правовідносини сторін, тому є такими, що не доведені належними і допустимими доказами. Письмові вимоги про погашення заборгованості були предметом оцінки у попередній судовій справі про стягнення заборгованості.

Крім того, проаналізувавши умови кредитного договору №42/08

від 18 березня 2008 року, судами попередніх інстанцій встановлено, що умовами пункту 3.1.9 договору передбачено нарахування процентів на залишок простроченої заборгованості виходячи з процентної ставки, зазначеної у пункті 1.1 (13,3% річних), збільшеної на 1 процент, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості. Отже, доводи позивача про збільшення обсягу відповідальності поручителя спростовуються умовами кредитного договору.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У травні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 червня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 30 березня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 12 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду

від 26 червня 2019 року у справі № 755/18438/16-ц, провадження

№ 14?275цс19, від 20 червня 2018 року у справі № 758/6863/14-ц, провадження № 14-224цс18, від 17 квітня 2018 року у справі № 545/1014/15?ц, провадження № 14-54цс18, від 14 листопада 2018 року у справі

№ 752/17300/14-ц, провадження № 14-258цс18, від 21 березня 2018 року у справі № 2-1283/11, провадження № 61-5541св18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що звертаючись до суду з цим позовом, він просив, зокрема, визнати припиненим договір поруки, посилаючись на частину четверту статті 559 ЦК України та на те, що 06 травня 2011 року банк звертався до суду із позовом до поручителя про стягнення простроченої заборгованості, в той час як шестимісячний строк звернення до суду з такою вимогою сплив 23 жовтня 2010 року.

Крім того, судами попередніх інстанцій не досліджено підстави припинення поруки внаслідок збільшення відповідальності без згоди поручителя.

Вважає, що оскільки в рішенні суду в іншій справі про стягнення заборгованості з позичальника та поручителів питання припинення поруки не досліджувалося, то таке рішення не є визначальним і таким, що звільняє від доказування та не позбавляє поручителя можливості звернутися до суду за захистом свого права з підстав, передбачених статтею 16 ЦК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ПАТ АБ «Укргазбанк»просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на те, що вказані судові рішення ухвалені з дотримання норм матеріального та процесуального права і доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18 березня 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», і

ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 42/08, за умовами якого позичальнику надано кредит у сумі 35 000,00 доларів США під 13,3 % річних на строк до 17 березня 2028 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором

18 березня 2008 року між банком та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 укладено договір іпотеки №42/08-01, предметом якого є квартира

АДРЕСА_1 .

Також, цього ж дня, 18 березня 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та

ОСОБА_1 укладено договір поруки №42/08-02, за яким поручитель зобов`язався перед банком нести солідарну відповідальність за виконання позичальником у повному обсязі зобов`язань за кредитним договором щодо сплати кредиту, процентів і неустойки.

У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору ПAT АБ «Укргазбанк» звернувся до суду із позовом про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на свою користь заборгованості за кредитним договором у розмірі 36 401,06 доларів США та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 29 квітня 2013 року стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість в сумі 36 401,06 доларів США та 11 610,35 грн, в тому числі - 2 457,53 доларів США - простроченого кредиту, 29 604,29 доларів США - залишку кредиту, 4 339,24 доларів США - нарахованих та несплачених процентів, 5 258,11 грн - пені за порушення строків повернення кредиту, 6 352,24 грн - пені за порушення сплати процентів.

Стягнуто з ОСОБА_4 штраф у сумі 14 850,00 грн за невиконання умов договору іпотеки (без оформлення заставної) № 42/08/-01 від 18 березня 2008 року стосовно щорічного страхування предмета іпотеки.

Стягнуто з ОСОБА_1 пеню за невиконання договору поруки №48/08-02 від 18 березня 2008 року у сумі 3 302,10 грн.

В рахунок погашення заборгованості звернено стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 42/08-01 від 18 березня 2008 року, а саме нерухоме майно - квартиру за номером АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві приватної спільної сумісної власності та встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку».Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 02 червня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 задоволено частково і рішення Ужгородського міськрайонного суду

від 29 квітня 2013 року змінено.

П`ятий абзац резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції:

- В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 42/08, укладеним між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3 18 березня 2008 року в сумі 36 401,06 доларів США (2457,53 доларів США - прострочений кредит, 29604,29 доларів США - залишок кредиту, 4339,24 доларів США - несплачені відсотки) та 11 610,35 грн. (5258,11 грн - пеня за порушення строків повернення кредиту та 6352,24 грн. - пеня за порушення строків сплати процентів) - звернути стягнення на квартиру

АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , та встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В решті рішення суду залишено без змін.

Звертаючись до суду з цим позовом у квітні 2021 року, позивач просив визнати припиненою поруку за договором поруки №42/08-02 від 18 березня 2008 року, посилаючись на те, що банк пропустив шестимісячний строк звернення до суду з позовом до поручителя у травні 2011 року та збільшив відповідальність поручителя без його згоди (з 13,3 % річних до 14,3 % річних), що є підставою для припинення поруки.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення судів попередніх інстанцій є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу (частини перша та друга статті 509 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

З договору можуть виникати одне або декілька зобов`язань. Тобто за договором поруки, крім правовідношення поруки, можуть виникати інші зобов`язальні правовідношення, учасники (сторони) яких є одночасно сторонами поруки.

Підстави припинення поруки визначені у статті 559 ЦК України. За змістом статей 559 і 598 ЦК України припинення зобов`язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, за якого в силу передбачених законом обставин суб`єктивне право і відповідний йому юридичний обов`язок перестають існувати.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див., наприклад, постанови від 22 вересня 2020 року у справі

№ 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82),

від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20 жовтня 2021 року у справі

№ 9901/554/19 (пункт 19), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Тому ефективність позовної вимоги про визнання відсутності права треба оцінювати, виходячи з обставин справи, залежно від того, чи зумовить задоволення такої вимоги дійсний захист інтересу позивача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі

№ 522/1528/15-ц (пункт 71)).

Як зазначалося вище, рішенням Ужгородського міськрайонного суду

від 29 квітня 2013 року стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість в сумі 36 401,06 доларів США та 11 610,35 грн, в тому числі - 2 457,53 доларів США - простроченого кредиту, 29 604,29 доларів США - залишку кредиту, 4 339,24 доларів США - нарахованих та несплачених процентів, 5 258,11 грн - пені за порушення строків повернення кредиту, 6 352,24 грн - пені за порушення сплати процентів.

Стягнуто з ОСОБА_1 пеню за невиконання договору поруки №48/08-02 від 18 березня 2008 року у сумі 3 302,10 грн.

В рахунок погашення заборгованості звернено стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 42/08-01 від 18 березня 2008 року, а саме нерухоме майно - квартиру за номером

АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві приватної спільної сумісної власності, та встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку». Вирішено питання про розподіл судових витрат.

від 29 квітня 2013 року змінено.

П`ятий абзац резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції:

В решті рішення суду залишено без змін.

З цим позовом поручитель звернувся у квітні 2021 року, тобто після того, як банк звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості з позичальника та поручителя.

Після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів поручитель не може окремо ініціювати вирішення спору про визнання відсутності у кредитора права вимоги (про визнання поруки припиненою). Такий окремий позов не є належним способом захисту, а тому його не можна задовольнити. Наявність у поручителя відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування банком боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення коштів. Оскільки банк ініціював вирішення такого спору, поручитель може ефективно захистити своє право саме у тій справі, заперечуючи проти позову кредитора, наприклад, через те, що порука припинилася. Для цього непотрібно заявляти зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора (про визнання поруки припиненою) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі

№ 522/1528/15-ц (пункти 62-63)).

Вказане є підставою для відмови у позові. Тому нема потреби оцінювати інші аргументи касаційної скарги.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (провадження

№ 14-143цс20).

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили посилання позивача стосовно визнання припиненою поруки у зв`язку з пропуском відповідачем шестимісячного строку у даному провадженні, дійшовши висновку, що

ОСОБА_1 намагається переглянути судове рішення, яким вирішені правовідносини сторін.

Крім того, письмові вимоги про погашення заборгованості направлялись позивачу ще 18 лютого 2010 року та 28 лютого 2011 року та були предметом оцінки у попередній судовій справі про стягнення заборгованості.

Також суди попередніх інстанцій, проаналізувавши умови кредитного договору №42/08 від 18 березня 2008 року, встановили, що умовами пункту 3.1.9 договору передбачено нарахування процентів на залишок простроченої заборгованості виходячи з процентної ставки, зазначеної у пункті 1.1 (13,3% річних), збільшеної на 1 процент, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості. Отже, доводи позивача про збільшення обсягу відповідальності поручителяспростовуються умовами кредитного договору.

Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі

№ 755/18438/16-ц, провадження № 14?275цс19, від 20 червня 2018 року у справі № 758/6863/14-ц, провадження № 14-224цс18, від 17 квітня 2018 року у справі № 545/1014/15?ц, провадження № 14-54цс18, від 14 листопада

2018 року у справі № 752/17300/14-ц, провадження № 14-258цс18,

від 21 березня 2018 року у справі № 2-1283/11, провадження № 61-5541св18, на які посилається заявник в касаційній скарзі, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Доводи касаційної скарги є безпідставними, так як зводяться до особистої незгоди заявника із оскаржуваними судовими рішеннями, що не може бути підставою для їх скасування, а також зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування законузабезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед закономта правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент (Проніна проти України, № 63566/00,

§ 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.

Виходячи з меж доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 07 червня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 30 березня 2022 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович