№ 308/6268/16-ц - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 308/6268/16-ц

провадження № 61-7520св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - керівник Ужгородської окружної прокуратури,

відповідачі: Ужгородська міська рада, ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Об`єднані Енергосистеми»,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом керівника Ужгородської окружної прокуратури до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Об`єднані Енергосистеми», третя особа - ОСОБА_2 , про скасування рішень, визнання недійсним державного акта та витребування земельних ділянок

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Об`єднані Енергосистеми» на постанову Закарпатського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Собослоя Г. Г., Кожух О. А., Джуги С. Д.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року керівник Ужгородської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати поважними причини пропуску позовної давності та захисту порушеного права; визнати незаконними та скасувати пункт 2.6 рішення 4-ї сесії Ужгородської міської ради 5-го скликання від 18 липня 2008 року № 790 та пункт 1.3 рішення 4-ї сесії Ужгородської міської ради 5-го скликання від 21 листопада 2008 року № 891; визнати недійсним державний акт серії АЕ № 430079 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:15:001:0081, площею 0,055 га, та повернути її територіальній громаді міста Ужгорода.

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області ухвалою від 13 червня 2018 року відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 22 лютого 2022 року Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області залучив як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Об`єднані Енергосистеми» (далі - ТОВ «Об`єднані Енергосистеми», товариство).

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області ухвалою від 12 червня 2023 року залучив ТОВ «Об`єднані Енергосистеми» до участі у справі як співвідповідача, а також залучив як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 .

Цією ж ухвалою суд прийняв заяву позивача про зміну предмета позову, з урахуванням якої предметом судового розгляду у справі № 308/6268/16-ц є такі матеріально-правові вимоги:

визнати незаконними та скасувати пункт 2.6 рішення 4-ї сесії Ужгородської міської ради 5-го скликання від 18 липня 2008 року № 790 та пункт 1.3 рішення 4-ї сесії Ужгородської міської ради 5-го скликання від 21 листопада 2008 року № 891;

визнати недійсним державний акт серії ЯЕ № 430079 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:15:001:0081, площею 0,055 га;

витребувати від ТОВ «Об`єднані Енергосистеми» земельні ділянки площею 0,045 га, кадастровий номер 2110100000:15:001:0188, і площею 0,01 га, кадастровий номер 2110100000:15:001:0187, сформовані в результаті поділу земельної ділянки площею 0,055 га, кадастровий номер 2110100000:15:001:0081, на користь територіальної громади м. Ужгорода в особі Ужгородської міської ради.

У червні 2023 року ТОВ «Об`єднані Енергосистеми» подало до суду клопотання про закриття провадження у справі.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області ухвалою від 17 січня 2024 року клопотання ТОВ «Об`єднанні Енергосистеми» задовольнив. Закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:15:001:0081, щодо якої виник спір, була передана у власність ТОВ «Об`єднані Енергосистеми» як внесок в статутний капітал товариства, і перебуваючи у власності товариства, земельна ділянка була поділена на дві ділянки - з кадастровими номерами 2110100000:15:001:0187 та 2110100000:15:001:0081, про витребування яких від ТОВ «Об`єднані Енергосистеми» просить позивач. Таким чином, позовні вимоги про витребування від ТОВ «Об`єднані Енергосистеми» земельних ділянок за правилами предметної підсудності віднесена до юрисдикції господарського суду.

Не змінює господарської юрисдикції цього спору і наявність заявлених вимог про визнання незаконними та скасування рішень Ужгородської міської ради та вимоги про визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 , оскільки ці вимоги не вважаються ефективним способом судового захисту, а також у зв`язку з тим, що оскаржувані рішення міської ради, і державний акт про право на землю стосуються земельної ділянки, яка перестала існувати як об`єкт речового права.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Закарпатський апеляційний суд постановою від 10 квітня 2024 року апеляційну скаргу виконувача обов`язків керівника Ужгородської окружної прокуратури Старова І. задовольнив. Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 січня 2024 року скасував, а справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що земельна ділянка, яка, на думку прокурора незаконно перейшла у приватну власність ОСОБА_1 та в подальшому передана до статутного капіталу юридичної особи, фактично залишається предметом спору, і статус ОСОБА_1 у цій справі визначений як відповідач. Правовідносини, що склалися у цій справі у зв`язку з оскарженням рішень органу місцевого самоврядування про передання у приватну власність громадянину ОСОБА_1 спірної земельної ділянки випливають із цивільних правовідносин, і, на думку прокурора без надання оцінки прийнятим рішенням неможливі висновки про дефект волі територіальної громади, а тому є підстави для витребування земельних ділянок.

Виходячи з характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, судова колегія вважає, що правовідносини, які склалися у цій справі, випливають із цивільних правовідносин, а висновок суду першої інстанції, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним для захисту порушеного права у таких правовідносинах, є підставою для відмови у позові, а не закриття судом провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У травні 2024 року ТОВ «Об`єднані Енергосистеми» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказувало те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/2034/16, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 та постанові Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі № 362/2809/14-ц.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що належним відповідачем у справі є ТОВ «Об`єднані Енергосистеми», за яким зареєстровані речові права на земельні ділянки, а з огляду на предмет спору, що полягає у витребуванні від юридичної особи земельних ділянок, що перебувають у складі статутного капіталу юридичної особи, справа не підсудна цивільному суду та не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Поза увагою апеляційного суду залишилося те, що місцевий суд надав оцінку змісту заявлених вимог лише з метою визначення особи, яка є належним відповідачем за вимогою, що відповідає умовам належності та ефективності способу судового захисту прав у спірних правовідносинах.

У червні 2024 року керівник Ужгородської окружної прокуратури подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив відмовити в її задоволенні, оскільки оскаржувана постанова є законною і обґрунтованою, суд правильно застосував норми процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

24 червня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Апеляційний суд встановив, що згідно з пунктом 2.6 рішення 4-ї сесії Ужгородської міської ради 5-го скликання від 18 липня 2008 року № 790 ОСОБА_1 надано дозвіл на підготовку проекту відведення земельної ділянки площею 0,055 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 (у власність).

Пунктом 1.3 рішення 4-ї сесії Ужгородської міської ради 5-го скликання від 21 липня 2008 року № 891 ОСОБА_1 затверджено проект відведення і надано у власність земельну ділянку площею 0,055 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 .

Під час судового розгляду справи земельну ділянку, що є предметом спору ОСОБА_1 передав до статутного капіталу ТОВ «Об`єднані Енергосистеми», яке в подальшому зробило поділ цієї земельної ділянки на дві ділянки: площею 0,045 га, кадастровий номер 2110100000:15:001:0188, і площею 0,01 га, кадастровий номер 2110100000:15:001:0187.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (стаття 124 Конституції України).

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (рішення ЄСПЛ від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № № 29458/04 і 29465/0, пункт 24).

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 712/9272/17, провадження № 14-345цс19).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (частина перша статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першої статті 20 ГПК України).

Згідно зі статтею 20 ЦПК України та статтею 21 ГПК України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цими кодексами.

У постанові Верховного Суду від 10 грудня 2021 року у справі № 924/454/20 вказано, що «предметом спору у справі, що розглядається, є вимога прокурора в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру до ТОВ «Зарус-Інвест» та ТОВ «Агро-Еко-Граунд», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_28 та ТОВ «Форк» про витребування у відповідачів на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру земельної ділянки, кадастровий номер 6822455800:04:002:0093, загальною площею 2,0 га, розташованої за межами населених пунктів Староушицької селищної ради, в координатах, межах та конфігурації, що була передана ОСОБА_28 відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру від 17 жовтня 2017 року № 22-20678-СГ, з посиланням на положення статей 317 387 388 Цивільного кодексу України у зв`язку із незаконним вибуттям земельної ділянки поза волею власника - держави на підставі наказу позивача, який скасовано згідно з рішенням суду через порушення норм закону та повторного надання земельної ділянки у власність поза межами передбаченої процедури».

У постанові від 10 грудня 2021 року Верховний Суд переглянув справу № 924/454/20 по суті, зокрема в частині позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру до ТОВ «Зарус-Інвест» та ТОВ «Агро-Еко-Граунд» про витребування у відповідачів на користь держави земельної ділянки за правилами господарської юрисдикції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21, зазначено, що: «Прокурор просить, серед іншого, визнати недійсними свідоцтва на право власності, видані ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Сілквей комунікейшн»; визнати недійсними рішення Головного територіального управління юстиції в Київській області про державну реєстрацію за ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Сілквей комунікейшн» права власності на земельні ділянки; визнати недійсними договір іпотеки, укладений між ТОВ «Сілквей комунікейшн» і ТОВ «Зелена садиба», та договір іпотеки, укладений між ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Зелена садиба»; витребувати земельні ділянки на користь держави з незаконного володіння ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Сілквей комунікейшн». Велика Палата Верховного Суду у цій постанові зазначила, що спір у справі у частині вказаних вище позовних вимог є таким, що стосується порушення юридичними особами цивільного права та законного інтересу позивача як власника, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, встановлення іншого речового права на таке майно (іпотеки), державної реєстрації таких прав. Отже, з огляду на суб`єктний склад сторін справа в частині наведених вище позовних вимог віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.

Подібні висновки викладено і в постанові Об`єднаної плати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2023 року у справі № 676/7428/19, постановах Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі № 354/608/15, провадження № 61-549св24, від 17 червня 2024 року у справі № 354/600/15-ц, провадження № 61-552св24, від 26 червня 2024 року у справі № 354/602/15-ц, провадження № 61-2560св24.

У справі, що переглядається, позовні вимоги прокурора про витребування майна з чужого незаконного володіння за суб`єктним складом повинні розглядатися в господарському судочинстві.

Тому місцевий суд дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі у вказаній частині, оскільки спір в цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має розглядатися в порядку господарського.

Апеляційний суд на зазначене достатньої уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про скасування ухвали місцевого суду в частині вимог, пред`явлених прокурором до ТОВ «Об`єднані Енергосистеми» про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на викладене постанову апеляційного суду від 10 квітня 2024 року в частині скасування ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 січня 2024 року про закриття провадження щодо вимог позову про витребування майна з чужого незаконного володіння слід скасувати та залишити в силі в цій частині ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 січня 2024 року.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Водночас Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про помилковість закриття провадження щодо іншої частини вимог позову про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним державного акта, оскільки вони стосуються передання та оформлення права власності на земельну ділянку фізичною особою, а тому вимоги позову в цій частині підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому апеляційний суд правильно зазначив, що обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права є підставою для відмови у позові, а не закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 400, 409 410 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Об`єднані Енергосистеми» задовольнити частково.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року в частині скасування ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 січня 2024 року про закриття провадження щодо вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння скасувати та залишити в силі в цій частині ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 січня 2024 року.

В іншій частині постанову Закарпатського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року залишити без мін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов