Постанова
Іменем України
22 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 308/6290/16-ц
провадження № 61-9741св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області;
відповідачі: ОСОБА_1 , Ужгородська міська рада Закарпатської області;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури на постанову Закарпатського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Кондора Р. Ю., Собослоя Г. Г., Бисаги Т. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року заступник керівника Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Ужгородської міської ради Закарпатської області про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання державного акта на земельну ділянку недійсним, повернення земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням 4-ї сесії Ужгородської міської ради Закарпатської області5-го скликання від 18 липня 2008 року № 790 «Про надання та приватизацію земельних ділянок» ОСОБА_1 надано дозвіл на підготовку проєкту відведення земельної ділянки, площею 0,055 га, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .
Рішенням 4-ї сесії Ужгородської міської ради Закарпатської області 5-го скликання від 21 листопада 2008 року № 891 ОСОБА_1 затверджено проєкт відведення та передано у власність земельну ділянку, площею
0,055 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .
Зазначено, що рішення Ужгородської міської ради Закарпатської області про надання дозволу ОСОБА_1 на підготовку проєкту відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та про затвердження цього проєкту прийняті
з порушенням вимог земельного та містобудівного законодавства України, зокрема, статей 20 21 ЗК України, статей 1, 3 Закону України «Про планування та забудову територій», підпунктів 3.13, 3.19, 3.32 Державних будівельних норм (далі - ДБН) 360-92* «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».
Вказано, що земельна ділянка, яка є предметом спору, була визначена
з кодом цільового використання 1.21 (землі іншого призначення), проте одночасно із затвердженням проєкту землеустрою Ужгородська міська рада Закарпатської області прийняла рішення і про зміну цільового використання земельної ділянки на код 1.8 (землі для індивідуального житлового, гаражного та дачного будівництва), що суперечить вимогам статті 20 ЗК України та статей 1, 3 Закону України «Про планування
і забудову територій». Згідно з викопіюванням з генерального плану
м. Ужгорода Закарпатської областіспірна земельна ділянка визначена як земля багатоквартирної забудови.
Відповідно до збірного кадастрового плану (картографічних матеріалів) спірна земельна ділянка проходить по «червоній лінії»
АДРЕСА_1 .
Крім того, під час прийняття міською радою оспорюваних рішень
квартири багатоквартирного будинку, розташованого на земельній ділянці, яка передана в оренду, перебували у приватній власності та набуті у процесі їх приватизації з державного житлового фонду. Законом не передбачена можливість передачі земельних ділянок прибудинкової території багатоквартирного будинку (у разі його приватизації) у власність або користування окремим громадянам.
Посилаючись на викладене, заступник керівника Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області просив суд: визнати незаконними
та скасувати пункт 2.5 рішення 4-ї сесії Ужгородської міської ради Закарпатської області5-го скликання від 18 липня 2008 року № 790
та пункт 1.10 рішення 4-ї сесії Ужгородської міської ради Закарпатської
області 5-го скликання від 21 листопада 2008 року № 891; визнати недійсним державний акт від 05 березня 2009 року серії ЯЕ № 430080 на право власності на земельну ділянку, площею 0,055 га, кадастровий номер 2110100000:15:001:0080, розташованої по АДРЕСА_1 , та повернути її у власність територіальної громади міста Ужгорода Закарпатської області.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 15 червня 2017 року у складі судді Шепетко І. О. позов заступника керівника Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області задоволено.
Визнано незаконним та скасовано пункт 2.5 рішення 4-ї сесії Ужгородської міської ради Закарпатської області 5-го скликання від 18 липня
2008 року № 790, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на підготовку проєкту відведення земельної ділянки, площею 0,055 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд
по АДРЕСА_1 (у власність).
Визнано незаконним та скасовано пункт 1.10 рішення 4-ї сесії Ужгородської міської ради Закарпатської області 5-го скликання від 21 листопада
2008 року № 891, яким затверджено ОСОБА_1 проєкт відведення
та надано у власність земельну ділянку, площею 0,055 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд
по АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним державний акт серії ЯЕ № 430080 на право
власності на земельну ділянку, площею 0,055 га, кадастровий номер 2110100000:15:001:0080, розташовану по АДРЕСА_1 .
Зобов`язано ОСОБА_1 повернути територіальній громаді
м. Ужгорода в особі Ужгородської міської ради Закарпатської
області земельну ділянку, площею 0,055 га, кадастровий номер 2110100000:15:001:0080, розташовану по АДРЕСА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що під час відведення та передачі у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки було порушено законодавство України щодо зміни цільового призначення цієї земельної ділянки та не враховано її розташування, а саме те, що вона розташована в межах «червоних ліній» вулиці. Право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування. Оскільки рішення органу місцевого самоврядування є незаконним та підлягає скасуванню, тому державний акт на право власності на земельну ділянку також підлягає скасуванню, а земельна ділянка - поверненню у власність територіальної громади міста Ужгорода Закарпатської області.
При цьому, суд зазначив, що прокурор дізнався про порушення вимог земельного законодавства після 17 березня 2016 року, тобто після публікації у мережі «Інтернет» статті про спірну земельну ділянку, перевірку цих обставин прокурором, а тому він звернувся з позовом в межах строку позовної давності.
Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 07 травня
2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , залишено без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 червня 2017 року - без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової
палати Касаційного цивільного суду від 15 липня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Резуненко О. А., задоволено частково. Постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 07 травня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 38658св18).
У постанові Верховного Суду зазначалося про необхідність перевірки доводів ОСОБА_1 щодо застосування строків позовної давності до вимог прокурора.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 червня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення.
У задоволенні позову заступника керівника Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області до ОСОБА_1 , Ужгородської міської ради Закарпатської областіпро визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання державного акта на земельну ділянку недійсним, повернення земельної ділянки, відмовлено.
Скасовуючи рішення міськрайонного суду та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що після пред`явлення позову,
а саме 20 січня 2017 року новим власником спірної земельної ділянки стало товариство з обмеженою відповідальністю «Об`єднанні енергосистеми» (далі - ТОВ «Об`єднанні енергосистеми»), яке участі у справі у суді першої інстанції не приймало. Відтак, позов було розглянуто щодо неналежного відповідача - ОСОБА_1 , а не належного відповідача - ТОВ «Об`єднанні енергосистеми». За таких обставин рішення суду першої інстанції не може вважатися законним та обґрунтованим відповідно до вимог статей 212-215 ЦПК України 2004 року, чинних на час ухвалення судового рішення, статей 89 263-265 ЦПК України, у новій редакції.
При цьому суд апеляційної інстанції на стадії апеляційного перегляду справи позбавлений процесуальної можливості усунути чи виправити зазначені процесуальні недоліки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддівПершої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2021 року справу за позовом заступника керівника Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області до ОСОБА_1 , Ужгородської міської ради Закарпатської області про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання державного акта на земельну ділянку недійсним, повернення земельної ділянки призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга заступника керівника Закарпатської обласної прокуратуримотивована тим, що апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові з мотивів вирішення судом справи щодо неналежного відповідача, по суті не вирішив та не мотивував відхилення інших позовних вимог до належного відповідача - Ужгородської міської ради Закарпатської області, а також вимог щодо скасування державного акту, заявленої до ОСОБА_1 . Визначені прокурором відповідачі:
ОСОБА_1 та Ужгородська міська рада Закарпатської області,
своїми рішеннями та діями порушили права та інтереси держави, а також територіальної громади міста, що є доведеним, а тому за пред`явлених
до них вимог мають обов`язок відповідати за позовом. Саме прокурор
при первинному розгляді справи в апеляційному порядку повідомив суд
про зміну власника спірної ділянки, проте аргументував, що відсутність можливості прийняти рішення щодо зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, не є перешкодою у розгляді по суті та задоволення інших позовних вимог прокурора до належних відповідачів
у справі. Водночас ОСОБА_1 , зловживаючи своїми права та обов`язками, не повідомив суд першої інстанції про обставини відчуження спірної земельної ділянки.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Пунктом 2.5 рішення 4-ї сесії Ужгородської міської ради Закарпатської області 5-го скликання від 18 липня 2008 року № 790 «Про надання та приватизацію земельних ділянок» міською радою вирішено дати дозвіл ОСОБА_1 на підготовку проєкту відведення земельної ділянки, площею 0,055 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 (у власність).
Пунктом 1.10 рішення 4-ї сесії Ужгородської міської ради Закарпатської області 5-го скликання від 21 листопада 2008 року № 891 «Про надання, відмову у наданні та приватизації земельних ділянок» міською радою вирішено затвердити проєкт відведення та надати ОСОБА_1
у власність земельну ділянку, площею 0,055 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд
по АДРЕСА_1 .
Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 430077 ОСОБА_1 на підставі рішення 4-ї сесії Ужгородської міської ради Закарпатської області 5-го скликання від 21 листопада
2008 року № 891 є власником земельної ділянки, площею 0,0550 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель
і споруд, розташованої по АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером: 2110100000:15:001:0080, площею 550 кв. м, грошова оцінка земельної ділянки складає
1 217 958,50 грн.
Зі змісту інформації Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради Закарпатської області від 15 червня 2016 № 206/2а-13 встановлено, що згідно з публічною кадастровою картою земельні ділянки
з кадастровими номерами: 2110100000:15:001:0079;2110100000:15:001:0080; 2110100000:15:001:0081 відповідно до генплану м. Ужгорода 2004 року знаходились на територіях, які позначено як території багатоквартирної житлової забудови. Станом на 2004 рік законодавством не було передбачено розроблення плану зонування території (зонінг).
Згідно з проєкту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 550 кв. м, кадастровий номер 2110100000:001:0080, по АДРЕСА_1 , вбачається, що форма власності цієї земельної ділянки та її код згідно з УКЦВЗ - 1.1 особиста, цільове використання землі та її код згідно
з УКЦВЗ - 1.8, тип обтяжень, обтяжень (сервітутів) та їх коди згідно з УКПОКЧЗД - 4.3, строк дії обтяжень - безстроково.
Відповідно до пояснювальної записки до проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки земельна ділянка розташована в межах АДРЕСА_1 .
Відведення здійснюється за рахунок несільськогосподарських угідь - відкритих земель з культурним рослинним покривом (газони і дерева) та вимощенням, які не передані у власність і користування.
Запроектована до відведення та надання у власність земельна ділянка розташована в зоні житлової та громадської забудови та межує з північної сторони - із землями загального користування ( АДРЕСА_1 ), з усіх інших сторін - із землями Ужгородської міської ради. На частину земельної ділянки накладається обмеження (обтяження) згідно зі статтею 112 ЗК України - охоронна зона уздовж підземної лінії зв`язку.
Обмеження (обтяження) підлягають державній реєстрації.
Дані обмеження (обтяження) встановлюються після затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідно до кадастрового плану спірна земельна ділянка проходить по «червоній лінії» вул. Заньковецької у м. Ужгороді Закарпатської області.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального
та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року
у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) вказано про те, що
суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь
у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі
у справі позивачем.
У разі пред`явлення позову не до всіх належних відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження
№ 14-61цс18); від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18); від 21 листопада 2018 року у справі
№ 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18); від 12 грудня 2018 року
у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18); від 12 грудня
2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18),
від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження
№ 14-20цс19).
Апеляційним судом установлено, що на час пред`явлення позову (червень 2016 року) ОСОБА_1 , як власник земельної ділянки, щодо якої ставилося питання про припинення права власності та повернення її територіальній громаді міста, був належним відповідачем у справі.
Проте, згідно з інформаційної довідки від 07 лютого 2018 року № 113191071
з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та інших матеріалів, наданих 08 лютого 2018 року прокурором апеляційному суду (т. 1, а. с. 189-202), земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:15:001:0080, призначена для будівництва та обслуговування будівель торгівлі,
була передана 10 січня 2017 року ОСОБА_1 до статутного
капіталу ТОВ «Об`єднані енергосистеми», право власності на неї було
зареєстроване за товариством 20 січня 2017 року, а 01 листопада
2017 року був зареєстрований поділ цієї земельної ділянки на дві
земельні ділянки з кадастровими номерами: 2110100000:15:001:0191 та 2110100000:15:001:0192.
Ці обставини додатково перевірялися апеляційним судом під час повторного апеляційного розгляду справи та знайшли своє
підтвердження. Так, згідно з інформації з Державного реєстру речових
прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухомемайно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (довідки від 20 квітня 2021 року №№ 253499641, 253505838, 253506070) право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:15:001:0080 з 20 січня 2017 року зареєстроване
за ТОВ «Об`єднані енергосистеми», а з 01 листопада 2017 року за цим товариством зареєстровано право власності на земельні ділянки
з кадастровими номерами: 2110100000:15:001:0191 (площею 0,01 га) та 2110100000:15:001:0192 (площею 0,045 га), призначені для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що були утворені шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:15:001:0080.
Новоутворені земельні ділянки з 02 лютого 2018 року перебувають в іпотеці
у ОСОБА_3 на підставі договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Хребтань Н. М. 02 лютого 2018 року за реєстровим № 112.
Отже, хоча спір щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:15:001:0080 виник із ОСОБА_1 , як з її власником, обставини справи щодо відповідача під час її розгляду судом першої інстанції суттєво змінилися, оскільки 20 січня 2017 року власником цієї спірної земельної ділянки стало ТОВ «Об`єднані енергосистеми», а судове рішення міськрайонний суд ухвалив 15 червня 2017 року.
За таких обставин висновок апеляційного суду про те, що неналежний суб`єктний склад учасників справи є підставою для відмови у задоволені позову заступника керівника Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області є законним та обґрунтованим.
При цьому Верховний Суд погоджується із висновками апеляційного суду
про те, що залучення на стадії апеляційного розгляду справи до участі у ній
за правилами правонаступництва особи, яка є правонаступником фізичної особи - відповідача, внаслідок відчуження земельної ділянки під час провадження у справі в суді першої інстанції, та яка з цього часу не брала участі у справі, є недопустимим, оскільки щодо такого правонаступника справа не розглядалася і рішення судом першої інстанції не ухвалювалося. Залучення такого правонаступника в якості відповідача вже на стадії апеляційного розгляду справи мало б наслідками фактичне позбавлення такого відповідача можливості реалізувати цивільні і процесуальні права, заявляти відповідні клопотання тощо, здійснення яких у змагальному процесі є можливим лише на стадії розгляду справи судом першої, а не апеляційної інстанції.
Посилання касаційної скарги на те, що ОСОБА_1 , зловживаючи своїми правами та обов`язками, не повідомив суду першої інстанції про обставини відчуження спірної земельної ділянки є безпідставними, оскільки зазначене не змінює наслідків того, що судом першої інстанції вирішено справу щодо неналежного відповідача, оскільки новим власником спірної земельної ділянки на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення вже було ТОВ «Об`єднані енергосистеми», яке участі у справі не приймало.
Крім того, щодо цього доводу касаційної скарги необхідно зазначити відмінність процесуального статусу позивача і відповідача та їх роль
у процесі. Позов має довести саме позивач (статті 12 81 ЦПК України), а не відповідач, який не зобов`язаний допомагати позивачу у зборі доказового матеріалу.
Доводи касаційної скарги про те, що суд мав можливість вирішити інші позовні вимоги, а саме визнання незаконними і скасування рішень органу місцевого самоврядування та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, окремо від вимоги про повернення земельної ділянки у власність територіальної громади міста не заслуговують на увагу, оскільки наведені вище позовні вимоги є взаємопов`язаними, вимога про повернення земельної ділянки територіальній громаді випливає з двох попередніх вимог і залежить від результату їх вирішення, а новий власник земельної ділянки не може бути позбавлений права і можливості на стадії апеляційного перегляду справи захищати своє право, заперечувати проти задоволення вимог, які впливають на підставі набуття права власності на земельну ділянку,
на легітимність і обсяг цього права тощо. Зазначене узгоджується
із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними
у постановах: від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18; від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, провадження № 12-157гс19.
Інші доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують,
на законність судового рішення не впливають, а в основному направленні
на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури залишити без задоволення.
Постанову Закарпатського апеляційного суду від 21 квітня 2021 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець