Постанова

Іменем України

16 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 308/8785/19

провадження № 61-2416св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Служба у справах дітей Ужгородської міської ради, Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, Виконавчий комітет Ужгородської міської ради Закарпатської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Базюченком Анатолієм Олексійовичем, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 листопада 2020 року у складі судді Фазикоша О. В. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 січня 2022 року у складі колегії суддів: Кондора Р. Ю., Мацунича М. В., Готри Т. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Ужгородської міської ради, Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, Виконавчий комітет Ужгородської міської ради Закарпатської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною.

Позовна заява мотивована тим, що 20 грудня 2007 року він та відповідачка зареєстрували шлюб, у якому у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . Подружжя проживає окремо, він є власником квартири АДРЕСА_1 , а проживає зараз у квартирі АДРЕСА_2 , що належить його матері. Зазначав, що його мати планує у майбутньому передати цю квартиру онукові.

Посилався на те, що він є інвалідом ІІІ групи, однак, працює, не позбавлений батьківських прав і допомагає утримувати сина.

Із січня 2019 року у зв`язку з бажанням одружитися з іноземцем відповідачка та її родина почали чинити йому перешкоди в спілкуванні з сином, відповідачка забороняє сину спілкуватися з ним і бабусею телефоном, подала позов про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини (справа № 308/15129/18). Розгляд цієї справи зупинений, сторонам надано час для примирення подружжя, однак, небажання дружини продовжувати подружні відносини не може перешкоджати спілкуванню батька з сином. Наразі ані судом, ані іншим органом не визначене місце проживання їхнього сина, зараз він проживає з матір`ю.

Позивач вважав, що відповідачка має намір разом із сином виїхати за кордон, проти чого він категорично заперечує.

Він багато разів звертався до дружини з проханням надати можливість спілкуватися з сином, однак вона та її рідня забороняють спілкування. З цього приводу він звертався до Служби у справах дітей Ужгородської міської ради. При цьому він регулярно надсилає кошти на утримання свого сина, але дружина відмовляється їх отримувати.

За його заявою Виконавчий комітет Ужгородської міської ради 12 червня 2019 року прийняв рішення, яким визначив спосіб участі батька у вихованні дитини: один місяць протягом літніх канікул та один тиждень протягом зимових канікул за місцем проживання батька, хоча син має право перебувати в позивача протягом половини усіх канікул, оскільки батьки дитини користуються рівними правами на спілкування з сином.

Попри таке рішення органу опіки та піклування відповідачка заборонила йому забрати дитину на період канікул, вона не виконує зазначене рішення і далі продовжує чинити разом зі своєю сім`єю перешкоди в спілкуванні з сином, а бабусі - з онуком. Син постійно перебуває під негативним психологічним тиском, йому забороняють спілкуватися, формують негативну думку про батька та про бабусю. Син перебуває в пригніченому психологічному стані, що позбавляє дитину можливості повноцінно розвиватися фізично та духовно.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:

- усунути перешкоди у спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом встановлення графіку його зустрічей із дитиною, не обмежуючи телефонне спілкування бабусі та онука, наступним чином:

- кожну другу в місяці суботу та неділю: з 13-00 суботи до 19-00 неділі за місцем фактичного його проживання у м. Ужгороді, без обмеження адреси прогулянок, із можливістю поїздки до родичів, у тому числі до бабусі;

- кожен день народження дитини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 кожного року до досягнення дитиною повноліття з 12-00 до 16-00;

- кожні шкільні канікули в літній час протягом 1,5 (півтора) місяці, та в зимовий період не менше 7 (семи) діб, у весняний та осінній час не менше половини канікул для відпочинку та оздоровлення дитини на території України та для приїзду до нього в м. Київ, по місцю фактичного проживання батька, без присутності матері.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 не перешкоджати батьку ОСОБА_1 у вихованні, спілкуванні, побаченнях та особистих зустрічах з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визначено для ОСОБА_1 наступний спосіб у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом встановлення систематичних побачень батька з дитиною наступним чином: кожну другу суботу та неділю місяця з 13 год 00 хв до 19 год 00 хв за місцем проживання дитини у присутності матері з урахуванням режиму дня дитини; кожен день народження дитини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 кожного року з 12 год 00 хв до 16 год 00 хв у присутності матері з урахуванням режиму дня дитини;

кожні шкільні канікули в літній час протягом 1 місяця та зимовий період не менше 7 діб, у весняний та осінній час не менше половини канікул для відпочинку та оздоровлення дитини на території України та приїзду до позивача у м. Київ, за місцем фактичного проживання батька у присутності матері.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення районного суду мотивовано тим, що позивач, як батько, має право спілкуватися із дитиною. Разом з тим при ухваленні рішення, районний суд врахував вікові потреби дитини, ступінь її прихильності у більшій мірі у бік матері, ніж батька та бабусі.

Суд зазначив, що запропонований позивачем графік спілкування з дитиною не можна визнати таким, що відповідає інтересам дитини, оскільки поїздки дитини до іншого міста є обтяжливими, надмірно навантажують її фізичний та психологічний стан.

Ухвалюючи судове рішення, районний суд зазначив, що надалі ОСОБА_1 не позбавлений права встановити інший порядок спілкування з дитиною та участі в її вихованні, зокрема після встановлення в необхідній мірі зв`язку із дитиною, можливості спілкуватися із сином без участі матері та проводити із ним більш тривалий час, канікули за місцем його проживання без присутності матері.

При цьому спілкування позивача з дитиною не буде перешкоджати її нормальному розвитку. Суд вважав, що між батьком, що проживає окремо, і дитиною повинен існувати постійний, систематичний контакт. Таке спілкування буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, оскільки спілкування дитини з батьками, а батьків зі своїми дітьми, служить задоволенню життєво важливих потреб дитини.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 12 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду від 3 листопада 2020 року - без змін.

Апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції, вирішивши спір за відсутності обов`язкового в справі висновку органу опіки та піклування, припустився помилки. При цьому суд врахував, що рішенням Ужгородського міськвиконкому від 12 червня 2019 року № 216 спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_3 був визначений за заявою батька дитини без урахування дійсних обставин, які мають значення для цього, а будь-якої мотивації, обґрунтування щодо фактичних підстав для визначення саме обраного способу участі батька у вихованні сина в рішенні немає.

Під час перегляду справи в апеляційному порядку судом апеляційної інстанції взято до уваги висновок Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області як органу опіки та піклування від 15 листопада 2021 № 1259/23/02-12 та обставину, що позивач не володіє достатньою мірою мовою жестів, що утруднює, або й унеможливлює нормальне спілкування з дитиною. Отже, зустрічі позивача з сином повинні проходити за участі матері, яка допомагає дитині розмовляти і розуміти мову жестів батька.

Суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність у матеріалах справи доказів вчинення матір`ю дитини перешкод батькові дитини в зустрічах, у спілкуванні, в тому числі, телефонному. Самі по собі факти реєстрації правоохоронними органами відповідних звернень позивача такими доказами не є.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 листопада 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 січня 2022 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У лютому 2022 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У жовтні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2022 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що і він, і син володіють азбукою та мовою жестів, відтак, висновки судів попередніх інстанцій про неможливість спілкування з сином без участі матері є помилковими. При цьому вважає, що висновок Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області від 15 листопада 2021 року № 1259/23/02-12 не є об`єктивним, оскільки у ньому зазначено обставини, що не відповідають дійсності, зокрема те, що він не вміє читати.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 138/96/17, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу учасник справи не подав.

Фактичні обставини, встановлені судами

20 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (том 1, а. с. 6, 7).

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 вересня 2019 року у справі № 308/15129 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22 січня 2019 № 153500042 ОСОБА_1 є власником двокімнатної квартири АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 11).

ОСОБА_1 мешкає в однокімнатній квартирі АДРЕСА_2 , яка належить його матері ОСОБА_5 (том 1, а. с. 35).

ОСОБА_2 зареєстрована та проживає із сином у квартирі АДРЕСА_3 (том 1, а. с. 10, 26).

Сторони та їхній син мають вроджені вади слуху, спілкуються між собою мовою жестів.

ОСОБА_1 надав суду копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 , виданого 02 вересня 2009 року із терміном дії «довічно», з якого випливає, що він є інвалідом 3-ї групи з дитинства (том 1, а. с. 8).

Довідкою № 1032/02, виданою 19 лютого 2019 року ТОВ «Леруа Мерлен Україна», підверджується, що ОСОБА_1 працює в Товаристві у відділі адміністративної служби оброблювачем інформаційного матеріалу (том 1, а. с. 9).

ОСОБА_3 успішно навчається в Ужгородській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів - ліцеї «Лідер» за інклюзивною формою навчання (індивідуальна програма розвитку дітей із вадами слуху), мати належно опікується сином, цікавиться його навчанням, бере участь у батьківських зборах у супроводі сурдоперекладача, лише мати дитини бере участь у батьківських зборах, що відображено у складеній школою характеристиці дитини (том 1, а. с. 64).

Заявою від 16 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Служби у справах дітей Ужгородської міської ради, зазначивши, що мати дитини та її родичі стали чинити йому перешкоди в спілкуванні з сином ОСОБА_3 та в зустрічах із ним, просив визначити порядок спілкування з сином, а саме, протягом тижня у вільний від навчання час та шляхом перебування сина у нього в Києві під час усіх шкільних канікул протягом половини їхнього строку, а також зобов`язати матір дитини не чинити йому перешкоди в спілкуванні з сином (том 1, а. с. 15).

Рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 12 червня 2019 № 216 «Про визначення способу участі у вихованні дитини» був визначений такий спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_3 : порядок побачень батька з сином - один місяць протягом літніх канікул та один тиждень протягом зимових канікул дитини за місцем проживання батька; батьку забезпечити належний догляд за дитиною, враховуючи при цьому інтереси та потреби малолітньої дитини; під час перебування дитини у батька на прохання матері дитини інформувати її про місцезнаходження, стан здоров`я та заняття дитини, у разі потреби забезпечити їй можливість спілкування з дитиною (том 1, а. с. 16, 41).

Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації 19 серпня 2019 року склала акт обстеження умов проживання ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_2 , яким зафіксувала, що квартира має загальну площу 49,40 кв. м, житлову - 24,9 кв. м, належить ОСОБА_5 (бабі дитини), квартира має одну житлову кімнату, батько дитини мешкає в квартирі разом із бабою дитини, в квартирі є двоспальне ліжко, великий кутовий диван, стіл, великий телевізор, ігрова приставка, квартира обладнана необхідними меблями та побутовою технікою, зроблений сучасний ремонт, під час приїзду дитина буде спати на двоспальному ліжку (том 1, а. с. 35).

У висновку Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області від 15 листопада 2021 року № 1259/23/02-12 зазначено, зокрема, що:

обоє батьків дитини є глухонімими;

комісією з питань захисту прав дитини за допомогою сурдоперекладача заслухано ОСОБА_2 , зі слів якої син ОСОБА_3 не хоче спілкуватися з батьком;

було заслухано думку дитини ОСОБА_3 , який зазначив, що не хоче спілкуватися з батьком, однією з причин є те, що йому важко зрозуміти батька без присутності матері;

батько дитини на відміну від нього та матері дитини не вміє читати та відтворювати слова по губах, а малолітній не володіє достатньою мірою мовою жестів, тому мати допомагає сину розмовляти і розуміти мову жестів батька;

батько дитини не з`явився на засідання комісії, хоча запрошувався;

враховуючи обставини, інтереси дитини та проблеми в комунікації між малолітнім і його батьком, орган опіки та піклування рекомендує визначити ОСОБА_1 способи участі у вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом встановлення систематичних побачень батька з дитиною наступним чином:

кожну другу в місяці суботу та неділю із 13:00 до 19:00 за місцем проживання дитини у присутності матері;

кожен день народження дитини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 кожного року з 12:00 до 16:00 години у присутності матері;

кожні шкільні канікули в літній час протягом 1 місяця та зимовий період не менше 7 діб, у весняний та осінній час не менше половини канікул для відпочинку та оздоровлення дитини, з можливістю приїзду дитини до місця проживання батька в м. Київ за умови присутності при цьому матері дитини, а також у зазначений період надати можливість ОСОБА_1 проводити спільний відпочинок із сином на території України (або за її межами) виключно у присутності матері малолітнього;

батькам дитини рекомендовано знайти взаєморозуміння в питаннях виховання малолітнього сина для його подальшого нормального розвитку, сприйняття та усвідомлення сімейних цінностей і моралі (том 1, а. с. 29-31).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Базюченком А. О., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до статті 142 СК України діти мають рівні права та обов`язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.

Згідно зі статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Частинами першою - третьою статті 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню .

Стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

З огляду на статтю 158 СК України, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

На підставі статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Частиною другою статті 159 СК України встановлено, що суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Положеннями статті 19 СК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу.

Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.

Під час розгляду судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Отже, при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Суди попередніх інстанцій, встановлюючи порядок участі батька - ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_3 , взяли до уваги поведінку батька, спрямовану на участь у вихованні і житті сина, особливості комунікації між батьками і дитиною. При цьому судами не встановлено факту перешкоджання ОСОБА_2 спілкуванню ОСОБА_1 з дитиною.

Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд апеляційної інстанції вважав достатньо обґрунтованим висновок Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області як органу опіки та піклування від 15 листопада 2021 року № 1259/23/02-12, у якому надано рекомендації щодо способу участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_3 і підстав для відступу від нього відповідно до частини шостої статті 19 СК України не знайшов, із чим Верховний Суд погоджується.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про визначений спосіб участі батька у вихованні та безперешкодному спілкуванні із сином за встановленим графіком та вважає, що суди врахували інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі своїм сином.

Правильними є висновки судів попередніх інстанцій про можливість визначення порядку періодичних тимчасових побачень батька з дитиною, оскільки право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування дитини з батьком відповідає її інтересам.

Доводи касаційної скарги про необ`єктивність та необґрунтованість висновку Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області від 15 листопада 2021 року № 1259/23/02-12 як органу опіки та піклування колегія суддів відхиляє, оскільки обставини взаємовідносин батька з сином, психологічний стан дитини комісією був встановлений за результатом опитування дитини та її матері. Батько (позивач) на засідання комісії не з`явився.

Зазначений висновок Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області від 15 листопада 2021 року № 1259/23/02-12 як органу опіки та піклування належними та допустимими доказами позивачем не спростований, а надані ним заперечення не спростовують цих висновків.

Посилання заявника на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 138/96/17 колегія суддів відхиляє, оскільки у вказаній справі встановлені інші фактичні обставини, відмінні від справи № 308/8785/19.

Ураховуючи наведене, батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. При цьому відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі за заявою «MAMCHUR v. UKRAINE», № 10383/09, § 100).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «HANT v. UKRAINЕ», № 31111/04, § 54).

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що визначення саме такого способу участі позивача у спілкуванні і вихованні сина є таким, що відповідатиме віковим потребам дитини, та за сумлінного відношення батька до виконання свого обов`язку, буде достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання дитини.

Необхідність побачень батька з дитиною у присутності матері конкретно у цій справі зумовлена тим, що, як встановлено апеляційним судом, комунікація батьків із дитиною в даному конкретному випадку має істотні особливості та додаткові труднощі, які не можуть не враховуватися. У силу вад слуху як батьків, так і дитини, спілкування між ними здійснюється мовою жестів, а також із використанням для розуміння мови спостереження за артикуляцією мовця (читання по губах). Недостатнє володіння мовою жестів, недостатнє вміння чи невміння читати по губах співрозмовника суттєво утруднюють, або й унеможливлюють нормальне спілкування, яке для його повноцінного забезпечення потребує в такому разі сторонньої допомоги. Відповідачка та син сторін пояснили і це вбачається з обставин, які з`ясовувалися та бралися до уваги під час прийняття рішення органом опіки та піклування, а також узгоджується з обставинами, встановленими під час судового розгляду, що позивач не володіє в достатній мірі навичками читання та відтворення слів по губах мовця, водночас син сторін не володіє достатньою мірою мовою жестів. За таких умов саме матір дитини допомагає їй розмовляти і розуміти мову жестів батька.

При цьому позивач не позбавлений можливості у разі зміни обставин, що підтверджуватимуть налагодження емоційного контакту та навичок спілкування батька з сином, на звернення до суду з новим позовом про зміну встановленого способу участі батька у вихованні сина.

Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Аналізуючи обсяг дослідження доводів заявника та їх відображення в судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Базюченком Анатолієм Олексійовичем, залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 листопада 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 січня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк