Постанова

Іменем України

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 309/1257/14-ц

провадження № 61-19326св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В.О.,

суддів: Жданової В.С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В.М., Стрільчука В.А., Тітова М.Ю.,

учасники справи:

позивач - закарпатський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, Державної інспекції сільського господарства у Закарпатській області,

відповідачі: Хустська міська рада, управління Держземагенства в Хустському районі, ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Хустської міської ради на постанову Закарпатського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року в складі колегії суддів: Собослой Г.Г., Джуга С.Д., Куштан Б.П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2014 року закарпатський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до суду з позовом до Хустської міської ради, управління Держземагенства в Хустському районі, ОСОБА_2 , в якому просив: визнати недійсним рішення Хустської міської ради № 1163 від 04 березня 2009 року в частині затвердження проекту відведення земельної ділянки та передачі у власність ОСОБА_2 АДРЕСА_1 площею 0,1000 га в АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 263655, виданий на ім`я ОСОБА_2 , загальною площею 0,1000 га, яка розташована за межами населеного пункта м. Хуст.

Позов мотивований тим, що Хустська міська рада, приймаючи 04 березня 2009 року рішення № 1163 про передачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1, вийшла за межі своїх повноважень, оскільки розпорядилася земельною ділянкою, яка знаходиться за межами населеного пункта м. Хуст.

Посилаючись на порушення п. 12 Перехідних положень ЗК України та статей 38 118 ЗК України, просив задовольнити поданий позов.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хустського районного суду від 18 квітня 2018 року в задоволенні позовних вимог закарпатського міжрайонного природоохоронного прокурора відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, послався на те, що право власності є непорушним та громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Вказав, що відповідно рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» самі по собі допущені органами публічної влади порушення не можуть бути безумовною підставою для визнання недійсним рішення про передачу земельної ділянки та повернення її в порушення права власності набувачів, якщо вони не допущені внаслідок протиправної поведінки осіб, яким земельні ділянки передані у власність.

Крім іншого, посилаючись на статті 256 257 261 267 ЦК України, відповідно до яких строк загальної позовної давності встановлюється тривалістю у три роки, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові, суд враховав заяву Хустської міської ради про застосування строку позовної давності, визнав, що позов поданий з пропуском трирічного строку позовної давності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року апеляційну скаргу прокуратури Закарпатської області задоволено, рішення Хустського районного суду від 18 квітня 2018 року скасовано, позов задоволено.

Визнано недійсним рішення Хустської міської ради № 1163 від 04 березня 2009 року, в частині затвердження проекту відведення земельної ділянки та передачі у власність ОСОБА_2 АДРЕСА_1 площею 0,1000 га в АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 263655, виданий на ім`я ОСОБА_2 , загальною площею 0,1000 га, яка розташована за межами населеного пункта м. Хуст

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що спірна земельна ділянка передана у власність ОСОБА_2 на підставі рішення Хустської міської ради № 1163 від 04 березня 2009 року, яке прийнято всупереч визначеному законом порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, оскільки Хустська міська рада розпорядилася земельною ділянкою, яка розташована за межами населеного пункта м. Хуст.

Судом також заначено, що рішенням суду першої інстанції іншими учасниками справи не оскаржено, а тому слід вважати, що ними визнається обґрунтованість позовних вимог.

Апеляційним судом не встановлено підстав для задоволення заяви про застосування наслідків спливу позовної давності. Зазначено, що строк позовної давності слід відраховувати від 10 вересня 2012 року, дати складання акта за наслідками перевірки Державною інспекцією сільського господарства в Закарпатській області дотримання вимог земельного законодавства Хустською міською радою, якою виявлено зазначене порушення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У жовтні 2019 року Хустська міська рада звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, рішення першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що м. Хуст Закарпатської області віднесено до категорії міст обласного значення та адміністративна межа включає в себе с. Кіреші. 16 червня 2007 року Хустська міська рада розробила і затвердила квартал малоповерхової забудови в с. Кіреші на землях територіальної громади відповідно до вимог діючого законодавства та в межах своїх повноважень. Вважає, що судом не досліджено в чому саме полягає порушення інтересів держави.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів

У листопаді 2019 року до суду касаційної інстанції від заступника прокурора області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що прийняття міською радою розпорядження про передачу у власність відповідача земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку за межами населеного пункта є перевищенням міською радою наданих їй законом повноважень.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У листопаді 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що рішенням 11 сесії 5 скликання Хустської міської ради № 1163 від 04 березня 2009 року «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки та передачу у власність» громадянину ОСОБА_2 затверджено проект відведення земельної ділянки та надано у власність земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 263655 площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .

10 вересня 2012 року Державною інспекцією сільського господарства в Закарпатській області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства та складено акт, з якого вбачається, що при прийнятті рішення № 1163 від 04 березня 2009 року про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 допущено порушення статті 38 та пункту 12 Перехідних положень ЗК України, оскільки земельна ділянки знаходиться за межами населеного пункта с. Кіреші.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно статтею 38 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. До заяви додаються матеріали, передбачені частиною п`ятою статті 151 цього Кодексу, а також висновки конкурсної комісії (у разі відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги прокурора є необґрунтованими та позивачем пропущений строк позовної давності.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, обґрунтовано прийшов до висновку щодо дотримання прокурором строку позовної давності, врахувавши, що уповноваженні державою органи здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах не вчинили заходів на захист порушеного права держави, а про саме порушення прокурору стало відомо 10 вересня 2012 року під час проведення Державною інспекцією сільського господарства в Закарпатській області перевірки з приводу дотримання вимог земельного законодавства Хустською міською радою.

Проте, при вирішенні питання щодо обґрунтованості позовних вимог, апеляційний суд дослідив лише акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складений Державною інспекцією сільського господарства в Закарпатській області від 10 вересня 2012 року, яким встановлено, що Хустська міська рада розпорядилася спірною земельною ділянкою з порушенням своїх повноважень, оскільки земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункта с. Кіреші Хустського району Закарпатської області.

При цьому апеляційним судом не перевірено на підставі яких матеріалів складений зазначений акт, не досліджено документи щодо місця розташування спірної земельної ділянки, не встановлений розпорядник спірної земельної ділянки.

Судом також не надана оцінка аргументам Хустської міської ради щодо дотримання нею своїх повноважень при передачі вказаної земельної ділянки, а саме, що с. Кіреші не є самостійним населеним пунктом і відноситься до м. Хуст та те, що рішенням Хустської міської ради № 342 від 16 червня 2007 року затверджено проект кварталу малоповерхової забудови садибного типу в с. Кіреші і переведені землі сільськогосподарського призначення в землі житлової громадської забудови.

Разом з тим питання щодо правомірності прийняття Хустською міською радою рішення № 342 від 16 червня 2007 року, яким затверджено проект кварталу малоповерхової забудови садибного типу в с. Кіреші і переведені землі сільськогосподарського призначення в землі житлової громадської забудови, було предметом судового розгляду усіма судовими інстанціями по справі № К/800/14555/15, за наслідком якого прокурору Закарпатської міськрайонної прокуратури відмовлено в задоволенні позову про визнання вказаного рішення незаконним.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає вказаний висновок суду передчасним та таким, що зроблений на припущеннях, оскільки вищевказані обставини не були належним чином досліджені та перевірені апеляційним судом.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 411 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

За змістом статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З метою забезпечення завдання цивільного судочинства, а саме щодо забезпечення справедливого розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Хустської міської радизадовольнити частково.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. КузнєцовСудді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов