Постанова
Іменем України
26 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 309/584/21
провадження № 61-5228св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сердюка В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом)- Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП»,
відповідачі (позивачі за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» на постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 травня 2022 року у складі колегії суддів: Готри Т. Ю., Собослоя Г. Г., Куштана Б. П.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст вимог
У лютому 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» (далі - ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»), про стягнення кредитної заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки.
В обґрунтування позову ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» зазначало, що 05 червня 2008 між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 014/03-3/128-М, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 80 000,00 дол. США, зі сплатою 15 % річних за його користування, з кінцевим терміном повернення до 04 червня 2015 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки № 014/03-3/128-Z від 09 червня 2008 року, предметом якого є належні позичальниці незавершений будівництвом торгівельний комплекс, кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та земельна ділянка, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла.
27 червня 2019 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Оксі Банк» укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-11, а 02 липня 2019 року укладено договір про відступлення прав за договорами іпотеки, відповідно до яких АТ «Оксі Банк» прийняв усі права вимоги за кредитними договорами та договорами іпотеки, у тому числі і щодо ОСОБА_3
27 червня 2019 року між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» укладено договір відступлення права вимоги, згідно з яким товариство прийняло всі права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення (іпотеки), зокрема й щодо ОСОБА_3 .
На підставі окремого нотаріально посвідченого договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 02 липня 2019 року, укладеного між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП», до останнього перейшли всі права, які забезпечують зобов`язання ОСОБА_3 за кредитним договором від 05 червня 2008 року і за договором іпотеки від 09 червня 2008 року.
14 грудня 2020 року товариству стало відомо, що ОСОБА_4 , ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на підставі свідоцтв про право на спадщину є співвласниками нерухомого майна, що є предметом іпотеки.
22 грудня 2020 року ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» направлено відповідачам вимогу про погашення одноразовим платежем наявної заборгованості з одночасним їх повідомленням, що в іншому випадку така буде стягнута в судовому порядку, в тому числі шляхом звернення стягнення на успадковане ними майно, яке є предметом іпотеки. Вказана вимога відповідачами виконана не була.
Станом на 27 червня 2019 року заборгованість за кредитним договором становить 93 008,27 дол. США (2 433 663,76 грн).
Ураховуючи наведене, ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» просило суд:
стягнути у солідарному порядку із ОСОБА_4 , ОСОБА_2 і ОСОБА_1 кредитну заборгованість у розмірі 18 406,57 дол. США за кредитним договором № 014/03-3/128-М від 05 червня 2008 року, укладеного між ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 ;
звернути стягнення на предмет іпотеки - незавершений будівництвом торговельний комплекс, кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » і земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_3 , шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна відповідно до оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
У квітні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із зустрічним позовом до ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», про визнання іпотеки припиненою.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано тим, що 05 червня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № 014/03-3/128-М, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 80 000,00 дол. США, зі сплатою 15% річних за його користуванням та з кінцевим терміном повернення до 04 червня 2015 року.
На забезпечення виконання своїх зобов`язань за цим кредитним договором між банком та ОСОБА_3 було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки № 014/03-3/128-Z від 09 червня 2008 року, предметом якого є належні позичальниці незавершений будівництвом торгівельний комплекс, кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та земельна ділянка, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла. Спадкоємцями ОСОБА_3 стали її: батько - ОСОБА_5 (4/10 часток); донька - ОСОБА_1 (3/10 часток); син - ОСОБА_2 (3/10 часток).
02 квітня 2021 року із первісного позову їм стало відомо, що 27 червня 2019 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Оксі Банк» укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-11, а 02 липня 2019 року - договір про відступлення прав за договорами іпотеки. У подальшому 27 червня 2019 року між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» укладено договір відступлення права вимоги, згідно з яким останнє прийняло всі права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення (іпотеки), зокрема й щодо ОСОБА_3 . На підставі договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 02 липня 2019 року, укладеного між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП», до первісного позивача у цій справі перейшли всі права, які забезпечують зобов`язання ОСОБА_3 за кредитним договором від 05 червня 2008 року та договором іпотеки від 09 червня 2008 року.
При цьому заявники звертали увагу, що у липні 2017 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» повідомлялось приватним нотаріусом про видачу свідоцтв про право на спадщину за померлою ОСОБА_3 , а з позовом до них новий кредитор ТОВ ФК «УКРФІНАНС ГРУП» звернулося лише у 2021 році, тобто з пропуском строків, установлених статтею 1281 ЦК України, що має наслідком припинення основного зобов`язання, а відтак і припинення іпотеки.
З огляду на наведене просили визнати іпотеку незавершеного будівництвом торгівельного комплексу готовністю 27% та земельної ділянки площею 0,0669 га, кадастровий номер 2124455300:04:002:0050, що розташовані на АДРЕСА_1 , зареєстровану на підставі договору іпотеки № 014/03-3/128-Z від 09 червня 2008 року (за реєстром № 5032), реєстраційний номер іпотеки 7356691 та якою забезпечено виконання зобов`язань ОСОБА_3 перед ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» за кредитним договором № 014/03-3/128-М від 05 червня 2008 року такою, що припинена.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 11 жовтня 2021 року закрито провадження у справі у частині позовних вимог до ОСОБА_5 внаслідок його смерті.
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 11 жовтня 2021 року, у складі судді Ніточко В. В., ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Залишаючи без задоволення позовні вимоги ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП», місцевий суд вказав, що позивач пропустив строки звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки. Суд при цьому встановив, що матеріали справи не містять доказів переривання строку позовної давності за заявленими вимогами.
Залишаючи без задоволення зустрічні позовні вимоги, місцевий суд вказав на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не доведено своїх вимог, оскільки Закон України «Про іпотеку» такої підстави як припинення іпотеки у зв`язку зі смертю іпотекодавця не передбачає. У спірних правовідносинах положення статті 1281 ЦК України застосовані бути не можуть, а матеріали справи не містять належних і допустимих доказів про невідкладне повідомлення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» про смерть позичальниці ОСОБА_3 , що унеможливлює установлення факту наявності чи відсутності у кредитора права пред`явлення вимоги до них як спадкоємців у передбачені законом строки.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Рішення місцевого суду оскаржено в апеляційному порядку ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у частині вирішення зустрічних позовних вимог.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 11 травня 2022 року рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 11 жовтня 2021 року скасовано в частині відмови у задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -
ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», про визнання іпотеки припиненою та ухвалено у цій частині нове рішення, яким зустрічні позовні вимоги задоволено частково.
Визнано іпотеку незавершеного будівництвом торгівельного комплексу готовністю 27 % та земельної ділянки площею 0,0669 га, кадастровий номер 2124455300:04:002:0050, що розташовані на АДРЕСА_1 , зареєстровану на підставі договору іпотеки № 014/03-3/128-Z від 09 червня 2008 року (за реєстром № 5032), реєстраційний номер іпотеки 7356691 та якою забезпечено виконання зобов`язань ОСОБА_3 ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» за кредитним договором № 014/03-3/128-М від 05 червня 2008 року, в частині належності цього нерухомого майна на праві приватної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 3/10 частки кожному - такою, що припинена.
У задоволені решти вимог відмовлено.
Ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення зустрічних позовних вимог, суд апеляційної інстанції вказав про те, що ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» з вимогою до зустрічних позивачів звернулося поза межами преклюзивних строків, установлених статтею 1281 ЦК України, а відтак іпотека стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є припиненою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2022 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 травня 2022 року у частині вирішення зустрічних позовних вимог та залишити у цій частині в силі рішення місцевого суду.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом повно і всебічно не з`ясовано обставини справи.
Судове рішення у справі було ухвалено апеляційним без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (стаття 1281 ЦК України), викладених упостанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 569/1548/16-ц.
Апеляційний суд не звернув увагу на те, що підстави припинення іпотеки окремо визначені у статті 17 Закону України «Про іпотеку», конструкція якої дає вказує на те, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом. Тлумачення статті 17 Закону України «Про іпотеку» у взаємозв`язку із статтями 256 266 267 509 598 ЦК України свідчить, що вибір інших способів захисту кредитора не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором і, відповідно, не може вважатися підставою для припинення іпотеки за абзацом другим частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку».
Також заявник зазначає про не повідомлення його про розгляд справи в апеляційному суді.
Провадження у суді касаційної інстанції
25 липня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
14 вересня 2022 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
05 червня 2008 року між ОСОБА_3 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено кредитний договір № 014/03-3/128-М, згідно з яким ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 80 000,00 дол. США, із сплатою 15% річних, з кінцевим терміном повернення 04 червня 2015 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 укладений договір іпотеки № 014/03-3/128-Z від 09 червня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Бондар Е. Ш. та зареєстрований у реєстрі за номером 5033. За договором іпотеки ОСОБА_3 передано в іпотеку нерухоме майно, а саме незавершений будівництвом торгівельний комплекс, кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та земельна ділянка, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 ).
Згідно із розрахунком заборгованості розмір заборгованості за кредитним договором № 014/03-3/128-М становить 18 406,57 дол. США, що еквівалентно 481 633,34 грн.
27 червня 2019 року між ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» та АТ «Оксі Банк» укладено договір про відступлення права вимоги №114/2-11, а 02 липня 2019 року договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, відповідно до яких АТ «Оксі Банк» прийняв усі права вимоги за кредитними договорами та договорами іпотеки, у тому числі й щодо ОСОБА_3
27 червня 2019 року між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП»укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого позивач прийняв усі права вимоги за кредитними договорам та договорами іпотеки, у тому числі й щодо ОСОБА_3
22 грудня 2020 року ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» звернулося із заявами до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з вимогою погасити заборгованість за кредитним договором № 014/03-3/128-М у розмірі 18 406,57 дол. США.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно незавершений будівництвом торгівельний комплекс, кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та земельна ділянка, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_4 (розмір частки 4/10), ОСОБА_2 (розмір частки 3/10) та ОСОБА_1 (розмір частки 3/10).
Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 24 липня 2013 року спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_3 є ОСОБА_5 (розмір частки 4/10), ОСОБА_2 (розмір частки 3/10) та ОСОБА_1 (розмір частки 3/10).
Листом приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Гелеван С. І. від 23 жовтня 2020 року повідомлено ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» про те, що спадкоємцями майна ОСОБА_3 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: незавершеного будівництвом торгового комплексу, кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . У листі також зазначено, що 21 жовтня 2013 року нотаріусом повідомлено ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» про те, що видані свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 .
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 ).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
За змістом статей 572 575 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку»
іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання та є додатковим зобов`язанням.
Зустрічний позов у цій справі обґрунтовано тим, що іпотекодержатель втратив право вимоги за іпотечним договором в силу вимог статті 1281 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Згідно зі статтею 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.
Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.
Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі № 495/5293/18 (провадження 61-999св22).
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і за загальним правилом є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 цього Закону).
Права та обов`язки іпотекодавця переходять до спадкоємця незалежно від вчинення кредитором (іпотекодержателем) додаткових дій і зберігаються для особи, яка набула майно (спадкоємця) у тому ж обсязі, який існував на дату такого набуття.
Закон України «Про іпотеку» не передбачає для іпотекодержателя обов`язку вчинити дії після смерті іпотекодавця, оскільки права та обов`язки останнього переходять до спадкоємця в силу вимог статті 23 Закону України «Про іпотеку».
Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою. Сплив цих строків має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права) за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань.
Зазначені висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, у пунктах 57-62 постанови від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18), у пункті 69.5 постанови від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (провадження № 14-49цс19) та у пункті 39 постанови від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19).
Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення зустрічних позовних вимог, врахував такі обставини.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у 2013 році в порядку спадкування за ОСОБА_3 набули права власності по 3/10 частки кожен на спірне іпотечне майно і таке їх право часткової власності з цього часу було зареєстровано і відображено у відповідному державному реєстрі.
Приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Гелеваном С. І. у 2013 році ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» повідомлялось про видачу свідоцтв про право на спадщину за померлою ОСОБА_3 . Отже, банку було відомо (або принаймні повинно було бути відомо) за майже 6 років про зміну власника іпотечного майна ОСОБА_3 , починаючи з 2013 року (враховуючи і закінчення строку дії кредитного договору 04 червня 2015 року) та до червня-липня 2019 року, коли банк відступив свої права вимоги.
Таким чином АТ «Райффайзен Банк Аваль» пропущено преклюзивні строки, передбачені статтею 1281 ЦК України, щодо права вимоги до спадкоємців ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , а відтак банк не вправі був відступати вже припинене своє право вимоги як за основним, так і за додатковим зобов`язаннями померлої ОСОБА_3 , які перешли від неї в порядку спадкування, зокрема до позивачів за зустрічним позовом.
ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» також утратило своє право вимоги до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 унаслідок пропуску преклюзивного строку, встановленого статтею 1281 ЦК України.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом унесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тут і надалі в редакції діючій на час набуття ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» прав за кредитним й іпотечним договорами ОСОБА_3 , тобто 27 червня 2019 року і 02 липня 2019 року).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором є нотаріус.
Державний реєстр прав містить записи, зокрема, про зареєстровані права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав (частина перша статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Пунктами 6-8 частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» установлено одну із послідовностей порядку проведення державної реєстрації прав, а саме: відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти і суб`єктів цих прав; формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання; видача/отримання документів за результатами розгляду заяви.
Частиною першою статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» констатовано, що державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії нотаріусом проводиться невідкладно після завершення нотаріальної дії, але не пізніше двох робочих днів для державної реєстрації обтяжень, іпотек речових прав.
Інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою та загальнодоступною (частина перша статті 32 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Договір про відступлення прав за договором іпотеки від 02 липня 2019 року, укладений між АТ «ОКСІ БАНК» та ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП», нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Магурською Н. В., яка одночасно є і державним реєстратором щодо внесення до відповідних розділів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про нового іпотекодержателя (ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП»).
Таким чином товариство знало та повинно було знати ще 02 липня 2019 року про нових власників іпотечного майна (зустрічних позивачів) або в межах 5 календарних днів після 02 липня 2019 року, оскільки абзацом 2 пункту 3 договору про відступлення прав за договором іпотеки ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» як новий іпотекодержатель зобов`язалося виконати необхідні дії для внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо заміни іпотекодержателя за договорами іпотеки.
Відповідно до інформаційної довідки № 236834164 від 14 грудня 2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, іпотекодержателем спірного іпотечного майна є ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП».
За таких обставин не знайшли свого підтвердження доводи ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП», що йому стало відомо про нових власників іпотечного майна (позивачів за зустрічним позовом) лише 14 грудня 2020 року, оскільки про таких товариство знало або повинно було знати ще під час укладення нотаріально посвідченого договору про відступлення прав за договором іпотеки від 02 липня 2019 року або в межах 5 календарних днів після цієї дати, або принаймні в розумні строки, так як інформація про нових власників іпотечного майна була відображена у відповідних державних реєстрах та товариство мало можливість отримати цю інформацію відповідно до закону раніше, ніж 14 грудня 2020 року та своєчасно звернутися з вимогами до ОСОБА_1 і ОСОБА_2
ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» з вимогою до позивачів за зустрічним позовом звернулося 22 грудня 2020 року.
За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про те, що ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» з вимогою до позивачів за зустрічним позовом звернулося поза межами преклюзивних строків, установлених статтею 1281 ЦК України, а відтак іпотека стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є припиненою.
Доводи касаційної скарги про неповідомлення АТ «Райффайзен Банк Аваль» про дату, час та місце судового засідання в суді апеляційної інстанції 11 травня 2022 року не знайшли свого підтвердження.
У матеріалах справи міститься довідка Закарпатського апеляційного суду про доставку електронного листа (т. 2, а.с. 159). Згідно із вказаною довідкою документ в електронному вигляді «Судова повістка про виклик до суду…» від 27 квітня 2022 року о 15 годині 41 хвилині 06 секунд надіслано на електронну адресу АТ «Райффайзен Банк Аваль» office@aval.ua. Зазначений документ доставлено до електронної скриньки 27 квітня 2022 року о 15 годині 51 хвилині 08 секунд.
Отже, відсутні підстави стверджувати про те, що АТ «Райффайзен Банк Аваль» не було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання в суді апеляційної інстанції 11 травня 2022 року.
Аналізуючи доводи касаційної скарги та підстави касаційного оскарження постанови апеляційного суду, Верховний Суд виходить із того, що у справі, яка переглядається, з урахуванням усіх конкретних обставин, апеляційний суд надав вичерпну відповідь на всі істотні питання, які виникають при вирішенні питання припинення поруки.
Перевіряючи доводи заявника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (стаття 1281 ЦК України), викладених у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 569/1548/16-ц, колегія суддів враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18), від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (провадження № 14-49цс19) та від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19) вже викладала правовий висновок щодо спірного питання.
За таких обставин колегія суддів не бере до уваги посилання заявника на неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (стаття 1281 ЦК України), викладених у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 569/1548/16-ц.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить із того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків апеляційного суду та за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення зустрічних позовних вимог.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги, на думку колегії суддів, слід відмовити, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 402 406 409 410 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» залишити без задоволення.
Постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 травня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. В. Сердюк СуддіВ. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук