№ 310/4201/17 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 310/4201/17

адміністративне провадження № К/9901/328/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №310/4201/17 за позовом ОСОБА_1 до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27.07.2017 (суддя Прінь І.П.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 (головуючий суддя Панченко О.М., судді: Іванов С.М., Чередниченко В.Є.),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Запорізької митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил.

Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27.07.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017, у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В.

Ухвалою Верховного Суду від 15.02.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27.07.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 у справі у справі №310/4201/17.

У касаційній скарзі (з урахуванням уточненої касаційної скарги) позивач посилається на обставини справи, зазначає, що з рішеннями судів не погоджується, оскільки такі прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, вказує про невідповідність висновків судів обставинам справи, на думку позивача судами не у повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Як вважає позивач, процесуальні порушення, допущені митним органом є формальною підставою для скасування спірної постанови на підставі вимог пункту 4 частини першої статті 531 Митного кодексу України. Позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, зазначає, що для звільнення від адміністративної відповідальності за порушення вимог статті 470 Митного кодексу України на підставі положень статті 460 цього Кодексу внаслідок аварії, особа зобов`язана, окрім надання належних підтверджуючих документів щодо аварії, також повідомити відповідний митний орган про настання факту аварії. Втім, у цій справі факт аварії позивачем не підтвердний належними документами. Позивач не повідомила найближчий митний орган про обставини аварії та місцезнаходження транспортного засобу. Відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 06.02.2017 позивачем ввезено на митну територію України через митний пост «Ягодин» Волинської митниці ДФС транспортний засіб «ОPEL CORSA», кузов VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

13.04.2017 Запорізькою митницею ДФС стосовно позивача було складено протокол про порушення митних правил № 0119/11200/17, оскільки ОСОБА_1 перевищила встановлений статтею 95 Митного кодексу України строк транзитного перевезення транспортного засобу «ОPEL CORSA», кузов VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , більш ніж на 10 діб.

За результатами розгляду вказаного протоколу заступником начальника Запорізької митниці ДФС винесено постанову у справі про порушення митних правил від 30.05.2017 № 0119/11200/17, якою позивача визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернулась до суду про його скасування. Позивач зазначила, що перевищення строку транзитного перевезення транспортного засобу відбулось з огляду на технічну несправність транспортного засобу, яка виникла внаслідок аварії, яка сталася в ніч 06.02.2017.

Суд першої інстанції. з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову, посилався на те, що для звільнення від адміністративної відповідальності за порушення вимог статті 470 Митного кодексу України на підставі положень статті 460 Митного кодексу України внаслідок аварії особа зобов`язана, окрім надання належних підтверджуючих документів щодо аварії, також повідомити відповідний митний орган про настання факту аварії. Вказані вище приписи митного законодавства позивачем не були виконані.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Згідно частини першої статті 90 Митного кодексу України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до статті 381 Митного кодексу України громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.

За змістом статті 93 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту та бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу.

Частиною другою статті 200 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що доставка товарів та документів на них повинна бути здійснена у строк, визначений статтею 95 цього Кодексу.

Згідно частини шостої статті 379 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) строки тимчасового ввезення громадянами товарів на митну територію України (крім випадків, передбачених статтею 380 цього Кодексу) встановлюються відповідно до статті 108 цього Кодексу, а строки ввезення з метою транзиту - відповідно до статті 95 цього Кодексу.

Статтею 95 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що строк транзитних перевезень для автомобільного транспорту становить 10 діб (у разі переміщення діяльності одного митного органу - 5 діб).

Згідно пунктом 1 частини другої цієї статті, до строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається: час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу.

У свою чергу, статтею 192 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов`язаний: 1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання; 2) терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.

Статтею 460 Митного кодексу України передбачено, що вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Порядок виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 №657.

За змістом положень розділу VIII наведеного Порядку №657, аварія - небезпечна подія техногенного характеру, у зв`язку з якою товари, транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, були пошкоджені (зіпсовані, знищені, втрачені тощо) або потребували певного часу для відновлення можливості їх переміщення з метою забезпечення виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи; обставини непереборної сили - надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадянські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов`язкових для особи, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події.

Факт аварії чи дії обставин непереборної сили - часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем.

Залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції.

Якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку, що особа звільняється від відповідальності за статтею 470 Митного кодексу України у разі наявності факту аварії або дії обставин непереборної сили за умови документального підтвердження такого факту та вчасного (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмового повідомлення найближчого митного органу про обставини події.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій вказали, що позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначала, що перевищення строку транзитного перевезення транспортного засобу відбулось з огляду на технічну несправність транспортного засобу, яка виникла внаслідок аварії, що сталася в ніч 06.02.2017. На підтвердження вказаних обставин позивач надала довідку Хорольського відділу ГУНП України в Полтавській області від 13.07.2017, в якій зазначено, що до відділу поліції 07.02.2017 надійшло повідомлення по лінії 102 від громадянина ОСОБА_2 про те, що 06.02.2017р о 21-00 відбулось ДТП без потерпілих. Також позивачем надано довідку директора СТО ФОП ОСОБА_3 від 09.02.2017 про те, що автомобіль ОPEL CORSA, реєстраційний номер НОМЕР_2 , знаходиться в ремонті на станції технічного обслуговування за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі встановлених обставин та доказів, що містяться в матеріалах справи, суди з`ясували, що факт аварії, на який посилається позивач, не підтверджений належними документами. Надана позивачем довідка Хорольського відділу ГУНП України в Полтавській області не містить відомостей щодо ідентифікації транспортного засобу, який потрапив в аварію, не містить відомостей про пошкодження транспортного засобу. Водночас, надана довідка директора СТО не є підтвердженням того, що ремонт автомобіля здійснюється у зв`язку з пошкодженням останнього внаслідок ДТП.

Крім того, суди констатували, що позивач, в порушення вимог статті 192 Митного кодексу України, не повідомила найближчий митний орган про обставини аварії та місцезнаходження транспортного засобу.

Також судами надано оцінку посиланням позивача на те, що остання не була належним чином повідомлена про складання протоколу про порушення митних правил і про розгляд справи. Як зазначили суди, відповідно до положень частини восьмої статті 494 Митного кодексу України протокол вважається врученим навіть у разі, якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не перебувала за повідомленою нею адресою або місце проживання чи фактичного перебування, назване нею, є недостовірним.

Суди дійшли правомірного висновку, що обставини, які виключають притягнення позивача до адміністративної відповідальності відсутні, оскільки позивачем не дотримано встановлених Митним кодексом України вимог щодо повідомлення та підтвердження настання факту аварії.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що у діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, що підтверджується матеріалами справи та встановлено судами попередніх інстанцій, застосування до позивача санкції у вигляді притягнення до адміністративної відповідальності на підставі частини третьої статті 470 Митного кодексу України відповідає вимогам законодавства.

Частиною третьою статті 470 Митного кодексу України передбачено, що перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, застосоване до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 8500грн. є обґрунтованим, а тому відсутні правові підстави для висновку про визнання протиправною та скасування постанови Запорізької митниці ДФС винесено постанову у справі про порушення митних правил від 30.05.2017 № 0119/11200/17.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27.07.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 у справі №310/4201/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф.Ханова

Судді Верховного Суду