Постанова
Іменем України
22 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 310/5359/18
провадження № 61-1625св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - публічне акціонерне товариство «Фідобанк»,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 липня 2019 року у складі судді Дністрян О. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Фідобанк» (далі - ПАТ «Фідобанк»), у якому просила визнати припиненою іпотеку за договором іпотеки від 18 вересня 2008 року? укладеним між ОСОБА_3 та відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк» (далі - ВАТ «Ерсте Банк»).
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 18 вересня 2008 року між ВАТ «Ерсте Банк» та її чоловіком ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, згідно з яким останній отримав кредит у розмірі 500 000 доларів США зі сплатою 12,5 % річних на строк до 17 вересня 2017 року.
Кредитний договір забезпечений договором іпотеки, укладеним у цей же день між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_3 , за умовами якого в іпотеку банку передані житловий будинок та земельна ділянка, площею 0,1000 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15 січня 2014 року у справі № 310/14016/13-ц за нею визнано право власності на 1/2 частину житлового будинку та 1/2 частину земельної ділянки, що розташовані за вказаною вище адресою, про що 07 березня 2014 року та 03 червня 2014 року внесені відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. З цього часу вона є іпотекодавцем щодо вказаного майна.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Вважає, що іпотека за договором іпотеки від 18 вересня 2008 року припинилась на підставі частини першої статті 523 ЦК України, оскільки вона, як іпотекодавець, не погодилась забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником - ОСОБА_2 , який є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , у зв`язку з чим просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 липня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що положення статті 17 Закону України «Про іпотеку» не передбачають такої підстави припинення іпотеки, як смерть іпотекодавця, оскільки за змістом частини першої статті 1282 ЦК України та частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, який як спадкоємець набуває статус іпотекодавця.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 липня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням місцевого суду та, залишаючи його без змін, зазначив, що відсутні такі підстави для припинення іпотеки, як смерть боржника за кредитним договором, оскільки спірні правовідносини допускають правонаступництво.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Суди не звернули увагу на те, що іпотека за договором іпотеки підлягає припиненню на підставі частини першої статті 523 ЦК України, оскільки іпотекодавець не погодилась забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником - ОСОБА_2 , який є спадкоємцем ОСОБА_3 . Однак суди не застосували норми частини першої статті 523 ЦК України.
Суди, ухвалюючи судові рішення, надавали оцінку саме припиненню іпотеки у зв`язку зі смертю боржника, а не у зв`язку з відсутністю її згоди як іпотекодавця забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в у даній справі.
Витребувано Бердянського міськрайонного суду Запорізької області цивільну справу № 310/5359/18 за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Фідобанк», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання іпотеки припиненою.
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2021 року справу № 310/5359/18 призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 18 вересня 2008 року між ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк», та ОСОБА_3 укладений кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 500 000,00 дол. США зі сплатою 12,5 % та терміном повернення до 17 вересня 2017 року.
На забезпечення виконання кредитних зобов`язань у цей між сторонами укладений договір іпотеки, за яким ОСОБА_3 передав в іпотеку нерухоме майно - житловий будинок та земельну ділянку площею 0,1000 га, що знаходяться на АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктом 2.1.4 договору іпотеки предмет іпотеки є спільною сумісною власністю подружжя ( ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ), оскільки набутий ними під час перебування у зареєстрованому шлюбі. Дружиною іпотекодавця - ОСОБА_1 надана письмова заява (згода на укладення іпотекодавцем цього договору), справжність підпису на цій заяві засвідчена ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області 18 вересня 2008 року за реєстром № 2734.
Обтяження нерухомого майна іпотекою зареєстровано банківською установою в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та в Державному реєстрі іпотек.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15 січня 2014 року у справі № 310/14016/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, яке в цій частині набрало законної сили, поділено між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зокрема, житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані на АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку та 1/2 частину земельної ділянки, що розташовані за вказаною вище адресою; залишено у власності ОСОБА_3 1/2 частину житлового будинку та 1/2 частину земельної ділянки, що розташовані на АДРЕСА_1 .
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме мано та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 03 червня 2014 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на Ѕ частину земельної ділянки кадастровий номер 2310400000:08:003:0372, площею 0,1 га, що розташована на АДРЕСА_1 , вид спільної власності - спільна часткова; 07 березня 2014 року - право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 за цією ж адресою.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 16 травня 2018 року у справі № 310/8706/15-ц за позовом ПАТ «Фідобанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки залишено без змін рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 червня 2016 року, яким у рахунок погашення заборгованості перед ПАТ «Фідобанк» за кредитним договором від 18 вересня 2008 року, яка станом 21 серпня 2014 року становить 229 343,72 доларів США, що еквівалентно 4 858 747,85 грн, та 62 917,93 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно за договором іпотеки від 18 вересня 2008 року шляхом продажу ПАТ «Фідобанк» іншій особі із застосуванням процедури продажу предмету іпотеки, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку».
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить про те, що постановою Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 310/8706/15-ц рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 червня 2016 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області 16 травня 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «Фідобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.
Під час розгляду справи № 310/8706/15-ц встановлено, що у порядку статті 1269 ЦК України ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , який був боржником та іпотекодавцем.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 липня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Колегія суддів приймає аргументи касаційної скарги з таких мотивів.
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно із статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон) іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника. Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки (частина перша статті 11 Закону).
У випадку смерті боржника за кредитним договором його права й обов`язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину (частина перша статті 1282 ЦК України).
Отже, у разі смерті позичальника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в основному зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Відповідний правовий висновок виклав Верховний Суд України у постанові від 17 квітня 2013 року у справі № 6-18цс13.
Обґрунтовуючи підстави даного позову, ОСОБА_1 посилалась на те, що вона, як іпотекодавець, відмовилася відповідати за кредитними зобов`язаннями у зв`язку зі зміною боржника у цьому зобов`язанні.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 593 ЦК України право застави припиняється з підстав, передбачених абзацом першим частини першої цієї ж статті, а також в інших випадках, встановлених законом.
У частині першій статті 17 Закону України «Про іпотеку» закріплено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Разом із цим, відповідно до частини першої статті 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Зобов`язання іпотекодавця за договором іпотеки може бути повністю припиненим з підстави, визначеної частиною першою статті 523 ЦК України, у випадку, коли спадкоємцем позичальника, а отже, і новим боржником за кредитним договором, є інша особа, ніж цей майновий поручитель, і якщо останній не давав згоди на забезпечення виконання основного зобов`язання новим боржником.
Аналогічний за змістом висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (провадження № 14-49цс19), постановах Верховного Суду від 23 вересня 2019 року у справі № 501/2700/16-ц (провадження № 61-26580св18), від 29 липня 2020 року у справі № 487/6529/15-ц (провадження № 61-5490св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 629/4377/18 (провадження № 61-4752св19), від 11 березня 2020 року у справі № 362/2232/17 (провадження № 61-41185св18).
Велика Палата Верховного Суду від такого застосування норми права у подібних правовідносинах у вищенаведених судових рішеннях, станом на час перегляду цієї справи, не відступала.
У пункті 68.1 постанови від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15 (провадження № 14-49цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що зобов`язання особи як власника 1/2 частки у квартирі та майнового поручителя за договором іпотеки може бути повністю припиненим з підстави, визначеної частиною першою статті 523 ЦК України, у випадку, коли спадкоємцем 1/2 частки квартири після смерті позичальника, а отже, і новим боржником за кредитним договором, є інша особа, ніж цей майновий поручитель, і якщо останній не давав згоди на забезпечення виконання основного зобов`язання новим боржником.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, який відмовив у задоволенні позову, та, зазначивши, що відсутні такі підстави для припинення іпотеки, як смерть боржника за кредитним договором, оскільки спірні правовідносини допускають правонаступництво, вищезазначені норми матеріального права та правову позицію Верховного Суду не врахував, не звернув увагу на те, що майновий поручитель ОСОБА_1 не є спадкоємцем, що прийняла спадщину після смерті боржника ОСОБА_3 .
При цьому, апеляційний суд не з`ясував, чи припинилися у розумінні статті 523 ЦК України зобов`язання ОСОБА_1 за договором іпотеки з огляду на те, що новим боржником за кредитним договором є ОСОБА_2 , тобто інша особа, ніж майновий поручитель, і остання не надавала згоду на забезпечення виконання основного зобов`язання новим боржником.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення апеляційного суду постановлене без додержання норм матеріального права та процесуального. За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова апеляційного суду -скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.
Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Запорізького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун