№ 310/6659/17 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

30 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 310/6659/17

провадження № 61-44817 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 ;

представник позивача - ОСОБА_3 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову апеляційного суду Запорізької області від 16 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Кочеткової І. В., Гончар М. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення коштів.

Позовна заява мотивована тим, що 23 квітня 2013 року між нею як замовником та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) як виконавцем був укладений договір про надання послуг, згідно з пунктом 1.1 якого виконавець зобов`язався вчинити всі необхідні дії з реєстрації декларації на початок виконання будівельних робіт на об`єкті, який знаходиться по АДРЕСА_1 , а замовник зобов`язався оплатити виконавцеві зазначені послуги на умовах, визначених цим договором. Належним виконанням цього договору вважається отримання зареєстрованої декларації на початок виконання будівельних робіт.

Згідно з пунктом 4.1 цього договору вартість договору складається із: вартості послуг у розмірі 30 тис. грн та офіційного платежу за розробку проектної документації (в тому числі). Оскільки пункт 4.1 договору містить положення про те, що вартість послуг включає в себе і вартість розробки проектної документації, ОСОБА_2 , приймаючи плату за виконання проектної документації та залучаючи до виконання третю особу - ОСОБА_4 , відповідає за належне виконання нею своїх обов`язків.

Відповідно до пункту 4.3 договору вона 23 квітня 2013 року здійснила передплату у розмірі 10 тис. грн, сплативши ці кошти відповідачеві згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру № 23/04/13/1.

Договором не було передбачено строку виконання послуги замовником і вона тривалий час неодноразово усно зверталась до відповідача з вимогою виконати умови договору. В зв`язку з ігноруванням відповідачем її вимог, 08 жовтня 2013 року вона була змушена направити письмову вимогу про виконання умов договору, на що відповідач повідомив її, що декларація ним виготовлена та зареєстрована, але не надав їй декларацію, посилаючись на необхідність сплати залишку коштів.

Наслідком цих суперечок стало подання ОСОБА_2 позовної заяви до суду про стягнення з неї коштів за надані послуги, який був задоволений рішенням суду від 15 липня 2014 року у справі № 310/2275/14-ц.

Вважала, що відповідач неналежним чином оформив декларацію про початок виконання будівельних робіт, в якій її підпис був підроблений. За фактом підробки її підпису за її заявою Бердянським міським відділом поліції Запорізької області було розпочато кримінальне провадження та проведена почеркознавча експертиза. Згідно з висновком експерта від 18 квітня 2015 року № 163 підпис на спірній декларації виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Тому вона подала позов до Запорізького окружного адміністративного суду про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, який був задоволений постановою суду та скасовано декларацію про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція частини магазину під житловий будинок (№ ЗП082131960013 від 16 липня 2013 року). Постанова суду набрала законної сили 29 грудня 2015 року.

На підставі викладеного за її заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15 липня 2014 року у справі № 310/2275/14-ц про стягнення з неї коштів за договором про надання послуг скасовано.

Вважала, що факт невиконання ФОП ОСОБА_2 умов договору є доведеним, оскільки декларація про початок виконання будівельних робіт скасована в судовому порядку, а у задоволенні позову ФОП ОСОБА_2 до неї про стягнення коштів за надані послуги відмовлено. Вказані судові рішення набрали законної сили.

Незважаючи на ці обставини та її вимоги про виконання умов договору, відповідач їх ігнорує, декларація про початок виконання будівельних робіт станом на 20 вересня 2017 року нею не отримана.

Вважала, що датою пред`явлення вимоги до відповідача щодо виконання договору є 18 жовтня 2013 року - дата отримання її письмової вимоги відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення, а остаточною датою виконання обов`язку за договором є 25 жовтня 2013 року, тобто за спливом 7 днів від дати отримання вимоги. Таким чином, датою початку прострочення виконання зобов`язання є 26 жовтня 2013 року, з якої відповідач безпідставно користується її грошовими коштами у розмірі 10 тис. грн, не виконуючи договір та не повертаючи їй ці кошти.

У зв`язку з порушенням термінів виконання зобов`язання та неповерненням передплати, відповідач, на її думку, має сплатити їй 3% річних в сумі 1 171 грн 23 коп., а також інфляційні втрати в сумі 11 880 грн. Також згідно з пунктом 5.2 договору штраф у розмірі 1 % від вартості неналежно наданих послуг, що складає 300 грн.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд: розірвати договір про надання послуг від 23 квітня 2013 року, укладений між нею та ФОП ОСОБА_2 ; стягнути з відповідача на її користь передоплату в сумі 10 тим. грн, 3 % річних в сумі 1 171 грн 23 коп., інфляційні втрати в сумі 11 880 грн., штраф в сумі 300 грн, а всього - 23 351 грн 23 коп.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 березня 2018 року у складі судді Дністрян О. М. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами не вичерпано можливості виконати умови договору про надання послуг, оскільки ФОП ОСОБА_2 не припинив виконання обов`язків за цим договором. Тому суд відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 як передчасно заявлених.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Запорізької області від 16 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 березня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір про надання послуг від 23 квітня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 . Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 здійснену за договором про надання послуг від 23 квітня 2013 року передплату у розмірі 10 тис. грн, суму 3 % річних у розмірі 1 171 грн 23 коп., суму інфляційних втрат у розмірі 11 880 грн та суму штрафу у розмірі 300 грн., а всього - 23 351 грн 23 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що допущені виконавцем порушення умов договору щодо належного оформлення документації, а також ненадання замовнику на підпис декларації є істотними та призвели до того, що було зареєстровано декларацію з порушеннями норм чинного законодавства та створення ескізного проекту замість робочого проекту. Після неналежного виконання умов договору із першої спроби, що призвело до тривалих судових спорів між сторонами, виконання договору поновлено виконавцем лише у жовтні 2017 року, тобто, коли вже відбувалось слухання цієї справи про розірвання договору, тому зваживши на істотність допущених виконавцем порушень, який навіть не надавав замовнику документів на ознайомлення та підпис, апеляційний суд вважав, що наявні підстави для розірвання договору.

Ураховуючи, що на замовлення ОСОБА_1 слід було виготовити робочий проект, а було виготовлено ескізний, за яким проектувальник не міг надавати послуги з авторського нагляду, про що було зазначено у скасованій декларації, та позивач на сьогоднішній день не може виконувати будівництво на підставі ескізного проекту, вважається, що і проектувальні роботи виконані неналежним чином. Тому саме на ФОП ОСОБА_2 слід покласти всю відповідальність з повернення попередньої оплати у розмірі 10 тис. грн, а також сплати штрафу відповідно до пункту 5.2 договору у розмірі 300 грн.

Оскільки вимога позивача в семиденний строк не була виконана відповідачем, тобто до 25 жовтня 2013 року, то строк повернення коштів настав 26 жовтня 2013 року, тому саме з цієї дати у відповідача настає відповідальність, передбачена статтею 625 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2018 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 310/66/59/17 з Бердянського міськрайонного суду Запорізької області.

У квітні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що після скасування декларації про початок виконання будівельних робіт вимоги нормативних актів у сфері містобудівної діяльності змінилися. Так зокрема, виконавцем було повідомлено замовника, що для повторного вчинення дій згідно з договором про надання послуг необхідно надати інформацію про дату затвердження замовником проектної документації згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466. Доказів виконання цієї вимоги замовником не надано.

Також виконавцем було повідомлено замовника про внесення змін до Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 «Про деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» та надіслано на ім`я замовника заповнений бланк повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками. Виконавцем повідомлено, що у разі зміни або доповнення інформації, необхідної для заповнення бланка повідомлення, необхідно проінформувати останнього. Доказів виконання цієї вимоги замовником не надано. Тому вважав, що вина виконавця у невиконанні умов договору відсутня.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2018 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим. Вказувала, що на день звернення з позовом до суду строк невиконання відповідачем свого обов`язку за договором складав майже чотири роки. Ігнорування відповідачем свого обов`язку, тривале невиконання договору, призвели до того, що її плани з реконструкції будинку були порушені. Повністю втративши надію на виконання договору, у жовтні 2013 року вона почала письмово спілкуватись з відповідачем та направила вимогу про виконання договору.

У 2014 році розпочалось стрімке, значне подорожчання будівельних матеріалів. Внаслідок вказаних обставин вона фактично втратила фінансову можливість здійснити будівництво, тобто значною мірою була позбавлена того, на що вона розраховувала при укладанні договору

Таким чином, вважала порушення строків виконання договору істотним, що за частиною другою статті 651 ЦК України є підставою для його розірвання.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

23 квітня 2013 року між ОСОБА_1 як замовником та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 як виконавцем був укладений договір про надання послуг, згідно з яким виконавець зобов`язувався вчинити всі необхідні дії з реєстрації декларації на початок виконання будівельних робот на об`єкті, який розташований по АДРЕСА_1 (а.с. 8).

В пункті 4.1 договору було визначено, що вартість послуг становить 30 тис. грн, включаючи платіж за розробку проектної документації.

Пунктом 4.3 визначений порядок розрахунку: передплата в розмірі 10 тис. грн, а пунктом 4.5 визначено, що вартість послуг є остаточною та зміні не підлягає.

ОСОБА_1 23 квітня 2013 року сплатила ФОП ОСОБА_2 10 тис. грн передплати за договором про надання послуг від 23 квітня 2013 року, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 23/04/13/1 (а.с. 9).

Згідно з пунктом 5.1 спірного договору сторони не несуть відповідальність за порушення своїх обов`язків за цим договором, якщо воно сталося не з їх вини. Сторона вважається невинною, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання.

Пунктом 5.2 передбачена відповідальність виконавця, який у разі порушення обов`язків, передбачених цим договором, має сплатити замовникові штраф у розмірі 1 % від вартості неналежно наданих послуг.

Згідно з пунктами 8.1, 8.2 цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного його виконання, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін.

Встановлено, що 16 липня 2013 року за № ЗП 082131960013 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області була зареєстрована декларація про початок виконання будівельних робіт щодо реконструкції частини магазину під житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 24 вересня 2014 року, позов ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором про надання послуг задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором про надання послуг у розмірі 20 тис. грн, пеню у розмірі 242 грн.

ОСОБА_1 звернулась із заявою до правоохоронних органів, за якою порушено кримінальне провадження слідчим відділом Бердянського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України № 12014080130005030 за фактом шахрайства, передбаченого частиною першою статті 190 КК України, відомості про яке 08 жовтня 2014 року внесені в ЄРДР та у якому ОСОБА_1 визнана потерпілою особою.

В межах вказаного кримінального провадження було проведено почеркознавчу експертизу, висновком якої № 163 від 18 квітня 2015 року встановлено, що підписи у всіх графах « ОСОБА_1 » у декларації про початок виконання будівельних робот «Реконструкція частини магазину під житловий будинок» № ЗП 082131960013 від 16 липня 2013 року виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

29 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року, що набрала законної сили 29 грудня 2015 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано реєстрацію Декларації про початок виконання будівельних робіт від 16 липня 2013 року № 3П 082131960013 як таку, що не відповідає вимогам норм чинного законодавства, оскільки згідно з висновком експерта від 18 квітня 2015 року № 163 підписи в графах « ОСОБА_1 » у вказаній декларації виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с. 15-16).

Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області листом від 05 січня 2016 року № 1008-22.4/12 повідомлено, що відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт», на підставі рішення від 04 січня 2016 року № 1 головного інспектора будівельного нагляду сектору по роботі з дозвільними документами про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 16 липня 2013 року № ЗП 082131960013, наказом Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області від 04 січня 2016 року № 1 скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт на об`єкті по АДРЕСА_1 від 16 липня 2013 року № ЗП 082131960013, замовник - ОСОБА_1 Запис виключено з єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмов у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (а.с. 17).

02 жовтня 2017 року (вих. № 17/10/26/1) ФОП ОСОБА_2 у зв`язку з внесенням змін у постанову Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» та згідно з умов договору № 23/04/13/1 від 23 квітня 2013 року надав ОСОБА_1 заповнений бланк «Повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)», для перевірки, узгодження, підписання та подання на реєстрацію до департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Запорізькій області (а.с. 52).

На вищезазначене звернення 09 березня 2018 року (вих. № 2) ОСОБА_1 надіслала ФОП ОСОБА_2 листа, в якому вона, зазначивши ряд зауважень, відмовилася підписувати бланк наданого ним повідомлення (а.с. 69).

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 червня 2016 заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15 липня 2014 року за нововиявленими обставинами задоволено. Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15 липня 2014 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 оплати за надані послуги та пені відмовлено.

Вказаним рішенням суду встановлено, що умови договору № 23/04/13/1 ФОП ОСОБА_2 виконані неналежним чином, оскільки на теперішній час декларація скасована, а належне виконання договору полягало саме в її реєстрації та наданні замовнику.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду частково не відповідає.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 651 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом статті 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Згідно з пунктом 5.1 договору про надання послуг, сторони не несуть відповідальності за порушення своїх обов`язків за цим договором, якщо воно сталося не з їх вини. Сторона вважається невинною, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання.

За пунктом 5.2 договору про надання послуг у разі порушення виконавцем обов`язків, передбачених цим договором, виконавець сплачує замовникові штраф у розмірі 1 % від вартості неналежно наданих послуг.

Пунктом 8.2 договору про надання послуг передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи спір, апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, обґрунтовано виходив із того, що допущені виконавцем порушення умов договору щодо належного оформлення документації, а також ненадання замовнику на підпис декларації є істотними та призвели до того, що було зареєстровано декларацію з порушеннями норм чинного законодавства та створення ескізного проекту замість робочого проекту. Після неналежного виконання умов договору із першої спроби, що призвело до тривалих судових спорів між сторонами, виконання договору поновлено виконавцем лише у жовтні 2017 року, тобто, коли вже відбувалось слухання цієї справи про розірвання договору. Відтак, наявні всі підстави для розірвання договору про надання послуг та стягнення з відповідача сплаченої позивачем суми передплати за договором та штрафу.

Судом встановлено, що рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 червня 2016 заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15 липня 2014 року за нововиявленими обставинами задоволено. Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15 липня 2014 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 оплати за надані послуги та пені відмовлено.

Відповідно до положень частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, посилання касаційної скарги на належне виконання відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг безпідставні.

Разом з тим, не можна погодитися із висновком апеляційного суду про наявність підстав для стягнення з відповідача 3 % річних й інфляційних втрат у зв`язку з невиконанням вимоги позивача про виконання умов договору згідно зі статтею 625 ЦК України з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Отже, вказаною статтею передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов`язання.

Натомість, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов`язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав - повернення сплаченої передоплати за невиконання умов договору.

За своєю суттю обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов`язання в розумінні статті 625 ЦК України.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною третьою статті 693 ЦК України, згідно з якою на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).

Умовами договору про надання послуг розмір і порядок нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами не передбачено.

У зв?язку з викладеним, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, ураховуючи часткове задоволення касаційної скарги та ухвалення нового судового рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 787 грн 83 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого ним за подання касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Запорізької області від 16 серпня 2018 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат відмовити.

В іншій частині постанову апеляційного суду Запорізької області від 16 серпня 2018 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 787 грн 83 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого ним за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта