№ 312/276/17 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

15 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 312/276/17

провадження № 61-8157св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - приватне акціонерне товариство «Агрофірма «Гюнівська»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Великобілозерська районна державна адміністрація Запорізької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Гюнівська» на постанову Запорізького апеляційного суду від 13 березня 2019 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Воробйової І. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року приватне акціонерне товариство «Агрофірма «Гюнівська» (далі - ПрАТ «Агрофірма «Гюнівська») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа - Великобілозерська районна державна адміністрація Запорізької області, про визнання договору оренди землі поновленим на умовах додаткової угоди.

Позов мотивовано тим, що 30 грудня 2013 року між ПрАТ «Агрофірма «Гюнівська» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі б/н.

05 квітня 2015 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)» № 191-VIII від 12 лютого 2015 року, яким, зокрема, викладено у новій редакції частину третю статті 19 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як сім років.

27 квітня 2017 року ПрАТ «Агрофірма «Гюнівська» звернулось до ОСОБА_1 з письмовою пропозицією укласти додаткову угоду до договору оренди землі. Згідно з умовами додаткової угоди

ОСОБА_1 було запропоновано змінити умови пунктів 8 і 9 договору оренди землі, встановивши семирічний строк його дії та орендну плату в розмірі 23 000 грн на рік. Указана пропозиція залишена без задоволення.

Товариство також зазначало, що оскільки протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди землі, ОСОБА_1 не направила на адресу товариства повідомлення про заперечення у поновленні вказаного договору, а товариство продовжувало користуватися земельною ділянкою та виконувати свої зобов`язання за договором оренди землі, в силу приписів статті 33 Закону України «Про оренду землі», вищезазначений договір оренди землі вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором оренди землі.

З урахуванням зазначеного товариство вважало, що існують законні підстави для зміни правовідносин між сторонами, шляхом визнання договору оренди землі поновленим на умовах додаткової угоди, яка встановлює строк дії договору оренди землі сім років та орендну плату в розмірі 23 000 грн на рік, починаючи з 2017 року.

Посилаючись на зазначені обставини, ПрАТ «Агрофірма «Гюнівська» просило суд визнати договір оренди землі б/н від 30 грудня 2013 року, укладений між ПрАТ «Агрофірма «Гюнівська» та ОСОБА_1 , поновленим на умовах додаткової угоди наступної редакції:

«Додаткова угода до Договору оренди землі б/н від 30 грудня 2013 року село Гюнівка Великобілозерського району Запорізької області

Орендодавець: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 27 листопада 2000 року Великобілозерським РВ УМВС України в Запорізькій області, адреса: АДРЕСА_1 , з одного боку, та

Орендар: приватне акціонерне товариство «Агрофірма «Гюнівська», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 00849273, місцезнаходження: 71410, Запорізька область, Великобілозерський район, село Гюнівка, вулиця Поштова, будинок № 12, в особі директора Корабльова О. В., діючого на підставі Статуту, з другого боку, вирішили внести наступні зміни до договору оренди землі б/н від 30 грудня 2013 року, номер запису про інше речове право: 4941691, кадастровий номер земельної ділянки 2321183500:03:001:0014:

1. Пункт 8 розділу «Строк дії договору» викласти в наступній редакції:

«Строк дії договору - до 11 березня 2021 року. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію».

2. Пункт 9 розділу «Орендна плата» викласти в наступній редакції:

«Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі

23 000 грн 00 коп. (двадцять три тисячі гривень 00 коп.) на рік за об`єкт оренди, без утримання податків та зборів».

3. Всі інші умови договору оренди землі залишаються без змін і Сторони підтверджують по ним свої зобов`язання.

4. Дана додаткова угода складена в двох ідентичних екземплярах, які мають однакову юридичну силу, по одному екземпляру для кожної із Сторін.

5. Дана додаткова угода є підставою для реєстрації Державним реєстратором Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області або іншою особою, уповноваженою законодавством України здійснювати реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Гюнівська» оренди земельної ділянки, кадастровий номер 2321183500:03:001:0014, на умовах даної додаткової угоди.

6. У пункті 12 договору оренди слова «та надання послуг» виключити, слова «видатковими відомостями» замінити словом «актами».

7. У пункті 13 договору оренди в абзаці третьому слова «розмірів земельного податку» замінити словами «граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України».

8. Розділ «Умови і строки передачі земельної ділянки в оренду» Договору оренди виключити.

будинок № 12, в особі директора Корабльова Олександра Васильовича».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Великобілозерського районного суду Запорізької області від 08 серпня 2018 року у складі судді Яцун О. О. позов задоволено.

Визнано договір оренди землі б/н від 30 грудня 2013 року, укладений між ПрАТ «Агрофірма «Гюнівська» та ОСОБА_1 , поновленим на умовах додаткової угоди.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки після закінчення строку договору оренди землі позивач продовжував користуватися спірною земельною ділянкою та виконувати умови договору оренди землі, а відповідач, в свою чергу, протягом одного місяця після закінчення строку договору не звернулася до позивача з листом-повідомленням про заперечення в поновленні договору оренди землі, отримувала орендну плату протягом 2017 року в розмірі 19 558 грн 60 коп., то договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 13 березня 2019 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Великобілозерського районного суду Запорізької області від 08 серпня 2018 року скасовано.

У задоволенні позову ПрАТ «Агрофірма «Гюнівська» відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у

ПрАТ «Агрофірма «Гюнівська» відсутнє переважне право перед іншими особами на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк.

Позивач не скористався своїм правом на поновлення договору оренди землі, оскільки до закінчення строку дії договору оренди землі він не повідомив відповідача про намір скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, а остання, в свою чергу, після закінчення строку дії договору оренди землі письмово повідомила позивача про відмову в поновленні договору оренди землі.

Вимоги позивача щодо визнання договору оренди землі поновленим на умовах додаткової угоди, якими змінюються як строки, так і умови вказаного договору, є фактично порушенням вимог частини шостої

статті 33 Закону України «Про оренду землі». Обраний позивачем спосіб захисту порушених, на його думку, цивільних прав суперечить частині третій статті 626 ЦК України та частині першій статті 627 ЦК України, які регламентують свободу сторін у виборі контрагента та визначенні умов договору.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду, ПрАТ «Агрофірма «Гюнівська», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята без всебічного та повного з`ясування фактичних обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення. Суд не врахував, що протягом місяця після закінчення строку договору оренди землі відповідач не звернулася до позивача з відповідним листом щодо своєї незгоди в поновленні договору оренди землі від 30 грудня 2013 року.

Зі спливом указаного строку ПАТ «Агрофірма «Гюнівська» продовжує користуватися земельною ділянкою та виконувати свої зобов`язання за договором оренди землі, зокрема, обробляє земельну ділянку, нараховує та сплачує відповідачу орендну плату за користування земельною ділянкою, а тому вважає договір оренди землі поновленим відповідно до

статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Водночас, умови поновленого договору не відповідають вимогам статті 19 Закону України «Про оренду землі», оскільки строк дії договору оренди землі, встановлений сторонами, є меншим, ніж сім років, а тому існують законі підстави для зміни правовідносин між сторонами шляхом визнання договору оренди землі поновленим на умовах додаткової угоди, яка встановлює строк дії договору оренди землі сім років та орендну плату в розмірі 23 000 грн на рік, починаючи з 2017 року.

Відповідач безпідставно відмовилась підписувати запропоновану позивачем додаткову угоду до договору оренди землі з метою приведення його умов у відповідність з вимогами чинного законодавства.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2019 року було відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, загальною площею 21,28 га, розташованої на території Гюнівської сільської ради Великобілозерського району Запорізької області. Цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 2321183500:03:001:0014 (а. с. 13).

30 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «Агрофірма «Гюнівська» було укладено договір оренди землі б/н (а. с. 4-12).

Державна реєстрація права оренди земельної ділянки була проведена 11 березня 2014 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 14).

Згідно із пунктом 1 договору оренди землі б/н від 30 грудня 2013 року, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування об`єкт оренди - земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до пункту 8 вказаного договору оренди землі, договір укладено на три роки, з урахуванням ротації культур, згідно з проектом землеустрою. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк.

Згідно із пунктом 20 договору оренди землі передача земельної ділянки орендарю здійснюється в триденний строк після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі об`єкта оренди.

29 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ «Агрофірма «Гюнівська» з листом, із змісту якого вбачається небажання

ОСОБА_1 поновлювати договір оренди землі.

ПрАТ «Агрофірма «Гюнівська» було нараховано ОСОБА_1 орендну плату за землю, в розмірі та в строки, які встановлені в договорі оренди землі.

Відомостями на виплату грошей № 103 від 11 квітня 2017 року, № 201 від 22 червня 2017 року, № 239 від 25 липня 2017 року, № 300 від 29 серпня 2017 року, № 339 від 28 вересня 2017 року, б/н від 31 травня 2017 року, б/н від 28 липня 2017 року, б/н від 22 листопада 2017 року, б/н від 20 грудня 2017 року, б/н від 27 грудня 2017 року, видатковим касовим ордером № 270 від 17 серпня 2017 року та довідкою щодо нарахування та розрахунку по орендному паю в 2017 році підтверджується, що ОСОБА_1 в повному обсязі отримала орендну плату за землю в 2017 році в сумі 19 558 грн 60 коп.

28 грудня 2017 року ОСОБА_1 надіслала на адресу ПрАТ «Агрофірма «Гюнівська» лист-відповідь від 26 грудня 2017 року, в якому вона зазначає про неправомірні дії останнього, які позбавили її можливості вільно розпоряджатися, володіти та користуватися належною їй земельною ділянкою протягом «2017 сільськогосподарського року» і вимагає ПрАТ «Агрофірма «Гюнівська» змінити призначення запропонованої суми коштів на «відшкодування шкоди, завданої внаслідок фактичного позадоговірного користування земельною ділянкою».

05 лютого 2017 року адвокатом Кальченком А. В. на адресу ОСОБА_1 направлено листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі б/н від 30 грудня 2013 року та проекту додаткової угоди, оскільки ПрАТ «Агрофірма «Гюнівська» не доведено належними та допустимими доказами тієї обставини, що лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі та проект додаткової угоди були належним чином направлені ОСОБА_1 і, відповідно, нею отримані (а. с. 115-117, 142).

11 травня 2017 року ПрАТ «Агрофірма «Гюнівська» надіслало цінним листом на адресу ОСОБА_1 лист від 27 квітня 2017 року, який містить пропозицію укласти додаткову угоду до договору оренди землі, а також проект додаткової угоди до договору оренди землі від 30 грудня 2013 року Факт отримання цього листа не оспорюється представником

ОСОБА_1 (а. с. 15-16).

За змістом листа ОСОБА_1 від 08 червня 2017 року, остання, посилаючись на статтю 58 Конституції України, частину четверту статті 373, статтю 627 ЦК України та статті 16, 33 Закону України «Про оренду землі», відмовляється підписувати додаткову угоду до договору оренди землі. Цей лист направлено на адресу ПрАТ «Агрофірма «Гюнівська» 08 червня

2017 року та отримано ним 10 червня 2017 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина перша статті 93 ЗК України).

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються

статтею 33 Закону України «Про оренду землі», яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 цього Закону в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої

статті 777 ЦК України, згідно з якою наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами другою-п`ятою цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Згідно з частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Такі правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження

№ 14-65цс18).

Отже, за наявності вираженого волевиявлення орендодавця на відмову від продовження оренди та заявленої вимоги власника про повернення земельної ділянки, направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди не може бути підставою для поновлення орендних відносин між сторонами.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановивши, що ПрАТ «Агрофірма «Гюнівська» повідомило

ОСОБА_1 про намір скористатись переважним правом на поновлення договору оренди землі 11 травня 2017 року, тобто після закінчення строку його дії, сторони не досягли домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що орендар не дотримався передбаченої частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі» зазначеної процедури і строків щодо поновлення договору.

ОСОБА_1 до закінчення строку дії договору оренди землі листом

від 29 вересня 2016 року висловила свою незгоду із запропонованими позивачем умовами оренди належної їй земельної ділянки.

Правильно оцінивши обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у строк, передбачений частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», сторони не досягли домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору, встановлених статтею 15 цього Закону України «Про оренду землі», тому переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції установив, що орендодавець листами від 29 вересня 2016 року та від 08 червня 2017 року повідомив орендаря про те, що не мав та не має наміру продовжувати дію договору оренди земельної ділянки, орендар направив орендодавцю додаткову угоду зі зміненими умовами договору щодо орендної плати та строку договору, що є істотними умовами договору, і на такі зміни орендодавець згоди не надав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд обґрунтовано виходив в з того, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої статтею 33 Закону України «Про оренду землі» процедури та за наявності волевиявлення сторін, тоді як в цій справі відсутнє відповідне волевиявлення орендодавців.

Оскільки до спливу строку договору оренди землі орендодавці повідомили орендаря про відсутність наміру продовження договору оренди, а додаткова угода, направлена ПрАТ «Агрофірма «Гюнівська», містила умови про інший строк дії договору (сім років) та інший розмір орендної плати, то апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, правильно застосувавши положення статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Доводи заявника про те, що з метою приведення змісту договору до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)», нормами якого передбачено, що строк дії договору оренди не може бути меншим як сім років, він звернувся до відповідачів з пропозицією змінити строк дії договору на сім років, але вказана пропозиція залишена відповідачами без задоволення, відтак порушене його переважне право на укладення договору оренди землі, не заслуговують на увагу, оскільки реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі, передбачена положеннями Закону України «Про оренду землі», відбувається за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом в постановах від 16 січня 2019 року у справі № 312/337/17 (провадження № 61-44899св18), від 16 січня 2019 року у справі

№ 312/334/17 (провадження № 61-41452св18), від 23 січня 2019 року у справі № 312/265/17 (провадження № 61-43640св18), від 27 червня

2019 року у справі № 312/275/17 (провадження № 61-74443св19),

від 23 вересня 2019 року у справі № 312/336/17 (провадження

№ 61-7452св19), від 20 березня 2020 року у справі № 312/338/17 (провадження № 61-7456св19), від 14 травня 2020 року у справі

№ 312/248/17 (провадження № 61-47766св18), від 14 травня 2020 року у справі № 312/250/17 (провадження № 61-7447св19), від 07 вересня

2020 року у справі № 312/294/17 (провадження № 61-7454св19),

від 07 жовтня 2020 року у справі № 312/340/17 (провадження

№ 61-7440св19), від 22 жовтня 2020 року у справі № 312/266/17 (провадження № 61-6420св19), від 22 жовтня 2020 року у справі

№ 312/339/17 (провадження № 61-7470св19), від 29 жовтня 2020 року у справі № 312/262/17 (провадження № 61-7444св19).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За змістом статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Гюнівська» залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 13 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович