Постанова

Іменем України

22 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 312/339/17

провадження № 61-7470св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - Приватне акціонерне товариство «Агрофірма «Гюнівська»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Великобілозерська районна державна адміністрація Запорізької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Гюнівська» на постанову Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2019 року у складі колегії суддів: Бєлки В. Ю., Воробйової І. А., Онищенка Е. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року Приватне акціонерне товариство «Агрофірма «Гюнівська» (далі - ПрАТ «Агрофірма «Гюнівська») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі поновленим на умовах додаткової угоди.

Позовна заява мотивована тим, що 16 грудня 2013 року між ПрАТ «Агрофірма «Гюнівська» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі строком на три роки.

05 квітня 2015 року набув чинності Закон України від 12 лютого 2015 року № 191-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)». Положеннями указаного закону, зокрема, викладено нову редакцію частини третьої статті 19 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як сім років.

27 квітня 2017 року ПрАТ «Агрофірма «Гюнівська» звернулось до відповідачки з письмовою пропозицією укласти додаткову угоду до договору оренди землі. Згідно з умовами додаткової угоди відповідачці було запропоновано змінити умови пунктів 8 і 9 договору оренди землі, встановивши семирічний строк його дії та орендну плату в розмірі 23 000 грн на рік (без утримання податків та зборів).

Пропозиція товариства щодо зміни правовідносин шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі, залишена відповідачкою без задоволення.

Оскільки протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди землі, відповідачка не направила на адресу товариства повідомлення про заперечення у поновленні цього договору, товариство до цього часу продовжує користуватися земельною ділянкою та виконувати свої зобов`язання за договором оренди землі, цей договір оренди землі вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором оренди землі, що узгоджується з положеннями статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Вважає, що з огляду на зміну земельного законодавства України, існують законні підстави для зміни правовідносин між сторонами шляхом визнання договору оренди землі поновленим на умовах додаткової угоди, яка встановлює строк дії договору оренди землі сім років та орендну плату в розмірі 23 000 грн на рік, починаючи з 2017 року.

Посилаючись на зазначені обставини, ПрАТ «Агрофірма «Гюнівська» просило суд визнати договір оренди землі від 16 грудня 2013 року, укладений між ПрАТ «Агрофірма «Гюнівська» та ОСОБА_1 , поновленим на умовах додаткової угоди, запропонованої товариством.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Великобілозерського районного суду Запорізької області від 10 жовтня 2018 року позов ПрАТ «Агрофірма «Гюнівська» задоволено. Визнано договір оренди землі від 16 грудня 2013 року, укладений між ПрАТ «Агрофірма «Гюнівська» та ОСОБА_1 , поновленим на умовах додаткової угоди у наступній редакції:

«ДОДАТКОВА УГОДА

до договору оренди землі від 16 грудня 2013 року

с. Гюнівка Великобілозерського району Запорізької області

Орендодавець: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 05 грудня 1995 року Великобілозерським РВ УМВС України в Запорізькій області, адреса: АДРЕСА_1 , з одного боку, та

Орендар: ПрАТ «Агрофірма «Гюнівська», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 00849273, місцезнаходження: 71410, Запорізька область, Великобілозерський район, с. Гюнівка, вул. Поштова, 12, в особі директора ОСОБА_2 , діючого на підставі статуту, з другого боку, вирішили внести наступні зміни до договору оренди землі б/н від 16 грудня 2013 року, номер запису про інше речове право: 4797160, кадастровий номер земельної ділянки 2321183500:03:001:0002:

1. Пункт 8 розділу «Строк дії договору» викласти в наступній редакції:

«Строк дії договору - до 20 лютого 2021 року. Після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію».

2. Пункт 9 розділу «Орендна плата» викласти в наступній редакції:

«Орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі у розмірі 23 000 грн (двадцять три тисячі гривень 00 коп.) на рік за об`єкт оренди, без утримання податків та зборів».

3. Всі інші умови договору оренди землі залишаються без змін і сторони підтверджують по ним свої зобов`язання.

4. Дана Додаткова угода складена в двох ідентичних екземплярах, які мають однакову юридичну силу, по одному екземпляру для кожної із Сторін.

5. Дана додаткова угода є підставою для реєстрації державним реєстратором Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області або іншою особою, уповноваженою законодавством України здійснювати реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права ПрАТ «Агрофірма «Гюнівська» оренди земельної ділянки, кадастровий номер 2321183500:03:001:0002, на умовах даної додаткової угоди.

6. У пункті 12 договору оренди слова «та надання послуг» виключити, слова «видатковими відомостями» замінити словом «актами».

7. У пункті 13 договору оренди в абзаці третьому слова «розмірів земельного податку» замінити словами «граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України».

8. Розділ «Умови і строки передачі земельної ділянки в оренду» договору оренди виключити.

Орендодавець: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 05 грудня 1995 року Великобілозерським РВ УМВС України в Запорізькій області, адреса: АДРЕСА_1 .

Орендар: ПрАТ «Агрофірма «Гюнівська», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 00849273, місцезнаходження: Запорізька область, Великобілозерський район, с. Гюнівка, вул. Поштова, 12, в особі директора ОСОБА_2».

Рішення суду мотивовано тим, що після закінчення строку дії договору оренди землі від 16 грудня 2013 року позивач продовжував користуватися земельною ділянкою, яка належить відповідачці, а відповідачка протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не повідомила позивача про відсутність наміру поновлювати договір оренди землі. За таких обставин договір оренди землі від 16 грудня 2013 року, укладений між ПрАТ «Агрофірма «Гюнівська» та ОСОБА_1 , підлягає поновленню відповідно до положень статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволено.

Рішення Великобілозерського районного суду Запорізької області від 10 жовтня 2018 року скасовано. Прийнято нову постанову про відмову ПрАТ «Агрофірма «Гюнівська» у задоволенні позову.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що у ПрАТ «Агрофірма «Гюнівська» відсутнє переважне право перед іншими особами на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк. До закінчення строку дії договору оренди землі позивач не повідомив відповідачку про намір скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, тоді як остання після закінчення строку дії договору оренди землі неодноразово письмово повідомляла позивача про відмову в поновленні договору оренди землі. Обраний позивачем спосіб захисту порушених, на його думку, цивільних прав суперечить частині третій статті 626 ЦК України та частині першій статті 627 ЦК України, які регламентують свободу сторін у виборі контрагента та визначенні умов договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду, ПрАТ «Агрофірма «Гюнівська» просить скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2019 року, а рішення Великобілозерського районного суду Запорізької області від 10 жовтня 2018 року залишити в силі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувану постанову апеляційного суду прийнято без всебічного та повного з`ясування фактичних обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення. Суд не врахував, що протягом місяця після закінчення строку договору оренди землі ОСОБА_1 не звернулася до позивача з відповідним листом щодо своєї незгоди в поновленні договору оренди землі від 16 грудня 2013 року.

Зі спливом указаного строку ПАТ «Агрофірма «Гюнівська» продовжує користуватися земельною ділянкою та виконувати свої зобов`язання за договором оренди землі, зокрема, обробляє земельну ділянку, нараховує та сплачує відповідачці орендну плату за користування земельною ділянкою, а тому вважає договір оренди землі поновленим відповідно до статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Водночас, умови поновленого договору не відповідають вимогам статті 19 Закону України «Про оренду землі», оскільки строк дії договору оренди землі, встановлений сторонами, є меншим, ніж сім років, а тому існують законі підстави для зміни правовідносин між сторонами шляхом визнання договору оренди землі поновленим на умовах додаткової угоди, яка встановлює строк дії договору оренди землі сім років та орендну плату в розмірі 23 000 грн на рік, починаючи з 2017 року.

Відповідачка безпідставно відмовилась підписувати запропоновану позивачем додаткову угоду до договору оренди землі з метою приведення його умов у відповідність з вимогами чинного законодавства.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ «Агрофірма «Гюнівська» на постанову Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2019 року, витребувано із Великобілозерського районного суду Запорізької області цивільну справу № 312/339/17.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу відповідачка суду не надавала.

Фактичні обставини, встановлені судами

На підставі державного акта на право приватної власності на землю від 20 січня 2005 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, загальною площею 9,92 га, кадастровий номер 2321183500:03:001:0002, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Гюнівської сільської ради Великобілозерського району Запорізької області.

16 грудня 2013 року між ПрАТ «Агрофірма «Гюнівська» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі (а. с. 5-8).

Державна реєстрація права оренди земельної ділянки була проведена 20 лютого 2014 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 14).

Зі змісту умов договору відомо, що його укладено на три роки з урахуванням ротації культур та згідно з проектом землеустрою. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк (пункт 3). Передача земельної ділянки орендарю здійснюється в триденний строк після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі об`єкта оренди (пункт 20).

15 вересня 2016 року ОСОБА_1 надіслала на адресу позивача лист-повідомлення, в якому висловила свою незгоду щодо подальшого поновлення договору оренди землі (а. с. 69).

11 травня 2017 року ПрАТ «Агрофірма «Гюнівська» надіслало на адресу ОСОБА_1 лист від 27 квітня 2017 року з пропозицією укласти додаткову угоду до договору оренди землі, а також проєкт додаткової угоди до договору оренди землі від 16 грудня 2013 року (а. с. 15).

У листі від 26 травня 2017 року ОСОБА_1 , посилаючись на статті 8 14 41 55 68 Конституції України та статті 33, 34 Закону України «Про оренду землі», відмовилась підписувати додаткову угоду до договору оренди землі.

Відповідно до довідки ПрАТ «Агрофірма «Гюнівська» вбачається, що в 2017 році на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_1 , посіяно озиму пшеницю, після збору врожаю планується обробіток під ярові культури. Позивачем витрачено додаткові кошти в обробіток поля по рекультивації - додатково внесено мінеральні добрива та проведено додаткову глибоку культивацію культиватором «Кейс» по знищенню нижніх бур`янів (а. с. 63-68).

ПрАТ «Агрофірма «Гюнівська» нарахувало ОСОБА_1 орендну плату за користування земельноюділянкою за 2017 рік у розмірі та в строки, які встановлені в договорі оренди землі (а. с. 97).

ОСОБА_1 у повному обсязі отримала орендну плату за землю в 2017 року на загальну суму 9 779,30 грн, що підтверджується розрахунком за 2017 рік та відомістю б/н від 20 грудня 2017 року про виплату грошей (а. с. 60, 97).

26 грудня 2017 року ОСОБА_1 надіслала на адресу ПрАТ «Агрофірма «Гюнівська» лист-застереження про неправомірні дії підприємства, в якому категорично заперечувала проти дій позивача щодо ідентифікації грошових сум коштів, виплачених їй протягом 2017 року, як орендної плати за даний рік, та вимагала змінити призначення сум коштів, виплачених їй протягом 2017 року, на відшкодування шкоди, завданої внаслідок фактичного позадоговірного користування земельною ділянкою (а. с. 95)

05 серпня 2017 року ОСОБА_1 підписала колективну заяву власників земельних паїв, розміщених на території Гюнівської сільської ради Великобілозерського району Запорізької області, до Великобілозерського відділення поліції Енергодарського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про захист прав землевласників щодо повернення їм земельних ділянок. За результатами розгляду цієї заяви заявникам було рекомендовано звернутися до суду, оскільки спори, пов`язані з орендою землі, підлягають вирішенню в судовому порядку (а. с. 80-82).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ») передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова апеляційного суду відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України «Про оренду землі», яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновлення договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі, укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Вказані положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

У постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18) Великою Палатою Верховного Суду сформульовано висновок про те, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Встановивши, що ПрАТ «Агрофірма «Гюнівська» повідомило ОСОБА_1 про намір скористатись переважним правом на поновлення договору оренди землі 27 квітня 2017 року, тобто після закінчення строку його дії, сторони не досягли домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що орендар не дотримався передбаченої частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі» процедури і строків.

ОСОБА_1 , як до, так і після закінчення строку дії договору оренди землі листами від 15 вересня 2016 року, від 26 травня 2017 року та від 26 грудня 2017 року висловила свою незгоду із запропонованими позивачем умовами оренди належної їй земельної ділянки.

Правильно оцінивши обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у строк, передбачений частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», сторони не досягли домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору, встановлених статтею 15 цього Закону України «Про оренду землі», тому переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Відповідно до частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Так, судами у цій справі встановлені обставини користування орендарем спірною земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди землі.

Для продовження договірних відносин є необхідним волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди щодо продовження договору із застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди, у тому числі на змінених умовах (частина перша-п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі») або мовчазна згода сторін договору стосовно поновлення договору на тих самих умовах на той самий строк (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

У розумінні наведених положень законодавства України основними відмінностями у застосуванні положень частин першої-п`ятої та частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» є умови додаткової угоди (відмінні від попередніх, або ті самі чи тотожні (частини перша-п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі») та наявність погодження обох сторін щодо істотних умов договору, або ті самі (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»)) та строк, в який орендодавець повинен повідомити орендаря про відсутність наміру продовжувати або поновлювати договір оренди (у місячний строк після повідомлення орендаря про намір продовжувати договір оренди земельної ділянки (частини перша-п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі») чи у місячний строк після закінчення строку дії договору (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

При цьому слід врахувати, що відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» умови договору оренди землі можуть бути змінені лише за згодою сторін, а у разі недосягнення такої домовленості щодо істотних умов переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється; недосягнення сторонами домовленостей щодо істотних умов договору при їх зміні виключає поновлення договору оренди землі з підстав переважного права (частина четверта статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Аналогічна позиція щодо застосування статті 33 Закону України «Про оренду землі» викладена в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2019 року у справі № 908/2314/18, від 02 вересня 2020 року у справі № 581/527/18, від 30 вересня 2020 року у справі № 670/8/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 395/1428/16-ц.

Отже, зміна умов договору у будь-якій його частині виключає продовження договору з підстав частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», а за положеннями частини четвертої статті 33 Закону України «Про оренду землі» відсутність досягнення домовленостей щодо умов договору при їх зміні також виключає продовження договору оренди землі з підстав переважного права.

Оскільки відповідачка як орендодавець повідомила орендаря про відсутність наміру щодо продовження договору оренди належної їй земельної ділянки, додаткова угода, яка була направлена ПрАТ «Агрофірма «Гюнівська» на адресу відповідачки після спливу строку дії договору, містить, у зв`язку зі зміною законодавства, інший строк дії договору (7 років) та інший розмір орендної плати, то частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі» до цих правовідносин не може бути застосована, оскільки унеможливлювалось продовження договору на той самий строк та на тих самих умовах.

У цьому випадку ПрАТ «Агрофірма «Гюнівська» повинно було дотримуватись процедури, визначеної положеннями частини другої - п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та пунктом восьмим договору оренди земельної ділянки.

Згідно із положеннями, викладеними у абзаці першому частини першої статті 31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до частини четвертої статті 33 Закону України «Про оренду землі» при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, у випадку коли одна зі сторін договору не має наміру досягти домовленості щодо змін орендної плати та інших істотних умов договору, переважне право припиняється, а відтак, зі спливом строку дії договору припиняються і правовідносини сторін.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції установив, що орендодавець листами від 15 вересня 2016 року, від 26 травня 2017 року та від 26 грудня 2017 року, повідомив орендаря про те, що не мав та не має наміру продовжувати дію договору оренди земельної ділянки, орендар направив орендодавцю додаткову угоду зі зміненими умовами договору щодо орендної плати та строку договору, що є істотними умовами договору, і на такі зміни орендодавець згоди не надав.

За таких обставин права орендаря на користування земельною ділянкою припинились у зв`язку з закінченням строку договору, на який його було укладено, та відсутності домовленості про його продовження на змінених умовах (частина перша статті 31, частина четверта статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Доводи заявника про те, що з метою приведення змісту договору до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)», нормами якого передбачено, що строк дії договору оренди не може бути меншим як сім років він звернувся до відповідача з пропозицією змінити строк дії договору на сім років, але вказана пропозиція залишена відповідачем без задоволення, а отже, порушене його переважне право на укладення договору оренди землі, не заслуговують на увагу, оскільки реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі, передбачена положеннями Закону України «Про оренду землі», відбувається за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Недосягнення між сторонами домовленості щодо строку дії договору, щодо орендної плати та інших істотних умов договору вказує на відсутність підстав для визнання договору оренди земельної ділянки поновленим.

Доводи касаційної скарги стосуються необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, у тому контексті, який, на думку заявника, свідчить про порушення його переважного права на продовження договору оренди землі та наявність підстав для визнання договору укладеним на умовах запропонованої ним додаткової угоди.

Разом з тим, таким доводам і обставинам суд апеляційної інстанції дав належну оцінку, до переоцінки яких, в силу приписів статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПрАТ «Агрофірма «Гюнівська» залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець