ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2024 року
м. Київ
справа № 314/1410/22
провадження № 61-8015св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - перший заступник керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
представник відповідача ОСОБА_1 - Мормуль Павло Васильович ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Мормуль Павло Васильович, на заочне рішення Вільнянського районного суду м. Запоріжжяу складі Капітонова Є. М. від 07 серпня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду у складі колегії суддів:
Онищенка Е. А., Гончар М. С., Подліянової Г. С., від 17 квітня 2024 року,і виходив з наступного.
Основний зміст позовних вимог
1. У липні 2022 року перший заступник керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та припинення права власності, зобов`язання повернути земельну ділянку.
2. Свої вимоги прокурор мотивував тим, що 18 серпня 2017 року на підставі державного акта на право власності на землю серії IV-ЗП № 027555
від 05 вересня 2002 року ОСОБА_1 зареєстрував за собою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2321584000:14:001:0115 площею 0,2000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
3. У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки
від 19 березня 2018 року право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2321584000:14:001:0115 набув ОСОБА_2 . Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власником земельної ділянки з кадастровим номером 2321584000:14:001:0115 є ОСОБА_2 .
4. Виконавчим комітетом Михайлівської сільської ради у листі від 26 січня 2022 року № 167/02-01-46 повідомлено, що державний акт на право власності на землю серії IV-ЗП № 027555 від 05 вересня 2002 року не видавався, рішення Михайлівської сільської ради від 06 травня 2001 року № 06.05.2001, на яке є посилання в копії державного акту, не приймалося.
5. Наведене підтверджується також доповненням до історичної довідки Михайлівської сільської ради та її виконавчого комітету с. Михайлівка Вільнянського району Запорізької області, відповідно до якої в 2001 році сільська рада скликалась на сесії третього скликання 22 лютого - 15-та сесія,
30 травня - 16-та сесія, 20 вересня - 17-та сесія, 04 грудня - 18-та сесія.
6. Листом виконавчого комітету Михайлівської сільської ради від 03 серпня 2021 року № 2049/02-01-46 повідомлено, що земельній ділянці з кадастровим номером 2321584000:14:001:0115 площею 0,2000 га адреса: АДРЕСА_1 не присвоювалася, також земельна ділянка перебуває за межами населеного пункту.
7. Крім того, у листі від 05 серпня 2021 року № 01-32/1-2201 Державним архівом Запорізької області надано інформацію, що в протоколах сесії та засідань виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за 2001 рік відсутнє рішення про виділення земельної ділянки у с. Вільноандріївка гр. ОСОБА_1 ; рішення від 06 травня 2001 року Михайлівською сільською радою не приймалось.
8. З урахуванням зазначеного, прокурор просив: визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 2321584000:14:001:0115 площею 0,2000 га, що розташована за адресою:
АДРЕСА_1 , укладений 19 березня 2018 року між ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Морозовою В. М. та зареєстрований в реєстрі за № 341, припинивши право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 2321584000:14:001:0115 площею 0,2000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1330794323215, номер запису про право власності 25305562); зобов`язати ОСОБА_2 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 2321584000:14:001:0115 площею 0,2000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
9. Заочним рішенням Вільнянського районного суду м. Запоріжжя
від 07 серпня 2023 року позов задоволено частково.
10. Зобов`язано ОСОБА_2 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 2321584000:14:001:0115 площею 0,2000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .У решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
11. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна земельна ділянка, яка віднесена до земель водного фонду, відповідно до вимог Земельного та Водного кодексів України не може перебувати у приватній власності. Прокурором доведено незаконність вибуття із власності держави спірної земельної ділянки.
12. Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 грудня 2023 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
13. Постановою Запорізького апеляційного суду від 17 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а заочне рішення Вільнянського районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2023 року - без змін.
14. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки в державному акті на право власності на земельну ділянку, яка є предметом спору, як підстава набуття права власності вказане рішення сесії Михайлівської сільської ради народних депутатів від 06 травня 2001 року
№ 06 травня 2001 року, яке не приймалося сільською радою та фактично не існує. Державний акт на земельну ділянку не видавався, а у Головному управлінні Держгеокадастру у Запорізькій області відсутня технічна документація із землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки. Спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, а отже є об`єктом, вилученим з обороту відносно виникнення приватного власника.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
15. 27 травня 2024 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Мормуль П. В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Вільнянського районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 17 квітня 2024 року, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
16. Підставами касаційного оскарження судових рішень суду першої та апеляційної інстанції заявник зазначає порушення норм процесуального права, не встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Вказує, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів по справі та клопотання про призначення земельно-технічної експертизи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
17. Заявник вказує, що під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, було подано клопотання про витребування доказів, призначення земельно-технічної експертизи, у зв`язку із тим, що у нього не було можливості подати зазначені клопотання до суду першої інстанції, однак апеляційним судом було відмовлено у задоволенні порушених клопотань. Клопотання про витребування доказів по справі направлене на отримання інформації про земельну ділянку з кадастровим номером 2321584000:14:001:0115, в тому числі інформації про дату державної реєстрації цієї земельної ділянки. Вказана інформація є суттєвою, оскільки її отримання впливає на можливість застосування наслідків спливу позовної давності.
18. На думку заявника, суди попередніх інстанцій на підставі декількох листів встановили, що земельна ділянка віднесена до земель водного фонду. Саме проведення у справі земельно-технічної експертизи й мало б надати відповідь на питання законності виділення земельної ділянки та віднесення її до земель водного фонду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
19. Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 314/1410/22.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
20. У поданому відзиві на касаційну скаргу заступник керівника Запорізької обласної прокуратури вказує, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних та обґрунтованих висновків про часткове задоволення позовних вимог, а доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі. Суди на підставі належних та допустимих доказів дійшли правильних висновків, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, вибула незаконно із земель територіальної громади за відсутності рішення уповноваженого органу щодо її передачі у власність.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
21. 18 серпня 2017 року на підставі державного акта на право власності на землю серії IV-ЗП № 027555 від 05 вересня 2002 року ОСОБА_1 зареєстрував за собою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2321584000:14:001:0115 площею 0,2000 га, що розташована за адресою:
АДРЕСА_1 .
22. У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки
від 19 березня 2018 року право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2321584000:14:001:0115 набув ОСОБА_2 .
23. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власником земельної ділянки із кадастровим номером 2321584000:14:001:0115 рахується ОСОБА_2 .
24. Виконавчим комітетом Михайлівської сільської ради у листі від 26 січня 2022 року № 167/02-01-46 повідомлено, що державний акт на право власності на землю серії IV-ЗП № 027555 від 05 вересня 2002 року не видавався, рішення Михайлівської сільської ради від 06 травня 2001 року № 06.05.2001, на яке є посилання в копії державного акта, не приймалось.
25. Листом виконавчого комітету Михайлівської сільської ради від 03 серпня 2021 року № 2049/02-01-46 повідомлено, що земельній ділянці з кадастровим номером 2321584000:14:001:0115 площею 0,2000 га адреса: АДРЕСА_1 , не присвоювалася.
26. Крім того, у листі від 05 серпня 2021 року № 01-32/1-2201 Державним архівом Запорізької області надано інформацію, що у протоколах сесії та засідань виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за 2001 рік відсутнє рішення про виділення земельної ділянки у с. Вільноандріївка гр. ОСОБА_1 ; рішення від 06 травня 2001 року Михайлівською сільською радою не приймалось.
27. Листом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області
від 28 серпня 2021 року № 0-17-0.18.201/37-21 повідомлено, що у місцевому фонді документації із землеустрою відсутній державний акт серії IV-ЗП № 027555 від 05 вересня 2002 року на ім`я ОСОБА_1 .
28. У листі від 31 грудня 2021 року № 10-8-0.6-6796/2-21 зазначено про те, що у місцевому фонді документації із землеустрою Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області не обліковується та не зберігається технічна документація із землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2321584000:14:001:0115.
29. Відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 2321584000:14:001:0115 перенесені до Державного земельного кадастру
04 серпня 2017 року на підставі державного акта серії IV-ЗП № 027555
від 05 вересня 2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю Михайлівської сільської ради за № 3254. Розробником технічної документації і землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) вказано ЗАТ «Земля ПЛЮС».
30. Листом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області
від 31 грудня 2021 року № 10-8-0.6-6796/2-21 повідомлено, що книга записів державних актів на право приватної власності на землю вилучена 18 червня 2020 року на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя
від 17 червня 2020 року у справі № 331/2358/19 (№/п 1 -кс/331/1347/2020) про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи.
31. З метою ознайомлення з Книгою записів державних актів на право приватної власності на землю, в рамках кримінального провадження
№ 12021082210000385 від 23 липня 2021 року за частиною другої статті 197-1 КК України слідчим слідчого відділення поліції № 2 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області Линник А. А. отримано дозвіл на тимчасовий доступ до кримінального провадження № 42019081020000010 від 16 січня 2019 року на підставі ухвали слідчого судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 16 лютого 2022 року у справі № 314/5456/21 (№/п 1-кс/314/281/2022).
32. В ході проведеного 09 березня 2022 року тимчасового доступу у приміщенні відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області
(вул. Олександрівська, 2 м. Запоріжжя) у матеріалах кримінального провадження № 42019081020000010 від 16 січня 2019 року відсутні ухвала Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 червня 2020 року у справі
№ 331/2358/19 (№/п 1 кс/331/1347/2020) про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, протокол обшуку та Книга записів державних актів на право приватної власності на землю Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.
33. Державною екологічною інспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська області) 08 грудня 2021 року проведено позаплановий захід в частині обстеження території прибережної захисної смуги р. Вільнянка, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 2321584000:14:001:0115 та суміжної земельної ділянки на предмет додержання режиму використання водоохоронної зони і прибережної захисної смуги р. Вільнянка Запорізького району Запорізької області на території Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області.
34. За результатами проведеного позапланового заходу складено акт обстеження території прибережної захисної смуги р. Вільнянка Запорізького району Запорізької області від 08 грудня 2021 року, згідно з яким межі земельної ділянки з кадастровим номером 2321584000:14:001:0115 доходять до урізу води р. Вільнянка. Зазначена земельна ділянка огороджена металевим парканом, доступ на територію обмежено, право загального водокористування (доступ до водного об`єкту обмежений).
35. В подальшому, відповідно до листів Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) від 04 лютого 2022 року
№ 643/06/2-34/06/2-34 та Басейнового управління водних ресурсів річок Приазов`я від 25 січня 2022 року № 130/08-03 встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2321584000:14:001:0115 розташована біля затоки Дніпровського водосховища (р. Дніпро).
36. Представниками Михайлівської сільської ради проведено обстеження земельної ділянки площею 0,2 га з кадастровим номером 2321584000:14:001:0115, що розташована за межами населеного пункту та актом обстеження земельної ділянки від 27 червня 2022 року встановлено, що ділянка розташована безпосередньо на березі р. Дніпро, межі зі сторони ріки збігаються з береговою лінією, протилежна межа ділянки розташована на відстані 40 метрів від берега.
Позиція Верховного Суду
37. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
38. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
39. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
40. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
41. За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
42. Статтями 13 14 Конституції України визначено, що земля, водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
43. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
44. Відповідно до статті 2 Закону України «Про охорону земель» об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.
45. До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
46. Відповідно до статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
47. Частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
48. Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації об`єктів водного фонду, виконують певні захисні функції.
49. Законодавством України встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.
50. Відповідно до статті 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.
51. Згідно з пунктом «ґ» частини четвертої статті 83 ЗК України землі водного фонду, що належать до земель комунальної власності, взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.
52. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (частина друга статті 59 ЗК України).
53. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 ЗК України).
54. Отже, за змістом зазначених норм права землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.
55. Відповідно до положень частини першої статті 60 ЗК України та частини першої статті 88 ВК України (у редакціях, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
56. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60 62 ЗК України та статтями 1, 88, 90 ВК України.
57. Так, згідно зі статтею 61 ЗК України, статтею 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.
58. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: 1) розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; 2) зберігання та застосування пестицидів і добрив; 3) влаштування літніх таборів для худоби;
4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;
5) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки; 6) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо.
59. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
60. Відповідно до статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
61. Велика Палата Верховного Суду у своїх висновках неодноразово зазначала про те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 22 травня 2018 року у справі
№ 469/1203/15 (провадження № 14-95цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13 (провадження № 14-452цс18), від 12 червня 2019 року у справі
№ 487/10128/14 (провадження № 14-473цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14 (провадження № 14-364цс19), від 07 квітня 2020 року у справі
№ 372/1684/14 (провадження № 14-740цс19)).
62. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
63. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
64. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
65. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, перевіривши доводи сторін спору та подані ними докази, дійшов загалом обґрунтованого висновку, що земельна спірна ділянка вибула із володіння держави у порушення вище перелічених вимог земельного та водного законодавства, оскільки землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування.
66. Під час вирішення справи судами встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2321584000:14:001:0115 розташована біля затоки Дніпровського водосховища (р. Дніпро) на відстані 40 метрів від берега р. Дніпро.
67. Такі висновки зроблені за результатами оцінки доказів: акту Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) від 08 грудня 2021 року, листа Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) від 04 лютого 2022 № 643/06/2-34/06/2-34 та листа Басейнового управління водних ресурсів річок Приазов`я від 25 січня 2022 року № 130/08-03.
68. Річка Дніпро має водозбірну площу басейну понад 50 000 кв. м, тому відноситься до великих річок, відповідно, враховуючи положення
статті 88 ВК України, земельна ділянка з кадастровим номером 2321584000:14:001:0115 знаходиться у 100 метровій зоні прибережної захисної смуги.
69. При вирішенні спору судами враховано той факт, що в державному акті на право власності на землю серії ІУ-ЗП № 027555 від 05 вересня 2002 року як підстава набуття права власності зазначено рішення сесії Михайлівської сільської ради народних депутатів від 06 травня 2001 року № 06.05.2001, яке не приймалось сільською радою та фактично не існує.
70. Встановленні обставини у справі безспірно свідчать про те, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2321584000:14:001:0115, яка знаходиться у 100 метровій зоні прибережної захисної смуги, відноситься до земель водного фонду, а отже підлягає поверненню у державну власність.
71. Вказаних обставин відповідачем ОСОБА_1 не спростовано.
72. Переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд протокольною ухвалою суду від 17 квітня 2024 року, обґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів та призначення у справі земельно-технічної експертизи через їх необґрунтованість. Слід врахувати, що у суді першої інстанції брав участь представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Вайновський Є. О., представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат
Батій Т. М., якими неодноразово подавалися клопотання про відкладення розгляду справи, а стороною відповідачів не порушувалось клопотань про витребування доказів та не порушувалося питання щодо необхідності призначення у справі земельно-технічної експертизи з належним обґрунтуванням такої необхідності.
73. Під час перегляду справи стороною відповідачів також не порушувалося клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності. Водночас слід взяти до уваги, що з негаторним позовом особа має право звернутися в будь-який час, поки триває правопорушення.
74. Слід також зазначити, за змістом частини другої та четвертої статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків пов`язаних вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
75. Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
76. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, надав належну оцінку як кожному доказу окремо, так і доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
77. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального чи порушенням норм процесуального права.
78. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
79. Колегія суддів враховує, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
80. Враховуючи наведене, встановивши у межах доводів касаційної скарги відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Мормуль Павло Васильович, залишити без задоволення.
2. Заочне рішення Вільнянського районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 17 квітня 2024 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян В. В. Шипович