№ 316/2522/19 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

07 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 316/2522/19

провадження № 61-18256св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Виконавчий комітет Енергодарської міської ради Запорізької області як орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей, який діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа -Енергодарський міський центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді,

особа, яка подала касаційну скаргу, - ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Виконавчого комітету Енергодарської міської ради Запорізької області як органу опіки та піклування в особі служби у справах дітей та ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_1 , на постанову Запорізького апеляційного суду від 04 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Кухаря С. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року Виконавчий комітет Енергодарської міської ради як орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей, який діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 , звернувся до суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Енергодарський міський центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, про позбавлення батьківських прав.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 (до шлюбу - ОСОБА_2 ) є матір`ю неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Сім`я відповідача перебуває під соціальним супроводом Енергодарського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, а малолітній ОСОБА_1 , - з 13 травня 2016 року на обліку як дитина, що опинилась у складних життєвих обставинах.

Підставою для взяття дитини на облік слугувало повідомлення Енергодарського міського відділу кримінально-виконавчої інспекції про ухилення від виконання батьківських обов`язків матері ОСОБА_2 , звільненої від відбування покарання до досягнення її сином трирічного віку.

Спеціалісти служби та фахівці із соціальної роботи Енергодарського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді систематично відвідували сім`ю за місцем проживання з метою здійснення контролю за станом утримання, виховання та розвитку дитини. Під час відвідування виявлено, що відповідач не дотримується режиму харчування та відпочинку дитини, не забезпечує належного догляду, не слідкує за гігієною, не приділяє належної уваги вихованню дитини, що зафіксовано у письмових повідомленнях та актах обстеження умов проживання.

0З листопада 2016 року відповідач з дитиною проживала у ОСОБА_6 - біологічного батька дитини, у с. Максимівка Вільнянський район Запорізької області. Але влітку 2019 року, після смерті ОСОБА_6 , відповідач з дитиною повернулись до м. Енергодара.

Неодноразово відповідач залишала свого малолітнього сина на вулиці, про що свідчать акти про знайдену дитину від 12 серпня 2019 року та 21 жовтня 2019 року.

07 листопада 2019 року малолітнього ОСОБА_1 тимчасово влаштовано до комунального закладу «Мелітопольський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей».

Позивач посилався на те, що відповідач систематично та свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо свого малолітнього сина.

Ураховуючи викладене, Виконавчий комітет Енергодарської міської ради як орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей просив позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно її малолітнього сина ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 18 червня 2020 року у складі судді Куценка М. О. позов Виконавчого комітету Енергодарської міської ради задоволено.

Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав стосовно її малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Передано малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Виконавчому комітету Енергодарської міської ради як органу опіки та піклування в особі служби у справах дітей для подальшого влаштування. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спеціалісти служби та фахівці із соціальної роботи Енергодарського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді систематично відвідували сім`ю за місцем проживання з метою здійснення контролю за станом утримання, виховання та розвитку дитини. Під час відвідування виявлено, що відповідач не дотримується режиму харчування та відпочинку дитини, не забезпечує належного догляду, не слідкує за гігієною, не приділяє належної уваги вихованню дитини.

Дитина вже тривалий час перебуває у Комунальному закладі «Мелітопольський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей». Суд встановив, що позов обґрунтований і застосував частину другу статті 164 СК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 04 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_7 задоволено. Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 18 червня 2020 року скасовано, у задоволенні позову Виконавчого комітету Енергодарської міської ради, як органу опіки та піклування в особі служби у справах дітей, який діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_2 після прийняття рішення районним судом, висловила бажання змінити своє ставлення до виховання малолітньої дитини у бік покращення. Зважаючи на вік дитини, роль матері у її вихованні та виходячи з необхідності якнайкращого забезпечення інтересів дитини, а також, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, колегія суддів прийшла до висновку, що відсутні достатні підстави для застосування крайнього заходу впливу яким є позбавлення батьківських прав до відповідача як до особи, яка не виконує батьківських обов`язків, що є способом захисту прав та інтересів дитини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2021 року Виконавчий комітет Енергодарської міської ради як орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У січні 2021 року ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_1 , подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, за касаційними скаргами Виконавчого комітету Енергодарської міської ради як органу опіки та піклування в особі служби у справах дітей та ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_1 .

У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга Виконавчого комітету Енергодарської міської ради як орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей мотивована тим, що суд апеляційної інстанції посилався на те, що відповідач усвідомила життєві цінності, зробила відповідні висновки, змінила спосіб життя, в червні 2020 року влаштувалася на роботу в Комунальне підприємство «Чисте місто» (далі - КП «Чисте місто»). Разом з тим суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що 14 вересня 2020 року відповідач була звільнена з КП «Чисте місто». За час роботи на підприємстві виявила негативні риси характеру, за що їй було оголошено дві догани.

На засіданні комісії з питань захисту прав дитини при Виконавчому комітеті Енергодарської міської ради, яке відбулося 04 грудня 2019 року, розглянуто питання про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно її сина ОСОБА_1 . Комісія рекомендувала органу опіки та піклування підготувати висновок до суду про доцільність позбавлення її батьківських прав.

ОСОБА_2 продовжує вести аморальний спосіб життя, вчиняти бійки, провокувати конфліктні ситуації за місцем проживання, не працює. Крім того, у секторі дізнання Енергодарського відділу поліції Головного управління національної поліції в Запорізькій області на розгляді знаходяться кримінальні провадження стосовно ОСОБА_2 , які зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 12020080160000255 від 11 березня 2020 року, № 12020085160000135 від 11 вересня 2020 року (за частиною першою статті 185 КК України), № 12020085160000174 від 02 жовтня 2020 року (тілесні ушкодження).

Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що вона є бабусею малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Виконавчого комітету Енергодарської міської ради від 20 серпня 2020 року № 209 ОСОБА_1 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Рішенням Виконавчого комітету Енергодарської міської ради від 20 серпня 2020 року № 210 її призначено опікуном над малолітнім ОСОБА_1 . Проте суд апеляційної інстанції не залучив її до участі у розгляді справи, у зв`язку з чим вона була позбавлена можливості надати заперечення щодо апеляційної скарги та докази на обґрунтування своїх заперечень. За весь час проживання ОСОБА_1 з опікуном ОСОБА_3 відповідач не відвідувала сина та не цікавилася станом його здоров`я, розвитком та вихованням дитини, залишення дитини у матері є небезпечним для її життя.

Доводи відповідача, який подав відзив на касаційну скаргу

У березні 2021 року до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційні скарги від ОСОБА_2 , у яких вона просила залишити постанову апеляційного суду без змін, оскільки вона прийнята при всебічному та повному з`ясуванні обставин справи, ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга Виконавчого комітету Енергодарської міської ради як органу опіки та піклування в особі служби у справах дітей підлягає задоволенню.

Касаційна скарга ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_1 , підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_8 є матір`ю неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6).

Сім`я ОСОБА_2 перебуває під соціальним супроводом Енергодарського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, малолітній ОСОБА_1 - з 13 травня 2016 року на обліку як дитина, що опинилась у складних життєвих обставинах.

З листопада 2016 року відповідач з дитиною проживала у ОСОБА_6 - батька дитини у с. Максимівка Вільнянського району Запорізької області. Влітку 2019 року, після смерті ОСОБА_6 , відповідач з дитиною повернулися до м. Енергодара.

Відповідно до актів органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 12 серпня 2019 року та 21 жовтня 2019 року відповідач, залишала ОСОБА_1 на вулиці, про що свідчать акти про знайдену дитину (а.с. 23, 25).

Згідно з висновком Виконавчого комітету Енергодарської міської ради від 09 грудня 2019 року № 01-01-40/5162 ОСОБА_2 доцільно позбавити батьківських прав щодо малолітнього сина, оскільки вона самоусунулась від виконання батьківських обов`язків по вихованню та утриманню дитини, не піклується про його здоров`я та розвиток, не виявляє до сина своєї батьківської уваги та турботи, хоча має таку можливість (а.с. 30-32).

З 15 червня 2020 року ОСОБА_2 працювала в КП «Чисте місто» (а.с. 95, 97).

Відповідно до довідки КП «Чисте місто» від 08 жовтня 2020 року ОСОБА_2 була звільнена з посади вантажниці транспортної дільниці за угодою сторін за пунктом 1 статті 36 КЗпП України з 14 вересня 2020 року. За час роботи на підприємстві проявила негативні риси характеру, за що їй було оголошено дві догани (а.с. 139).

Рішенням Виконавчого комітету Енергодарської міської ради від 20 серпня 2020 року № 209 ОСОБА_1 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування (а.с. 143).

Рішенням Виконавчого комітету Енергодарської міської ради від 20 серпня 2020 року № 210 за заявою ОСОБА_3 з проханням призначити її опікуном над малолітнім ОСОБА_1 , призначено опікуна ОСОБА_3 над ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 181).

Відповідно до акта від 17 вересня 2020 року про передачу дитини у сім`ю (опікуна, піклувальника, батьків-вихователів, прийомних батьків) адміністрацією Комунального закладу «Мелітопольський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Запорізької обласної ради передано дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 опікуну -бабусі ОСОБА_3 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини

від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Згідно із статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, свої Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у частині першій статті 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини до розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18).

Ухвалюючи рішення про позбавлення батьківських прав, суд першої інстанції виходив із доведеності позивачем факту неналежного піклування про малолітню дитину, що створює загрозу для її життя і здоров`я, ухилення від виконання матір`ю своїх обов`язків з виховання дитини, урахував конкретні обставини справи.

Відповідно до актів органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 12 серпня 2019 року та 21 жовтня 2019 року відповідач залишала ОСОБА_1 на вулиці, про що свідчать акти про знайдену дитину.

Звертаючись до Верховного Суду, Виконавчий комітет Енергодарської міської ради надав до касаційної скарги лист Національної поліції України від 01 грудня 2020 року № 9984/92/01-2020, яким на запит начальника служби у справах дітей Енергодарської міської ради надано інформацію про те, що станом на 02 грудня 2020 року в секторі дізнання Енергодарського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на розгляді знаходяться кримінальні провадження щодо ОСОБА_2 , які зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 12020080160000255 від 11 березня 2020 року, № 12020085160000135 від 11 вересня 2020 року за частиною 1 статті 185 КК України, № 12020085160000174 від 02 жовтня 2020 року (тілесні ушкодження).

Відповідно до висновку Виконавчого комітету Енергодарської міської ради від 09 грудня 2019 року № 01-01-40/5162 ОСОБА_2 доцільно позбавити батьківських прав щодо малолітнього сина, оскільки вона самоусунулась від виконання батьківських обов`язків по вихованню та утриманню дитини, не піклується про його здоров`я та розвиток, не виявляє до сина своєї батьківської уваги та турботи, хоча має таку можливість.

Відповідачем не надано доказу про наявність у неї відповідного житла для проживання із сином та створення належних умов для проживання дитини.

Крім того, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги Виконавчого комітету Енергодарської міської ради, посилався на те, що дитина вже тривалий час перебуває у Комунальному закладі «Мелітопольський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей». Відповідач не піклувалась про фізичний і духовний розвиток дитини, що негативно вплинуло на її розвиток як складову виховання. Відповідач не надавала дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяла засвоєнню сином загальновизнаних норм моралі та не виявляла інтересу до її внутрішнього світу.

Суд апеляційної інстанції переглядає законність рішення суду першої інстанції на час його ухвалення.

Відповідно до пункту шостого статті 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до частини 4 статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

Рішенням Виконавчого комітету Енергодарської міської ради від 20 серпня 2020 року № 209 ОСОБА_1 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Рішенням Виконавчого комітету Енергодарської міської ради від 20 серпня 2020 року № 210 призначено ОСОБА_3 опікуном над малолітнім ОСОБА_1 , тобто після ухвалення рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 18 червня 2020 року.

Разом з тим ОСОБА_3 не позбавлена права звернутися до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції у постанові посилався на те, що ОСОБА_2 працює в КП «Чисте місто» з 15 червня 2020 року та отримує заробітну плату.

Проте суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що відповідно до довідки КП «Чисте місто» від 08 жовтня 2020 року ОСОБА_2 була звільнена з посади вантажниці транспортної дільниці за угодою сторін за пунктом 1 статті 36 КЗпП України з 14 вересня 2020 року. За час роботи на підприємстві проявила негативні риси характеру, за що їй було оголошено дві догани.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ОСОБА_3 посилалася на те, що вона є опікуном та бабусею малолітнього ОСОБА_1 .

У відзиві на апеляційну скаргу Виконавчий комітет Енергодарської міської ради посилався на те, що рішенням Виконавчого комітету Енергодарської міської ради від 20 серпня 2020 року № 209 ОСОБА_1 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Рішенням Виконавчого комітету Енергодарської міської ради від 20 серпня 2020 року № 210 призначено опікуна ОСОБА_3 над малолітнім ОСОБА_1 (а.с. 145-148).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції посилався лише на висловлене ОСОБА_2 під час апеляційного розгляду, бажання змінити своє ставлення до виховання малолітньої дитини у бік покращення. Матеріали справи не містять доказів зміни поведінки матері ОСОБА_2 по відношенню до свого неповнолітнього сина.

Згідно з частинами 1, 4 статті 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

Зазначеним обставинам апеляційний суд належної уваги не надав.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК Українисуд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права та із дотриманням норм процесуального права, тому це рішення необхідно залишити в силі, а рішення апеляційного суду - скасувати.

Керуючись статтями 402 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Енергодарської міської ради як органу опіки та піклування в особі служби у справах дітей задовольнити.

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 04 листопада 2020 року скасувати, рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 18 червня 2020 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк