ПОСТАНОВА
Іменем України
16 квітня 2020 року
Київ
справа №316/2896/14-а (2-а/316/88/16)
адміністративне провадження №К/9901/17452/18, №К/9901/17456/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Енергодарської міської ради Запорізької області, Виконавчого комітету Енергодарської міської ради Запорізької області, Енергодарського міського голови, третя особа: управління Державної казначейської служби України в м.Енергодар Запорізької області, за участю прокурора Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування шкоди, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Виконавчого комітету Енергодарської міської ради Запорізької області на постанову Енергодарського міського суду Запорізької області від 26.12.2016, прийняту у складі головуючого судді Вільямовської Н.О., та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017 прийняту у складі колегії суддів: Чередниченка В.Є. (головуючий), Іванова С.М., Панченко О.М., а також за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017 у справі № 316/2896/14-а (2-а/316/88/16)
І. Суть спору
1. У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Енергодарської міської ради Запорізької області, Виконавчого комітету Енергодарської міської ради Запорізької області, Енергодарського міського голови, третя особа: управління Державної казначейської служби України в м.Енергодар Запорізької області, за участю прокурора Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь:
1.1. - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у період з 11.12.2010 по 21.11.2014 у сумі 477 243,39 грн;
1.2. - відшкодування спричиненої у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні моральної шкоди у сумі 10000,00 грн;
1.3. - заробітну плату за 93 календарних дні відпустки у сумі 30757,89 грн;
1.4. - виплату допомоги на оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати - 6945,33грн;
1.5. - компенсацію за невикористану відпустку за період з 17.06.2010 по 10.12.2010 у розмірі середньомісячної заробітної плати - 6945,33 грн.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 указав, що згідно з записом у трудовій книжці його було звільнено 10.12.2010 незаконно. Рішенням суду його було поновлено на роботі та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. Проте міська рада своєчасно не виплатила йому зазначені у вказаному рішенні суду суми. Розрахунок відбувся тільки 21.11.2014. Унаслідок цього виникла заборгованість за затримку розрахунку при звільненні з 11.12.2010 (наступний день після звільнення) по 21.11.2014. Компенсація за відпустку з 16.06.2010 по 10.12.2010 не сплачена. Такі обставини є підставою для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Енергодарської міської ради від 04.03.2008 № 4 позивач затверджений заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради. У відповідності з вказаним рішенням розпорядженням міського голови від 11.03.2008№ 60-ос позивач з 11.03.2008 прийнятий на посаду заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради (том 1 а.с. 46 ).
4. Рішенням Енергодарської міської ради від 16.06.2010 № 25 «Про звільнення з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_1 » позивача звільнено із займаної посади.
5. Енергодарський міський суд Запорізької області постановою від 10.04.2012 у справі № 2-а-3664/2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2013, визнав неправомірним та скасував Рішення Енергодарської міської ради від 16.06.2010 № 25 «Про звільнення з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_1 » Поновив ОСОБА_1 на роботі з 16.06.2010 по 10.12.10. Стягнув з Енергодарської міської ради, виконавчого комітету Енергодарської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16.06.2010 по 10.12.2010 у сумі 41341,25 грн та моральну шкоду в сумі 2000 грн.
6. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 02.03.2016 вказані судові рішення залишив без змін.
7. На підставі судового рішення в трудовій книжці позивача здійснений запис про його звільнення 10.12.2010.
8. 11.11.2013 позивач зареєстрував за вхідним № 1023/10-08-Д/П на ім`я відповідачів заяву про виплату передбачених йому сум у зв`язку зі звільненням 10.12.2010.
9. 19.11.2014 виконавчий комітет Енергодарської міської ради перерахував позивачу 41341,25 грн, а 21.11.2014 - 2000 грн (том 1 а.с. 108-109).
10. Оскільки відповідач провів повний розрахунок із затримкою та уважаючи, що такі обставини є підставою для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
11. Справа розглядалась судами неодноразово.
12. Енергодарський міський суд Запорізької області постановою від 21.05.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2015, в задоволенні позову відмовив. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, на користь позивача стягнуто грошові кошти за час затримки розрахунку при звільненні, за невикористану відпуску, тому фактично він повторно заявляє аналогічні вимоги. Невиконання рішення суду сталося не з вини відповідачів, тому немає підстав до стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди.
13. Після перегляду справи Вищим адміністративним судом України, колегія суддів, згідно ухвали від 17.08.2016, дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховані доводи позивача щодо необхідності стягнення середнього заробітку за час невиконання рішення, ухваленого 30.07.2014 Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом і виконаного 21.11.2014, та не досліджено вказане питання, у зв`язку з чим, справу направлено на новий розгляд.
14. Енергодарський міський суд Запорізької області постановою від 26.12.2016 позов задовольнив частково. Стягнув солідарно з Енергодарської міської ради Запорізької області та виконавчого комітету Енергодарської міської ради Запорізької області, на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у період з 30.07.2013 по 20.11.2014 у сумі 158 419,67 грн та компенсацію за невикористану відпустку за період з 17.06.2010 до 10.12.2010 у розмірі середньомісячної заробітної плати - 4 960,95 грн.
15. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що позовна вимога про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду може бути задоволена лише за період затримки виконання рішення з дати ухвалення рішення Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом (з 30.07.2013) по дату фактичної виплати (21.11.2014). Крім того, ураховуючи рішення суду у справі №2-а-3664/2011, яким позивача поновлено на посаді з 16.06.2010 по 10.12.2010, позивач набув право на отримання щорічної відпустки та з урахуванням подальшого звільнення може претендувати на грошову компенсацію за невикористану відпустку.
16. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 01.06.2017 рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нову постанову, якою позов задовольнив частково.
17. Стягнув солідарно з Енергодарської міської ради Запорізької області та виконавчого комітету Енергодарської міської ради Запорізької області, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду з 30.07.2013 по 20.11.2014 у розмірі 109471 грн 63 коп. без урахування прибуткового податку й інших обов`язкових платежів.
18. Провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з Енергодарської міської ради Запорізької області, виконавчого комітету Енергодарської міської ради Запорізької області, Енергодарського міського голови на користь ОСОБА_1 заробітної плати за 93 календарні дні відпустки у сумі 30757 грн 89 коп. і компенсації за невикористану відпустку за період з 17.06.2010 по 10.12.2010 у розмірі середньомісячної заробітної плати - 6945 грн 33 коп. закрив на підставі того, що ці обставини були предметом розгляду судовим рішенням Енергодарського міського суду запорізької області від 10 квітня 2012, яке є чинним.
IV. Касаційне оскарження
19. У касаційні скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги.
20. У доводах касаційної скарги позивач, зокрема, вказує, що судами не взято до уваги порушення його прав у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні за період з 10.12.2010 по 21.11.2014.
21. Крім того, позивач зазначає, що питання надання відпустки чи компенсації за невикористану відпустку за період з 16.06.2010 по 10.12.2010 не було предметом судового розгляду у справі №2-а-3664/2011. Крім того, суд апеляційної інстанції безпідставно, в частині питання щодо компенсації за невикористану відпустку, закрив провадження у справі, не розглянувши такі позовні вимоги взагалі.
22. Суд апеляційної інстанції помилково здійснив розрахунок за час затримки, виходячи з кількості робочих днів і з дня прийняття судом апеляційної інстанції рішення у справі № 2-а-366/2011 (тобто з 30.07.2013), у той час коли він повинен був здійснити розрахунок виходячи з кількості календарних днів, починаючи з дня наступного після його звільнення (з 11.12.2010).
23. У касаційній скарзі Виконавчий комітет Енергодарської міської ради вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, не вірної оцінки обставин у справі, просить скасувати рішення цих судів та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
24. Зазначає, що невиконання рішення суду сталося не звини відповідачів.
V. Нормативне врегулювання
25. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26. Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення.
27. Відповідно до приписів частини першої статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
28.Статтею 124 Конституції України установлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
29. Відповідно до частин другої-третьої статті 14 КАС України (в редакції, що діяла на момент розгляду справи) постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
30. Згідно з частиною першою статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
31. Частиною другою статті 257 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
32. Пунктом 3 частини першої статті 256 КАС України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
33. Аналогічні норми містить КАС України у редакції від 15.12.2017.
34. Так, частинами другою-третьою статті 14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
35. Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
36. Пунктом 3 частини 1 статті 371 КАС України встановлено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
37. Приписами статті 235 КЗпП України обумовлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
38. За правилами частини другої статті 235 зазначеного Кодексу при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
39. Статтею 236 КЗпП України установлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
40. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок).
41. Нормами абзацу 3 пункту 2 Порядку визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
42. Згідно з пунктом 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно пункту 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період.
VI. Оцінка Верховного Суду
43. Предметом розгляду касаційної скарги є питання щодо: правильності розрахунку стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні - з 11.12.2010 по 21.11.2014 при звільненні; виплату компенсації за невикористані дні відпустки з 17.06.2010 по 10.12.2010.
Щодо правильності розрахунку середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.
44. Як свідчать матеріали справи постановою Енергодарськиого міського суду Запорізької області від 10.04.2012 у справі № 2-а-3664/2011 стягнуто на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.06.2010 по 10.12.2010, включно, у сумі 41341,25 грн. та моральна шкода в сумі 2000,00 грн.
45. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на виконання рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 10.04.2012 у справі № 2-а-3664/2011 середній заробіток за час вимушеного прогулу був виплачений 19 листопада 2014 року, 21 листопада 2014 року були перераховані кошти на відшкодування моральної шкоди.
46. Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення.
47. Відповідно до приписів частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
48. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
49. Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
50. До такого правового висновку дійшов Верховний суд України у рішенні від 29 січня 2014 у справі 6-144ц13.
51. За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок суду апеляційної інстанції, щодо визначення періоду, за який слід розрахувати середній заробіток відповідно до вимог статті 117 КЗпП з дня набрання рішення суду апеляційної інстанції - 30 липня 2013 до дати виплати коштів на компенсацію моральної шкоди - 21 квітня 2014 року є помилковими. При цьому, суд апеляційної інстанції помилково застосував вимоги статті 235 КЗпП, яка встановлює відповідальність за несвоєчасне виконання рішення суду про поновлення на роботі. У цій справі йдеться про відповідальність за несвоєчасний розрахунок при звільненні, тому застосовуються норми, передбачені статтями 116 117 КЗпП України.
52. За таких обставин колегія суддів уважає, що період за який слід розраховувати середній заробіток за час вимушеного прогулу слід визначати з 11 грудня 2010 року (день затримки фактичного розрахунку) по 19 листопада 2014 року (день розрахунку по заробітній платі). Тобто, кількість робочих днів становить 988.
53. Розмір середньоденного заробітку був встановлений судами першої та апеляційної інстанції у розмірі 330,72грн. Зазначена сума визнається сторонами та не є предметом касаційного оскарження.
54. За таких обставин, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, який підлягає сплаті позивачу становить 326751,36 (988*330,73=326751,36грн.)
55. Крім того, позивач уважає, що суд апеляційної інстанції помилково здійснив розрахунок за час затримки при звільненні, виходячи з кількості робочих днів і з дня прийняття судом апеляційної інстанції рішення у справі № 2-а-366/2011 (тобто з 30.07.2013), у той час коли він повинен був здійснити розрахунок виходячи з кількості днів, починаючи з дня наступного після його звільнення (з 11.12.2010).
56. Щодо посилання позивача на необхідність застосування календарних а не робочих днів при розрахунку середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку, колегія суддів зазначає, що середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.
57. Нормами абзацу 3 пункту 2 Порядку визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
58. Згідно з пунктом 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно пункту 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період.
59. Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).
60. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи організації, встановленим з отриманням вимог законодавства (абзац 3 пункт 8 Порядку).
61. За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд підтримує висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів у розрахунковому періоді.
Щодо вимог про надання компенсації за невикористану відпустку за період з 17.06.2010 по 10.12.2010.
62. Колегія суддів зазначає, що закриваючи провадження у справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача щодо виплат за невикористану відпустку стягнення заробітної плати за 93 дні відпусток, компенсацію за невикористану відпустку за період з 16.06.2010 по 10.12.2010 вже були предметом розгляду у справі 2а-3664/2011, яка була розглянута Енергодарським міським судом області.
63. Проте суд касаційної інстанції зазначає, що у справі 2а-3664/2011 (у якій було вирішено питання про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу) суд першої інстанції надавав висновок щодо розрахунку за невикористані відпустки з посиланням на Розпорядження Енергодарського міського голови.
64. Однак, зі змісту рішення Енергодарського міського суду у справі 2а-3664/2011 убачається, що предметом спору не були виплати за невикористані дні відпусток, що виключає можливість закриття провадження по справі. При цьому наявність у рішенні Енергодарського міського суду у справі 2а-3664/2011 висновку про компенсацію всіх щорічних відпусток за період з 11.03.2010 по 16.06.2010 також не є підставою для закриття провадження у справі.
65. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що Розпорядження енергодарського міського голови від (т.1 а.с.49) на підставі якого Енергодарський міський суд дійшов до висновку про виплату всіх виплат за невикористані відпустки, стосувався періоду з 11.03.2010 по 16.06.2010 року.
66. За таких обставин колегія суддів уважає, що суд апеляційної інстанції закриваючи провадження у справі діяв у порушення вимог пункту четвертого частини першій статті 237 КАС України.
67. Проте, суд першої інстанції, розглядаючи вимоги щодо виплати компенсації за невикористані відпустки надав оцінку обставинам справи та дійшов висновку, що за період до 16.06.2010 позивачу була виплачена компенсація за невикористані 70 днів відпустки, ще під час розгляду справи Енергодарським міським судом. А з 17.06.2010 по 10.12.2010 року позивачу може бути надана відпустка у розмірі 15 днів.
68. Так, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який зазначив, що відповідно до Порядку № 100, розрахунок днів відпустки здійснюється з урахуванням календарних днів робочого року, в якому працював працівник.
69. Неробочі дні при визначенні тривалості щорічних відпусток не враховуються.
70. Суд першої інстанції при вирішені справи встановив, що за період з 17.06.2010 по 10.12.2010 кількість днів, відпустки, яка може бути надана працівникові за фактично відпрацьований час становить 15 календарних днів.
71. З урахуванням середньоденної заробітної плати позивача у розмірі 330,73 грн., розмір грошової компенсації за невикористаних 15 днів відпустки становить 4960,95 грн.
72. Проти вказаних висновків позивач не заперечував та не оскаржував рішення суду першої інстанції. За таких обставин суд касаційної інстанції вважає, що в частині стягнення грошової компенсації за період з 17.06.2010 по 10 грудня 2010 року у розмірі 4960,95грн. підстав для скасування рішення суду першої інстанції не має.
73. Також відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, який відмовив у задоволені вимог щодо виплати компенсації за невикористані дні відпустки за період до 16.06.2010 року з посиланням на рішення Енергодарського міського суду у справі 2а-3664/2011 (яким було встановлено, що такі виплати були сплачені під час розрахунку з позивачем дата при звільненні відповідно до розпорядження.)
74. Колегія суддів зазначає, що рішення Енергодарського міського суду у справі 2а-3664/2011 є чинним, не скасовано, а тому відповідно до вимог частини четвертої статті 78 КАС України, суд, у частині встановлення обставин щодо виплати компенсації за невикористані відпустки за період до 16.06.2010 року, звільнений від доказування. До того ж позивач також і в цій частині не оскаржував рішення суду першої інстанції.
75. Щодо вимог касаційної скарги виконавчого комітету Енергодарської міської Ради, колегія суддів зазначає, що обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги з приводу невірного розрахунку середньої заробітної плати за час затримки розрахунку, відповідач посилається на те, що ОСОБА_1 знаходився на лікарняному з 10.06.2010 по 05.07.2010. Проте спірний період який був предметом розгляду цієї справи - з 11 грудня 2010 року (день затримки фактичного розрахунку) по 19 листопада 2014 р (день фактичного розрахунку по заробітній платі). Тобто, період знаходження на лікарняному не співпадає зі спірним періодом .а тому такі доводи касаційної скарги не впливають на висновки суду.
76. Щодо обґрунтувань касаційної скарги, які полягають у відсутності коштів у відповідача та існування певного порядку для виконання судових рішень, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки цей факт на впливає на наявність відповідальності за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
77. Інші доводи касаційних скарг зводяться до переоцінки обставин справи що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
78. Ураховуючи приписи пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-ІХ, а також те, що касаційні скарги на судові рішення в цій справі були подані до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає їх у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020).
79. Відповідно до частини першої статті 352 КАС суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
VII. Судові витрати
80. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
81. Керуючись статтями 3 341 345 349 352 355 356 359 КАС України, суд
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу Виконавчого комітету Енергодарської міської ради Запорізької області залишити без задоволення.
2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
3. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2017 року у справі № 316/2896/14-а (2-а/316/88/16) в частині закриття провадження по справі скасувати та цій частині постанову Енергодарського міського суду Запорізької області від 26.12.2016 залишити без змін.
4. Другий абзац постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2017 року змінити, замість вислову «середній заробіток за час затримки виконання рішення суду з 30 липня 2013 року по 21 листопада 2014 року у розмірі 109471 (сто дев`ять тисяч чотириста сімдесят одна) грн., 63 копійки» вказати «середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 грудня 2010 року по 19 листопада 2014 року у розмірі 326751 (триста двадцять шість тисяч, сімсот п`ятдесят одна) грн. 36 копійок».
5. У решті постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2017 року у справі № 316/2896/14-а (2-а/316/88/16) - залишити без змін.
6. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
Головуючий О.О. Шишов
Судді І.В. Дашутін
М.М. Яковенко