Постанова

Іменем України

07 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 317/1154/19

провадження № 61-20923св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 16 січня 2020 року у складі судді Ачкасова О. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 17 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Кухаря С. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист гідності, честі та ділової репутації.

Позовна заява обґрунтована тим, що 20 грудня 2018 року на засіданні двадцять шостої сесії Запорізької обласної ради сьомого скликання, на якій були присутні депутати Запорізької обласної Ради, керівники та працівники Запорізької обласної державної адміністрації, голови районних рад, голови районних державних адміністрацій, районних адміністрацій м. Запоріжжя, міські голови, сільські та селищні голови, керівництво та керівники комітетів обласної ради профспілок, керівники підприємств, установ, організацій, представники громадськості та засобів масової інформації, ОСОБА_2 поширив недостовірну інформацію стосовно ОСОБА_1 , який обіймає посаду сільського голови Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області,

а саме відповідач сказав, що начебто на території Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області діє «…злочинне угруповання, яке займається вимаганням коштів у фермерів, підрядників, дачних кооперативів… Підтримує це злочинне угруповання представник партії регіонів (колишній), який возив тітушок в Київ на майдан в 2014 році, ОСОБА_1 , який балотується

на посаду голови Новоолександрівської об`єднаної громади…».

Поширена відповідачем інформація є негативною, є наклепом, принижує соціальну оцінку громадської та професійної діяльності позивача. Поширена відповідачем негативна та недостовірна інформація набула широкого розголосу, в тому числі розміщена на сайті https://www.youtube.com, у зв`язку

з чим стала доступною для широкого кола осіб.

На адресу позивача вже надійшло два листи від мешканців

с. Новоолександрівка, які висловили своє занепокоєння після перегляду відеозапису із недостовірною інформацією, яку повідомив відповідач,

та висловили недовіру на адресу позивача. Таким чином, відповідач грубо порушив особисті немайнові права позивача, у зв`язку з чим він був змушений звернутись до суду з позовом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 16 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду

від 17 листопада 2021 року, позов задоволено.

Визнано недостовірною і такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на засіданні двадцять шостої сесії Запорізької обласної ради сьомого скликання ОСОБА_2 інформацію, а саме: «…злочинне угруповання, яке займається вимаганням коштів у фермерів, підрядників, дачних кооперативів… Підтримує це злочинне угруповання, представник партії регіонів (колишній), який возив тітушок в Київ на майдан

у 2014 році, ОСОБА_1 , який балотується на посаду голови Новолександрівської об`єднаної громади…». Зобов`язано ОСОБА_2 спростувати поширену інформацію 20 грудня 2018 року на засіданні двадцять шостої сесії Запорізької обласної ради сьомого скликання у спосіб, подібний до її поширення, а саме: після набрання рішенням суду законної сили на сесії Запорізької обласної ради повідомити, що « ОСОБА_1 не підтримує жодне злочинне угруповання та не возив тітушок в м. Київ на майдан в 2014 році, а поширена інформація «…Підтримує це злочинне угруповання, представник партії регіонів (колишній), який возив тітушок в м. Київ на майдан у 2014 році, ОСОБА_1 , який балотується на посаду Новолександрівської об`єднаної громади…» -

є недостовірною та не відповідає дійсності. Спростування не повинно містити будь-яких зауважень, заперечень, коментарів, тлумачень, думок.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку,

що інформація про причетність позивача до «..злочинного угруповання, яке займається вимаганням коштів» є такою, що порочить його честь та гідність, тому висловлення відповідачем недостовірної інформації, яка поширена інтернет-мережею та знаходиться у вільному доступі, оскільки на адресу позивача, який обіймає посаду сільського голови, почали надходити листи від мешканців села, які вирасловили своє занепокоєння після перегляду відеозапису, що підтверджується долученими до позову копіями листів громадян є порушенням права позивача на повагу до честі та гідності

та позбавляє можливості вільно, на власний розсуд, користуватись своїм правом.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права

та порушення норм процесуального права, просив оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що позивач є публічною особою, суб`єктом владних повноважень, та помилково кваліфікували спірне висловлювання як фактичні дані, а не оціночне судження.

Суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 336/4529/17-ц, від 17 червня 2020 року

у справі № 334/11068/15-ц. Також підставою касаційного оскарження судових рішень зазначає пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України (суд не дослідив зібрані у справі докази).

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу

до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 317/1154/19, витребувано її із Запорізького районного суду Запорізької області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Відповідно до відеозапису засідання сесії встановлено, що ОСОБА_2 20 грудня 2018 року на засіданні двадцять шостої сесії Запорізької обласної ради сьомого скликання публічно поширив інформацію стосовно позивача, а саме сказав,

що начебто на території Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області діє «… злочинне угруповання, яке займається вимаганням коштів у фермерів, підрядників, дачних кооперативів… Підтримує це злочинне угруповання представник партії регіонів (колишній), який возив тітушок в Київ

на майдан в 2014 році, ОСОБА_1 , який балотується на посаду голови Новоолександрівської об`єднаної громади…».

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 13 червня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими.

Згідно з частиною першою статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів

і переконань.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів

і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію і таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Верховний Суд зазначає, що у справах про захист гідності, честі та ділової репутації суд повинен розмежовувати відомості, які принижують честь

та гідність особи, від думок, поглядів, критичних висловлювань, ідей, оцінок, висловлених у порядку реалізації конституційного права на свободу думки

і слова.

Згідно зі статтею 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка

не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського суду

з прав людини щодо її застосування (далі - ЄСПЛ).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Статтею 10 Конвенції передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати

і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади

і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане

з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду

і є необхідним в демократичному суспільстві.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини ЄСПЛ (справи Lingens v. Austria, De Haes and Gijsels v. Belgium, Goodwin v. The United Kingdom), свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну

з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації свободи кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні,

а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Повинно бути зроблено чітке розмежування між констатацією фактів

та оціночними судженнями. Тоді як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.

Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко, як і в цій справі, віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (Jerusalem v. Austria, no. 26958/95, n. 43, ECHR 2001-11).

Пункт 2 статті 10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес. Крім того, межа допустимої критики щодо такої публічної особи, як політик, є ширшою, ніж щодо приватної особи.

На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об`єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність (Газета «Україна-центр» проти України, № 16695/04, § 46, ЄСПЛ, 15 липня 2010 року).

У разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен враховувати положення Декларації Комітету Міністрів Ради Європи про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року (далі - Декларація), а також рекомендації, що містяться в Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).

У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації зазначається, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу

на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики

у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв`язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкривають свої слова і вчинки для ретельної уваги всього суспільства, повинні це усвідомлювати і мають виявляти більшу терпимість.

Отже, під час ухвалення оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що позивач перебував на посаді сільського голови,

а отже, межа допустимої критики стосовно нього як публічної особи є значно ширшою, а його діяльність є об`єктом значного суспільного інтересу, який, зокрема, втамовується, з одного боку, - продукуванням інформації стосовно такої особи засобами масової інформації, а з іншого - її сприйняттям

та поглинанням суспільством як результат реалізації інтересу.

Визнаючи недостовірною і такою, що порушує немайнові права ОСОБА_1 на повагу до честі, гідності та ділової репутації, інформацію, яка була поширена ОСОБА_2 20 грудня 2018 року, суди попередніх інстанцій зазначеного

не врахували, не звернули уваги, що позивач є посадовою особою і межа допустимої критики щодо нього є ширшою, ніж щодо приватної особи,

а оспорювана поширена інформація не містить однозначного твердження про факти вчинення позивачем конкретних дій чи правопорушень і, за своїм змістом та з огляду на характер використання мовностилістичних засобів тільки наводить суб`єктивну оцінку (припущення) іншої особи щодо певних подій.

За таких обставин, з урахуванням статті 10 Конвенції, колегія суддів вважає,

що суди зробили неправильний висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недостовірною і такою, що порушує право

на честь, гідність, ділову репутацію, інформації, зобов`язання її спростувати, оскільки оціночні судження не підлягають спростуванню. Тому в задоволенні цих вимог належить відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки обставини справи судами попередніх інстанцій були встановлені повністю і немає необхідності для встановлення нових, проте суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, ухвалив рішення

з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового - про відмову в задоволенні позову.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку

із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частинами першою, тринадцятою статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на відмову в задоволенні позову, понесені ОСОБА_2 судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 2 304,00 грн та касаційної скарги

в розмірі 1 680,00 грн відповідно до статті 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Керуючись статтями 400 402 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 16 січня 2020 року і постанову Запорізького апеляційного суду від 17 листопада 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист гідності, честі

та ділової репутації відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на сплату судового збору в сумі 3 984,00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов