Постанова

Іменем України

05 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 317/294/21

провадження № 61-6295св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - обслуговуючий садівничий кооператив «Супутник»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області у складі судді Громової І. Б. від 01 грудня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Бєлки В. Ю., від 24 травня 2022 року, і виходив з наступного.

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - обслуговуючий садівничий кооператив «Супутник», про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою загального користування.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що він є власником земельної ділянки площею 0,1200 га, кадастровий номер 2322183500:09:001:0580, яка розташована на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, в ОСК «Супутник», ділянка № НОМЕР_1 . ОСОБА_2 є власником сусідньої земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 0,0788 га. Згідно з кадастровим планом між ділянками АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 та № 1/14 проходить земельна ділянка, призначена для проїзду громадян - членів

ОСК «Супутник». Позивач вказував, що ОСОБА_2 на землях загального користування встановив металеві ворота із замками, які перекривають вулицю і створюють перешкоди йому та іншим громадянам, членам кооперативу у проїзді та проході до належних їм земельних ділянок. У зв`язку із зазначеним, він неодноразово звертався зі скаргами до уповноважених органів. Голова ОСК «Супутник» на звернення не відреагував. Відповідач на вимоги щодо знесення огорожі з земельної ділянки загального користування та наданні вільного доступу до неї емоційно реагує та постійно погрожує фізичною розправою.

Із урахуванням зазначеного, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив позов задовольнити, зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди на ділянці загального користування та дорозі-проїзду, яка знаходиться

по АДРЕСА_3 шляхом знесення самочинно встановлених металевих воріт на дорозі-проїзді.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 01 грудня

2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено, що його право порушено, не доведено наявності такого права, надано докази, що не є належними, допустимими та достатніми у цій справі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 24 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 01 грудня 2021 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не доведені заявлені позовні вимоги, а саме: не доведено факту порушення з боку відповідача його прав, не доведені фактичні обставини справи, на які він посилався. Оскільки вирішення питань, які заявлені у позові, передбачає встановлення певних обставин, які потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право і без яких встановити відповідні обставини неможливо, відсутність експертних висновків за наявності інших неналежних доказів вказує на недоведеність заявлених позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

06 липня 2022 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 01 грудня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 24 травня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також, що суди в оскаржених судових рішеннях не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

У касаційній скарзі заявниквказує, що відповідач самовільно, без згоди членів кооперативу, які мешкають по сусідству, та рішення правління кооперативу, установив металеві ворота через всю вулицю і закрив їх на замок. Посилається на те, що вказані ворота знаходяться біля належної йому земельної ділянки. Вказаними діями відповідач чинить перешкоди у користуванні йому та іншим членам садівничого товариства у користуванні належними їм земельними ділянками. На думку позивача, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки наданим позивачем доказам, які мають суттєве значення для вирішення спору. Також заявник вказує, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про залучення до участі у справі співвідповідачки ОСОБА_3 , яка є донькою відповідача, а також відмовив у залученні до участі у справі третіх осіб: головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області та Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 посилається на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не спростовують правильних по суті судових рішень судів першої та апеляційної інстанції. Вважає, що він не перегороджував проїзд. Вказує, що позивачем не було надано оригіналів документів, копії яких він надав суду. А його жодного разу не було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення земельного законодавства. Позивач не навів підстав для залучення до участі у справі в якості співвідповідачки ОСОБА_3 , враховуючи заявлені вимоги.

У поданій відповіді на відзив ОСОБА_1 посилається на безпідставність доводів відповідача, викладених у відзиві, вказує, що ним було надано достатньо доказів, які вказують на порушення його права користування належною йому земельною ділянкою, однак суди не надали належної оцінки поданим доказам.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на підтвердження свого права власності за земельну ділянку кадастровий номер 2322183500:09:001:0580, що розташована на території ОСК «Супутник» діл. 13а у Запорізькому районі, площею 0,12 га, надав витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та державний акт на право власності на земельну ділянку.

Згідно з наданим позивачем кадастровим планом з земельною ділянкою ОСОБА_1 межує земельна ділянка № НОМЕР_3 , що належить громадянину ОСОБА_4 , з землями запасу (Долинської сільської ради) та від літери Б до В є проїзд до території СТ «Супутник». Дата виготовлення зазначеного плану не вказана. Позивач завірив надані суду копії документів власноруч, оригінали документів на вимогу суду не надав.

Позивачем надано копію листа на ім`я голови СТ «Супутник» від т.в.о. начальника ГУ ДСНС України в Запорізькій області від 03 грудня 2020 року на звернення ОСОБА_1 щодо порушення вимог пожежної безпеки на території СТ «Супутник». Надаючи відповідь на звернення, ГУ ДСНС України в Запорізькій області зазначило, що розглянуло «Збірний кадастровий план суміжних землевласників і землекористувачів», який було надано ОСОБА_1 , і встановило, що ділянка землі від А до Б наданого плану є автомобільним проїздом, при цьому проїзди повинні бути вільними і наявність воріт на проїзді вважається порушенням.

ГУ ДСНС України в Запорізькій області 04 грудня 2020 року надало відповідь на звернення ОСОБА_1 , зазначивши, що неможливо здійснити перевірку та притягнути ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення норм пожежної безпеки. У відповіді також зазначено, що Запорізька районна адміністрація Запорізької області повідомила, що інформація стосовно наявності в`їзду до садівничого кооперативу з боку залізниці та схема вулично-дорожньої мережі території ОСК «Супутник» міститься виключно в кооперативі, до якого направлено листа, щодо забезпечення вільного проїзду для автомобілів.

Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області, надаючи інформацію ОСОБА_1 21 вересня 2020 року, вказала, що направляє копію розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації від 02 серпня 2010 року № 1343 «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки для ведення садівництва громадянам-членам ОСК «Супутник» площею 0,2627 га на території Долинської сільської ради». Це розпорядження дало право ОСОБА_2 замовити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право власності на земельну ділянку АДРЕСА_4 для ведення садівництва площею 0,0788 га. Окрім того, ОСОБА_1 надано копію розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації від 14 січня 2011 року № 41 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення садівництва громадянам-членам ОСК «Супутник» загальною площею 0,1694 га на території Долинської сільської ради», яке свідчить про те, що громадянин ОСОБА_2 набув у власність на умовах безоплатної приватизації земельну ділянку № 1/14 площею 0,0788 га. Про факт безоплатної приватизації земельної ділянки № АДРЕСА_1 ОСОБА_2 райдержадміністрації невідомо.

У відповідності до збірного кадастрового плану між ділянками АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 проходить земельна ділянка, призначена для проїзду громадян-членів ОСК «Супутник».

Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області листом від 09 листопада 2020 року повідомило ОСОБА_1 про те, що будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними, - є самовільним зайняттям. Для встановлення наявності адміністративного правопорушення, проведення перевірки, повного та всебічного розгляду необхідно визначення площі самовільного зайняття проїзду загального користування садового товариства, з огляду на організаційно-правову форму товариства, рекомендовано проведення топографічно-геодезичних робіт та надання технічного звіту для заходів державного контролю.

Долинська сільська рада Запорізького району Запорізької області у листі від 20 серпня 2020 року, розглянувши звернення ОСОБА_1 , роз`яснила, що надати копію державного акту на право власності на земельну ділянку № АДРЕСА_1

в СК «Супутник» Долинська сільська рада не має можливості у зв`язку з відсутністю таких документів в архіві сільської ради.

Відповідачем було надано належним чином завірені копії членської книжки на ім`я ОСОБА_3 , із зазначенням того, що вона прийнята в члени кооперативу та користується земельною ділянкою АДРЕСА_1 площею 0,12 га. Також відповідачем надано витяг з технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки на замовлення ОСОБА_3 .

Згідно з копією відповіді ОСК «Супутник» від 25 травня 2021 року на запит адвоката позивача, з яким він звернувся 19 травня 2021 року, земельна ділянка, яку перетинає відрізок «Б В» передавалася у користування ОСОБА_3 , про що в її членській книжці є запис. Рішення про встановлення воріт правлінням ОСК «Супутник» не приймалося. Будь-якої іншої інформації чинне керівництво ОСК «Супутник» не має.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями пунктів 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Статтею 41 Конституції України кожному гарантовано право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 316, частина перша статті 317 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 103 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами другою, третьою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

За правилами доказування, визначеними статтями 12 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших проявів принципу змагальності у цивільному процесі.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 26 травня

2022 року у справі № 362/3705/20.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Касаційна скарга ОСОБА_1 зводиться до незгоди з встановленими судами обставинами та переоцінки доказів. Він вважає, що його права порушені ОСОБА_2 та підлягають захисту у судовому порядку.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Слід звернути увагу, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатисяв оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у

справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

При вирішенні спору суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, оцінивши надані сторонами докази, дійшов загалом обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не було доведено порушення відповідачем ОСОБА_2 його прав, не надано доказів на підтвердження того, що саме ОСОБА_2 своїми діями обмежив право користування належною позивачу земельною ділянкою.

Оцінивши надані позивачем докази, враховавши їх допустимість і достовірність, суди дійшли загалом обґрунтованого висновку про те, що позивач не довів, що відповідач ОСОБА_2 закрив металевими воротами і парканом проїзд на територію ОСК «Супутник», отже не довів, що відповідач створив перешкоди позивачу у користуванні проїздом і належною йому земельною ділянкою. При цьому позивач не ініціював проведення відповідної експертизи з метою встановлення обставин, на які він посилався.

Судами попередніх інстанцій надано належну оцінку поданим сторонами доказам, зроблено об`єктивні висновки, що подані докази не є достатніми для висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Отже висновок судів про відмову у задоволенні позову за недоведеністю порушення відповідачем права, за захистом якого позивач звернувся до суду, є мотивованим.

Враховуючи предмет і підстави заявлених позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі співвідповідачки ОСОБА_3 , а також про залучення до участі у справі третіх осіб: головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області та Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Слід зазначити, що ОСОБА_1 вимог до ОСОБА_3 не заявляв. У той же час він посилався на те, що при приватизації земельної ділянки № АДРЕСА_1 у ОСК «Супутник» не було враховано наявність проїзду між земельними ділянками, незаконно включено проїзд до складу земельної ділянки № АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 . Однак ці обставини не були предметом доказування, оскільки ОСОБА_1 у передбаченому процесуальним законом порядку позовних вимог у цій справі до ОСОБА_3 не пред`являв. У той же час він не позбавлений такого права.

Колегія суддів враховує, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Таким чином доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті без додержання норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 01 грудня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 24 травня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:Є. В. Синельников С. Ф. Хопта В. В. Шипович