Постанова

Іменем України

20 січня 2021 року

м. Київ

справа № 317/3674/17

провадження № 61-14330св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Петрова Є. В., Стрільчука В. А.,

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області,

треті особи: Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області, Центр надання адміністративних послуг м. Запоріжжя Запорізької міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 22 січня 2019 року у складі судді Громової І. Б. та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 червня 2019 року у складі колегії суддів: Кримської О. М., Дашковської А. В., Кочеткової І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, за участю третіх осіб: Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, Центру надання адміністративних послуг м. Запоріжжя Запорізької міської ради, про визнання договору оренди поновленим та зобов`язання укласти додаткову угоду.

Позов мотивовано тим, що 01 вересня 2006 року між Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області, як орендодавцем з одного боку, та ним, як орендарем з другого, укладено договір оренди землі стосовно земельної ділянки, загальною площею 15 га, кадастровий номер 2322185700:04:002:0050, яка знаходиться на території Мар`ївської сільської ради Запорізького району.

Пунктом 7 договору оренди землі від 01 вересня 2006 року визначено, що цей договір укладено на 10 років (термін закінчення дії договору - 01 вересня 2016 року). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на певний строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до пункту 42 договору оренди земельної ділянки від 01 вересня 2006 року, договір набирає чинності після підписання сторонами, нотаріального посвідчення та його державної реєстрації.

Зазначений договір оренди зареєстрований у ЗРФ ДП ЦДЗК 11 вересня 2006 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040626000016.

У зв`язку із наближенням закінчення строку дії вищезазначеного договору, а також з метою реалізації свого переважного права на укладання договору оренди землі на новий строк, ФГ «Дубосава» в особі ОСОБА_1 , 14 липня 2016 року звернулось за допомогою ЦНАП м. Запоріжжя до орендодавця, в особі Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області з письмовим повідомленням про бажання поновити договір оренди землі на новий строк.

Не отримавши відповіді на вищезазначений лист від 14 липня 2016 року позивачем 31 жовтня 2016 року повторно подано лист-повідомлення через канцелярію Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області разом із додатками.

Листом від 09 листопада 2016 року № 27-8-0.41-8248-16 Головне управління Держгеокадастру в Запорізькій області повідомило, що ним було розглянуто заяву від 31 жовтня 2016 року № 27-5285/0/1-16 про поновлення договору оренди землі від 01 вересня 2006 року, проте, враховуючи той факт, що лист про поновлення договору надійшов до Головного управління лише 31 жовтня 2016 року, не було дотримано процедури поновлення договору, визначеної договором та законом, а отже дія вищевказаного договору оренди землі закінчилася, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення заяви від 31 жовтня 2016 року.

Вважає, що з тексту вищевказаного листа вбачається, що Головним управлінням Держгеокадастру в Запорізькій області розглянуто лише лист-повідомлення від 31 жовтня 2016 року, який був направлений повторно до Головного управління, а перше його звернення до Головного управління, яке відбулося 14 липня 2016 року через адміністратора ЦНАП м. Запоріжжя, проігноровано.

З даного приводу до Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області та Департаменту надання адміністративних послуг та розвитку підприємства Запорізької міської ради було направлено депутатські звернення з метою роз`яснення обставин справи, а також надання копій документів, які подавалися 14 липня 2016 року через адміністратора ЦНАП м. Запоріжжя.

Листом-відповіддю від 30 березня 2017 року № 04/457 Департамент надання адміністративних послуг та розвитку підприємства Запорізької міської ради повідомив про те, що пакет документів, переданих 14 липня 2016 року до Центру надання адміністративних послуг від ОСОБА_1 , як голови ФГ «Дубосава», були передані в установленому законом порядку до Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області, що підтверджується отриманим листом від 05 жовтня 2016 року № 348/616 Центром надання адміністративних послуг м. Запоріжжя.

Водночас, листом-відповіддю від 04 квітня 2017 року № 16-8-0.8-2038/2-17 Головним управлінням Держгеокадастру в Запорізькій області було повідомлено про те, що згідно з даними АСД «ДОК.ПРОФ.Степ. 2.0», заява ОСОБА_1 особисто подана до канцелярії ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області 31 жовтня 2016 року та зареєстрована за вх. № 27-5285/0/1-16 в його присутності.

Відповідач у строк, передбачений договором оренди землі та Законом України «Про оренду землі», не отримував від позивача листа-повідомлення про намір продовжити дію договору оренди землі.

Зазначені обставини спричинені адміністративною плутаниною, яка виникла в липні 2016 року з приводу подання позивачем листа-повідомлення про намір скористатися переважним правом на укладання договору оренди землі на новий термін на тих самих умовах від 14 липня 2016 року, оскільки першочергово позивач, як він вказав у своїх показах в якості свідка, звернувся до канцелярії відповідача із даним листом, проте там його було направлено до ЦНАП м. Запоріжжя, який, як виявилося, таких адміністративних послуг на той час не надавав.

Указує, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди. Також, після спливу місячного терміну після закінчення строку договору оренди до орендаря не надходило жодного листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди, а тому, відповідно до Закону України «Про оренду землі», даний договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Проте, відповідач протиправно відмовив позивачу в укладанні додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, про що свідчить зміст листа від 09 листопада 2016 року № 27-8-0.41-8248-16.

Враховуючи викладене, просив суд:

визнати договір оренди земельної ділянки від 01 вересня 2006 року загальною площею 15 га, в тому числі 15 га ріллі, кадастровий номер 2322185700:04:002:0050, яка знаходиться на території Мар`ївської сільської ради Запорізького району, укладений між Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області та ОСОБА_1 , зареєстрований у ЗРФ ДП ЦДКЗ 11 вересня 2006 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040626000016, поновленим на той же строк і на тих самих умовах;

зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Запорізькій області укласти з ОСОБА_1 додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 01 вересня 2006 року, укладеного між Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області та ОСОБА_1 , зареєстрованого у ЗРФ ДП ЦДКЗ 11 вересня 2006 року, запис за № 040626000016.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 22 січня 2019 року у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що поновлення договору оренди від 01 вересня 2006 року не відбулося, судом не встановлено необхідний і достатній перелік юридичних фактів, які є підставою вважати договір поновленим.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

На рішення місцевого суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 11 червня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення місцевого суду законне та обґрунтоване, підстав для його скасування з доводів апеляційної скарги не вбачається.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували до спірних правовідносин частину першу - п`яту статті 33 Закону України «Про оренду землі» та не застосували норму, яка регулює дані правовідносини - частину шосту статті 33 зазначеного Закону.

У відзиві на касаційну скаргу представник Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Бакум Д. О. просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів без змін, посилаючись на те, що суди правильно застосували норми матеріального права з урахуванням висновків Верховного Суду викладених у подібних правовідносинах.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

Справа надійшла до Верховного Суду 29 серпня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року касаційне провадження у справі зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 378/596/16-ц.

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року поновлено касаційне провадження у справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 01 вересня 2006 року між Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області, як орендодавцем з одного боку, та ОСОБА_1 , як орендарем з другого, укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно якого орендодавець на підставі розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області від 15 серпня 2006 року за № 14/287 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель запасу Мар`ївської сільської ради, Запорізького району Запорізької області, загальною площею 15,000 га, в тому числі: 15, 000 га - сіножаті (кадастровий номер 2322185700:04:002:0050) (далі - договір) (т.1, а. с. 10-15).

Пунктом 7 договору визначено, що цей договір укладено на 10 років, термін закінчення дії договору - 01 вересня 2016 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на певний строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до пункту 42 договору, цей договір набирає чинності після підписання сторонами, нотаріального посвідчення та його державної реєстрації.

Відповідно до пункту 36 договору оренди дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом.

Зазначений договір оренди був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Карташовою Т. М. 01 червня 2016 року за реєстровим № 4813 та зареєстрований 11 вересня 2006 року у Запорізькій регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам», про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 040626000016.

Сторонами 01 вересня 2006 року підписано Акт прийому-передачі об`єкта (земельної ділянки) та встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості за договором оренди від 01 червня 2006 року (т.1, а. с. 19).

14 липня 2016 року ФГ «Дубосава» в особі ОСОБА_1 з заявою для начальника Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області про надання витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки (т.1, а. с. 132).

Відповідно до опису вхідного пакета документів що надано адміністратору ЦНАП м. Запоріжжя для отримання адміністративної послуги від 14 липня 2016 р. ФГ «Дубосава» замовило послугу - витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, реєстраційна дія подання. Зазначена заява містить підпис ОСОБА_1 (т.1, а. с. 133).

31 жовтня 2016 року ФК «Дубосава» в особі ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області з листом-повідомленням № 27-5285/0/1-16 про намір скористатись своїм переважним правом на поновлення договору оренди земельної ділянки від 11 вересня 2006 року на новий строк (т.1, а. с. 67-68).

Листом від 09 листопада 2016 року № 27-8-0.41-8248-16 Головне управління Держгеокадастру в Запорізькій області повідомило, що ним було розглянуто заяву № 27-5285/0/1-16 від 31 жовтня 2016 року про поновлення Договору оренди землі від 01 вересня 2006 року, проте, враховуючи той факт, що лист про поновлення договору надійшов до Головного управління лише 31 жовтня 2016 року, не дотримано процедури поновлення договору визначеної договором та законом, а отже дія вищевказаного договору оренди землі закінчилася, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення заяви від 31 жовтня 2016 року (т.1, а. с. 66).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (частина шоста статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17 дійшла висновку про те, що після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства користувачем орендованої земельної ділянки є саме фермерське господарство, а тому й правовідносини щодо права користування такою земельною ділянкою є господарськими.

Реалізація права на поновлення договору оренди в порядку статті 33 Закону України «Про оренду землі» входить до змісту правовідносин щодо права користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства.

Оскільки фермерські господарства є суб`єктами господарювання, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, належать до юрисдикції господарських судів (схожі висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 16 січня 2019 року у справах № 483/1863/17, № 695/1275/17 та від 13 листопада 2019 року у справі № 628/773/18).

Крім того, висновок про належність до юрисдикції господарських судів спорів про поновлення договору оренди земельної ділянки, наданої для ведення фермерського господарства, та про те, що саме фермерське господарство може захистити речове право на користування земельними ділянками, було сформульовано Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10 квітня 2019 року та ухвалі від 13 листопада 2019 року у справі № 275/82/18.

Із справи відомо, що рішенням господарського суду Запорізької області від 28 серпня 2017 року у справі № 908/1219/17 у задоволенні позову ФГ «Дубосава» до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання договору оренди поновленим та зобов`язання укласти додаткову угоду відмовлено, у зв`язку з тим, що ФГ «Дубосава» не є стороною договору оренди земельної ділянки (т. 1, а. с. 22 - 26).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27 вересня 2017 року у справі № 908/1920/17 у прийнятті позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання договору оренди поновленим та зобов`язання укласти додаткову угоду відмовлено на підставі пункту 1 частини першої статті 62 ГПК України (т. 1, а. с. 29 - 30).

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень зазначені судові рішення позивачами не оскаржувалися та набрали законної сили.

З урахуванням викладених обставин, запобігаючи обмеженню позивача у праві на доступ до правосуддя, Верховний Суд вважає за можливе розглянути справу у порядку цивільного судочинства.

Положеннями частини першої статті 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Статтею 764 ЦК України передбачено такий правовий механізм, як поновлення договору найму, який зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України «Про оренду землі», яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 цього Закону після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень на поновлення договору оренди землі.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 159/5756/18 (провадження № 14-99цс20).

Встановивши, що 14 липня 2016 року ФГ «Дубосава» в особі ОСОБА_1 з звернулось із заявою до начальника Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області про надання витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки та відповідно до опису вхідного пакета документів що надано адміністратору ЦНАП м. Запоріжжя для отримання адміністративної послуги від 14 липня 2016 року ФГ «Дубосава» замовило послугу - витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, реєстраційна дія подання, суди дійшли правильного висновку про те, що заява ФГ «Дубосава» в особі ОСОБА_1 від 14 липня 2016 року не є заявою про намір позивача реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди.

Із справи відомо, що ФК «Дубосава» в особі ОСОБА_1 лише 31 жовтня 2016 року звернулось до Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області з листом-повідомленням № 27-5285/0/1-16 про намір скористатись своїм переважним правом на поновлення договору оренди земельної ділянки від 11 вересня 2006 року на новий строк.

Листом від 09 листопада 2016 року № 27-8-0.41-8248-16 Головне управління Держгеокадастру в Запорізькій області повідомило, що позивачем не було дотримано процедури поновлення договору визначеної договором та законом, а отже дія вищевказаного договору оренди землі закінчилася, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення заяви від 31 жовтня 2016 року.

Отже, ОСОБА_1 не дотримався процедури щодо звернення до орендодавця із листом-повідомленням про намір поновити договір оренди землі у строк, передбачений пунктом 8 договору та Законом України «Про оренду землі».

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суди дійшли правильного висновку про те, що позивачем не доведено належними доказами щодо повідомлення орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк.

Крім того, врахувавши висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, суди дійшли правильного висновку проте, що позивачем обрано не належний спосіб захисту порушеного права, оскільки не надано суду додаткової угоди, яку б суд міг зобов`язати відповідача укласти з позивачем у разі задоволення позову.

Доводи касаційної скарги про те, що суди неправильно застосували до спірних правовідносин частину першу - п`яту статті 33 Закону України «Про оренду землі» та не застосували норму, яка регулює дані правовідносини - частину шосту статті 33 зазначеного Закону є необґрунтованими.

Суд касаційної інстанції вважає, що висновки судів відповідають вимогам закону та не суперечать обставинам, що мають значення для справи, судами правильно застосовано закон, який підлягав застосуванню, тому підстав для скасування судових рішень немає.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 402 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 22 січня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С. Ю. Мартєв Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко Є. В. Петров В. А. Стрільчук