№ 318/623/19 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

07 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 318/623/19

провадження № 61-12933сво21

Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Гулька Б. І. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Погрібного С. О., Фаловської І. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Кам`янсько-Дніпровська міська рада Василівського району Запорізької області;

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_13 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 11 червня 2021 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Подліянової Г. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кам`янсько-Дніпровської міської ради Василівського району Запорізької області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , про скасування рішення та реєстрації взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Позовна заява мотивована тим, що 07 березня 2018 рокуКам`янсько-Дніпровською міською радою Василівського району Запорізької області прийнято рішення № 8 «Про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна», яким взято на облік як безхазяйне нерухоме майно - незавершений будівництвом багатоквартирний житловий будинок, розташований

по АДРЕСА_1 .

Позивачка вважала, що вказане рішення міської ради є незаконним,

оскільки будівництво зазначеного багатоквартирного житлового будинку здійснювалося за кошти будівельного кооперативу «Вілюй-1», тобто

за кошти членів кооперативу, до числа яких вона відносилася. Проте, приймаючи рішення про передачу нерухомого майна у власність територіальної громади, міська рада не відшкодувала членам кооперативу вартості вкладених у будівництво цього будинку коштів.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 просила суд: скасувати рішення Кам`янсько-Дніпровської міської ради Василівського району Запорізької області від 07 березня 2018 року № 8 «Про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна»; скасувати у Державному реєстрі речових прав

на нерухоме майно запис про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна - незавершений будівництвом багатоквартирний житловий

будинок, розташований по АДРЕСА_1 .

12 квітня 2021 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_19 - подано до суду заяву про залишення позовної заяви без розгляду.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області

від 13 квітня 2021 року у складі судді Васильченка В. В. позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Судове рішення районного суду мотивовано тим, що заява позивачки про залишення її позову без розгляду підлягає задоволенню, оскільки заява подана до суду до початку розгляду справи по суті, а в силу принципу диспозитивності цивільного судочинства позивачка вправі самостійно розпоряджатись своїми процесуальними правами, у тому числі, правом на подання заяви про залишення її позову без розгляду.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 11 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_13 , подану в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 13 квітня 2021 року повернуто заявнику.

Суд апеляційної інстанції, керуючись статтями 58 60 62 ЦПК України, виходив із того, що ОСОБА_13 на підтвердження своїх повноважень здійснювати представництво інтересів ОСОБА_1 та підписувати від її імені апеляційну скаргу належних доказів не надав, а саме не надав ні договору, ні ордеру.

При цьому апеляційний суд послався на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 05 червня 2019 року у справі

№ 9901/847/18, провадження № 11-44заі19.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_13 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2021 року відмовлено

у задоволенні клопотання ОСОБА_13 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , про передачу справи для продовження розгляду судді Верховного Суду Погрібному С. О. Відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_13 , який

діє в інтересах ОСОБА_1 , про роз`яснення ухвали Верховного Суду

від 09 серпня 2021 року про залишення касаційної скарги без руху. Відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_13 , який діє в інтересах

ОСОБА_1 , про виправлення описки в ухвалі Верховного Суду

від 09 серпня 2021 рокупро залишення касаційної скарги без руху. Поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Запорізького апеляційного суду від 11 червня 2021 року. Відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до Кам`янсько-Дніпровської міської ради Василівського району Запорізької області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , про скасування рішення та реєстрації взяття на облік безхазяйного нерухомого майна призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 грудня 2021 року вищевказану справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року вищевказану справу прийнято до розгляду та призначено її розгляд Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_13 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , мотивована тим, що апеляційний суд помилково застосував положення статті 58 ЦПК України щодо законних представників сторони, оскільки суду необхідно було застосувати закон, який уповноважує фізичну особу діяти в інтересах інших осіб у суді, про що зазначено у частині другій статті 172 СК України, а також положення статті 56 ЦПК України, які надають йому право, як сину позивачки, захищати інтереси немічної матері у суді без спеціальних на те повноважень.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

12 квітня 2021 року представником ОСОБА_1 на підставі довіреності - ОСОБА_19 - подано до суду заяву про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області

від 13 квітня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_13 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного

суду у складі Верховного Суду з посиланням на частину другу статті 403 ЦПК України, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважала, що необхідно відступити від правового висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2020 року у справі № 757/2263/18-ц (провадження № 61-5343ск20), в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2019 року у справі № 757/2263/18-ц (провадження № 61-6953ск20),

у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової

палати Касаційного цивільного суду від 25 лютого 2021 року у справі

№ 757/31504/15-ц (провадження № 61-11628св19). Зазначено таке.

Частина друга статті 172 СК України передбачає право повнолітніх дочки, сина звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних на те повноважень.

Отже, для реалізації обов`язку піклуватися про батьків, повнолітні

дочка, син наділені правом звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних на те повноважень.

Частина перша статті 56 ЦПК України передбачає можливість участі

у судовому процесі осіб, яким законом надано право звертатися до суду

в інтересах інших осіб. Так, у випадках, встановлених законом, фізичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб.

Таким чином, загальна норма частини першої статті 56 ЦПК України

та спеціальна норма частини другої статті 172 СК України передбачають право повнолітніх дочки, сина звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних на те повноважень.

Системне тлумачення статей 56 59 ЦПК України дозволяє дійти висновку про те, що процесуальний закон відносить до законних представників не лише осіб, визначених у статті 59 ЦПК України, а й інших осіб, визначених іншим законом, у тому числі, частиною другою статті 172 СК України, оскільки вказані процесуальні норми диференціюються за колом осіб, права яких захищає інша особа (законний представник).

На думку колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, особа, яка не досягла пенсійного віку та немає юридично встановленого статусу особи з інвалідністю, проте перебуває в безпорадному стані, зумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, однозначно не може вважатися працездатною.

Непрацездатні особи не завжди є немічними, а немічними можуть вважатися й ті особи, що не досягли пенсійного віку, не визнані ще інвалідами, або через каліцтво чи хворобу не мають достатніх фізичних сил для самостійного звернення за захистом.

Виходячи з такого тлумачення поняття «немічність», на думку колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, можна дійти висновку, що такий стан за своїми ознаками співпадає з ознаками безпорадного стану. Для застосування частини другої статті 172 СК України немічною вважається особа, яка в силу свого похилого віку, тяжкої хвороби або каліцтва, не може самостійно забезпечувати умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової

палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі

№ 200/21452/15-ц (провадження N 61-18578св18) зроблено висновок, що безпорадний стан необхідно доказувати відповідними записами в медичних документах. Отже, аналогічно і стан немічності може підтверджуватися відповідними записами у медичних документах.

Разом з тим, у практиці Касаційного цивільного суду у складі Верховного

Суду існує протилежний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Так, в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2020 року у справі

№ 757/2263/18 (провадження № 61-5343ск20) зроблено висновок про те, що посилання в касаційній скарзі ОСОБА_20 на те, що представництво в даній справі щодо захисту соціальних прав її сином ОСОБА_21 є різновидом законного представництва на підставі частини другої статті 172 СК України

є необґрунтованими, оскільки, зводяться до суб`єктивного тлумачення заявником вказаної норми. Склад осіб, які можуть виконувати функції законних представників у цивільному судочинстві закріплено у статті 59 ЦПК України, до таких осіб відносяться: батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. Частина друга статті 172 СК України передбачає право повнолітніх дочки, сина звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних на те повноважень. Законне представництво передбачено для повністю недієздатних громадян, частково та обмежено дієздатних. Підставами виникнення законного представництва є: 1) факт походження дитини, встановлений та зареєстрований належним чином; 2) факт усиновлення, зареєстрований належним чином; 3) адміністративний акт про призначення опіки чи піклування. Таким чином, згідно зі статтею 59 ЦПК України дієздатні, але непрацездатні, немічні особи не входять до складу суб`єктів, права та інтереси яких захищають у суді їх законні представники.

З огляду на зазначене, правильним є висновок апеляційного суду

щодо неможливості застосування положень норм статті 172 СК України

під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_20 , поданої в її інтересах від імені її сина ОСОБА_21 .

В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової

палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2019 року у справі

№ 757/2263/18 (провадження № 61-6953ск20) зроблено висновок про те, що, постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги, апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_22 подав апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_20 , проте у матеріалах справи та в Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні відомості, що він є адвокатом, така скарга підписана особою, яка не має права її підписувати. Посилання в касаційній скарзі ОСОБА_20 на те, що представництво у цій справі щодо захисту соціальних прав її сином ОСОБА_21 є різновидом законного представництва на підставі частини другої статті 172 СК України є необґрунтованими. Склад осіб, які можуть виконувати функції законних представників у цивільному судочинстві закріплено у статті 59 ЦПК України, до таких осіб відносяться: батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. У частині другій статті 172 СК України передбачено право повнолітніх дочки, сина звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законних представників, без спеціальних на те повноважень. Тому правильним є висновок апеляційного суду щодо неможливості застосування положень норм статті 172 СК України під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_20 , поданої в її інтересах від імені її сина ОСОБА_21 .

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової

палати Касаційного цивільного суду від 25 лютого 2021 року у справі

№ 757/31504/15 (провадження № 61-11628св19) зроблено висновок

про те, що законне представництво передбачено для недієздатних

громадян та обмежено дієздатних. Підставами виникнення законного представництва є: 1) факт походження дитини, встановлений та зареєстрований належним чином; 2) факт усиновлення, зареєстрований належним чином; 3) адміністративний акт про призначення опіки чи піклування. Таким чином, згідно зі статтею 59 ЦПК України дієздатні, але непрацездатні особи не входять до складу суб`єктів, права та інтереси яких захищають у суді їх законні представники. З огляду на зазначене, неможливе застосування положень статті 172 СК України під час вирішення питання про представництво інтересів ОСОБА_20 її сином ОСОБА_21

з огляду на відсутність належних доказів на підтвердження того, що

ОСОБА_21 в установленому законом порядку призначений опікуном чи піклувальником ОСОБА_20 .

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, передаючи справу, яка переглядається, на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, не погоджується

із вищевказаними правовими висновками та вважає, що є підстави для відступу від таких висновків.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає

за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що касаційна скарга ОСОБА_13 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , підлягає задоволенню.

Щодо подібності процесуальних інститутів: інституту процесуального представництва (статті 58 59 ЦПК України) та інституту захисту прав, свобод та інтересів інших осіб (стаття 56 ЦПК України)

З огляду на підстави передачі справи, яка переглядається, на розгляд об`єднаної палати, визначені в ухвалі Верховного Суду від 15 грудня 2021 року, перед Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду постає питання тлумачення та розмежування двох процесуальних інститутів: процесуального представництва (стаття 59 ЦПК України), яке урегулювано Параграфом 2 Глави 4 ЦПК України, та інституту захисту прав, свобод та інтересів інших осіб, яке урегулювано Параграфом 1 Глави 4 ЦПК України, а саме положеннями статей 56 57 ЦПК України.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначає, що тлумачення і системний аналіз положень статті 56 ЦПК України, яка має назву: «Участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб», містить

у собі різні правові конструкції, умови і підстави для застосування, форми участі у процесі залежно від кола суб`єктів, яким надано право захищати права свободи та інтереси інших осіб.

Так, у частинах другій і третій статті 56 ЦПК України йдеться як про правовий статус Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

та прокурора, так і про форми їх участі у цивільному процесі. Зокрема, зазначені суб`єкти мають право не лише звертатися до суду із заявою (позовом) та брати участь у розгляді справи, а також і здійснювати таке право на будь-якій стадії цивільного процесу.

Тобто лише для таких суб`єктів положеннями ЦПК України передбачено

дві форми участі у процесі: 1) пред`явлення позову та участь у справі;

2) оскарження судових рішень незалежно від того, хто пред`явив позов.

На відміну від цієї правової конструкції, у частині першій статті 56 ЦПК України, суб`єктами за якою є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, цією нормою права їм, у тому числі фізичним особам, надано право лише однієї форми участі у процесі:

це пред`явлення позову на захист прав, свобод та інтересів інших осіб

й участь у цій справі. Іншої форми участі у цивільному процесі, а саме оскарження судових рішень у разі пред`явлення позову іншою особою, для цих суб`єктів законодавець не передбачив.

Отже, у наведених випадках відсутнє процесуальне представництво

у традиційному розумінні.

Крім того, статті 56 і 57 ЦПК України структурно у кодексі розміщені у параграфі 1 «Учасники справи» Глави 4 Розділу 1 ЦПК України «Учасники судового процесу», а не в інституті представництва (параграф 2 цієї Глави ЦПК України). При цьому у науці процесуального права і це узгоджується зі змістом статей 8 і 64 ЦПК України підкреслюється, що представник діє від імені і в інтересах особи, яку він представляє, тобто він не є учасником справи, немає самостійного інтересу. Натомість, органи та особи, яким закон надав право захищати права і свободи інших осіб, є учасниками справи, а їх особливою ознакою є юридична заінтересованість, яка пов`язана з їхніми посадовими повноваженнями.

У зв`язку з викладеним об`єднана палата доходить висновку, що інститут процесуального представництва не є тотожним/подібним і суттєво відрізняється від інституту захисту прав, свобод та інтересів інших осіб.

Отже, відсутні підстави для відступу від правових висновків, викладених

у судових рішеннях судових колегій різних судових палат Касаційного цивільного суду, про які зазначено в ухвалі від 15 грудня 2021 року про передачу справи на розгляд об`єднаної палати, оскільки ними застосовано різні норми процесуального права, а саме статті 56 і 58 ЦПК України, які відносяться до різних процесуальних інститутів.

Щодо вирішення процесуального питання по суті

ОСОБА_13 , який подав апеляційну скаргу на ухвалу Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 13 квітня 2021 року, не пред`являв позову на захист прав та інтересів ОСОБА_1 , а тому, виходячи із системного аналізу та тлумачення наведених вище норм права, немає підстав для застосування до нього положень частини першої

статті 56 ЦПК України, про що зазначається в касаційній скарзі, оскільки вказане звужує обсяг повноважень дочки чи сина захищати батьків, про що було зазначено вище і йтиметься далі.

Апеляційний суд застосував положення статей 58 60 62 ЦПК України, тобто інститут процесуального представництва, з чим Верховний Суд також не повністю погоджується.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду виходить з такого.

Відповідно до статті 172 СК України, на яку також посилається заявник касаційної скарги: 1. Дитина, повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.

2. Повнолітні дочка, син мають право звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних на те повноважень.

Ці дві частини статті 172 СК України є взаємопов`язаними, оскільки її частина друга (про представництво без спеціальних повноважень) логічно й засадничо є продовженням її частини першої (про обов`язок дитини, повнолітніх дочки, сина піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу). Ці норми є розкриттям мети регулювання сімейних відносин, зокрема, утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім`ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки (стаття 1 СК України).

Структура національного законодавства України та його загальний зміст свідчить про те, щопроцесуальні питання розгляду справ у судах можуть бути врегульовані не тільки процесуальними кодексами, а й нормативними актами, які за своєю загальною суттю хоч і не є процесуальними, однак, врегульовуючи матеріально-правові відносини, містять процесуальні норми, що стосуються процедур такого врегулювання (див.: пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 201/10234/20, провадження № 14-77цс21).

З огляду на викладене Об`єднана палата Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду доходить висновку про те, що норма частини другої статті 172 СК України щодо права дочки, сина захищати своїх

батьків без спеціальних на те повноважень є спеціальною процесуальною

нормою, так як змістовно відрізняється від офіційно-функціонального представництва (статті 56 57 ЦПК України). Норма частини другої статті 172 СК України врегульовує сімейні відносини з притаманним їм особисто-довірчим характером, які за своїм змістом та суб`єктним складом дещо подібні до процесуальних відносин законного представництва (стаття 59 ЦПК України), але не тотожні. Так, стаття 59 ЦПК України містить перелік осіб, які виступають у процесі законними представниками, їх перелік не є вичерпним, проте вичерпним є перелік осіб, яких можуть представляти законні представники і до цього переліку не входять непрацездатні, немічні батьки, які потребують захисту дітей.

Верховний Суд виходить із того, що хоча непрацездатні, немічні батьки de jure не позбавлені цивільної процесуальної дієздатності, але defacto вони не здатні особисто здійснювати цивільні процесуальні права і виконувати цивільні процесуальні обов`язки в силу обставин перебування у стані непрацездатності чи немічності. При цьому такий стан батьків підлягає доказуванню у кожному конкретному випадку звернення до суду на підставі частини другої статті 172 СК України. ОСОБА_13 у цій справі надав такі докази щодо матері - ОСОБА_1 , які апеляційний суд належним чином не дослідив.

При цьому при застосуванні норми статті 172 СК України слід виходити

з позиції верховенства права та справедливості.

Так, в Україні проголошено і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України, частина перша статті 10 ЦПК України), який є основоположною засадою захисту прав і свобод людини. Верховенство права - це панування права в суспільстві. А дотримання справедливості є загальною засадою цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Як зазначається у Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

У зв`язку з викладеним правовідносини, в яких реалізується право звернення повнолітніх дочки, сина за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків на підставі частини другої статті 172 СК України слід кваліфікувати як особливий вид представництва (представництво sui generis), який має особливий склад суб`єктів, зміст та підстави виникнення.

Висновки про застосування норм права

Відповідно до частини другої статті 416 ЦПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

1. Інститут процесуального представництва не є тотожним/подібним і суттєво відрізняється від інституту захисту прав, свобод та інтересів інших осіб.

2. Норма частини другої статті 172 СК України щодо права дочки,

сина захищати своїх батьків без спеціальних на те повноважень

є спеціальною процесуальною нормою, зазначеною у матеріальному праві. Правовідносини, в яких реалізується право звернення повнолітніх дочки, сина за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків на підставі частини другої статті 172 СК України, слід кваліфікувати як особливий вид представництва (представництво sui generis), який має особливий склад суб`єктів, зміст та підстави виникнення.

3.Перебування батьків у стані непрацездатності чи немічності підлягає доказуванню у кожному конкретному випадку звернення до суду на підставі частини другої статті 172 СК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються

у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

За таких обставин ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, постановлена з порушенням норм процесуального права, що в силу частини четвертої статті 406 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи на розгляд до суду апеляційної інстанції.

За таких обставин Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла до висновку про задоволення касаційної скарги й скасування судового рішення апеляційного суду з передачею справи на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 402 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_13 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 11 червня 2021 року скасувати. Справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Б. І. Гулько

Судді: А. І. Грушицький

В. І. Крат

Д. Д. Луспеник

С. О. Погрібний

І. М. Фаловська

М. Є. Червинська