ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2023 року
м. Київ
справа № 320/11167/21
адміністративне провадження № К/990/1333/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року у складі судді Балаклицького А.І. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т. у справі №320/11167/21 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Київській області до Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат», Товариства з обмеженою відповідальністю «Обухівське» про визнання недійсним договору дарування, застосування наслідків недійсності правочину та стягнення в дохід держави об`єкту нерухомого майна, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Головне управління ДПС у Київській області звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» (далі - ТДВ «Узинський цукровий комбінат»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Обухівське» (далі - ТОВ «Обухівське»), в якому просило:
- визнати недійсним договір дарування від 07.07.2021 № 467, укладений між Товариством з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» (код ЄДРПОУ 00372536) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Обухівське» (код ЄДРПОУ 43008254);
- застосувати наслідки, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України та стягнути в дохід держави об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 129104032204), який розташований за адресою: Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Маяковського, буд. 2-б.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на обґрунтування наявності умислу на укладення договору від 07.07.2021 № 467 з метою несплати податків, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
ТДВ «Узинський цукровий комбінат» (ідентифікаційний код: 00372536, місцезнаходження: 09161, Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. В. Симиренка, буд. 2) з 20.10.2003 зареєстровано як юридичну особу, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
05 липня 2021 року грошові зобов`язання, визначені ТДВ «Узинський цукровий комбінат» на підставі прийнятих Головним управлінням ДПС у Київській області податкових повідомлень-рішень від 31.03.2020 № 0003873201, № 0003863201, № 0003853201, № 0003843201, № 0003833201 на загальну суму 172 562 939,45 грн, набули статусу узгоджених у зв`язку з прийняттям Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду постанови від 05 липня 2021 року у справі № 320/3824/20 про відмову у задоволенні позовних вимог ТДВ «Узинський цукровий комбінат» про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, станом на 05.07.2021 за ТДВ «Узинський цукровий комбінат» було зареєстровано право власності, зокрема на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер № 129104032204, який розташований за адресою: Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Маяковського (Володимира Симиренка), буд. 2-б, гуртожиток.
07 липня 2021 року між ТДВ «Узинський цукровий комбінат» (Дарувальник) та ТОВ «Обухівське» (Обдаровуваний) укладено договір дарування приміщення, відповідно до якого Дарувальник передає безоплатно у власність, а Обдаровуваний приймає як дарунок приміщення гуртожитку, який знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Маяковського (Володимира Симиренка), буд. 2-б.
Указаний договір дарування приміщення гуртожитку посвідчений Приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Заставенко А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 467.
Уважаючи, що укладення указаного договору та відчуження активів нерухомого майна здійснено виключно з метою ухилення від сплати узгоджених грошових зобов`язань за зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, позивач, відповідно до підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Не погодившись із судовим рішенням, Головне управління ДПС у Київській області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
На обґрунтування касаційної скарги зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми статей 203 215 234 Цивільного кодексу України без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц.
Верховний Суд ухвалою від 09.03.2023 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
У відзиві на касаційну скаргу позивача, ТДВ «Узинський цукровий комбінат» не погоджується з її доводами та просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Відповідно до положень статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з підпунктом 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (підпункт 57.3 статті 57 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Абзацом 4 п. 56.18 ст. 56 ПК України визначено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно з підпунктом 20.1.30 пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.
Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зі змісту позовної заяви слідує, що Головне управління ДПС у Київській області свої вимоги обґрунтовувало тим, що ТДВ «Узинський цукровий комбінат», укладаючи оспорюваний договір дарування від 07.07.2021 та передаючи основні активи підприємства, завідомо умисно вчинило дані дії, ухиляючись від сплати узгоджених грошових зобов`язань на суму 172 562 939,45 грн, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки ці дії спрямовані на недопущення опису майна у податкову заставу та погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків.
Згідно з частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
При цьому, наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вона (вони) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу від 28.01.2020 № 211, ГУ ДПС у Київській області здійснено фактичну перевірку з питань додержання ТДВ «Узинський цукровий комбінат» вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні виробництва спирту та продукції хімічного і технічного призначення, для виробництва якої використовується спирт етиловий денатурований, за результатами якої складено акт від 10.02.2020 № 45/10-36-32-00-10/00372536 (далі - Акт перевірки).
31 березня 2020 року з урахуванням висновку акта перевірки 10.02.2020 № 45/10-36-32-00-10/00372536, Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 0003873201, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, п. 117.3 ст.117 ПК України та пункту 212.3 статті 212 ПК України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) з акцизного податку на спирт у сумі 34 296 587,89 грн;
- № 0003863201, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, п. 128-1.2 ст.128-1 ПК України та підпункту 230.1.1 пункту 230.1 статті 230 ПК України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) з акцизного податку на спирт у сумі 1 000 000,00 грн;
- № 0003853201, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, п. 128-1.2 ст.128-1 ПК України та підпункту 229.1.8 пункту 229.1 статті 229, підпункту 230.1.1 пункту 230.1 статті 230 ПК України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) з акцизного податку на спирт у сумі 80 000,00 грн;
- № 0003843201, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, абз. 3 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95/ВР до позивача за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності застосовано штраф у сумі 68 593 175,78 грн;
- № 0003833201, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, абз. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95/ВР до позивача за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності застосовано штраф у сумі 68 593 175,78 грн.
Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями від 31.03.2020 №№ 0003873201, 0003863201, 0003853201, 0003843201, 0003833201, ТДВ «Узинський цукровий комбінат» подано скаргу до ДПС України.
Рішенням ДПС України від 17.06.2020 № 19390/6/99-00-06-02-06-06 податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу ТДВ «Узинський цукровий комбінат» - без задоволення.
У подальшому ТДВ «Узинський цукровий комбінат» оскаржено зазначені податкові повідомлення-рішення в судовому порядку до Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06 липня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі № 320/8042/21 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року у справі № 320/8042/21 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 31.03.2020 № 0003873201, від 31.03.2020 № 0003863201, від 31.03.2020 № 0003853201, від 31.03.2020 № 0003843201 та від 31.03.2020 № 0003833201.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України задоволено.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року скасовано.
Ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року у справі № 320/8042/21 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Клопотання Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» про зупинення дії постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року у справі № 320/8042/21 задоволено.
Зупинено дію постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року у справі № 320/8042/21 до закінчення її перегляду у касаційному порядку.
Ураховуючи вищевикладене, податкові повідомлення-рішення від 31.03.2020 № 0003873201, № 0003863201, № 0003853201, № 0003843201, № 0003833201 на час розгляду справи судами попередніх інстанцій були неузгодженими.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивачем 06.10.2021 було оформлено Акт опису майна № 261/10-36-13-04, відповідно до якого було внесено у податкову заставу майно, що належить Товариству з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» на загальну суму 200 812 943,43 грн, що є достатньою для погашення зобов`язання по податковими повідомлень-рішеннями від 31.03.2020 № 0003873201, № 0003863201, № 0003853201, № 0003843201, № 0003833201.
Поряд із цим, згідно з зазначеного акту об`єкт нерухомого майна - гуртожиток (реєстраційний номер 129104032204), який розташований за адресою: Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Маяковського, буд. 2-6, відсутній як об`єкт, який було внесено у податкову заставу.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що згідно з рішенням № 6 єдиного Учасника Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» від 02.07.2021 - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фьєра Лорена» (країна резиденства Хорватія) надано дозвіл Товариству з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» на дарування та укладення договорів дарування нерухомого майна з Товариством з обмеженою відповідальністю «Обухівське», зокрема щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером № 129104032204, який розташований за адресою: Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Маяковського (Володимира Симиренка), буд. 2-б, гуртожиток.
Справжність підпису Ченіч Ольги, єдиного Учасника Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» - директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фьєра Лорена» на рішенні № 6 від 02.07.2021 засвідчено Приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Заставенко А.В.
Таким чином рішення № 6 єдиного Учасника Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» від 02 липня 2021 року, прийнято до ухвалення Верховним Судом постанови від 05 липня 2021 року у справі № 320/3824/20.
Крім того, право на укладення такого договору дарування передбачено Статутом Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат», затвердженим рішенням № 1 Учасника ТДВ «Узинський цукровий комбінат» 01.12.2020, відповідно до пункту 9.3 якого, для виконання завдань та досягнення цілей, передбачених Статутом, Товариство має право, зокрема передавати юридичним та фізичним особам, в тому числі безкоштовно, продавати, обмінювати, здавати в оренду, надавати у тимчасове користування споруди, обладнання, транспортні засоби та інші матеріальні цінності, що є на балансі.
До того ж, 19.11.2021 між ТДВ «Узинський цукровий комбінат» та ТОВ «Обухівське» укладено договір про розірвання договору дарування приміщення (гуртожитку) реєстраційний номер реєстраційний номер № 129104032204, який розташований за адресою: Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Маяковського (Володимира Симиренка), буд. 2-б, відповідно до якого Сторони відмовилися від договору дарування приміщення, посвідченого Приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Заставенко А.В., зареєстрованим в реєстрі за № 467 від 07.07.2021 на підставі цього договору відмови від правочину за взаємною згодою сторін у порядку статті 214 Цивільного кодексу України.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (номер інформаційної довідки 285896333, сформованої 22.11.2021) за ТДВ «Узинський цукровий комбінат» зареєстровано право власності на гуртожиток № 129104032204, який розташований за адресою: Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Маяковського (Володимира Симиренка), буд. 2-б.
Крім того, на думку Верховного Суду, встановлені у даній справі обставини дають підстави для висновку що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів в обґрунтування наявності умислу на укладення оспорюваного договору від 07.07.2021 з метою несплати податків, який завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
За таких умов, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у даному випадку підстав для визнання оспорюваного договору недійсним, а отже і для задоволення позовних вимог.
Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).
Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник указував, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми статей 203 215 234 Цивільного кодексу України без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц.
Суд критично оцінює зазначені посилання скаржника, оскільки таке судове рішення ухвалене Судом у подібних правовідносинах, однак за інших фактичних обставин. Крім того, скаржником не обґрунтовано у чому саме полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.
Суд зазначає, що подібність правовідносин визначається їх змістом (правами і обов`язками суб`єктів правовідносин). У свою чергу, зміст правовідносин визначається юридичним фактом (юридичним складом) або подією, які в силу закону, породжують права та обов`язки особи (суб`єкта правовідношення).
Аналіз наведеного скаржником судового рішення дає підстави уважати, що таке рішення було ухвалено за інших фактичних обставин справи, установлених судом. У зв`язку з викладеним, не можна дійти висновку про невідповідність висновків, наведених у судових рішеннях судів попередніх інстанцій, висновкам, викладеним у зазначеній скаржником постанові Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, оскільки подібності правовідносин не встановлено.
Таким чином, доводи скаржника про те, що оскаржувані рішення ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, колегія суддів уважає безпідставними.
Інші доводи зводяться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.
У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд уважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, ураховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області необхідно залишити без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на викладене, касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області необхідно залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - залишити без змін.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року у справі №320/11167/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.В. Дашутін
Судді О.О. Шишов
М.М. Яковенко