№ 320/1232/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 року

м. Київ

справа №320/1232/21

адміністративне провадження № К/990/28349/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Кравчука В.М. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Пенсійного фонду України,

третя особа - Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області,

про зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Єгорової Н.М., суддів Федотова І.В., Чаку Є.В.),

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2021 року ОСОБА_1 (далі - скаржник, позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Пенсійного фонду України (далі- ПФУ, відповідач), третя особа - Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (далі - третя особа, Управління), в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність ПФУ та зобов`язати вчинити певні дії: нарахувати пенсію не нижче мінімальної, починаючи з 15 січня 2018 року; додати до пенсійного стажу 66 місяців 1 день робочого стажу, який вказаний в трудовій книжці;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоотриману пенсію з вини відповідача за січень 2020 року у сумі 31050,00 грн або 1850,00 євро плюс інфляція з 15 січня 2018 року;

стягнути матеріальні збитки з відповідача у сумі 43908,16 грн або 1276,40 євро плюс інфляція з 01 липня 2019 року;

стягнути моральну шкоду у сумі 3440000,00 грн або 100000,00 євро.

2. Позовні вимоги обґрунтовані протиправними діями відповідача щодо призначення позивачу пенсії за віком з 15 січня 2018 року у меншому розмірі ніж мінімальний прожитковий мінімум, тобто у розмірі 121,62 грн. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем протиправно не враховано його стаж по трудовій книжці для призначення пенсії.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року справу № 320/1232/21 за позовом ОСОБА_1 передано за підсудністю на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

4. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Пенсійного фонду України щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 02 січня 1990 року по 17 травня 1993 року на посаді токаря 4 розряду "Ворошиловградский завод РГШО "Спутник" обьединения "Ворошиловградуголь" та період навчання в ПТУ №25 міста Ворошиловград з 01 вересня 1973 року по 14 липня 1975 року; зобов`язано Пенсійний фонд України зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 роботу з 02 січня 1990 року по 17 травня 1993 року на посаді токаря 4 розряду "Ворошиловградский завод РГШО "Спутник" обьединения "Ворошиловградуголь" та навчання в ПТУ №25 міста Ворошиловград з 01 вересня 1973 року по 14 липня 1975 року; визнано протиправними дії Пенсійного фонду України щодо нарахування ОСОБА_1 пенсії за віком з 15 січня 2018 року у розмірі 121,62 грн; зобов`язано Пенсійний фонд України здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 15 січня 2018 року не нижче мінімальної пенсії та з урахуванням проведених раніше виплат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

5. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що період навчання позивача в ПТУ №25 м. Ворошиловград з 01 вересня 1973 року по 14 липня 1975 року та період його роботи на посаді токаря 4 розряду "Ворошиловградский завод РГШО "Спутник" обьединения "Ворошиловградуголь" підтверджено матеріалами справи та вказані періоди повинні бути зараховані до стажу. Крім того наявні підстави для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 15 січня 2018 року не нижче мінімальної пенсії та з урахуванням проведених раніше виплат.

6. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2022 року в частині визнання протиправними дій Пенсійного фонду України щодо нарахування ОСОБА_1 пенсії за віком з 15 січня 2018 року у розмірі 121,62 грн та зобов`язання Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 15 січня 2018 року не нижче мінімальної пенсії та з урахуванням проведених раніше виплат. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у визнанні протиправними дій Пенсійного фонду України щодо нарахування ОСОБА_1 пенсії за віком з 15 січня 2018 року у розмірі 121,62 грн та зобов`язання Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 15 січня 2018 року не нижче мінімальної пенсії та з урахуванням проведених раніше виплат. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2022 року залишено без змін.

7. Ухвалюючи вказане судове рішення, суд апеляційної інстанції вказав, що інформація про період навчання позивача в ПТУ №25 м. Ворошиловград та період роботи у Ворошиловградському заводі по ремонту горно шахтного обладнання "Супутник" з 02 січня 1990 року по 17 травня 1993 року підтверджена записами у його трудовій книжці, відповідальність за неналежне оформлення якої (незасвідчення роботодавцем запису про звільнення позивача 17 травня 1993 року печаткою) може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника. Щодо позовних вимог про нарахування пенсії не нижче мінімальної, починаючи з 15 січня 2018 року, колегія суддів вказала, що частиною шостою статті 16 Угоди між Україною та Португальською Республікою про соціальне забезпечення передбачено, що у разі, якщо загальна сума пенсії, яку повинні сплатити компетентні інституції обох Договірних Держав, є меншою, ніж мінімальна сума, позивач може звернутись до компетентних органів Португальської Республіки для виплати додаткової суми.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року в частині скасування рішення суду першої інстанції про визнання дій Пенсійного фонду України протиправними та зобов`язання здійснити перерахунок і виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 15 січня 2018 року не нижче мінімальної пенсії, з урахуванням проведених раніше виплат, та залишити у цій частині в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2022 року.

9. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції ухвалено оскаржуване судове рішення з неправильним застосуванням положень статей 8 9 46 Конституції України, статті 19 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058- IV) та без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24 червня 2020 року у справі №580/234/19, від 20 вересня 2022 року у справі №640/12141/20 та від 14 лютого 2023 року у справі №636/2776/17.

10. Так, на думку позивача, суд апеляційної інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням статті 28 Закону №1058-IV не врахував дванадцятирічного страхового стажу, набутого позивачем у Португальській Республіці.

11. Крім того, позивач вказує на неврахування судом апеляційної інстанції судового рішення у справі №640/8440/19, що містить висновок, який має преюдиційне значення у даній справі, обов`язковість врахування якого підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 15 жовтня 2019 року у справі №813/8801/14, від 19 грудня 2019 року у справі №520/11429/17 та від 19 грудня 2019 року у справі №916/1041/17.

12. 14 лютого 2024 року надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги, де ОСОБА_1 вказує, що він є особою, яка втратила працездатність, відтак має право на призначення пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого на відповідний рік.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

13. Касаційна скарга надійшла до Суду 15 серпня 2023 року.

14. Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі №320/1232/21, витребувано адміністративну справу та запропоновано іншим учасникам надати відзив на касаційну скаргу.

15. Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2023 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

16. В судовому засіданні, що відбулося 20 лютого 2024 року за участі ОСОБА_1 та представників відповідача Петрученя Ірини Володимирівни та Шушкової Ольги Василівни протокольною ухвалою прийнято рішення про продовження розгляду цієї справи судом у порядку письмового провадження.

17. 01 березня 2024 року від позивача надійшло клопотання з вимогою порушити кримінальну справу, у зв`язку з виявленням ним у діях відповідача ознак злочинів та притягнути представників Пенсійного фонду України до кримінальної відповідальності. Водночас, вказане клопотання колегією суддів залишено без розгляду та повернуто ОСОБА_1 ухвалою від 04 березня 2024 року.

Позиція інших учасників справи

18. 14 лютого 2024 року від ПФУ надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 . Вказаний відзив мотивований положеннями Закону №1058-IV та Угоди між Україною та Португальською Республікою про соціальне забезпечення (ратифікована Законом України від 21 грудня 2011 року №4209-VІ). Відповідач зазначає, що у позивача на момент набуття права на пенсію не було достатньо страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 28 Закону №1058-IV для призначення пенсії у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

18. Відповідач вказує, що у позивача стаж набутий до 2004 року, відтак для розрахунку розміру пенсії застосовано частину другу статті 27 Закону № 1058-IV, відповідно до якої за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. Таким чином, для призначення пенсії позивачу застосовано положення Закону № 1788-ХІІ.

20. Крім того, відповідач зазначає, що посилання позивача на те, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20 вересня 2022 року у справі № 640/12141/20, не враховані Шостим апеляційним адміністративним судом при прийнятті постанови від 15 березня 2023 року у справі № 320/1232/21 є безпідставними, оскільки судом апеляційної інстанції у оскаржуваному судовому рішенні зазначено, що стаж набутий позивачем на території Португалії врахований для визначення права на пенсію та неврахований при визначенні розміру пенсійних виплат.

21. Щодо посилання у касаційній скарзі на висновки, викладені у справі № 636/2776/17, ПФУ вказує, що Верховним Судом у цій справі вказано, що чинним законодавством встановлено право на отримання мінімальної пенсії за віком за умови виконання двох умов - досягнення пенсійного віку та наявність необхідного страхового стажу. Також Судом у цій справі зазначено, що розрахунок пенсії було зроблено пропорційно наявному страховому стажу, а тому розмір безпосередньо пенсійної виплати правомірно є нижчим за прожитковий мінімум. Суд також вказав про наявність у позивача права звернутися до відповідного органу соціального захисту населення для отримання державної соціальної допомоги, яка б забезпечила рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого на відповідний рік.

22. 19 лютого 2024 року від ОСОБА_1 надійшли відповідь на відзив та доповнення до касаційної скарги, де позивач зазначив про незгоду з розрахунком розміру його пенсії. Також вказує, що норми Конституції України є нормами прямої дії, тому, виходячи з частини третьої статті 46 Конституції України, розмір пенсії не може бути меншим, ніж розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом на відповідний рік.

23. 23 лютого 2024 року від ОСОБА_1 надійшла заява, де позивач стверджує на неправильному тлумаченні відповідачем положень Конституції України та Угоди між Україною та Португальською Республікою про соціальне забезпечення та вказує, що згідно чинних положень законодавства України, позивач мав би отримувати пенсію не нижче розміру прожиткового мінімуму, встановленого на відповідний рік.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

24. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі №640/8440/19 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2019 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково:

визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 з 15 січня 2018 року;

визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області від 25 червня 2018 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

зобов`язано Пенсійний фонд України здійснити призначення пенсії ОСОБА_1 з 15 січня 2018 року, провівши її перерахунок та виплату з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

25. Згідно з протоколом призначення пенсії від 02 жовтня 2020 року Пенсійним фондом України на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі №640/8440/19 здійснено ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії з 15 січня 2018 року, розмір якої становить 121,62 грн.

26. Згідно з листом Пенсійного фонду України від 12 жовтня 2020 року №26805-27019/Ш-03/8-2800/20 позивачу з 15 січня 2018 року призначено пенсію за віком, розмір якої обчислений за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та з урахуванням положень Угоди між Україно та Португальською Республікою про соціальне забезпечення, складає 121,62 грн. на місяць.

27. Однак, як зазначає позивач, відповідачем протиправно не було включено до страхового стажу його роботу у період з 02 січня 1990 року по 17 травня 1993 року на посаді токаря 4 розряду "Ворошиловградский завод РГШО "Спутник" обьединения "Ворошиловградуголь" та навчання в ПТУ №25 м. Ворошиловград з 01 вересня 1973 року по 14 липня 1975 року.

28. Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

29. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

30. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

31. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

32. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

33. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

34. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року відповідає не повністю, а доводи касаційної скарги є частково обґрунтованими, з огляду на таке.

35. У статті 1, частині першій статті 2 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію.

36. Відповідно до частини другої статті 3 Основного Закону України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

37. В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; зокрема, закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).

38. Частиною третьою статті 25 Конституції України також встановлено, що Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

39. Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

40. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

41. Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі міжнародними зобов`язаннями України.

42. Формою здійснення особою права на пенсію є пенсійні правовідносини, які водночас виступають як один із видів суспільних відносин. Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об`єктивно виникає в суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права та обов`язки та реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею через уповноважені органи влади.

43. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

44. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

45. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

46. Крім того, Суд зазначає, що пенсії за віком відповідають ознакам такої категорії як власність, а тому не залежать від місця проживання особи пенсіонера, а її протиправне позбавлення буде порушенням гарантій, передбачених частиною четвертою статті 41 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

47. Судами попередніх інстанцій у цій справі встановлено, що ОСОБА_1 постійно проживає у Португальській Республіці. 15 січня 2018 року Пенсійним фондом України здійснено призначення, нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 , розмір якої склав 121,62 грн. Позивач, вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду із позовом у цій справі, в якому, зокрема, просив зарахувати до страхового стажу зазначені ним період роботи та навчання, а також зобов`язати відповідача здійснити виплату пенсії у розмірі не нижчому від розміру прожиткового мінімуму на відповідний рік.

48. Оскаржуваною постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2022 року в частині визнання протиправними дій Пенсійного фонду України щодо нарахування ОСОБА_1 пенсії за віком з 15 січня 2018 року у розмірі 121,62 грн та зобов`язання Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 15 січня 2018 року не нижче мінімальної пенсії та з урахуванням проведених раніше виплат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні вказаних вимог. При цьому вказаною постановою залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2022 року в частині визнання протиправними дій Пенсійного фонду України щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 02 січня 1990 року по 17 травня 1993 року на посаді токаря 4 розряду "Ворошиловградский завод РГШО "Спутник" обьединения "Ворошиловградуголь" та період навчання в ПТУ №25 міста Ворошиловград з 01 вересня 1973 року по 14 липня 1975 року та зобов`язання Пенсійного фонду України зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 відповідні періоди роботи та навчання.

49. З огляду на це ОСОБА_1 , звертаючись до Суду із касаційною скаргою, зазначає, що нарахування відповідачем пенсії у розмірі, що не відповідає прожитковому мінімуму, встановленому на відповідний рік, є неправомірним та суперечить статті 46 Конституції України.

50. Таким чином, ключовим правовим питанням у цій справі є наявність у позивача права на отримання пенсії у розмірі не нижчому від розміру прожиткового мінімуму, встановленого на відповідний рік, за наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено абзацом першим частини першої статті 28 Закону № 1058-IV.

51. У пункті 6 частини першої статті 92 Конституції України зазначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

52. Відповідно до статті 3 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР право на забезпечення за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням згідно з цими Основами мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

53. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом № 1058-IV.

54. Відповідно до положень статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

55. Частиною першою статті 5 Закону №1058-IV встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

56. Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

57. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

58. Аналізуючи зазначені норми права, Суд доходить висновку, що, за загальним правилом, право на призначення (перерахунок, поновлення тощо) пенсії мають усі громадяни України, а також іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами.

59. Відповідно до частин першої, четвертої статті 26 Закону №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

60. Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

61. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 постійно проживає у Португальській Республіці.

62. Слід зазначити, що питання пенсійного забезпечення громадян України та Португалії врегульовано Угодою між Україною та Португальською Республікою про соціальне забезпечення, та Адміністративною домовленістю стосовно процедури застосування Угоди між Україною та Португальською Республікою про соціальне забезпечення.

63. Статтею 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

64. Угода між Україною та Португальською Республікою про соціальне забезпечення (далі - Угода) підписана у м. Лісабон 07 липня 2009 року, ратифікована Законом України "Про ратифікацію Угоди між Україною та Португальською Республікою про соціальне забезпечення" від 21 грудня 2011 року № 4209-VI та набула чинності 01 березня 2012 року.

65. Положення Угоди базуються на пропорційному принципі, за яким кожна Держава призначає і виплачує пенсію за страховий стаж, набутий на її території, та за своїм національним законодавством. У разі необхідності, коли не виконуються вимоги за власним законодавством, іншою Державою ураховується страховий стаж, набутий за законодавством кожної з Договірних Держав для набуття, збереження або відновлення права на пенсію, так, ніби цей стаж набуто за її законодавством за умови, що вони не перекривають один одного.

66. Отже, частина пенсії за страховий стаж, набутий на території Португалії, призначається португальською стороною, а за страховий стаж, набутий на території України, - українською стороною. У випадку недостатньої тривалості страхового стажу, необхідного за законодавством кожної з Договірних Держав, страховий стаж визначається/обраховується з урахуванням португальського та українського страхового стажу лише для набуття права на пенсію.

67. Відповідно до статті 26 Угоди компетентні органи обох Договірних Держав, зокрема укладають адміністративні домовленості, необхідні для виконання цієї Угод; для цілей надання допомоги, що повинна сплачуватися виключно однією з Договірних Держав громадянам третьої Держави за іншими міжнародними договорами, обов`язковими для цієї Договірної Держави, інша Договірна Держава надає необхідну технічну й адміністративну допомогу, передаючи необхідну інформацію про належність і страховий стаж відповідних осіб, які підпадають або підпадали під дію її законодавства, згідно з положеннями, що повинні бути викладені в адміністративній домовленості, згаданій у цієї Статті.

68. Пунктом 3 статті 13 Адміністративної домовленості стосовно процедури застосування Угоди визначено, що після отримання від компетентних органів Португальської Республіки примірника формуляра зв`язку із підтвердженням стажу, за необхідності страховий стаж, набутий на території Португалії, враховується для визначення права на пенсію як це передбачено ст. 15 Угоди, та приймається рішення щодо пенсійного забезпечення особи.

69. Під час розгляду справи, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у зв`язку із досягненням 60-річного віку набув права на пенсію в Україні і йому, враховуючи положення Закону № 1058 та Угоди, з 15 січня 2018 року призначено пенсію за віком.

70. Разом з тим, позивач не погоджується з її розміром, оскільки вважає, що має право на отримання пенсії у розмірі прожиткового мінімуму на відповідний рік. При цьому з доводів касаційної скарги вбачається, що позивач вважає неправомірними дії ПФУ щодо обчислення пенсії без урахування стажу, набутого ним в Португалії.

71. Однак, вказані доводи не ґрунтуються на положеннях законодавства, що урегульовують спірні правовідносини у цій справі, оскільки за нормами Угоди, стаж, набутий особою на території Португалії, може бути врахований лише для набуття особою права на пенсію.

72. З огляду на що, колегія суддів вважає, що доводи скаржника у цій частині є необґрунтованими, а посилання на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20 вересня 2022 року у справі №640/12141/20, яким скаржник обґрунтовує ці доводи, безпідставними, оскільки ці висновки не є релевантним до спірних правовідносин, так як спір у справі №640/12141/20 стосувався зарахування стажу в Королівстві Іспанія для набуття права на призначення пенсії, а не визначення розміру вже призначеної пенсії, як у справі, рішення у якій оскаржуються.

73. Крім того, твердження скаржника про преюдиційність для розгляду цієї справи висновків, викладених у справі № 640/8440/19 (спір щодо наявності права у ОСОБА_1 на призначення пенсії), є хибним, оскільки набуття права на пенсію та визначення розміру вже призначеної пенсії є різними етапами реалізації застрахованою особою права на пенсійне забезпечення. Набуття права на пенсію це першочерговий етап, який передбачає, зокрема, встановлення наявності права на її призначення, з урахуванням досягнення особою встановлених вікових вимог і необхідного стажу. Водночас визначення розміру вже призначеної пенсії/її розрахунок є наступним етапом, що охоплює комплекс критеріїв, зокрема, заробітну плату (дохід) застрахованої особи, величину оцінки одного року страхового стажу та суму місяців такого стажу.

74. Порядок розрахунку суми призначеної пенсії в контексті спірних правовідносин визначається, зокрема, Угодою.

75. Частиною другою статті 15 Угоди зазначено, що компетентна інституція розраховує суму пенсії виключно та безпосередньо на основі страхового стажу, набутого за законодавством, яке ця інституція застосовує.

76. Положення щодо визначення розміру пенсії встановлені у статті 28 Закону №1058-IV.

77. Частиною першою статті 28 Закону №1058-IV визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

Позиція Верховного Суду стосовно застосування зазначених положень цього Закону сформована, зокрема у постановах від 21 травня 2020 року у справі №344/14982/15-а, від 21 травня 2020 року у справі №185/8520/16-а та від 16 червня 2020 року у справі №759/10085/17.

78. Частиною третьою названої статті передбачено, що за наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено абзацом першим частини першої цієї статті, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі, пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

79. Для пенсій, призначених після 1 січня 2018 року, мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений абзацом першим цієї частини, виплачується після досягнення особою віку 65 років.

80. До досягнення цього віку таким особам може бути призначена державна соціальна допомога на умовах і в порядку, визначених Законом України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям".

Позиція Верховного Суду стосовно застосування положень цього Закону сформована, зокрема, у постановах від 16 червня 2020 року у справі №759/10085/17 та від 24 липня 2020 року у справі № 377/730/16-а.

81. Отже, наведеними нормами встановлено право на отримання особою мінімальної пенсії за віком за умови виконання двох умов - досягнення пенсійного віку та наявність необхідного страхового стажу. Поєднання вказаних умов передбачає об`єктивно обґрунтоване застосування механізму загальнообов`язкового державного пенсійного страхування з позицій настання визначених страхових ризиків (непрацездатність за віком) та економічної забезпеченості функціонування самоврядної солідарної системи фінансування (страхового стажу як періоду (строку) сплати страхових внесків для капіталізації страхової системи).

82. Наявність страхового стажу меншої тривалості має наслідок визначення мінімальної пенсії у розмірі пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

83. Вказані положення є достатньо чітко та передбачено сформульовані з позицій забезпечення прав особи та дозволяють їй усвідомлювати наслідки відсутності необхідного страхового стажу щодо подальшого рівня її пенсійного забезпечення, що визначає якість правового регулювання.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 26 березня 2021 року у справі № 336/6027/16-а(2-а/336/17/2017), від 15 лютого 2022 року у справі № 0240/2324/18-а, від 30 червня 2022 року у справі № 405/7538/16-а та від 10 лютого 2023 року у справі № 636/2776/17.

84. Як вбачається з оскаржуваних судових рішень та підтверджується скаржником у касаційній скарзі, станом на момент призначення пенсії (15 січня 2018 року) вік ОСОБА_1 становив 60 років. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що загальний стаж позивача є меншим за необхідні 35 років для отримання мінімального розміру пенсії у розмірі прожиткового мінімуму.

85. З огляду на це, враховуючи положення статті 28 Закону №1058-IV, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності ПФУ та зобов`язання відповідача нарахувати пенсію не нижче мінімальної, починаючи з 15 січня 2018 року.

86. Стосовно тверджень ОСОБА_1 , зазначених у касаційній скарзі та доповненнях до неї, стосовно того, що вищезазначене правозастосування є неправомірним і суперечить статті 46 Конституції України, колегія суддів зазначає та враховує таке.

87. Так, відповідно до положень Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

88. Відповідно до статті 6 Закону №1058-IV непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством. У разі якщо сукупність виплат, зазначених у частині першій цієї статті, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.

89. При цьому види виплат, які виплачуються за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі, визначені статтею 9 Закону №1058-IV і такими виплатами є: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника. За рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках Накопичувального фонду або на індивідуальних пенсійних рахунках у відповідних недержавних пенсійних фондах - суб`єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення, здійснюються такі пенсійні виплати, як довічні пенсії і одноразова виплата. У солідарній системі надаються соціальні послуги за рахунок коштів Пенсійного фонду. До соціальних послуг, передбачених цим Законом, належить допомога на поховання пенсіонера.

90. Отже, за рахунок коштів Пенсійного фонду виплачується пенсія, одноразова виплата (передбачена статтею 56 Закону №1058-IV) та допомога на поховання.

91. Верховний Суд, аналізуючи подібні правовідносини щодо призначення особі пенсії у розмірі меншому від розміру прожиткового мінімуму станом на відповідний рік, у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №148/625/17 вказав, що організовуючи в Україні систему соціального захисту, в тому числі, пенсійного забезпечення, держава, діючи в межах допустимого розсуду, заклала основу самоврядності її функціонування (абзац 2 частини першої статті 58 Закону), що базується на принципах, закріплених у статті 7 Закону №1058- IV, серед яких заінтересованість кожної працездатної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію, рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов`язків щодо сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу), солідарності та субсидування в солідарній системі.

92. Таким чином, сьогоднішній стан системи пенсійного забезпечення, яке здійснюється в межах солідарно-накопичувальної системи загальнообов`язкового державного соціального страхування (першого-другого рівнів), не передбачає прямого взаємозв`язку між розміром сплачених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що розраховується і сплачується виходячи з нормативного закріплення бази у статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та розміром пенсійних виплат. Водночас, зважаючи на соціальну солідарність та справедливість у системі соціального захисту, до складу якої входить система пенсійного забезпечення, держава нормативно встановлює передумови щодо визначення пропорційної взаємозалежності між участю особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та рівнем її подальшого пенсійного забезпечення за рахунок вказаної системи фінансування пенсій та інших соціальних виплат.

93. Частина третя статті 46 Конституції України дослівно визначає гарантію, за якою "пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом". Вказане положення повторюється у частині другій статті 7 Закону №1058-IV.

94. Їхнє застосування у комплексному підході до аналізу системи соціального забезпечення в Україні визначає необхідність сукупного забезпечення державою рівня життя, не нижчого від прожиткового мінімуму, як через систему пенсійних так і інших соціальних виплат ("пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування"), а отже, як за рахунок солідарно-накопичувальної системи, так і коштів Державного бюджету України, в рамках виконання конституційних зобов`язань перед особою.

95. Таким чином, законодавством розмежовано поняття "пенсійні виплати" від інших соціальних виплат (допомоги, доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат), виходячи з того, за рахунок яких коштів вони виплачуються (або з коштів Пенсійного фонду з Накопичувального пенсійного фонду, який формується за рахунок пенсійних внесків, сплачених учасниками накопичувальної системи пенсійного страхування, або за рахунок Державного бюджету України). Відповідно, від цього залежить, який орган є відповідальним за виплату.

96. Держава взяла на себе зобов`язання створити альтернативні компенсаторні механізми забезпечення достатнього рівня життя за рахунок системи гарантування права на соціальний захист на рівні, не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого законом, шляхом виплати додаткових соціальних допомог, надання безоплатно соціальних послуг, безоплатного або з істотною знижкою отримання права на медичне забезпечення та придбання лікарських засобів, компенсації соціальних витрат тощо, а тому оцінка не може ґрунтуватися лише на підході порівняння абсолютного значення розміру конкретної пенсійної виплати, оскільки в межах реалізації соціальних прав, особа користується і іншими видами допомоги від держави.

97. Саме на виконання своїх зобов`язань у сфері соціального захисту на рівні не нижчому від прожиткового мінімуму, державою унормовано здійснення соціальних виплат на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" від 26 березня 2008 року № 265, Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям" тощо.

98. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що у своїй сукупності вказані норми матеріального права не суперечать одна одній та частині третій статті 46 Конституції України, і лише свідчать про право позивача звернутися до відповідного органу соціального захисту населення для отримання державної соціальної допомоги, яка б забезпечила рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законами про Держбюджет України на відповідний рік.

Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постановах від 24 червня 2021 року у справі № 513/1101/16-а, від 15 лютого 2022 у справі № 0240/2324/18-а та від 30 червня 2022 року у справі № 405/7538/16-а.

99. Враховуючи вказані висновки в контексті справи № 320/1232/21, рішення у якій оскаржуються, а також враховуючи постійне проживання позивача у Португалії, колегія суддів зазначає, що частиною шостою статті 16 Угоди встановлено, якщо загальна сума пенсії, яку повинні сплатити компетентні інституції обох Договірних Держав, є меншою, ніж мінімальна сума, передбачена законодавством Договірної Держави, на території якої проживає відповідна особа, компетентна інституція цієї Договірної Держави сплачує цій особі за період проживання на її території додаткову суму в розмірі різниці між двома зазначеними сумами.

100. За приписами пункту 1 статті 10 Адміністративної домовленості стосовно процедури застосування Угоди працівник або його утриманець, який проживає у Португалії чи в Україні, подає заяву до компетентної установи тієї Договірної Держави, де проживає ця зацікавлена особа, відповідно до процедур, передбачених законодавством, яке застосовує ця установа.

101. Зі змісту вказаних положень вбачається, що Україною, шляхом укладення вказаного міжнародного договору, передбачено альтернативний компенсаторний механізм забезпечення достатнього рівня життя особи, що проживає за межами України, з метою забезпечення достатнього рівня її життя у тому разі, якщо розмір призначеної цій особі пенсії є меншим за мінімальний.

102. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та вказує на необґрунтованості доводів касаційної скарги стосовно невідповідності оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції положенням статей 8, 9 та частини третьої статті 46 Конституції України.

103. Разом з тим, колегія суддів враховує, що констатувавши відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності ПФУ та зобов`язання відповідача нарахувати пенсію не нижче мінімальної, починаючи з 15 січня 2018 року, та визнавши протиправність дій пенсійного органу щодо незарахування періоду роботи з 02 січня 1990 року по 17 травня 1993 року на посаді токаря 4 розряду "Ворошиловградский завод РГШО "Спутник" обьединения "Ворошиловградуголь" та періоду навчання в ПТУ №25 міста Ворошиловград з 01 вересня 1973 року по 14 липня 1975 року, суд апеляційної інстанції не врахував наступне.

104. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

105. Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

106. Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

107. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

108. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

109. Таким чином, з урахуванням того, що розмір стажу, набутого особою на території України, є основою для визначення розміру отримуваної цією особою пенсії, враховуючи визнане судами право ОСОБА_1 на врахування до його стажу періоду роботи з 02 січня 1990 року по 17 травня 1993 року на посаді токаря 4 розряду "Ворошиловградский завод РГШО "Спутник" обьединения "Ворошиловградуголь" та періоду навчання в ПТУ №25 міста Ворошиловград з 01 вересня 1973 року по 14 липня 1975 року, що є безумовною підставою для здійснення перерахунку призначеної ОСОБА_1 з 15 січня 2018 року пенсії, а також з огляду на те, що особі, яка звернулася до суду за захистом порушених, невизнаних чи оспорюваних прав має бути гарантований ефективний судовий захист цих прав, Верховний Суд, враховуючи мотиви, вказані у цій постанові, з метою повного захисту порушеного права позивача вважає за необхідне скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року в частині відмови у визнанні протиправними дій Пенсійного фонду України щодо нарахування пенсії за віком з 15 січня 2018 року у розмірі 121,62 грн та зобов`язання Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком з 15 січня 2018 року не нижче мінімальної пенсії та з урахуванням проведених раніше виплат та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зобов`язати Пенсійний Фонд України здійснити перерахунок та виплату призначеної з 15 січня 2018 року ОСОБА_1 пенсії у розмірі, що відповідає положенням статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV. В іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року залишити без змін.

110. Щодо доводів касаційної скарги в частині неврахування висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 24 червня 2020 року у справі №580/234/19, колегія суддів вказує, що останній не може бути застосований судом касаційної інстанції у цій справі, оскільки такий стосується вирішення судами питання правомірності обмеження пенсії максимальним розміром, що очевидно не є релевантним до спірних правовідносин, які виникли у справі № 320/1232/21.

111. Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статі 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

112. Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

113. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

114. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі підлягає скасуванню у частині, а касаційна скарга - частковому задоволенню.

Висновки щодо розподілу судових витрат

115. Враховуючи, що особа, яка подає касаційну скаргу, звільнена від сплати судового збору, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Cуд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року скасувати в частині, якою відмовлено ОСОБА_1 у визнанні протиправними дій Пенсійного фонду України щодо нарахування йому пенсії за віком з 15 січня 2018 року у розмірі 121,62 грн. та зобов`язанні Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком з 15 січня 2018 року не нижче мінімальної пенсії та з урахуванням проведених раніше виплат.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, зобов`язати Пенсійний Фонд України здійснити перерахунок та виплату призначеної з 15 січня 2018 року ОСОБА_1 пенсії у розмірі, що відповідає положенням статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року залишити без змін

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: В.М. Кравчук

В.М. Шарапа