№ 320/14459/24 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2025 року

м. Київ

справа №320/14459/24

адміністративне провадження № К/990/34074/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Бевзенка В.М., Стародуба О.П.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Міністерства юстиції України

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.06.2024 (суддя Балаклицький А.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2024 (колегія у складі суддів Мельничука В.П., Костюк Л.О., Шведа Е.Ю.)

у справі №320/14459/24

за позовом приватного нотаріуса ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Обласного виробничо-заготівельного підприємства "Херсонвторресурси"

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. Приватний нотаріус ОСОБА_1 (далі - приватний нотаріус ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі -відповідач, скаржник), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Обласне виробничо-заготівельне підприємство "Херсонвторресурси", в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 17.11.2023 №961/5 "Про результати камеральної перевірки державного реєстратора - приватного

нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 ";

- зобов`язати Міністерство юстиції України відновити становище, що існувало до видачі протиправного наказу, шляхом поновлення (розблокування) доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- зобов`язати Державне підприємство "Національні інформаційні системи" поновити державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 доступ до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.09.2022 між ОСОБА_3 (Dr. ОСОБА_3) та приватним фондом Zinner Privatstiftung було укладено Договір про реструктуризацію активів та відчуження Палп Мілл Холдинг ГмбХ (Pulp Mill Holding GmbH), за умови виконання низки певних умов.

3. 19.10.2022 рішенням Ради Національної Безпеки та оборони України (далі - РНБО) України «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеним в дію Указом Президента України від 19.10.2022 № 727/2022, щодо ОСОБА_2 застосовано персональні економічні санкції, серед яких блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами.

4. Листом від 21.10.2022 приватний фонд Zinner Privatstiftung повідомив ОСОБА_3 про виконання всіх умов попереднього договору та проведення 01.10.2022 загальних зборів Палп Мілл Холдинг ГмбХ щодо схвалення умов основного Договору.

Компанія Палп Мілл Холдинг ГмбХ є єдиним акціонером Приватного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат» (далі - ПрАТ «Київський КПК»), який володів і володіє 100% акцій.

З 24.10.2022 Компанія TPCA Papierindustrie Holding GmbH володіє часткою розміром 97% в статутному капіталі Палп Мілл Холдинг ГмбХ .

5. ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) не мав активів ні у ПрАТ «Київський КПК», ні у ТОВ ОВЗП «Херсонвторресурси» в розумінні Закону України «Про санкції». Крім того він не мав акцій ПрАТ «Київський КПК» та часток у статутному капіталі ТОВ ОВЗП «Херсонвторресурси».

6. На адресу Міністерства юстиції України надійшли листи Головного слідчого управління Національної поліції України від 21.09.2023 № 35703/24/1/2-2023/вс (№148672-16-23 від 26.09.2023) та від 10.10.2023 № 38459/24/1 /2-2023/вс (№ 158111-16-23 від 12.10.2023), в яких повідомлено про досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022100000000128 від 13.04.2022 та проведення перевірки дотримання норм чинного законодавства при здійсненні реєстраційних дій приватним нотаріусом ОСОБА_1, а саме:

- 08.05.2023 проведено зміну відомостей про кінцевого бенефіціарного власника в актуальному стані ТОВ «Херсонвторресурси» з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 , всупереч п. 3-3 ст. 28 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV (далі - Закон № 755-IV) (№1004991070034004262);

- 06.05.2023 проведено зміну відомостей про кінцевого бенефіціарного власника в актуальному стані ПрАТ «Київський КПК» з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 , всупереч п. 3-3 ст. 28 Закону № 755-IV (№ 1008841070069000400);

- 01.06.2023 проведено зміну відомостей про кінцевого бенефіціарного власника в актуальному стані ПрАТ «Енергія» з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 , всупереч п. 3-3 ст. 28 Закону № 755-IV та ухвалі слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.01.2023 у справі № 757/1728/23;

- 01.06.2023 проведено зміну відомостей про кінцевого бенефіціарного власника в актуальному стані ТОВ «Вторресурси КПК» з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 , всупереч п. 3-3 ст. 28 Закону № 755-IV (№ 1008841070040000123) та ухвалі слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.01.2023 у справі № 757/1712/23;

- 01.06.2023 проведено зміну відомостей про кінцевого бенефіціарного власника в актуальному стані ТОВ «Автоспецтранс-Київського КПК» з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 , всупереч п. 3-3 ст. 28 Закону № 755-IV (№ 1008841070034000332).

7. У листах також зазначено, що 19.10.2022 рішенням РНБО «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеним в дію Указом Президента України від 19.10.2022 № 727/2022, щодо ОСОБА_2 застосовано персональні економічні санкції, серед яких блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами.

8. На підставі отриманих відомостей, відповідно до ст. 34-1 Закону № 755-IV, Порядку здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 990 (далі - Порядок №990), відповідач видав наказ «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 » від 01.11.2023 №2537/7.

9. За результатами камеральної перевірки Комісія виявила порушення у сфері державної реєстрації та склала акт від 17.11.2023 №6381/19.1.1/23 (далі - акт перевірки), в якому йдеться про те, що приватний нотаріус ОСОБА_1 порушив вимоги ст.ст. 4, 6, 25, п.п. 32, 5 ч. 1 ст. 28 Закону № 755-IV та п.п. 2, 11 розділу II Порядку №990, оскільки провів державну реєстрацію:

- з порушенням принципу екстериторіальності;

- після застосування до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) виду обмежувального заходу, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про санкції».

10. На підставі акта перевіки Міністерство юстиції України видало наказ від 17.11.2023 №3961/5, яким анулювало ОСОБА_1 доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

11. Позивач з цим рішенням не погодився, звернувся до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

12. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вказана у рішенні РНБО інформація щодо підсанкційної особи ОСОБА_2 , громадянина російської федерації, згідно з Єдиним державним реєстром платників податків російської федерації ідентифікаційний номер його як платника податків - НОМЕР_1 , не відповідала інформації щодо особи, яка була колишнім кінцевим бенефіціарним власником юридичних осіб, а саме - громадянин Кіпру ОСОБА_2 . У реєстратора не було відомостей, які б свідчили про те, що до громадянина Кіпру ОСОБА_2 застосовано відповідні санкції.

Оскільки в державних реєстрах Республіки Австрія було вчинено реєстраційні дії про зміну кінцевого бенефіціарного власника особи Палп Мілл Холдинг ГмбХ , яке зареєстроване та здійснює діяльність в Республіці Австрія, це свідчило, що всі зміни в державних реєстрах Республіки Австрія щодо структури власності Палп Мілл Холдинг ГмбХ визначаються виключно нормами права Республіки Австрія, а зміна інформації про кінцевого бенефіціарного власника після цього відображається і у відповідних реєстрах України.

Міністерство юстиції України не перевірило належним чином обставини проведення відповідних реєстраційних дій саме в межах міста Києва та зробило помилковий висновок про порушення позивачем вимог ст.ст. 4, 5, 25, п. 32 ч. 1 ст. 28 Закону № 755-IV (у чинній на час вчинення реєстраційних дій редакції) не передбачав обов`язку державного реєстратора перевіряти особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи, за реєстрами осіб, щодо яких введені (запроваджені) санкції, а крім того - відомості щодо іноземців вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань без будь-яких перевірок за даними державних реєстрів. Чинне на час здійснення реєстраційних дій законодавство не містило такої підстави для відмови у проведенні реєстраційних дій, як перебування особи, зокрема кінцевого бенефіціарного власника, під санкціями.

13. Відповідач проти позову заперечив. Зазначив, що до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) застосовано вид обмежувального заходу, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про санкції», тому приватний нотаріус ОСОБА_1 не мав права вчиняти реєстраційну дію щодо виключення ОСОБА_2 як кінцевого бенефіціарного власника та повинен був відмовити у проведенні реєстраційної дії на підставі п. 5 ч. 1 ст. 28 Закону № 755-IV.

Після порівняння відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, паспорта громадянина Кіпру ОСОБА_2 і відомості з рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.10.2022, реєстратор був зобов`язаний встановити, що йдеться про одну й ту саму особу, оскільки має місце повне співпадіння імені, прізвища, дати народження.

Позивач мав право проводити реєстраційні дії лише в межах м. Києва та не мав права проводити реєстраційні дії щодо юридичних осіб, місцезнаходження яких у Київській області.

IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Київський окружний адміністративний суд рішенням від 07.06.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2024, позов задовольнив.

15. Суди дійшли висновку, що, з огляду на подані до реєстрації документи та вичерпний перелік підстав для відмови в такій реєстрації, наведений у ч. 1 ст. 28 Закону № 755-IV, позивач не мав підстав для відмови у вчиненні реєстраційних дій.

Крім того, наведена в рішенні РНБО інформація щодо підсанкційної особи не відповідала інформації щодо особи, яка була колишнім кінцевим бенефіціарним власником юридичних осіб.

Міністерство юстиції України не перевірило обставин проведення відповідних реєстраційних дій, а саме в межах міста Києва та дійшло передчасного висновку про порушення позивачем вимог ст.ст. 4, 5, 25, п. 32 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Виходячи із законодавчого регулювання на час вчинення реєстраційних дій, характеру визначених в акті камеральної перевірки порушень, а також беручи до уваги, що у матеріалах справи відсутні дані, що свідчать про наявність раніше скасованих Міністерством юстиції України інших рішень, прийнятих позивачем; враховуючи, що відповідні дії нотаріуса як державного реєстратора не мають системного характеру, що свідчило б про високий ризик повторення аналогічних незаконних дій в майбутньому, суди дійшли висновку про те, що оскаржуваний позивачем наказ є протиправним та підлягає скасуванню.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

16. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.06.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2024, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

17. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень скаржник покликається на п.п. 1 і 4 ч. 4 ст. 328, п.п.1 - 3 ч. 2 ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Крім того, зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес та помилково була віднесена судом першої інстанції до категорії справ незначної складності.

18. Відповідач мотивує підстави касаційного оскарження таким:

- суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування положень ст. 93 Цивільного кодексу України, абз. 1 ч. 2 ст. 4, п. 5 ч. 1 ст. 28 Закону №755-IV, п. 11 розділу ІІ Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.02.2016 №359/5, ст. 79 КАС України у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 11.10.2021 у справі №910/5971/20, від 21.06.2023 у справі №910/2529/22, від 19.11.2019 у справі №826/12675/15;

- суди не повно дослідили докази й надали їм неналежну правову оцінку;

- справу слід було розглядати за правилами загального позовного провадження;

- суди не встановили обставин, які б свідчили про недотримання приватним нотаріусом правил екстериторіальності при вчиненні спірних реєстраційних дій та не дослідили наявності правових підстав для проведення реєстраційних дій у випадку застосування на підставі Закону України від 14.08.2014 № 1644-VII "Про санкції" такого виду санкцій як блокування активів.

19. Ухвалою Верховного Суду від 17.09.2024 відкрито касаційне провадження.

20. Міністерство юстиції України клопотало про зупинення виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2024 до закінчення його перегляду в касаційному порядку, однак ухвалою від 17.09.2024 Верховний Суд відмовив у задоволенні зазначеного клопотання.

21. Скаржник просив про розгляд справи за участі його представника, однак своєю ухвалою Суд відмовив у задоволенні такого клопотання.

22. 25.09.2024 надійшов відзив від третьої особи, в якому Обласне виробничо-заготівельне підприємство "Херсонвторресурси" покликається на правомірність висновків судів попередніх інстанцій. Вважає, що:

- Міністерство юстиції України не довело фактів, які б спростовували правомірність дій позивача;

- реєстраційні дії відповідають законодавству України та нормам міжнародного права, надані документи відповідали вимогам Закону №755-IV;

- зміну кінцевого бенефіціарного власника проведено відповідно до законодавства Республіки Австрія;

- документи, що підтверджують зміну власника, були належним чином оформлені та надані;

- Міністерство застосувало подвійні стандарти, ухвалюючи різні рішення в аналогічних справах. Зокрема, у наказі від 09.03.2023 № 639/7 Міністерство відмовило в скасуванні реєстраційної дії іншого державного реєстратора (Макіївської сільської ради) з аналогічними підставами, визнавши, що зміни в складі власників юридичної особи були легалізовані поза межами юрисдикції України. У випадку позивача ті ж самі підстави (зміни власника за межами юрисдикції України) не враховані, і прийнято рішення про анулювання доступу до реєстру;

- в інших випадках Міністерство визнавало, що застосування санкцій стосується лише осіб, які безпосередньо розпоряджаються заблокованими активами. У цій справі Міністерство не врахувало, що зміна кінцевого бенефіціарного власника була результатом об`єктивних обставин, а не порушень з боку позивача. Відповідач проігнорував, що зміну власників юридичної особи, зареєстрованої в Республіці Австрія, проведено відповідно до законодавства Австрії, і ці зміни автоматично відображаються в українських реєстрах. В акті камеральної перевірки та оскаржуваному наказі Міністерства відсутнє обґрунтування чому дії позивача є порушенням. У рішенні про анулювання доступу до реєстру немає чітких обґрунтувань, які б відображали ретельний аналіз справи;

- на час вчинення реєстраційних дій законодавство не вимагало перевірки санкцій відповідно до Закону України "Про санкції". Внесені пізніше зміни в законодавство не мають зворотної сили;

- наказ Міністерства юстиції про анулювання доступу до реєстру є непропорційним і не обґрунтованим;

- Міністерство не довело фактів порушення позивачем принципу екстериторіальності. Суд встановив, що реєстраційні дії були виконані відповідно до законодавства.

23. У відзиві ОСОБА_1 покликається на правомірність рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Вважає, що:

- згідно зі ст. 257 КАС України справа не належить до категорій, що виключають спрощене провадження;

- справа № 910/2529/22, на яку покликається скаржник, має інший предмет спору, підстави та правове регулювання, стосується корпоративних відносин, тоді як предмет цієї справи - відповідальність приватного державного реєстратора;

- має місце недостатність доказів для ідентифікації осіб, щодо яких застосовано санкції. У відповідь на адвокатський запит Міністерство юстиції визнало, що відсутні чіткі правила чи методика ідентифікації фізичних осіб, щодо яких застосовуються санкції відповідно до Закону України «Про санкції». Скаржник намагається ототожнити громадянина Кіпру з громадянином російської федерації на основі подібності імен та дати народження, проте між цими особами є розбіжності в громадянстві, юридичному статусі та наданих даних. Інформація, яка стосується однієї особи, не може бути автоматично застосована до іншої. Скаржник не надав доказів, які б підтверджували ідентичність цих осіб або доводили їхній взаємозв`язок. Всі дії відповідали вимогам Закону України «Про міжнародне приватне право»;

- листи слідчого та повідомлення про підозру не мають зв`язку із предметом спору, з`явилися вже після прийняття оскаржуваного рішення Міністерства юстиції України;

- реєстраційні дії проведені за місцем фактичного здійснення управління юридичними особами, що відповідає ст. 93 ЦК України.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги, відзивів на неї та дійшов такого висновку.

(а) щодо віднесення справи до категорії справ незначної складності

25. Частиною 1 ст. 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

26. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 2 ст. 12 КАС України).

27. Частиною 4 ст. 12 КАС України встановлено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

- щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

- щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

- щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом (ч. 5 ст. 12 КАС України).

28. Частиною 6 ст.12 КАС України визначено перелік категорій справ незначної складності для цілей Кодексу адміністративного судочинства України.

29. Водночас такий перелік не є вичерпним і відповідно до вимог п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є також справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

30. Крім того, згідно з ч. 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

31. Зважаючи на вище викладене, суд першої інстанції, розглядаючи цю справу як справу незначної складності у спрощеному позовному провадженні, дотримався норм процесуального права.

(б) щодо застосовності санкцій у вигляді блокування активів до угод підсанкційних осіб щодо відчуження часток (акцій) юридичних осіб, вчинених поза межами України

32. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 4 Закону № 1644-VII блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

33. Відповідно до ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

34. Згідно з ч. 1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

35. Отже, акції, як різновид цінних паперів, згідно з наведеними нормами ЦК України визнаються річчю та підпадають під визначення майна за ЦК України.

36. У п.1 ч. 2 ст. 1 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» від 10.11.2015 №772-VIII (далі- Закон №772-VIII) зазначено, що активи - це кошти, майно, майнові та інші права, на які може бути накладено або накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковані за рішенням суду у кримінальному провадженні чи стягнені за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

37. Згідно з ч.2 ст 18 Закону України «Про депозитарну систему України» від 06.07.2012 №5178-VI депозитарними активами для депозитарної установи є цінні папери, зараховані Центральним депозитарієм та/або Національним банком України та/або іноземною фінансовою установою на рахунок (рахунки) у цінних паперах такої депозитарної установи.

38. Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» від 23.02.2006 № 3480-IV акція - це іменний цінний папір, що посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України, цим Законом та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

39. Отже, застосування санкції у вигляді блокування активів передбачає обмеження права особи користуватись належним їй майном, включаючи акції, що в контексті змісту права власності, визначеного у ст. 317 ЦК України, означає заборону користування та розпорядження майном (акціями) та корпоративними правами.

40. У п. 31 ч. 1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 06.12.2019 № 361-IX (далі - Закон № 361-IX) зазначено, що кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.

Кінцевим бенефіціарним власником є:

- для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);

- для трастів, утворених відповідно до законодавства країни їх утворення, - засновник, довірчий власник, захисник (за наявності), вигодоодержувач (вигодонабувач) або група вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також будь-яка інша фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність трасту (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);

- для інших подібних правових утворень - особа, яка має статус, еквівалентний або аналогічний особам, зазначеним для трастів.

Ознакою здійснення прямого вирішального впливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.

Ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов`язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов`язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння.

При цьому кінцевим бенефіціарним власником не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є комерційним агентом, номінальним власником або номінальним утримувачем, або лише посередником щодо такого права;

Деталізація порядку визначення кінцевого бенефіціарного власника визначається у Методології №1011.

41. Отже, вирішальною ознакою кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи. При цьому, виходячи зі змісту поняття «акція», наведеного у законодавстві України, зміна кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи може здійснюватися, зокрема, шляхом відчуження попереднім бенефіціарним власником акцій іншій особі, внаслідок чого здійснюється зміна фізичної особи, яка здійснює вирішальний прямий чи опосередкований вплив на діяльність юридичної особи.

42. Відповідно до ст. 1 Закону № 1644-VII санкції застосовуються з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.

43. Виходячи із зазначеної мети, завданням блокування активів є не покарання суб`єкта, до якого санкції застосовані, а недопущення нанесення ним шкоди національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальної цілісності України. Блокування можливості розпорядження активом у вигляді акцій запобігає зміні власника, зокрема, й кінцевого бенефіціарного власника відповідної юридичної особи чи перерозподілу кількості голосів в управлінні такою юридичною особою.

44. Відчуження фізичною особою, до якої застосовано санкції у формі блокування активів, акцій, часток в статутному капіталі є обходом санкції, у тому числі, якщо внаслідок такого відчуження відбувається зміна кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи з підсанкційної на іншу фізичну особу, тобто здійснюється перехід до останньої частки у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.

45. Відчуження акцій (частки) іноземної юридичної особи підсанкційною особою відповідно до законодавства іноземної держави теж має ознаки обходу санкції.

46. Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

47. Згідно з ч. 1 ст.12 Закону № 2709-IV норма права іноземної держави не застосовується у випадках, якщо її застосування призводить до наслідків, явно несумісних з основами правопорядку (публічним порядком) України. У таких випадках застосовується право, яке має найбільш тісний зв`язок з правовідносинами, а якщо таке право визначити або застосувати неможливо, застосовується право України.

48. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемні правочини визнаються такими у силу Закону та потребують (однак, не виключають) необхідності визнавати їх нікчемними в судовому порядку.

49. Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону № 1644-VII санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність, а санкції у виді позбавлення державних нагород - проти будь-яких нагороджених осіб, зазначених у частині четвертій статті 3 цього Закону.

50. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1644-VII підставами для застосування санкцій є, зокрема дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб`єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.

51. Отже, застосування санкцій на підставі Закону № 1644-VII допускається, зокрема щодо іноземних юридичних або фізичних осіб. При цьому з урахуванням того, що зміст такої санкції, як блокування активів відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 1644-VII не обмежується забороною на використання та розпорядження активами, що знаходяться на території України, така заборона поширюється на будь-яке майно (активи), що перебувають у власності або на підставі іншого речового права підсанкційній особі, якщо таке право передбачає можливість прямого чи опосередкованого розпорядження відповідним майном, незалежно від місця знаходження активів.

52. Відповідно до ч. 3, 8 ст. 5 Закону №1644-VII рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України (РНБО) та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.

Забезпечення реалізації санкції у виді блокування активів здійснюється відповідними органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами у межах наданих їм повноважень.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, вживає заходів щодо виявлення та розшуку активів фізичних та юридичних осіб, зазначених у відповідних рішеннях РНБО.

У разі виявлення незаблокованих активів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, звертається до відповідних органів та/або посадових осіб з вимогою вчинити дії, спрямовані на тимчасове позбавлення відповідних осіб права користуватися та розпоряджатися цими активами. Така вимога центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, є обов`язковою та підлягає негайному виконанню.

53. Отже, рішення про застосування санкцій, зокрема до іноземної юридичної чи фізичної особи, включаючи блокування її активів, приймається РНБО, але це рішення вводиться в дію указом Президента України. Вказане цілком відповідає положенням Конституції України.

54. Відповідно до ст. 106 Конституції України Президент України, зокрема забезпечує національну безпеку та оборону (п.п. 1, 17); здійснює керівництво у сфері зовнішньої політики (пункт 3); приймає рішення про введення в дію рішень РНБО (п. 28).

55. Отже, Президент України, хоча і не наділений прямими повноваженнями щодо регулювання угод підсанкційних осіб за кордоном, але він забезпечує реалізацію санкційної політики через РНБО. Тому, оскільки Закон № 1644-VII не обмежує дію санкцій лише активами, що знаходяться в Україні, відповідні обмеження можуть поширюватися і на активи за кордоном, якщо: 1) вони знаходяться у власності підсанкційної особи; 2) існує механізм примусового виконання санкцій через міжнародне співробітництво.

56. При цьому в Україні реалізація застосованих санкцій покладається на всі органи державної влади, органи місцевого самоврядування та інших суб`єктів у межах наданих їм повноважень.

57. Стосовно ситуації, коли активи підсанкційної особи знаходяться на території іноземної держави, Україна має діяти на підставі міжнародних домовленостей, зокрема у силу вимог ст. 9 Конституції України та ст. 2 Закону №1644-VII (відповідно до якої міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також норми та принципи міжнародного права є правовою основою застосування санкцій) Україна може звертатися до іноземних держав з проханням про визнання українських санкцій та забезпечувати відповідне блокування активів.

58. Відповідно до ч. 4 ст. 31 Закону № 361-IX Служба безпеки України за участю Міністерства закордонних справ України здійснює міжнародне співробітництво щодо подання пропозицій до комітетів Ради Безпеки ООН та до іноземних держав стосовно включення (виключення) фізичних або юридичних осіб та організацій до відповідних санкційних переліків та розгляду запитів іноземних держав про включення (виключення) до (з) Переліку осіб. Також передбачено, що при поданні пропозицій до іноземних держав стосовно включення фізичних, юридичних осіб та організацій до відповідних санкційних переліків Служба безпеки України та Міністерство закордонних справ України повинні надавати детальну, наскільки це можливо, інформацію щодо таких осіб чи організацій, включаючи інформацію, необхідну для ідентифікації фізичних осіб, та інформацію, яка підтверджує, що фізичні, юридичні особи та організації відповідають критеріям, визначеним резолюціями Ради Безпеки ООН, для включення до відповідних переліків.

59. Отже, санкції, застосовані до особи на підставі Закону № 1644-VII, мають екстериторіальний характер, тобто не обмежуються дією лише території України. Якщо особа, щодо якої застосовані санкції, оформлює відчуження активів в іншій державі, то це не скасовує санкції, накладеної Україною. Блокування активів поширюється на будь-яке майно (активи), що перебуває у власності підсанкційної особи або щодо якого така особа має інше речове право, яке передбачає можливість прямого чи опосередкованого розпорядження відповідним майном, незалежно від місця знаходження цих активів.

(в) щодо державної реєстрації зміни кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи з особи, щодо якої застосовані санкції у вигляді блокування активів, на іншу

60. Відповідно до абз. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 5-1 Закону № 361-IX юридичні особи зобов`язані подавати інформацію про кінцевого бенефіціарного власника або про його відсутність та структуру власності для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Юридичні особи зобов`язані підтримувати відомості про кінцевого бенефіціарного власника та структуру власності юридичної особи в актуальному стані, повідомляти державного реєстратора про зміни протягом 30 робочих днів з дня їх виникнення та подавати державному реєстратору документи, що підтверджують зазначені зміни, у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Повідомлення про зміну інформації про кінцевого бенефіціарного власника та/або структуру власності юридичної особи подається у паперовій або електронній формі.

Юридичні особи, які порушили вимоги цієї частини у зв`язку з неотриманням відповіді на запит інформації, необхідної для подання юридичною особою для внесення або актуалізації в Єдиному реєстрі інформації про кінцевого бенефіціарного власника та структуру власності, звільняються від відповідальності за таке порушення.

61. Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 9 Закону № 755-IV в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, інформація про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника її засновника, якщо засновник - юридична особа (крім юридичних осіб, зазначених у частині восьмій статті 5-1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»): прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства (підданства), а в разі, якщо кінцевий бенефіціарний власник-іноземець є громадянином (підданим) декількох країн, - усі країни його громадянства (підданства), серія (за наявності) та номер документа (документів), що посвідчує особу та підтверджує громадянство (підданство), зокрема, але не виключно, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності), місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), а також повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код (для резидента) засновника юридичної особи, в якому ця особа є кінцевим бенефіціарним власником, характер та міра (рівень, ступінь, частка) бенефіціарного володіння (вигоди, інтересу, впливу).

У разі відсутності в юридичної особи кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника її засновника, якщо засновник - юридична особа, вноситься відмітка про зазначення у структурі власності юридичної особи обґрунтованої причини його відсутності.

У разі зміни кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи державна реєстрація змін до відомостей про кінцевих бенефіціарних власників юридичної особи проводиться протягом 30 робочих днів з дня виникнення таких змін.

У випадках, встановлених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», до Єдиного державного реєстру вноситься відмітка про можливу недостовірність інформації про кінцевого бенефіціарного власника або структуру власності юридичної особи.

62. Тобто зміна кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, зареєстрованої на території України, має бути відображена в Єдиному державному реєстрі, зокрема й у випадку, якщо такий кінцевий бенефіціарний власник має опосередкований вплив на таку особу через іноземну юридичну особу.

63. Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону № 755-IV Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - підприємців та відокремлені підрозділи юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, з Єдиного державного реєстру.

64. Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону №755-IV державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у результаті нотаріального посвідчення правочину, предметом якого є відчуження (передання) частки засновника (учасника) у статутному капіталі, проводиться нотаріусом, який вчинив відповідну нотаріальну дію, відразу після її вчинення.

65. Отже, оскільки для визнання на території України документа іноземної держави, зокрема яка є учасницею Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, передбачена формальна процедура апостилювання, тобто підтвердження справжності документа, але не його законності, відповідно саме під час проведення державної реєстрації на підставі цього документа має перевірятися його відповідність Конституції та законам України.

66. Крім того, згідно з ч.ч. 1,2.5 ст. 10 Закону № 755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Вимоги цієї статті не застосовуються у правовідносинах, що регулюються законодавством України у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, щодо статусу відомостей про кінцевих бенефіціарних власників.

67. З аналізу вищенаведених положень слідує, що якщо угода з відчуження активів проводилася за законодавством іноземної держави, вона набуде юридичної сили в Україні тільки після внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру. Це означає, що вносячи інформацію про зміну кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи до Єдиного державного реєстру на підставі документа іноземної держави про відчуження активів, Україна офіційно визнає цей юридичний факт, навіть попри існуюче рішення РНБО про застосування санкцій до попереднього кінцевого бенефіціарного власника, що впливає на подальші правомочності третіх осіб щодо активів юридичної особи (які заблоковані).

68. Водночас якщо державний реєстратор відмовить у внесенні змін про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи з підсанкційної особи на іншу, будь-які дії, спрямовані на зміну контролю над активами юридичної особи, будуть унеможливлені в Україні, а також можуть бути оскаржені як юридично нечинні на території інших держав. Якщо зміна кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи не відображена в Єдиному державному реєстрі, відповідні державні органи, банківські установи та інші уповноважені суб`єкти будуть продовжувати реалізацію санкційних обмежень щодо блокування активів попереднього власника.

69. Таким чином, оскільки внесення відомостей до Єдиного державного реєстру про зміну кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи з підсанкційної особи на іншу є офіційним визнанням в Україні відповідного факту та впливає на правомочності щодо заблокованих активів, то, враховуючи мету застосування санкцій, державний реєстратор повинен відмовити у проведенні такої реєстрації, попри те, що факт відчуження акцій (частки) такої юридичної особи засвідчений документом іноземної держави. Якщо новий кінцевий бенефіціарний власник юридичної особи вже зареєстрований за законодавством іноземної держави, це не означає автоматичного визнання цього факту в Україні.

(г) щодо підстав для відмови у проведенні реєстраційних дій

70. Предметом спору є скасування наказу, яким до позивача, як до державного реєстратора, застосовано вид відповідальності - анулювання доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

71. Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 9 Закону № 755-IV в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, зокрема інформація про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника її засновника, якщо засновник - юридична особа (крім юридичних осіб, зазначених у частині восьмій статті 5-1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення"): прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства (підданства), а в разі, якщо кінцевий бенефіціарний власник-іноземець є громадянином (підданим) декількох країн, - усі країни його громадянства (підданства), серія (за наявності) та номер документа (документів), що посвідчує особу та підтверджує громадянство (підданство), зокрема, але не виключно, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності), місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), а також повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код (для резидента) засновника юридичної особи, в якому ця особа є кінцевим бенефіціарним власником, характер та міра (рівень, ступінь, частка) бенефіціарного володіння (вигоди, інтересу, впливу).

У випадках, встановлених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", до Єдиного державного реєстру вноситься відмітка про можливу недостовірність інформації про кінцевого бенефіціарного власника або структуру власності юридичної особи.

72. Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 51 Закону № 361-IX юридичні особи зобов`язані підтримувати відомості про кінцевого бенефіціарного власника та структуру власності юридичної особи в актуальному стані, повідомляти державного реєстратора про зміни протягом 30 робочих днів з дня їх виникнення та подавати державному реєстратору документи, що підтверджують зазначені зміни, у порядку, визначеному Законом № 755-IV.

73. Згідно з абз. 1 п. 6 розділу І наказу Міністерства юстиції України від 09.02.2016 №359/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.02.2016 №200/2833 (далі - Порядок № 359/5) державна реєстрація проводиться на підставі документів, що подаються Заявником для державної реєстрації.

74. Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку № 359/5 державна реєстрація проводиться на підставі документів, поданих заявником, шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації, нотаріуса. Документи для державної реєстрації можуть подаватися у паперовій формі або у електронній формі. У паперовій формі заява та документи подаються особисто заявником або поштовим відправленням. Заява про державну реєстрацію підписується заявником. У разі подання заяви для державної реєстрації поштовим відправленням справжність підпису заявника повинна бути нотаріально засвідчена.

75. Згідно з абз. 1 п. 2 розділу II Порядку № 359/5 документи, що подаються для державної реєстрації, повинні відповідати вимогам, установленим Законом.

76. Як встановлено судами, для вчинення реєстраційних дій, законність яких згодом була предметом камеральної перевірки, уповноваженими особами юридичних осіб, щодо яких вчинялись відповідні реєстраційні дії, державному реєстратору надано такі документи:

- заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі (форма № 2);

- копію з копії паспорта НОМЕР_2 , виданого Австрією на ім`я ОСОБА_3 , засвідченої приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Чеботар С.І. (далі - приватний нотаріус Чеботар С.І.) 04.05.2023 №№ 440, 441, яка засвідчена приватним нотаріусом Чеботар С.І. 05.05.2023;

- опис структури власності юридичної особи, щодо якої вчинялася реєстраційна дія;

- копію витягу з комерційного реєстру щодо ТПЦА Папіріндустрі Холдинг ГмбХ від 02.11.2022, засвідчену приватним нотаріусом Чеботар С.І.;

- копію витягу з комерційного реєстру щодо Палп Мілл Холдинг ГмбХ від 04.11.2022, засвідчену приватним нотаріусом Чеботар С.І.;

- копію реєстру бенефіціарних власників Палп Мілл Холдинг ГмбХ від 06.03.2023, засвідчену приватним нотаріусом Чеботар С.І.

77. На підставі цих документів проведено реєстраційні дії щодо внесення змін до відомостей про кінцевого бенефіціарного власника юридичних осіб, що міститься у Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

78. У ч. 1 ст. 28 Закону № 755-IV (в редакції, чинній на час вчинення реєстраційних дій) визначено вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації.

79. Відповідно до ч. 4 ст. 28 Закону № 755-IV відмова у державній реєстрації з підстав, не передбачених цією статтею, а також відмова у державній реєстрації (легалізації) професійної спілки, її організації або об`єднання не допускається.

80. Суд звертає увагу на те, що 22.07.2023 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення непорушності майнових прав» № 3103-IX від 03.05.2023, яким було внесено зміни в ч. 2 ст. 6 Закону №755-IV, а саме доповнено пунктом 3-4 ч. 2 ст. 6 Закону, яким введено додаткову перевірку державним реєстратором застосування санкцій відповідно до Закону України «Про санкції», а саме: державний реєстратор перевіряє наявність факту застосування санкцій відповідно до Закону України «Про санкції», які унеможливлюють проведення державної реєстрації.

81. Станом на 08.05.2023 чинною була редакція ч. 1 ст. 28 Закону № 755-IV, яка передбачала таку підставу для відмови у проведенні державної реєстрації, як «суперечність документів вимогам Конституції та законів України».

82. У зв`язку з тим, що станом на 08.03.2023 у ч. 1 ст.28 Закону № 755-IV не було передбачено такої підстави для відмови у проведенні державної реєстрації, як встановлення факту застосування санкцій відповідно до Закону № 1644-VII (п. 3-3), державний реєстратор повинен був керуватися приписами п. 5 ч. 1 ст. 28 Закону №755-IV (документи суперечать вимогам Конституції та законів України), оскільки з огляду на виключну мету застосування санкцій будь-який правочин, включаючи той, що вчинений на території іншої держави, спрямований на обхід санкцій, зокрема й шляхом відчуження заблокованих активів, має ознаки нікчемності з підстави порушення публічного порядку (ст. 228 ЦК України).

83. Окрім того, пункт 11 розділу II Порядку № 359/5 (у редакції станом на 08.05.2023) передбачає, що державний реєстратор за наявності підстав для відмови у державній реєстрації, визначених статтею 28 Закону, у тому числі у зв`язку із прийняттям Радою національної безпеки і оборони України та введенням в дію указом Президента України рішення про застосування санкцій, передбачених пунктами 1, 16 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру формує повідомлення про відмову у державній реєстрації із зазначенням виключного переліку підстав для відмови та рішення суб`єкта державної реєстрації про відмову у державній реєстрації, що за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру розміщується на порталі електронних сервісів або з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг у день відмови у державній реєстрації.

84. Отже, незважаючи на відсутність станом на 08.05.2023 Державного реєстру санкцій, відомості про застосування санкцій до осіб, щодо яких або від яких надходить звернення про проведення державної реєстрації, можуть бути отриманні з інших офіційних джерел, а підстави для відмови у проведенні державної реєстрації, визначені ч. 1 ст.28 Закону № 755-IV, охоплювали в тому числі й таку підставу для відмови, як прийняття РНБО та введення в дію указом Президента України рішення про застосування санкцій.

85. Щодо можливості державного реєстратора станом на 08.05.2023 (до початку функціонування Державного реєстру санкцій) встановити, що кінцевий бенефіціарний власник юридичної особи, щодо зміни якого подані документи на проведення реєстраційної дії, перебуває під санкціями, Суд виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 755-IV державний реєстратор:

1) приймає документи;

1-1) встановлює черговість розгляду поданих документів для державної реєстрації;

2) перевіряє наявність у Єдиному державному реєстрі заборони вчинення реєстраційних дій;

3) перевіряє документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації;

3-1) під час проведення реєстраційних дій у випадках, передбачених цим Законом, обов`язково використовує відомості реєстрів, автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів;

3-2) перевіряє дійсність довіреності, нотаріально посвідченої відповідно до законодавства України, за допомогою Єдиного реєстру довіреностей;

3-3) перевіряє використання спеціальних бланків нотаріальних документів, на яких викладені документи, що подаються для здійснення реєстраційних дій, за допомогою Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів;4) проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру;

4) веде Єдиний державний реєстр;

5) веде реєстраційні справи;

6-1) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю;

6) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

86. Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону № 755-IV державний реєстратор під час проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв`язку із смертю такої особи або оголошенням її померлою, а також під час державної реєстрації змін, пов`язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи у зв`язку із смертю або оголошенням померлим відповідного засновника (учасника), обов`язково використовує відомості Державного реєстру актів цивільного стану громадян шляхом безпосереднього доступу до нього.

Державний реєстратор під час проведення реєстраційних дій щодо юридичної особи (крім державної реєстрації припинення) та у разі подання такою юридичною особою відомостей про особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи, обов`язково здійснює перевірку (верифікацію) відомостей, зазначених стосовно такої особи, з використанням відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного демографічного реєстру, Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України щодо розшуку осіб, зниклих безвісти, та викрадених (втрачених) документів за зверненнями громадян, крім відомостей, перевірка яких автоматично здійснюється засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг.

Відомості про іноземців та осіб без громадянства, які є кінцевими бенефіціарними власниками юридичної особи, крім осіб, які мають реєстраційний номер облікової картки платника податку, вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі поданих заявником документів без їх перевірки за даними державних реєстрів.

У разі подання відомостей про особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи, в електронній формі перевірка відомостей, зазначених стосовно такої особи, здійснюється державним реєстратором, а також автоматично засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг з використанням відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного демографічного реєстру, Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України щодо розшуку осіб, зниклих безвісти, та викрадених (втрачених) документів за зверненнями громадян.

Автоматична перевірка відомостей засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг здійснюється з використанням відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру, Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі встановлення за результатами проведеної автоматичної перевірки невідповідності відомостей про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, зазначених у заяві про державну реєстрацію, відомостям, що містяться в інформаційних системах, формування заяви за допомогою програмних засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг припиняється.

Інформація з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного демографічного реєстру, Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Єдиного державного реєстру судових рішень, Єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, отримана державним реєстратором, а також автоматично сформована засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг за результатами проведеної перевірки відомостей про особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи, поданих в електронній формі, залишається у відповідній реєстраційній справі.

87. Згідно з п. 7 Порядку № 359/5 під час проведення реєстраційних дій державний реєстратор у випадках, передбачених законодавством, обов`язково використовує відомості реєстрів, автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи, чи у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів.

88. Отже, обов`язок державного реєстратора перевіряти інформацію, що міститься у публічних державних реєстрах, включаючи автоматизовані інформаційні системи, держателями яких є державні органи, під час проведення реєстраційних дій прямо закріплений у ст. 6 Закону № 755-IV та Порядку № 359/5.

89. Частиною 4 ст.17 Закону № 755-IV передбачено необхідність перевірки державним реєстратором низки документів, що подаються для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, що передбачає також і необхідність звернення державного реєстратора до різних державних реєстрів.

90. Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 4 Закону № 755-IV державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у результаті нотаріального посвідчення правочину, предметом якого є відчуження (передання) частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи (крім акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, товариств з додатковою відповідальністю), у результаті видачі свідоцтва про право на спадщину на частку засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи (крім акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, товариств з додатковою відповідальністю) проводиться нотаріусом, яким вчинено відповідну нотаріальну дію, відразу після вчинення посвідчувального напису на документі або підписання документа, що ним видається, крім випадків нотаріального посвідчення правочину, правовий наслідок якого пов`язується з настанням певної обставини, та інших випадків, передбачених цією статтею.

91. Оскільки в силу положень ст.5 Закону № 1644-VII рішення РНБО про застосування санкції у вигляді блокування активів вводиться у дію Указом Президента України, відповідно, відомості про осіб, щодо яких застосовані санкції, оприлюднюються на офіційних веб-ресурсах Президента України та Верховного Ради України. За таких умов державний реєстратор мав реальну можливість отримати інформацію про те, що кінцевий бенефіціарний власник юридичної особи, щодо зміни якого подано заяву до державного реєстратора, перебуває під санкціями.

92. Державний реєстратор мав упевнитися в наявності підстав для проведення державної реєстрації на підставі посвідчених іншим суб`єктом документів, виявити розумну обачність та здійснити перевірку відомостей, що містяться у державних реєстрах та інших офіційних ресурсах, про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, щодо внесення змін про якого надійшла заява, зокрема, відомостей про рішення РНБО про застосування санкцій до цієї особи.

93. Державний реєстратор мав обов`язок та реальну можливість (за умови оприлюднення рішення РНБО про застосування санкції на офіційних державних ресурсах) встановити факт застосування санкцій до кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи та, виявивши угоду, спрямовану на обхід санкцій, а отже і на порушення публічного порядку, яка є нікчемною у силу закону, повинен був дійти висновку про невідповідність на цій підставі поданого для проведення державної реєстрації документа вимогам Конституції та законів України.

94. Враховуючи зазначене, Суд не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що під час вчинення реєстраційних дій, які були предметом камеральної перевірки, позивач не порушив вимоги законодавства.

(ґ) щодо застосування Порядку №359/5

95. Відповідно до п. 11 Розділу ІІ Порядку № 359/5 (в редакції на час здійснення реєстраційних дій) державний реєстратор за наявності підстав для відмови у державній реєстрації, визначених статтею 28 Закону, у тому числі у зв`язку із прийняттям Радою національної безпеки і оборони України та введенням в дію указом Президента України рішення про застосування санкцій, передбачених пунктами 1, 16 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру формує повідомлення про відмову у державній реєстрації із зазначенням виключного переліку підстав для відмови та рішення суб`єкта державної реєстрації про відмову у державній реєстрації, що за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру розміщується на порталі електронних сервісів або з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг у день відмови у державній реєстрації.

96. Суд звертає увагу на те, що згідно з ч. 4 ст. 28 Закону № 755-IV відмова у державній реєстрації з підстав, не передбачених цією статтею, а також відмова у державній реєстрації (легалізації) професійної спілки, її організації або об`єднання не допускається.

97. Однак незважаючи на те, що у редакції ст. 28 Закону № 755-IV, чинній станом на 08.05.2023, була відсутня така підстава для відмови у проведенні державної реєстрації, як встановлення факту застосування санкції до особи, щодо якої проводиться реєстрація або якої стосується реєстраційна дія, відповідна редакція статті передбачала інші підстави для відмови у проведенні державної реєстрації (зокрема п. 5 ч. 2 ст.28 Закону № 755-IV - невідповідність документів Конституції та законам України), які могли застосовуватися у разі виявлення державним реєстратором факту накладення санкції на фізичну або юридичну особу.

98. Отже, п. 11 розділу II Порядку № 359/5 уточнює, конкретизує положення ст.28 Закону № 755-IV і цьому Закону на час вчинення реєстраційних дій позивачем не суперечив.

(д) щодо застосування принципу екстериторіальності державної реєстрації

99. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону № 755-IV державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, на підставі документів, поданих у паперовій формі, проводиться в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя за місцезнаходженням юридичної особи чи громадського формування, що не має статусу юридичної особи.

За наказом Міністерства юстиції України державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, на підставі документів, поданих у паперовій формі, у визначених випадках може проводитися в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць, визначених абзацом першим цієї частини, або незалежно від місцезнаходження юридичної особи чи громадського формування, що не має статусу юридичної особи, в межах України.

Державна реєстрація фізичних осіб - підприємців на підставі документів, а також державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, на підставі документів, поданих в електронній формі, проводиться незалежно від їх місця знаходження.

100. Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

101. Відповідно до п.10 ч. 2 ст. 9 Закону № 755-IV в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи.

102. Отже, визначальне значення для встановлення місцезнаходження юридичної особи має підтвердження фактичного місця ведення діяльності або знаходження офісу, де здійснюється управління юридичною особою, на підставі відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі.

103. З огляду на таке, для визначення права державного реєстратора, який має робоче місце у м. Києві, на проведення державної реєстрації зміни кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, яка зареєстрована у м. Херсоні, на підставі паперових документів необхідно встановити відомості про зареєстроване місцезнаходження цієї юридичної особи відповідно до Єдиного державного реєстру.

104. В акті перевірки зазначено, що відповідно до Єдиного державного реєстру місцезнаходженням ПрАТ «Енергія» є адреса: вул. Промислова 1, м. Обухів, Київська область, тоді як робочим місцем позивача, де здійснено реєстраційні дії, є м. Київ.

Аналогічні порушення позивач вчинив й під час здійснення реєстраційних дій, які були проведені у зв`язку зі зміною кінцевого бенефіціарного власника, таких юридичних осіб: ТОВ ОВЗП «Херсонвторресурси», ТОВ «Вторресурси Київського КПК», ТОВ «Автоспецтранс-Київського КПК», та ПрАТ «Київський картонно-паперовий комбінат».

105. Отже, державний реєстратор, робоче місце якого знаходиться у м. Києві, має право на проведення державної реєстрації зміни кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, яка зареєстрована у м. Херсоні, на підставі паперових документів у таких випадках: 1) якщо у Єдиному державному реєстрі міститься інформація про місцезнаходження юридичної особи в м. Києві; 2) якщо відповідне право надано наказом Міністерства юстиції України. У разі проведення державної реєстрації зміни кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи на підставі документів, поданих в електронній формі, місцезнаходження юридичної особи не має значення.

106. Оскільки наведених вище умов не було, Суд вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про можливість застосування принципу екстериторіальності.

107. Враховуючи вищенаведене, Суд не погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про те, що наказ від 17.11.2023 №961/5 відповідача є протиправним.

108. Згідно з положенням ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

109. Відповідно до чч. 1-3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

110. Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

111. Відповідно до ст. 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

112. Суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваних рішень та ухвалення нового - про відмову у задоволення позову.

113. З огляду на результат касаційного розгляду Суд не розподіляє понесені судові витрати.

Керуючись ст. 243 341 345 349 350 356 359 КАС України, Суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року у справі № 320/14459/24 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову приватного нотаріуса ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя В.М. Бевзенко

Суддя О.П. Стародуб