ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 320/17940/24
адміністративне провадження № К/990/32997/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кооперативу по будівництву та експлуатації гаражів "ВЕТЕРАН" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2024 року, ухвалену у складі колегії суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В., Бєлової Л.В., у справі за позовом Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "ВЕТЕРАН" до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування доручення,
УСТАНОВИВ:
ВСТУП
Предметом спору у цій справі охоплюється рішення органу місцевого самоврядування щодо демонтажу тимчасових споруд та елементів благоустрою.
Суд першої інстанції, за заявою позивача, забезпечив позов шляхом зупинення дії зазначеного рішення й забороною вчиняти дії, спрямовані на його виконання, тоді як суд апеляційної інстанції у забезпеченні позову відмовив, покликаючись на відсутність передбачених процесуальним законом підстав для вжиття у цьому випадку заходів забезпечення позову та їх невідповідності критеріям адекватності та співмірності.
Верховний Суд вважає, що такий висновок апеляційного суду ґрунтується на дотриманні норм процесуального права, якими регламентоване вжиття заходів забезпечення позову адміністративним судом, та відповідає правовим позиціям Верховного Суду щодо їх застосування.
I. ІСТОРІЯ СПРАВИ
I.І Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2024 року Кооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Ветеран" (далі також КБЕІГ "Ветеран", позивач, заявник) звернувся до суду з позовом до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі також Департамент, відповідач), у якому просив визнати протиправним та скасувати доручення Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01 листопада 2023 року № 064-5226 (далі також спірне, оскаржене доручення).
2. Разом із позовною заявою КБЕІГ "Ветеран" подав заяву про забезпечення позову, яка зареєстрована у канцелярії суду першої інстанції 26 квітня 2024 року.
3. Заявник просив суд вжити заходів забезпечення позову, шляхом зупинення дії оскарженого у цій справі доручення та заборони Департаменту та іншим особам вчиняти будь - які дії щодо демонтажу гаражів, які знаходяться на території кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Ветеран" за адресою: м. Київ, вул. Прилужна, буд. 7.
4. В обґрунтуванні таких вимог позивач зазначав, що без вжиття заходів забезпечення позову спірне доручення буде виконане Комунальним підприємством "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі також КП "Київблагоустрій"), яке упродовж розгляду справи в суді може у будь - який момент демонтувати гаражі, що знаходяться на території КБЕІГ "Ветеран". Це, на думку заявника, істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду, а також ефективний захист та поновлення його порушених прав, за захистом яких він звернувся до суду.
I.II Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
5. Київський окружний адміністративний суд постановив ухвалу від 26 квітня 2024 року, якою заяву представника КБЕІГ "Ветеран" про забезпечення позову задовольнив частково, а саме: зупинив дію оскарженого доручення й заборонив Департаменту та КП "Київблагоустрій" вчиняти будь-які дії щодо демонтажу гаражів, які знаходяться на території кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Ветеран" за адресою: м. Київ, вул. Прилужна, буд. 7.
6. Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету, а вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, спрямоване лише на збереження існуючого становища сторін до розгляду справи по суті заявлених вимог. Суд врахував наявність у цьому випадку потенційної загрози настання незворотних наслідків, які, за відсутності вжиття заходів забезпечення позову, зумовлять реальну вірогідність ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в цій справі за умови задоволення позову у майбутньому.
7. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 24 липня 2024 року вищенаведену ухвалу суду першої інстанції скасував та ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні заяви КБЕІГ "Ветеран" про забезпечення позову відмовив.
8. Суд апеляційної інстанції визнав помилковим та передчасним висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову, оскільки такий висновок зроблений без перевірки доводів та вимог цієї заяви критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову.
9. У оскарженій постанові апеляційного суду підкреслено, що суд першої інстанції не навів конкретних обставин, які свідчать про намір відповідача провести демонтаж будівель та споруд позивача, а обмежився лише абстрактним цитування норм закону та усталених правових висновків.
10. Звернув увагу й на те, що спірне доручення видано Департаментом 01 листопада 2023 року, а заяву про забезпечення позову подано 23 квітня 2024 року, тобто після спливу 5 місяців і трьох тижнів від дня видачі доручення, при цьому, колегією суддів не встановлено, що відповідачем чи третьою особою вчинялись дії стосовно реалізації такого адміністративного акту.
11. Апеляційний суд також зауважив, що суд першої інстанції не зазначив будь-яких об`єктивних фактів, які дають підстави вважати, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, або для відновлення таких прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
12. Виснував, що можливий демонтаж гаражів не свідчить про неможливість або ускладнення поновлення у подальшому прав, які позивач вважає порушеними, і у разі поновлення прав позивача у судовому порядку, може бути повернутим на попереднє місце розташування. Підкреслив, що посилання суду першої інстанції на такі обставини ґрунтується на припущенні, а в разі задоволення позову і визнання демонтажу протиправним, позивач може звертатися до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.
I.IІІ Короткий зміст вимог касаційної скарги
13. Не погоджуючись із вищевказаною постановою апеляційного суду, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить її скасувати й залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
II. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ, ЯКІ СЛУГУВАЛИ ПІДСТАВОЮ ДЛЯ ВІДКРИТТЯ КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ
14. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2024 року касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрите з метою перевірки правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема положень статей 150 151 Кодексу адміністративного судочинства України, та висновків суду щодо обґрунтованості підстав для відмови у забезпеченні позову.
15. У касаційній скарзі наводяться аргументи про те, що видане у спірних правовідносинах та оскаржене у цій справі доручення Департаменту є обов`язковим до виконання КП "Київблагоустрій" й, у разі його виконання, фактично припинить діяльність та функціонування КБЕІГ "Ветеран".
16. Скаржник вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність реальних намірів щодо виконання оскарженого у справі доручення Департаменту працівниками КП "Київблагоустрій", оскільки такі мотиви суду не ґрунтуються на повному та усебічному з`ясуванні обставин і не враховують наявні у справі докази та пояснення представника зазначеного підприємства про те, що у випадку скасування заходів забезпечення позову таке доручення буде виконане.
17. Позивач наголошує й на тому, що тривале невиконання спірного доручення Департаменту обумовлене виключно обмеженістю відповідних ресурсів КП "Київблагоустрій", однак це не виключає того, що за час розгляду справи такі ресурси відновляться і будуть достатніми для проведення демонтажу вказаних у дорученні споруд (гаражів). Такі обставини, на думку заявника, не свідчать про відсутність у КП "Київблагоустрій" наміру щодо фактичного та реального виконання оспореного у справі адміністративного акту, а отже спростовують висновки апеляційного суду стосовно недоведеності реальності загрози демонтажу вказаних у такому акті споруд.
18. Заявник вважає, що у випадку проведення демонтажу гаражів, які розташовані на території Кооперативу, зберегти їх цілісність та забезпечити відновлення демонтованих споруд буде неможливо, а це унеможливлює ефективний захист саме тих прав членів КБЕІГ "Ветеран", за захистом яких позивач звернувся до суду у справі, яка розглядається, і предмет спору в якій не пов`язаний із відшкодуванням шкоди (збитків) внаслідок демонтажу, який ще не розпочався.
19. У зв`язку з цим заявник стверджує, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення й застосував заходи забезпечення позову за наявності підстав, які передбачені у статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
20. У відзиві на касаційну скаргу КП "Київблагоустрій" наголошує на відсутності передбачених статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки відповідно до Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1051/1051, демонтовані тимчасові споруди не знищуються, а переміщуються на спеціально визначені місця й передаються на зберігання у встановленому цими Правилами порядку, можуть бути повернені власнику.
21. З огляду на це КП "Київблагоустрій" вважає, що навіть у разі проведення демонтажу на виконання спірного у цій справі доручення Департаменту позивач, у разі задоволення позову, зможе безперешкодно повернути демонтовані споруди, тобто відновити права, які він захищає у суді за поданим у справі позовом.
22. Поряд із цим, у відзиві акцентується увага на тому, що заявник не довів факту належності йому вказаних у спірному дорученні споруд, у тому числі гаражних боксів, стосовно яких Департамент видав оспорене доручення.
23. Тому, на переконання КП "Київблагоустрій", застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову не є співмірними предмету спору та заявленим у позовній заяві вимогам й не відповідають критерію адекватності, оскільки необхідності щодо застосування таких заходів та передбачених законом підстав для цього не виникло.
24. Покликаючись на приписи частини шостої статті 157 та частин першу, другу статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, КП "Київблагоустрій" звертає увагу й на те, що вжиті у цій справі заходи забезпечення позову вичерпали свою дію 29 квітня 2024 року - у день постановлення судом першої інстанції ухвали про повернення позовної заяви без розгляду та набрання нею законної сили.
25. Такі обставини, за позицією, викладеною у відзиві на касаційну скаргу, унеможливлюють задоволення вимог скаржника.
26. З цих підстав КП "Київблагоустрій" просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
27. Окрім цього, у відзиві відзначається, що касаційне провадження у цій справі відкрите за відсутності для цього підстав, визначених у частині четвертій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим касаційне провадження підлягає закриттю.
28. Відзив на касаційну скаргу подав й Департамент, який вважає, що у цьому випадку підстави для вжиття заходів забезпечення позову були відсутні, оскільки жодних дій стосовно виконання оспореного Кооперативом доручення відповідачем не вчинялось і це підтверджується наявними у справі матеріалами. Відзначає відсутність будь - яких рішень та обставин, які б очевидно вказували на протиправність спірного доручення.
29. До того ж Департамент зауважує, що сам собою факт прийняття певного адміністративного акту щодо позивача, який, на його думку, не відповідає закону і порушує його права, не зумовлює наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, тоді як позивач не обмежений у своєму праві вимагати відшкодування шкоди, якщо така буде завдана, й сумнівів у ефективності такого способу відновлення порушеного права не виникає.
30. За доводами Департаменту, суд апеляційної інстанції дослідив у судовому засіданні та надав належну оцінку усім наявним у справі матеріалам, які стосуються питання забезпечення позову, й дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у спірних правовідносинах реального наміру щодо здійснення демонтажу будівель та споруд Кооперативу.
31. Департамент висловлює аргументи і про те, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову за своїми наслідками фактично рівнозначні задоволенню позовних вимог, що процесуальним законом не передбачено та не допускається на стадії до її розгляду по суті спору, суперечить меті та завданням такого інституту як забезпечення позову. Зазначає, що такий висновок стосовно застосування норм права є усталеним та послідовним й відповідає правозастосовчій практиці Верховного Суду.
32. Крім зазначеного, у відзиві на касаційну скаргу вказується, що прийняття рішення про демонтаж споруд як і сам демонтаж не зумовлюють та не можуть зумовлювати передбачених законом підстав для припинення КБЕІГ "Ветеран" як юридичної особи, у зв`язку з чим заперечуються доводи заявника про те, що в разі невжиття судом заходів забезпечення позову та реалізації (виконання) спірного доручення його діяльність фактично буде припинена.
33. Спираючись на вказані вище доводи Департамент просить у задоволенні касаційної скарги КБЕІГ "Ветеран" відмовити, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - залишити без змін.
ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
34. У заяві про забезпечення позову заявник зазначав, що головою кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Ветеран" 06 жовтня 2023 року було виявлено, що на гаражах, які розміщені на території кооперативу за адресою: м. Київ, вул. Прилужна, буд. 7, були наклеєні однакові за змістом приписи від комунального підприємства "Київблагоустрій".
35. Зі змісту приписів вбачається, що працівниками комунального підприємства "Київблагоустрій" установили порушення пункту 20.1.1 Правил благоустрою міста Києва, у зв`язку із чим запропоновано надати проєктно - дозвільну документацію на розміщення тимчасової споруди (гаражу). У разі відсутності проєктно - дозвільної документації запропоновано демонтувати гараж протягом трьох діб та відновити благоустрій.
36. 09 жовтня 2023 року заявником було направлено до Комунального підприємства "Київблагоустрій" заяву разом із документами, на підставі яких було встановлено гаражі, яку зареєстровано 09 жовтня 2023 року за вх. № 064/222/6304, що підтверджено листом комунального підприємства "Київблагоустрій" вих. № 064/222-120 від 09 січня 2024 року. У подальшому адвокатом Беляєвим С.А. у відповідь на адвокатський запит було отримано приписи у кількості 78 штук.
37. 02 листопада 2023 року заявнику стало відомо, що Департаментом територіального контролю міста Києва винесено доручення від 01 листопада 2023 року № 064-5226, на підставі якого буде здійснено демонтаж гаражів.
38. Відповідно до цього доручення Департаментом територіального контролю міста Києва доручено комунальному підприємству "Київблагоустрій" вжити заходів шляхом демонтажу самовільно встановлених тимчасових споруд, малих архітектурних форм, елементів благоустрою зазначених у таблиці.
39. Не погоджуючись із вищевказаним дорученням Департаменту, вважаючи його протиправним і таким, що порушує права КБЕІГ "Ветеран", останній оскаржив його до суду й одночасно з поданням позовної заяви просив вжити заходи забезпечення позову.
ІV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
40. Стаття 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
41. 1. Суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
42. 2. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
43. 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
44. 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
45. 3. Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
46. 4. Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
47. Частини перша, друга статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України.
1. Позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
2. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
48. Пункт 2 частини першої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заява про забезпечення позову подається: одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
49. Частини четверта, п`ята статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України.
Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
50. Частини перша, четверта статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.
За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.
Ухвала про скасування заходів забезпечення позову або про відмову у скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
V.I Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
51. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
52. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
53. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, та доводів касаційної скарги, які зумовили відкриття касаційного провадження у справі, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і дотримання ними норм процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам сторін, Верховний Суд виходить з такого.
54. У правозастосовчій практиці Верховного Суду неодноразово аналізувались питання, пов`язані із вжиттям заходів забезпечення позову, зокрема, у постанові від 19 березня 2025 року у справі № 300/6853/23, ухваленій у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, наводились такі висновки щодо застосування норм статей 150-158 глави 10 розділу І Кодексу адміністративного судочинства України у подібних правовідносинах, спір у яких, як і у справі, що розглядається, виник стосовно рішення органу місцевого самоврядування про демонтаж тимчасових споруд.
55. У вказаній постанові Верховний Суд відзначав, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих у цій статті обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
56. Суд також підкреслював, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
57. Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
58. Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
59. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
60. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
61. Тому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
62. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 640/6840/20 та від 16 січня 2023 року у справі № 640/1995/22.
63. Разом з тим, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
64. Верховний Суд звертає увагу й на те, що підстави для вжиття судом заходів забезпечення позову наведені у частині другій статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України за вичерпним і остаточним переліком, який розширеному тлумаченню не підлягає. За правилами вказаних норм, забезпечення позову допускається, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
65. Здійснюючи апеляційний перегляд цієї справи, суд апеляційної інстанції виснував, що у цій конкретній ситуації, з урахуванням фактичних обставин справи та наведених заявником аргументів, визначених процесуальним законом підстав для вжиття судом заходів забезпечення позову не виникло. З таким висновком погоджується й Верховний Суд.
66. Так, суди попередніх інстанцій з`ясували, що позивач у поданій одночасно з заявою про забезпечення позову позовною заявою просив визнати протиправним та скасувати доручення Департаменту, яким КП "Київблагоустрій" доручено вжити заходи шляхом демонтажу самовільно встановлених тимчасових споруд, малих архітектурних форм, елементів благоустрою, зазначених у таблиці, а саме: гаражів, шлагбаумів, огорожі, металевих конструкцій, автомийки, шиномонтажу, пункту технічного обслуговування, металевих воріт, приміщення для перебування охорони та працівників.
67. З урахуванням таких позовних вимог суд, вирішуючи спір по суті, у разу задоволення позову міг ухвалити лише рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акту.
68. Проте, аналіз положень частини першої статті 4 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження", якою визначені обов`язкові реквізити виконавчого документа, у взаємозв`язку з частиною четвертою цієї статті, якою визначені підстави для повернення без виконання виконавчого документа, свідчить, що органи державної виконавчої служби та в окремих випадках приватні виконавці здійснюють примусове виконання виключно тих судових рішень, резолютивна частина яких містить зобов`язання, що може бути виконане унаслідок застосування одного із заходів примусового виконання рішення.
69. Така правова позиція узгоджується з висновками щодо застосування норм права, викладеними у постанові Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 826/7925/17, у якій також зазначено, що з моменту набрання судовим рішенням про скасування індивідуального акта законної сили такий індивідуальний акт утрачає юридичне значення і не породжує будь-яких юридичних наслідків, за виключенням тих, що пов`язані з його скасуванням. Чинність індивідуального акта, скасованого рішенням суду, яке набрало законної сили, не залежить від волі суб`єкта владних повноважень, який його прийняв, чи волі інших осіб.
70. З урахуванням викладеного, скасування судом індивідуального акта є самостійним і вичерпним способом захисту порушених прав особи в адміністративному судочинстві, практична реалізація якого відбувається одночасно з набранням законної сили судовим рішенням, і не вимагає здійснення від суб`єкта, що видав скасований акт, чи інших осіб, будь-яких дій.
71. У зв`язку з цим відсутні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову, про які у цій справі просив позивач, могло істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, оскільки таке не містило б заходів примусового виконання й, відповідно, не підлягало б примусовому виконанню та виконанню взагалі.
72. Суд апеляційної інстанції правильно відхилив доводи заявника та визнав помилковими висновки суду першої інстанції про те, що невжиття у цьому випадку заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
73. З цього приводу Верховний Суд зазначає, що безпосередньо саме собою оспорене доручення не має наслідком демонтаж відповідних споруд, які у ньому вказані. Такий документ зумовлює настання юридично значимих наслідків у вигляді виникнення у зв`язку з його прийняттям та існуванням упродовж періоду його дії та до моменту практичної реалізації правової підстави для здійснення демонтажу перелічених у ньому споруд та елементів благоустрою. У спірних правовідносинах демонтаж визначених у дорученні Департаменту об`єктів обумовлюється діями КП "Київблагоустрій", які можуть бути вчинені на виконання такого адміністративного акту. Однак дія вказаного доручення без вчинення дій на його виконання не зумовлює настання тих негативних наслідків, про які позивач зазначав у своїй заяві про забезпечення позову.
74. Суд апеляційної інстанції слушно зауважив і про те, що навіть у разі проведення демонтажу силами КП "Київблагоустрій" на виконання спірного доручення Департаменту, позивач матиме можливість повернути належні йому та демонтовані об`єкти, оскільки такі не підлягають знищенню в результаті вказаних дій, а лише перевозяться на майданчик для тимчасового зберігання та підлягають поверненню власнику на його вимогу у встановленому законом порядку.
75. Тобто у цьому випадку не може йти мови про невідворотність наслідків дії спірного доручення та неможливість приведення спірних правовідносин та правового становища позивача у стан, який існував до прийняття оспореного Кооперативом рішення.
76. З огляду на це визнання протиправним та скасування спірного доручення Департаменту є достатнім та ефективним способом захисту прав позивача, які, на його думку є порушеними, та за захистом яких він звернувся до суду, й вжиття заходів забезпечення позову для цього не вимагається і не є необхідним.
77. У разі визнання протиправним та скасування у судовому порядку вищезгаданого адміністративного акту суб`єкта владних повноважень його дія та пов`язані з ним юридичні наслідки у вигляді існування правових підстав для демонтажу вказаних у спірному дорученні об`єктів - припиняться, що фактично відповідає наслідкам, які настали в результаті вжитих судом першої інстанції заходів забезпечення позову.
78. Взявши до уваги усе вищевикладене, колегія суддів визнає обґрунтованими висновки апеляційного суду про те, що застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову є рівнозначними задоволенню позовних вимог, що не відповідає меті інституту забезпечення позову, цілям та завданням, на досягнення яких спрямоване застосування заходів, визначених у статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України.
79. За наведеного, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, повно та всебічно з`ясувавши усі обставини справи, які стосуються порушеного позивачем питання про забезпечення позову, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у цьому конкретному випадку підстав для вжиття заходів забезпечення позову, наведених у пункті 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, а також про невідповідність таких заходів критеріям співмірності та адекватності.
80. Щодо наявності у цьому конкретному випадку підстав для вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені у пункті 2 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд зазначає таке.
81. В обґрунтовуванні вимог про вжиття заходів забезпечення позову заявник покликався на те, що розміщенні на території Кооперативу гаражі встановлені з дотриманням вимог законодавства та за наявності відповідних правовстановлюючих документів, які були надані КП "Київблагоустрій" на його вимогу, у зв`язку з чим вказував на протиправність оспореного у цій справі доручення Департаменту та на відсутність фактичних і юридичних підстав для проведення зазначених у такому документі об`єктів.
82. Вказані доводи заявника зводяться до незгоди з спірним дорученням й невідповідності його вимогам закону та критеріям, встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, однак такі обставини підлягають доказуванню під час розгляду справи по суті спору з дотриманням вимог процесуального закону стосовно оцінки доказів, з наданням можливості реалізації прав та виконання обов`язків усіх його учасників. Вищенаведені аргументи заявника не підтверджують очевидності ознак протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, охопленого предметом спору, та про порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, а тому не можуть зумовлювати наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, визначених у пункті 2 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
83. У підсумку Верховний Суд висновує, що суд апеляційної інстанції правильно констатував відсутність передбачених процесуальним законом підстав для забезпечення позову, поданого у справі, яка розглядається, у зв`язку з чим обґрунтовано скасував оскаржену в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції з підстав порушення ним норм процесуального права.
84. Що ж до доводів відповідача та КП "Київблагоустрій" про наявність підстав для скасування оскарженої у цій справі ухвали суду першої інстанції у зв`язку з поверненням позовної заяви особі, яка її подала, то Верховний Суд оцінює їх таким чином.
85. Юридичний аналіз норм частини першої статті 154, частини першої статті 157 та пункту 2 частини першої статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України засвідчує, що заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, у провадженні якого перебуває справа, з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи, за результатом розгляду якого постановляється ухвала, яка може бути оскаржена окремо від рішення суду в апеляційному порядку.
86. Отже учасники справи не позбавлені права у встановленому процесуальним законом порядку звернутись до суду, який вжив заходи забезпечення позову, із клопотанням про скасування таких заходів у зв`язку з припиненням провадження у справі, а в разі незгоди з ухвалою, постановленою за результатом розгляду такого клопотання, оскаржити її в апеляційному порядку.
87. При цьому, підставою для скасування в апеляційному порядку судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення може бути, окрім іншого, порушення норм процесуального права (пункт 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України).
88. Предметом апеляційного оскарження у цій справі охоплювалась лише ухвала суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову, постановлена судом 26 квітня 2024 року. Станом на вказану дату, питання про можливість відкриття провадження у справі або про повернення позову судом першої інстанції ще не вирішувалось, про що зазначено у мотивувальній частині ухвали.
89. Отже факт постановлення у подальшому судом першої інстанції ухвали про повернення позову від 29 квітня 2024 року не свідчить про порушення цим судом норм процесуального права під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову.
90. Проте у справі, що розглядається, апеляційний суд обґрунтовано констатував порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв`язку з застосуванням заходів забезпечення позову за відсутності для цього фактичних та юридичних підстав, що зумовлює скасування постановленої судом ухвали про вжиття таких заходів у апеляційному порядку.
V.IІ Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
91. За правилами пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
92. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
93. Провівши касаційний розгляд справи у межах доводів касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження у справі, та повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд дійшов висновку про те, що суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, а оскаржена постанова ґрунтуються на законі, у зв`язку з чим підстави для її скасування та задоволення касаційної скарги - відсутні.
94. Керуючись статтями 340 341 343 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "ВЕТЕРАН" залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною й не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді: А.І. Рибачук
С.Г. Стеценко