ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2022 року

м. Київ

справа № 320/1864/21

адміністративне провадження № К/9901/47254/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.07.2021 (суддя Кушнова А.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2021 (судді: Карпушова О.В. (головуючий), Губська Л.В., Епель О.В.) у справі №320/1864/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НЛТ Техніка» до Головного управління ДПС у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «НЛТ Техніка» (далі - позивач, Товариство) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №2945/0901 від 12.11.2020, яким ким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 500000,00 грн за порушення вимог статті 15 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

2. В обґрунтування своїх вимог позивач вказував на порушення контролюючим органом порядку призначення фактичної перевірки, зокрема наказ про проведення перевірки було оформлено з порушенням вимог статті 81 Податкового кодексу України, оскільки зазначаючи в наказі підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України відповідачем не було зазначено конкретної підстави для проведення перевірки, а саме інформації, яка свідчила б про порушення платником податків вимог законодавства. У наказі про проведення фактичної перевірки не вказано на підставі яких відомостей, інформації або документів були встановлені факти порушення позивачем вимог законодавства у сфері виробництва і обігу пального.

Товариство також посилається на висновок Верховного Суду у справі №826/17123/18 та вважає, що суд в першу чергу повинен надавати оцінку процедурним порушенням під час проведення перевірки.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13.07.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2021, позов задоволено, оскаржуване податкове повідомлення - рішення визнано протиправним та скасовано.

4. Рішення судів обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправними, оскільки прийняте за результатами незаконної перевірки, яка здійснена без дотримання вимог в частині наявності підстав для проведення перевірки, передбачених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, що вказані у наказі про проведення перевірки від 02.10.2020 №1483.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.07.2021, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2021 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.

6. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач має ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), видану Головним управлінням ДПС у Київській області, реєстраційний номер 10140414202001222, дата реєстрації: 08.05.2020, з терміном дії з 08.05.2020 до 08.05.2025. Відповідно до вказаної ліцензії адресою місця зберігання зазначено: Україна, 08072, Київська область, Макарівський район, с. Бишів, вул. Київська, буд. 1-Б, загальна місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального - 7500 літрів.

З 05.10.2020 по 08.10.2020 фахівцями контролюючого органу проведено фактичну перевірку місця зберігання, що розташоване за адресою: Київська область, Макарівський район, с.Бишів, вул. Київська, 1-Б, та належить суб`єкту господарювання Товариству з обмеженою відповідальністю «НЛТ Техніка».

Згідно з наказом Головного управління ДПС у Київській області № 1483 від 02.10.2020 перевірку проведено на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

За результатами фактичної перевірки складено акт про результати фактичної перевірки від 09.10.2020 №27/10-36-09-00-10/42798837, в якому зафіксовано встановлені фахівцями контролюючого органу порушення Товариством вимог законодавства, а саме положень частини першої статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

Порушення полягало в наступному. За адресою Київська обл., Макарівський район, село Бишів, вул. Київська, будинок 1-Б здійснює діяльність ТОВ «НЛТ Техніка». Основний вид діяльності - торгівля іншими автотранспортними засобами. За зазначеною адресою суб`єктом господарювання зберігається пальне для власних потреб. На території розміщений 1 резервуар загальною місткістю 7500 л. Відповідно до ліцензійного реєстру Товариство отримало ліцензію на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 08.05.2020 №10140414202001222 терміном дії з 08.05.2020 по 08.05.2025 за адресою: Київська область, Макарівський район, с.Бишів, вул. Київська, 1-Б. Проте, згідно Єдиного реєстру акцизних накладних позивач отримав дизельне пальне УКТЗЕД важкі дистиляти (газойли) відповідно до акцизних накладних від 15.04.2020 №31 та від 06.05.2020 №1057 на загальний об`єм 25638,07 літрів. Таким чином позивачем здійснювалось зберігання пального за відсутності діючої ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки).

На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яке за результатами адміністративного оскарження було залишено без змін.

Судами встановлено, що фактична перевірка позивача проведена на підставі наказу відповідача №1483 від 02.10.2020 «Про проведення фактичних перевірок», в якому зазначено, що відповідно до вимог статей 20 75 80 Податкового кодексу України та з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання норм законодавства щодо виробництва та обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального наказано начальнику управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів у жовтні 2020 року організувати проведення фактичних перевірок (п.1 наказу). Працівникам управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України провести фактичні перевірки суб`єктів господарювання (об`єктів) згідно з додатком №1 (п.2 наказу) (т.1, а.с.212).

Відповідно до витягу з додатку №1 до зазначеного наказу у переліку суб`єктів господарювання зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «НЛТ Техніка» (код ЄДРПОУ 42798837, адреса об`єкта перевірки: Макарівський район, село Бишів, вул.Київська, будинок 1-Б, дата початку і тривалість перевірки 05.10.2020 - 10 діб, посада та П.І.Б. перевіряючих - ГДРІ Макаренко В.В., ГДРІ Різник П.О. (т.1, а.с.213).

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема пунктів 1 та 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Свої вимоги в частині порушення судами пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник обґрунтовує тим, що суди при прийнятті рішень не врахували відповідних висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 140/14625/20, від 04.03.2021 у справі №803/1171/17, від 07.11.2019 у справі № 140/391/19, від 22.05.2018 у справі №810/1394/16, від 05.11.2018 у справі № 803/988/17, які свідчить про неправильне застосування судами положень підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Зокрема, відповідач вказує, що всупереч висновкам Верховного Суду судами попередніх інстанцій не враховано, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною підставою з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень).

В частині порушення пункту 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, в касаційній скарзі контролюючий орган вказує на не дослідження зібраних у справі доказів (пункт 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України), а саме не досліджено акцизні накладні, з урахуванням наявності підстав для оскарження, передбаченого пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - неврахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 140/14625/20, від 04.032.2021 у справі №803/1171/17, від 07.11.2019 у справі №140/391/19, від 22.05.2018 у справі №810/1394/16, від 05.11.20108 у справі № 803/988/17.

9. Товариством надано відзив на касаційну скаргу, в якому позивач вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій про те, що призначення фактичної перевірки за підставами, вказаними у підпункті 80.2.5. пункту 80.2. статті 80 Податкового кодексу України, повинно супроводжуватись повідомленням або інформацією про порушення платником податків законодавства у відповідній сфері правовідносин, що свідчить про незаконність призначеної перевірки щодо позивача, а відповідно і про протиправність прийнятого за її результатами податкового повідомлення - рішення.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій

10. Надаючи оцінку доводам скаржника у касаційні скарзі колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

11. Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків/особи (пункт 80.1 статті 80).

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

З аналізу підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України вбачається, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною підставою з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

В даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Тобто, норма зазначеного вище підпункту дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» покладені на відповідача.

Відповідні функції контролю передбачені також і підпунктами 19-1.1.14, 19-1.1.19, 19-1.1.20 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України, зокрема контролюючі органи виконують такі функції: проводять відповідно до законодавства перевірки платників податків; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; забезпечують контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів; забезпечують контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої.

Отже контролюючий орган має право на проведення фактичної перевірки господарюючого суб`єкту з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Зазначений висновок узгоджується із правовими позиціями, висловленими в постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 140/14625/20, від 10.04.2020 у справі №815/1978/18, від 25.01.2019 у справі №812/1112/16, від 07.11.2019 у справі №140/391/19, від 20.03.2018 у справі №820/4766/17, від 22.05.2018 у справі №810/1394/16.

При цьому, слід зазначити, що окремою підставою, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки, згідно положень підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, є також наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками.

Тобто саме за вказаною підставою контролюючий орган, окрім посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, у наказі має зазначати конкретну інформацію, яка була наявна у контролюючого органу чи отримана ним в установленому порядку та свідчить про порушення платником податків відповідного законодавства.

Як вбачається з встановлених обставин справи, а також наказу №1483 від 02.10.2020, витягу з додатку №1 до зазначеного наказу, відзиву на адміністративний позов, апеляційної та касаційної скарги, контролюючий орган фактично призначив перевірку з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, що відповідає підставі визначеній у підпункті 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Отже висновок судів попередніх інстанцій, що при оформленні наказу №1483 від 02.10.2020 у контролюючого органу відсутні визначені нормами Податковим кодексом України підстави для проведення фактичної перевірки позивача є безпідставним та таким, що суперечить нормам права, які регулюють спірні правовідносини.

Судами також було зазначено, що в наказі №1483 від 02.10.2020 не визначений період діяльності позивача, який буде перевірятися, що робить не визначеним коло повноважень податкового органу та свідчить про не обмеження такого періоду, що є порушенням вимог пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України. При цьому судами не проаналізовано та не надано оцінки витягу з додатку №1 до зазначеного наказу, в якому в графі «період діяльності, який буде перевірятися» наявне посилання на статтю 102 Податкового кодексу України, як не надано і оцінки впливу цієї обставини на законність чи протиправність наказу №1483 від 02.10.2020.

З урахуванням вищевказаного вказаного суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку щодо визнання протиправним оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, оскільки в основу такого висновку було покладено виключно процедурні порушення під час призначення перевірки, обставин справи по суті встановлених порушень під час проведення перевірки судами не встановлювалось, доказів не досліджувалось, оцінки спірним правовідносинам не надавалось.

Встановлення вказаних вище обставин через дослідження та оцінку доказів має вирішальне значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку про не встановлення судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.

12. Щодо посилання судів попередніх інстанцій на правові висновки Верховного Суду, які на думку судів мають бути застосовані при розгляді цієї справи, що викладені у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 640/21536/19 та від 19.11.2020 у справі № 160/7971/19, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так у справі № 640/21536/19 було встановлено обставини щодо призначення перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України та листа Державної податкової служби України № 4041/7/99-00-04-01-02-17 від 30 жовтня 2019 року, в якому відсутня інформація про можливі порушення господарюючим суб`єктом вимог податкового та/або іншого законодавства, наведена в листі інформація є загальною щодо діяльності господарюючого суб`єкту, яка не вказує які саме порушення було допущено та які норми права порушені платником податків.

Отже у справі № 640/21536/19 перевірка на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України була призначена не з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, а з підстав наявності інформації про порушення платником податків вимог законодавства, тобто висновки зроблено судами за інших фактичних обставин справи, встановлених судами, які не є подібними (ревалентними) до спірних правовідносин у цій справі.

У справі № 160/7971/19 остаточних висновків сформовано не було, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для направлення справи на новий розгляд з огляду на неповне з`ясування судами попередніх інстанцій фактичних обставин, оскільки, судами не було досліджено які саме порушення допустив позивач, зокрема не перевірено чи дійсно сама по собі відсутність ліцензії на право торгівлі/зберігання пального (на що посилався відповідач) є свідченням допущення порушень податкового законодавства та чи могло б бути вказане підставою для проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, також не встановлено наявності у спірному наказі посилань на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки та інформації щодо періоду діяльності, який буде перевірятися.

Отже суди попередніх інстанцій помилково вважали релевантними для застосування при вирішенні цієї справи висновки Верховного Суду викладені у постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 160/7971/19 та від 08.09.2020 у справі № 640/21536/19.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

13. За змістом частини четвертої ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина четверта статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

14. Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

15. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.07.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2021 у справі №320/1864/21 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова