ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2025 року
м. Київ
справа №320/22094/23
адміністративне провадження № К/990/35784/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів: Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 320/22094/23
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірмова мережа «Київхліб» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Вівдиченко Т. Р., Кузьмишина О. М., Грибан І. О.) від 20 серпня 2024 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірмова мережа «Київхліб» (далі - ТОВ «ФМ «Київхліб») звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач, скаржник), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00235790704 від 31 березня 2023 року, винесене Головним управлінням ДПС у м. Києві, яким зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість на загальну суму 1 010 100 грн.
2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 00235790704 від 31 березня 2023 року.
3. Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою.
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишено без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року залишено без змін.
5. До Шостого апеляційного адміністративного суду від ТОВ «Фірмова мережа «Київхліб» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві на користь ТОВ «Фірмова мережа «Київхліб» витрати на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції, у розмірі 50 000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань.
6. 14 серпня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Головного управління ДПС у м. Києві надійшли заперечення на заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, в яких просить відмовити ТОВ «Фірмова мережа «КИЇВХЛІБ» у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
7. Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірмова мережа «Київхліб» про ухвалення додаткового судового рішення - задоволено частково.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірмова мережа «Київхліб» (04080, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 83, код ЄДРПОУ 40758305) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн 00 коп.
В задоволенні іншої частини заяви ТОВ «Фірмова мережа «Київхліб» про ухвалення додаткового судового рішення відмовлено.
8. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права при ухваленні додаткової постанови, Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволені заяви ТОВ «Фірмова мережа «Київхліб» відмовити повністю.
9. Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
10. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.
11. Станом на час розгляду справи відзиву на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає подальшому розгляду у справі.
IІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Ухвалюючи додаткове судове рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції визначаючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, беручи до уваги заперечення відповідача, враховує, що: під час апеляційного розгляду правова позиція позивача у справі не змінювалася; адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі; наявна стала судова практика. Беручи до уваги вказанні у судовому рішенні обставини, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, які підлягають компенсації позивачу у розмірі 10 000,00 грн є розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними.
13. При прийнятті оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції послався на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 29 листопада 2021 року у справі № 420/13285/20, від 14 липня 2021 року у справі № 808/1849/18, від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16, від 01 вересня 2022 року у справі № 640/16093/21, від 01 лютого 2023 року у справі № 560/12697/21, від 02 червня 2022 року у справі №160/6899/20, від 26 січня 2023 року у справі №1740/1900/18, від 17 серпня 2022 року у справі №580/3324/19, а також на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
14. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для часткового задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
15. З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судового рішення у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
16. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначає, що при розгляді заяви Шостим апеляційним адміністративним судом не враховано правову позицію Верховного Суду у подібних правовідносинах, яка підлягала застосуванню, а саме: постанова Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 810/4749/15, постанова Верховного Суду від 12 грудня 2019 року справа № 2040/6747/18, постанова Верховного Суду від 31 березня 2023 року у справі № 640/22250/19.
17. Доводи скаржника щодо безпідставності та необґрунтованості заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу гуртуються на оцінці наданого звіту про правничі послуги, з якого вбачається, що загальна тривалість роботи адвоката у цій справі становить 6 годин 30 хвилин. Скаржник вважає таку кількість часу завищеною, враховуючи, що правова позиція позивача не змінювалась, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу здійснюється фактично вибіркове дублювання тексту позовної заяви та відповіді на відзив, не наведено принципово нових аргументів позивача та судової практики з спірних питань, очевидним є надмірність зазначених витрачених адвокатом годин. На думку податкового органу, це свідчить про надмірність витрат.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
19. Суд звертає увагу на те що предметом касаційного оскарження у цій справі є додаткова постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року, якою вирішувалось питання щодо стягнення витрат на правову допомогу, понесені при розгляді справи саме у суді апеляційної інстанції.
20. Відповідно до статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
21. Згідно із статтею 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
22. Стаття 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
23. За приписами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
24. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина сьома стаття 139 КАС України).
25. Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.
26. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
27. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
28. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
29. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
30. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.
31. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
32. При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
33. Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
34. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
35. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 72 КАС України).
36. При вирішення питання щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції дослідив надані позивачем докази, а саме: Договір № 06/04/2023 про надання правової допомоги від 06 квітня 2023 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірмова мережа КИЇВХЛІБ» та Адвокатським бюро Євгена Снмбірцева; Акт прийому-передачі надання правової (правничої) допомоги № 2 від 07 серпня 2024 року до Договору про надання правової допомоги від 06 квітня 2023 року.
37. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до пункту 1.1 Договору № 06/04/2023 про надання правової допомоги від 06 квітня 2023 року, Клієнт доручає, а Бюро приймає на себе зобов`язання надавати необхідну послуги з правової допомоги - захисту, надання іншої правової допомоги та представництво інтересів Клієнта щодо оскарження податкового повідомлення-рішення № 00235790704 від 31 березня 2023 року ГУ ДПС у м. Києві.
38. Пунктом 5.1 Договору № 06/04/2023 про надання правової допомоги від 06 квітня 2023 року передбачено, що за надання правової допомоги за цим Договором Клієнт сплачує Адвокатському бюро суму адвокатського гонорару у розмірі 50 000,00 грн. в строк протягом 5 робочих днів з дня підписання акту прийняття виконаних послуг за результатами розгляду справи щодо оскарження податкового повідомлення-рішення № 00235790704 від 31 березня 2023 року ГУ ДПС у м. Києві за кожну судову інстанцію окремо.
39. Згідно Акту прийому-передачі надання правової (правничої) допомоги № 2 від 07 серпня 2024 року до Договору про надання правової допомоги від 06 квітня 2023 року, позивачу були надані наступні послуги:
1. Оформлення та подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу ГУДПС у місті Києві 22 січня 2024 року - 2 години;
2. Направлення клопотання про ознайомлення з матеріалами справи 01 серпня 2024 року - 0,5 години;
3. Участь у судових засіданнях у суді апеляційної інстанції у справі № 320/22094/23: 11 червня 2024 року, та 06 серпня 2024 року - 4 години.
40. Вартість правничої допомоги згідно даного акту від 07 серпня 2024 року становить 50 000,00 грн.
41. Задовольняючи частково заяву Товариства, суд апеляційної інстанції врахував заперечення на заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, взяв до уваги, що: під час апеляційного розгляду правова позиція позивача у справі не змінювалася; адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі; наявна стала судова практика.
42. Оцінюючи заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції визнав, що такий розмір не є співмірним зі складністю справи та обсягом правових послуг, що був необхідним для забезпечення представництва та захисту інтересів позивача в суді у зв`язку з розглядом цієї справи та дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення загальної суми заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з 50 000 грн до 10 000 грн, за висновком суду, ця сума відповідає встановленим процесуальним законом критеріям, є розумною/співмірною/справедливою.
43. Суд апеляційної інстанції врахував усталену практику Верховного Суду, зокрема про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
44. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви позивача про вирішення питання розподілу судових витрат з огляду на її обґрунтованість в частині послуг, які підтверджуються документально, виходячи з принципу співмірності витрат на оплату послуг адвоката обсягу фактично наданим послугам.
45. Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, яка викладена в додатковій постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 2040/6747/18, встановлено, що надання правової допомоги з приводу вирішення навіть певної (усієї) сукупності процесуальних питань в апеляційному порядку не може бути об`єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом, оскільки первинна - більш складна, об`ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази.
46. Підстава касаційного оскарження, визначена відповідачем у касаційній скарзі - пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, не врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду у справах, які перелічені вище, не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду. Фактично скаржник не погоджується з оцінкою, яку надав суд доказам наданим позивачем. При цьому вказані висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, на яку відповідач посилається в касаційній скарзі, та не суперечить їй.
47. Скаржник зазначає, що постанова винесена з порушенням норм процесуального права, при цьому не обґрунтовує в чому полягає це порушення.
48. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат з огляду на її обґрунтованість в частині послуг, які підтверджуються документально, виходячи з принципу співмірності витрат на оплату послуг адвоката обсягу фактично наданим послугам.
49. Під час касаційного розгляду не встановлено визначених законом підстав для скасування додаткової постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року, доводи податкового органу, наведені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.
50. Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
51. Суд, переглянувши додаткову постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги податкового органу, внаслідок чого скарга залишається без задоволення, а судове рішення - без змін.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України залишити без задоволення, а додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року у справі № 320/22094/23 - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов