ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року

м. Київ

справа № 320/23141/23

адміністративне провадження № К/990/23056/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Гімона М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу №320/23141/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМ ОЙЛ" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМ ОЙЛ" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2024 (головуючий суддя Чаку Є.В., судді: Єгорова Н.М., Коротких А.Ю.),

В С Т А Н О В И В :

У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАЙМ ОЙЛ" (далі також - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2023 № 256040411.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство зазначає, що протягом 2022 року ним було складено та подано на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних (далі також - ЄРПН) податкові накладні із дотриманням та на виконання п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), пунктів 2, 3 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, в належні строки, враховуючи обставини та законодавство, що регулювало введені на території України карантинні обмеження та п.52-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, згідно якого вбачається, що на період з 01 березня 2020 року по останній день місяця (включно), в якому завершується дія карантину штрафні санкції не застосовуються, окрім щодо визначених законодавцем видів порушень платника податку, до яких не віднесено вимоги щодо своєчасного складення та подання на реєстрацію до ЄРПН податкових накладних.

Також Товариство послалось на те, що на момент складення та подання на реєстрацію податкових накладних, Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, затверджений Наказом Міністерства фінансів України 29 липня 2022 року № 225, набрав чинності 06.09.2022, тобто вже після реєстрації податкових накладних, що були предметом камеральної перевірки, що позбавило позивача права, у разі необхідності, довести неможливість виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, станом на дату реєстрації спірних податкових накладних.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 10.04.2023 № 256040411.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2024 скасовано рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В ході розгляду справи судами встановлено, що контролюючим органом було проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ "ТАЙМ ОЙЛ", за результатами якої 17.03.2023 складено акт №19321/Ж5/26-15-04-11-03/41498961, в якому зафіксовано порушення граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що об`єктом перевірки були податкові накладні сформовані Товариством за листопад, грудень 2021 року, січень-березень 2022 року, які подані на реєстрацію до ЄРПН 28, 31 жовтня 2022 року та 01, 02 листопада 2022 року.

Акт перевірки було направлено позивачеві засобами поштового зв`язку рекомендованих листом з повідомленням про вручення та отримано останнім 24.03.2023. Заперечення від Товариства до акту про результати камеральної перевірка від 17.03.2023 №19321/5/26-15-04-11-03/41498961 до Головного управління ДПС Києві не надходили.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом 10.04.2023 прийнято податкове повідомлення-рішення № 256040411, яким у відповідності до пункту 120.1 статті 120 ПК України, підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України застосовано до Товариства штрафну санкцію у розмірі 3 307 964, 40 грн за порушення граничних строків реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених пунктом 201.10 статті 201 ПК України.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено Товариством в адміністративному порядку, однак рішенням Державної податкової служби України від 19.06.2023 №15917/6/99-00-06-03-01-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись з таким податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01.03.2020 до останнього календарного дня місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім вичерпного переліку, який у свою чергу не включає застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, а відтак контролюючим органом безпідставно прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд прийшов до висновку, що позивачем порушено граничні строки реєстрації податкових накладних в ЄРПН, за що останній підлягає притягненню до фінансової відповідальності відповідно до положень пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України, оскільки податкові накладні виписані позивачем у листопаді, грудні 2021 року, січні-березні 2022 року зареєстровані позивачем лише в жовтні, листопаді 2022 року, тобто з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 07 лютого 2024 року по справі №380/7070/23 (звільнення від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних передбачене лише за умови забезпечення їх реєстрації не пізніше 15 липня 2022 року), з порушенням строку.

З таким рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач та подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на грубе порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду апеляційної інстанції обставинам справи, застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Першочергово перевірці підлягають доводи Товариства щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що у відповідності до частини 3 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, зокрема, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Так, позивач наголошує, що апеляційний суд безпідставно розглянув справу без надання можливості позивачу та відповідачу взяти участь у її розгляді, враховуючи клопотання останніх про розгляд справи за їх участі, а також з огляду на те, що у суді першої інстанції така була розглянута за правилами загального позовного провадження, чим допустив суттєве порушення норм процесуального права, яке в силу імперативного припису статті 353 КАС України є обов`язковою підставою для скасування постанови апеляційного суду з урахуванням того, що Товариство вказує на цей факт в касаційній скарзі.

У відзиві на касаційну скаргу контролюючий орган просить залишити останню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, виходить з такого.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 відкрито загальне позовне провадження у цій справі з викликом (повідомленням) сторін.

Відповідно до протокольної ухвали від 30.10.2023 суд першої інстанції, з`ясувавши думку представників сторін, ухвалив закінчити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Рішення суду першої інстанції від 15.01.2024 про задоволення позову ухвалено у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження.

Не погодившись з рішеннями суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вказував, що бажає взяти участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Ухвалами від 15.03.2024 Шостий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою контролюючого органу на рішення суду першої інстанції від 15.01.2024 та призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив розгляд справи здійснювати за участі директора та представника Товариства.

Відомостей про задоволення або відмову в задоволенні зазначеного клопотання матеріали справи не містять.

23.04.2024 у порядку письмового провадження апеляційний суд ухвалив постанову, якою задовольнив апеляційну скаргу контролюючого органу, скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову постанову про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

Так, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції вимог процесуального закону під час ухвалення оскаржуваної постанови, Суд звертає увагу на таке.

Згідно з частиною першою статті 8 КАС України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Відповідно до частини першої статті 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Частина першою статті 11 КАС України передбачає, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини першої статті 306 КАС України суддя-доповідач в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду:

1) з`ясовує склад учасників судового процесу. У разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору;

2) з`ясовує обставини, на які посилаються учасники справи як на підставу своїх вимог і заперечень;

3) з`ясовує, які обставини визнаються та які заперечуються учасниками справи;

4) пропонує учасникам справи подати нові докази, на які вони посилаються, або витребовує їх за клопотанням особи, яка подала апеляційну скаргу, або з власної ініціативи;

5) вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції;

6) за клопотанням учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача; вирішує інші письмово заявлені клопотання учасників справи;

7) вирішує питання про можливість письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді апеляційної інстанції;

8) вирішує інші питання, необхідні для апеляційного розгляду справи.

Згідно зі статтею 307 КАС України після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій у разі необхідності та призначення справи до розгляду. Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням.

З аналізу наведених норм слідує, що учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб тощо.

Водночас, стаття 311 КАС України врегульовує право суду апеляційної інстанції розглянути справу без повідомлення учасників (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.

Так, частина перша статті 311 КАС України встановлює, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі:

1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю;

2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання;

3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Аналіз наведених норм КАС України свідчить про те, що законодавцем визначений виключний перелік обставин, за наявності яких апеляційний суд має право ухвалити рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Такими обставинами є: відсутність клопотань учасників щодо розгляду справи за їх участю; неприбуття учасників у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; перегляду в апеляційному порядку судового рішення, ухваленого в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У постанові суду апеляційної інстанції зазначено, що оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Натомість, колегія суддів зауважує, що ця справа, виходячи із критерію складності справи та положень пункту 4 частини четвертої статті 12 КАС України, розглянута судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження, за своїми ознаками справу не можна віднести до справи незначної складності.

Як уже було зазначено в цій постанові, Київський окружний адміністративний суд призначив справу до розгляду за правилами загального позовного провадження із викликом в судове засідання сторін.

Суд першої інстанції у відкритому судовому засіданні 30.10.2023 після дослідження письмових доказів, з`ясувавши думку представників сторін, ухвалив закінчити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу в порядку письмового провадження, не звернув уваги на те, що положення пункту 3 частини першої статті 311 КАС України надають право суду апеляційної інстанції здійснювати апеляційний розгляд справи в письмовому провадженні у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Натомість у цій справі рішення суду першої інстанції ухвалене не в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, а в порядку загального провадження.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд справи у порядку письмового провадження, попри належність цієї справи до категорії справ, які розглядаються за правилами загального позовного провадження, а також подання позивачем клопотання про розгляд справи за участі директора та представника Товариства (яке судом апеляційної інстанції не вирішено), є порушенням судом норм КАС України.

Наведене вище в сукупності дає підстави вважати, що суд апеляційної інстанції не виконав процесуальну вимогу щодо належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи як передумови для апеляційного перегляду цієї справи по суті.

Суд зауважує, що право учасників справи, зокрема, на участь у судових засіданнях (за виключенням випадків, що стосується окремих категорій справ), відповідає основним засадам адміністративного судочинства, таким як, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин справи.

У межах цієї справи апеляційний суд не забезпечив дотримання таких прав, зокрема, скаржника.

Оскільки справа розглядалася у суді першої інстанції за правилами загального позовного провадження, то повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання є обов`язковим. У цьому разі апеляційний суд міг провести розгляд справи в порядку письмового провадження лише у випадку, якщо учасники справи не прибули у судове засідання, будучи належним чином повідомлені про його проведення, або у разі відсутності від них клопотань про розгляд справи за їхньою участю.

Суд визнає, що у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження, передбачені статтею 311 КАС України. Вирішуючи справу без участі учасників справи, суд апеляційної інстанції позбавив, зокрема, позивача можливості довести суду переконливість своєї позиції на стадії апеляційного розгляду.

Це є безумовною підставою для констатації порушення норм процесуального права, що, у свою чергу, тягне за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Отже, доводи скаржника про те, що апеляційний суд безпідставно розглянув справу у порядку письмового провадження, позбавивши його права на справедливий публічний апеляційний перегляд справи, є обґрунтованими.

У цьому контексті Суд звертає увагу на правову позицію, висловлену у пунктах 48-52 постанови Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі №640/8411/19 про те, що надана суду процесуальним законом можливість розглянути справу у порядку письмового провадження не є беззастережною і має корелюватися з іншими вимогами процесуального закону (як-от з наданим учасникам справи правом брати участь у судовому засіданні), трактувати які потрібно у сукупності й через призму принципів адміністративного судочинства.

Такі принципи адміністративного судочинства як рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються в справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення.

Тож, за наведеного правового регулювання і обставин справи, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, і не дають можливості перевірити обґрунтованість інших аргументів касаційної скарги.

Суд звертає увагу на те, що аналогічний підхід щодо застосування норм процесуального права неодноразово демонструвався Верховним Судом, зокрема у постановах від 25 серпня 2023 року у справі № 826/17150/18, від 31 серпня 2023 року у справі № 160/722/21, від 25 травня 2023 року у справі № 160/7027/22 від 29 липня 2021 року у справі №540/1214/19, від 14 червня 2021 року у справі № 160/12521/19, від 20 жовтня 2020 року у справі № 620/142/19, від 09 листопада 2023 року у справі № 120/15318/21-а.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Частиною четвертою зазначеної статті встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи те, що порушення норм процесуального права допущено судом апеляційної інстанції, то постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2024 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись статтями 341 345 353 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМ ОЙЛ" задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року у справі №320/23141/23 скасувати.

Справу №320/23141/23 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва М.М. Гімон