ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 320/2455/19

адміністративне провадження № К/9901/888/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року (суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р., судді: Епель О. В., Карпушова О. В.)

у справі за позовом ОСОБА_1

до Київської міської митниці ДФС (правонаступник Київська митниця Держмитслужби)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (надалі також - Позивач, ОСОБА_1 , скаржник) звернувся до суду з позовом до Київської міської митниці ДФС (надалі також - Відповідач, митниця; правонаступник - Київська митниця Держмитслужби), в якому просив:

визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 20 лютого 2019 року № UA 100030/2019/000025/2;

зобов`язати Київську міську митницю ДФС вчинити дії щодо визначення митної вартості товару щодо якого Київською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 20 лютого 2019 року № UA 100030/2019/000025/2 за методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій), в порядку встановленому статтею 58 Митного кодексу України та згідно з поданими декларантом документами.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що Відповідач не зміг пояснити механізм формування ціни транспортного засобу та документальне підтвердження достовірності її визначення на основі інформації з офіційного довідника ринку Європи каталогу SCHWACKE з урахуванням пошкоджень автомобіля. При цьому митницею не було наведено конкретних обставин, що викликали сумніви в поданих до митного оформлення документах на обґрунтування вартості транспортного засобу як і не зазначено конкретне джерело інформації щодо митної вартості аналогічного автомобіля за ціною, скоригованою митним органом. Зауважує, що не подання додаткових документів за відсутності оцінки достатності первісно наданих декларантом документів на підтвердження вартості імпортованого транспортного засобу, не є достатньою підставою для висновку щодо неможливості застосування першого методу визначення митної вартості.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 20 лютого 2019 року № UA 100030/2019/000025/2; у решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення в частині задоволених позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які не мали розбіжностей, ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували усі складові заявленої митної вартості імпортованого товару. Натомість, митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню транспортного засобу за основним методом визначення митної вартості.

Відмовляючи в частині позовних вимог щодо зобов`язання митниці визначити митну вартість товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій), суд першої інстанції дійшов висновку, що встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості за тим чи іншим методом, суд не вправі підміняти митний орган та перебирати на себе його функції, зобов`язуючи провести митне оформлення товару за митною вартістю визначеною декларантом, тим самим фактично визначаючи інший метод обчислення митної вартості.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС задоволено, рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що у Відповідача були обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товару, оскільки декларантом не було подано повного пакета документів згідно з переліком у статті 53 Митного кодексу України, а саме: банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, транспортних (перевізних) документів, або документів з відомостями про вартість перевезення автомобіля до кордону України та документів з інформацією про вартість страхування та не спростовано сумніви у правильності задекларованої митної вартості автомобіля. Суд дійшов висновку, що митний орган з дотриманням вимог статті 58 Митного кодексу України здійснив визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу із застосуванням резервного методу, за достатніх на те підстав та з дотриманням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 Митного кодексу України, що доводить правомірність спірного рішення про коригування митної вартості.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Посилаючись на відповідність вимогам законності та обґрунтованості рішення суду апеляційної інстанції, Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 особисто уклав контракт з компанією "AUTODEOST OU" (Естонія) в місті Таллінн Естонської республіки, відповідно до якого компанія "AUTODEOST OU" продала, а Позивач купив транспортний засіб "Honda CR-V", реєстраційний номер НОМЕР_1 (Естонія), VIN (номер кузова) НОМЕР_2 , 2005 року випуску.

Згідно з інвойсом від 25 січня 2019 року № 125 BHF-250119 ціна транспортного засобу "Honda CR-V", реєстраційний номер НОМЕР_1 (Естонія), VIN (номер кузова) НОМЕР_2 складала 1499 євро.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, зазначений транспортний засіб мав дефект двигуна, про що Позивача було заздалегідь повідомлено та, відповідно, він був обізнаний з причинами вартості цього транспортного засобу, яка була нижчою від аналогічних того ж року випуску та комплектації, та вартістю відновлювального ремонту такого транспортного засобу для того, щоб здійснити своїм ходом доставку цього транспортного засобу на територію України.

В місті Таллінн Естонської республіки Позивач здійснив ремонт двигуна придбаного транспортного засобу на станції технічного обслуговування, що належить компанії "AUTOSTAAP REMONTAS" (м. Таллінн, Естонія) та яка спеціалізується на ремонті двигунів автомобілів марки "Honda", що підтверджено актом виконаних робіт від 31 січня 2019 року на загальну суму 1905,7 євро.

31 січня 2019 року Позивач сплатив на рахунок Київської міської митниці ДФС передоплату за митне оформлення транспортного засобу у сумі 40200,00 грн, що була обрахована від ціни транспортного засобу 1500 євро.

Суди встановили, що після виконаного ремонту Позивач особисто доставив транспортний засіб до міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення "Ягодин" Волинської митниці ДФС та подав попередню митну декларацію № UA100030/2019/398830 та пакет документів.

Під час проведення огляду транспортного засобу UA100030/2019/662397 інспектором митниці був складений акт про проведення огляду транспортного засобу від 1 лютого 2019 року UA205010/2019/112734.

За результатом перевірки поданих до митного оформлення документів Київською міською митницею ДФС прийнято рішення від 20 лютого 2019 року UA100030/2019/000025/2 про коригування вартості транспортного засобу з 1500 євро до 5499 євро, у зв`язку з чим було додатково нараховано 37800,00 грн митних платежів.

У спірному рішенні митний орган вказав, що подані Позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та застосував резервний метод визначення митної вартості. При цьому митну вартість імпортованого автомобіля митним органом визначено на підставі довідника ринку Європи каталогу SCHWACKE, що на 4000 євро перевищує початкову митну вартість, визначену декларантом у поданій ним декларації.

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не спростовано висновків суду першої інстанції щодо відсутності доказів невідповідності ціни імпортованого транспортного засобу його вартості, вказаній у інвойсі від 25 січня 2019 року № 125 BHF-250119, як і не надано оцінки висновкам про те, що в основу визначення митної вартості покладено ціну товару, а не умови та стан виконання розрахунків.

Стверджує, що апеляційний суд підійшов формально до дослідження матеріалів та взагалі не надав правової оцінки відсутності доказів понесення Позивачем додаткових витрат до сплаченої ціни транспортного засобу, зокрема на транспортування до митного кордону, а також тому факту, що імпортований автомобіль мав ряд пошкоджень, про що зазначено у акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, однак не навів доказів коригування заявленої митної вартості з урахуванням характеристики імпортованого автомобіля та проведеного попереднього його ремонту.

Також зазначає, що суд апеляційної інстанції не навів мотивів неврахування правової позиції Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2018 року у справі № 803/1112/17 щодо аналогічних правовідносин, на яку посилався суд першої інстанції, а також не вирішив питання розподілу судових витрат.

3.2. Доводи Відповідача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)

Посилаючись на норми Митного кодексу України Відповідач стверджує, що неподання декларантом документів, визначених статтею 53 Митного кодексу України, вказує на недостовірність заявленої до декларування митної вартості імпортованого автомобіля. Зокрема, наполягає на необхідності подання банківських документів на підтвердження оплати вартості автомобіля, оскільки автомобіль придбавався у компанії нерезидента, а в інвойсі вказані банківські реквізити; транспортних (перевізних) документів на підтвердження вартості перевезення оцінюваного автомобіля до кордону; страхових документів.

Відсутність вказаних документів свідчить про не підтвердження усіх складових заявленої митної вартості товару, що зумовило обґрунтовані сумніви у достовірності заявленої митної вартості автомобіля.

Не надання додаткових документів на підтвердження числових значень складових митної вартості товару та не усунення виявлених розбіжностей у такий спосіб, слугувало підставою для спірного рішення про коригування митної вартості за шостим (резервним) методом на підставі даних офіційного довідника ринку Європи каталогу SCHWACKE, який дозволяє, всупереч доводам скаржника, визначити вартість конкретного автомобіля з його комплектацією, скоригованою з урахуванням року випуску, пробігу та інших параметрів.

Оскільки декларантом не спростовано обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості товару, вважає касаційну скаргу необґрунтованою, а рішення суду апеляційної інстанції таким, що ухвалене з дотриманням норм процесуального та матеріального права.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, предметом розгляду у межах даної справи є відповідність спірного індивідуального акта наведеним критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, визначеним у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 Митного кодексу України).

Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 Митного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Згідно з частинами другою, третьою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частинами шостою та сьомою вказаної статті МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За правилами частини третьої статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товару; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

За правилами частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зміст статті 53 Митного кодексу України дає підстави для висновку, що законом визначений вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас, частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зі змісту положень розділу ІІІ ("Митна вартість товарів та методи її визначення") Митного кодексу України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відтак рішення контролюючого органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підтвердження митної вартості імпортованого транспортного засобу Позивач надав копію інвойса від 25 січня 2019 року № 125BHF-250119, складеного компанією-продавцем транспортного засобу "AUTODEOSN OU" (Естонія) щодо продажу транспортного засобу "Honda CR-V", реєстраційний номер НОМЕР_1 (Естонія),VIN (номер кузова) НОМЕР_2 , 2005 року випуску за ціною 1499,00 євро; копію роздруківки з сайту www/auto24.ee із оголошенням щодо продажу транспортного засобу "Honda CR-V", реєстраційний номер НОМЕР_1 (Естонія),VIN (номер кузова) НОМЕР_2 , 2005 року випуску за ціною 1499,00 євро; копію акту виконаних робіт від 31 січня 2019 року, складеного компанією-виконавцем ремонту "AUTOSTAAP REMONTAS" (м. Таллінн, Естонія) щодо здійснення ремонту двигуна транспортного засобу "Honda CR-V", реєстраційний номер НОМЕР_1 (Естонія),VIN (номер кузова) НОМЕР_2 , 2005 року випуску на загальну суму 1905,7 євро.

Таким чином, на підтвердження ціни імпортованого автомобіля Позивачем надано документи щодо ціни його продажу, а також докази на доведення підстав її заниження з огляду на механічні аварійні пошкодження автомобіля та проведення відповідних ремонтних (відновлювальних) робіт - копію акту виконаних робіт від 31 січня 2019 року, складеного компанією-виконавцем ремонту "AUTOSTAAP REMONTAS" (м. Таллінн, Естонія) щодо здійснення ремонту двигуна транспортного засобу "Honda CR-V", реєстраційний номер НОМЕР_1 (Естонія),VIN (номер кузова) НОМЕР_2 , 2005 року випуску на загальну суму 1905,7 євро.

Суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні позову та посилаючись на недоведеність Позивачем факту сплати вартості придбаного транспортного засобу та вважаючи, що ця обставина свідчить про неправильне визначення Позивачем митної вартості імпортованого автомобіля, не врахував, що у процедурі контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

У постанові від 03 квітня 2018 року у справі № 809/322/17 Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями із квитанцією/платіжним дорученням та митною вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом саме квитанції/платіжного доручення/чеку тощо не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.

Отже, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

Слід взяти до уваги, що згідно з частиною сьомою статті 58 МК України платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Тому, за наявності документів, що достовірно підтверджують митну вартість задекларованого товару, за відсутності доказів підроблення відомостей та недоведеності обставин порушення вимог законодавства при придбанні певного товару, недодання до митного оформлення, зокрема, касового ордеру, касового чеку чи іншого документа про прийняття визначеної суми готівкою не може класифікуватися як обставина, що свідчить про штучне формування декларантом показників митної вартості.

У позовній заяві та відзиві на апеляційну скаргу Позивач звертав увагу судів на висновки Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2018 року у справі № 803/1112/17 про те, що ненадання банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури, акта приймання-передачі автомобіля), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей.

Суд апеляційної інстанції надаючи оцінку обставинам щодо оплати за придбаний товар зосередився на тому, що продавцем транспортного засобу - компанією "AUTODEOST OU" у інвойсі від 25 січня 2019 року № 125BHF-250119 вказано банківські реквізити (назва банку, номер рахунку та міжнародний платіжний код), не розглянувши при цьому наведені арґументи Позивача. Суд апеляційної інстанції не вказав підстав не врахування вказаних висновків Верховного Суду у межах спірних правовідносин, як і не надав оцінки достатності та взаємоузгодженості наданих декларантом документів на обґрунтування визначеної ціни автомобіля.

Також, пунктом 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості) на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

Матеріалами справи підтверджено та встановлено судами попередніх інстанцій, що Позивач придбав автомобіль "Honda CR-V", реєстраційний номер НОМЕР_1 (Естонія), VIN (номер кузова) НОМЕР_2 за ціною продажу, вказаною в оголошенні на сайті www/auto24.ee. Вказане дає підстави вважати, що вартість транспортування не включено до ціни автомобіля, тому при здійсненні митного оформлення імпортованого транспортного засобу декларант повинен був подати документи, що підтверджують витрати по транспортуванню вказаного автомобіля із міста Таллінн Естонської республіки до кордону України, оскільки такі витрати, відповідно до пункту 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України обов`язково повинні включатися до митної вартості товару.

При цьому, вказаний Наказ № 599 визначає транспортні документи, що подаються митному органу, як ті, що оформляються з перевізниками та надавачами транспортних послуг, так і ті, що подаються у разі транспортування товару власними засобами.

Верховний Суд зауважує, що документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, визначені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, як такі, що підтверджують митну вартість товарів, і мають суттєве значення.

Суди попередніх інстанцій встановили, що документи на підтвердження витрат на транспортування декларантом не було подано ні разом з митною декларацією, ні на вимогу контролюючого органу під час процедур консультацій.

Проте, суд першої інстанції вказавши на безпідставність витребування митницею перевізних документів, що підтверджують витрати, пов`язані з транспортуванням товару, не вказав мотивів, якими керувався суд у таких висновках, а суд апеляційної інстанції обмежився констатацією необґрунтованості висновку суду першої інстанції у цій частині без встановлення фактичних обставин щодо транспортування товару та надання оцінки вказаному факту.

Так само поза дослідженням судів попередніх інстанцій залишились обставини щодо страхування імпортованого автомобіля "Honda CR-V", а факт понесення/не понесення Позивачем відповідних витрат залишився поза оцінкою судів першої та апеляційної інстанцій.

Верховний Суд вважає необхідним звернути увагу на те, що відсутність страхових документів/документів, що містять відомості про вартість страхування не може слугувати беззаперечним доказом необґрунтованості визначення декларантом митної вартості товару. Якщо ж за твердженням декларанта, страхування товару не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту.

Так, суд апеляційної інстанції констатував не подання декларантом документів на підтвердження вартості страхування автомобіля, однак без з`ясування чи взагалі проводилось Позивачем страхування транспортного засобу.

Також, у касаційній скарзі Позивач наполягає на безпідставності визначення митної вартості імпортованого автомобіля "Honda CR-V", скоригованої митним органом в сторону збільшення на 4000 євро, без розкриття даних щодо ідентичного/подібного транспортного засобу з аналогічними пошкодженнями за ціною 5499 євро.

Верховний Суд враховує, що статтею 55 МК України встановлено порядок коригування митної вартості товарів. Так, відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до частини восьмої статті 57 МК України, у разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ) .

Суди попередніх інстанцій встановили, що при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару за резервним (шостим) методом Відповідачем використано довідник ринку Європи каталогу SCHWACKE, про що міститься вказівка у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів. Однак, Верховний Суд звертає увагу, що суди не з`ясували та не дослідили вартість по яких операціях з товаром з подібними характеристиками покладено митницею в основу скоригованої митної вартості автомобіля "Honda CR-V" з наявними пошкодженнями.

З аналізу встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи слідує, що у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів Відповідачем не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, встановлено, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, зокрема, докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відтак, цінова інформація щодо вартості транспортного засобу з подібними (схожими) технічними характеристиками і тотожними (аналогічними) ушкодженнями (дефектами) та її співвідношення до заявленої митної вартості автомобіля "Honda CR-V" становить предмет доказування у справі.

Частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Тобто предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

Всупереч наведеному, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою ту обставину, що в матеріалах справи відсутні будь-які дані довідника ринку Європи каталогу SCHWACKE, використані митницею; судами на дотримання принципу офіційного з`ясування обставин у справі не вживались дії з метою його витребування, такий витяг Відповідачем у судовому процесі не надавався.

Отже, суди попередніх інстанцій не надали оцінки відповідним доводам скаржника, не встановили та не перевірили обставин щодо визначення митним органом митної вартості автомобіля "Honda CR-V", реєстраційний номер НОМЕР_1 (Естонія), VIN (номер кузова) НОМЕР_2 з урахуванням аварійних пошкоджень та зовнішнього вигляду саме за ціною 5499 євро, та не надали оцінки обґрунтованості скоригованої митницею вартості вказаного автомобіля.

Таким чином, висновки судами попередніх інстанцій сформовані без дослідження усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Суд акцентує увагу на тому, що надання судом оцінки всім важливим аргументам, що були передумовою прийняття суб`єктом владних повноважень відповідного індивідуального акта, який є предметом судового контролю, є визначеною процесуальним законом гарантією справедливого судового розгляду, одним із елементів якого є мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

З урахуванням наведеного, Суд вважає, що у даній справі має місце неповне дослідження обставин, що мають значення для вирішення спору, оскільки судами не враховано всіх зазначених Позивачем обставин, якими він під час судового процесу обґрунтовував протиправність оскаржуваного індивідуального акта.

За наведеного колегія суддів касаційного суду доходить висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили рішення у даній справі з порушенням норм процесуального права не здійснивши належну перевірку спірного індивідуального акта на відповідність критеріям, наведеним у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема не перевірили правомірність спірного рішення на предмет обґрунтованості, добросовісності, розсудливості.

Верховний Суд зазначає, що для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин у цій справі суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Зокрема, надати належну оцінку вмотивованості спірного рішення про коригування митної вартості товару з урахуванням висновків у цій постанові, а саме встановити та надати правову оцінку обставинам щодо: оплати товару, його транспортування до митного кордону та страхування, а також з`ясувати та врахувати порівняльні характеристики оцінюваного товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Не встановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, свідчить про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при розгляді справи.

Доводи ж Позивача про те, що суд апеляційної інстанції не вирішив питання розподілу судових витрат є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні позовних вимог, тому згідно з положеннями статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не вирішував питання присудження судових витрат (витрат на правничу допомогу) на користь Позивача.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Верховний Суд вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ухвалені з порушенням процесуальних норм, що унеможливило встановлення обставин, необхідних для вирішення спору.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням наведеного, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати з передачею справи на новий судовий розгляд.

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року скасувати.

Справу № 320/2455/19 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх