№ 320/27091/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2025 року

м. Київ

справа № 320/27091/23

адміністративне провадження № К/990/27383/24

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТИМУМ-КАПІТАЛ» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2023 (суддя - Перепелиця А.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2024 (головуючий суддя - Собків Я.М., судді: Сорочко Є.О., Чаку Є.В.) у справі №320/27091/23.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПТИМУМ-КАПІТАЛ» (далі - ТОВ «ОПТИМУМ-КАПІТАЛ») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві (далі - ГУ ДПС у місті Києві) від 21.07.2023 №50005/0704;

визнати протиправним та скасувати рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 18.08.2023 №99491;

зобов`язати ГУ ДПС у місті Києві виключити ТОВ «ОПТИМУМ-КАПІТАЛ» (Код ЄДРПОУ: 42611210) з переліку ризикових платників податків.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2023, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2024, позов задоволено.

ГУ ДПС у місті Києві звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2023, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2024 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування підстав оскарження відповідач посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 05.09.2022 у справі №805/5190/15-а, від 29.04.2021 у справі №810/3713/16, від 23.10.2020 у справі №826/10616/17.

У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями з огляду на порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, відсутність у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, недоліки представленої первинної документації, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та робіт від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення судів першої та апеляційної інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу контролюючого органу просить залишити без задоволення.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДПС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ОПТИМУМ-КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ: 42611210 з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за березень 2023 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 44374/26-15-07-04-05/42611210 від 14.06.2023, в якому відображено висновки про порушення ТОВ «ОПТИМУМ-КАПІТАЛ» пунктів 198.1, 198.3 статті 198, підпункту «б» пункту 200.4, пунктів 200.7, 200.8, 200.9, підпункту «б» пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення заявленої суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1. Декларації), за березень 2023 року у розмірі 18 863 287,00 грн.

Позивач з вищезазначеними встановленими в акті перевірки порушеннями не погодився та подав заперечення, за результатами розгляду яких відповідно до листа №26846/1/26-15-07-04-05-07 від 14.07.2023 висновки акта перевірки від 14.06.2023 залишено без змін та прийнято податкове повідомлення-рішення №50005/0704 від 21.07.2023, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок у банку у розмірі 18 863 287,00 грн, та застосовано штрафну санкцію у розмірі 4 715 821,75 грн.

Заперечуючи право позивача на відображення податкового кредиту і відшкодування сум ПДВ за операціями з ТОВ «АТЛАНТИ», ТОВ «ГЛІМАР», ТОВ «ВЕНТБУДКОМПЛЕКС», ТОВ «СПБ «СФЕРА», ТОВ «БІ.ТІ.ДЖИ», ТОВ «ОКСАМИТ Україна» контролюючий орган посилався на: недоліки товарно-транспортних накладних, що унеможливлює, на думку відповідача, встановлення яким чином матеріали використані підрядниками було доставлено до об`єкта будівництва; відсутність у підрядників (виконавців за договорами) матеріальних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, та, зокрема, ремонтних робіт (власних або орендованих транспортних засобів, виробничих/обслуговуючих приміщень, власного або орендованого обладнання та технічного персоналу), а також ліцензій чи інших дозволів; невідповідність встановленим формам КБ-2, КБ-3 довідок про вартість виконаних будівельних робіт та актів приймання виконаних робіт; та відсутність актів надання будівельного майданчика (фронту робіт), актів передачі проектної/дозвільної документації, а також журналів проведення інструктажів з охорони праці, журналів відвідувань працівників підрядника; висновки про неможливість підтвердження операцій за ланцюгом постачальників контрагентів позивача.

Крім того, 07.06.2023 комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві щодо ТОВ «ОПТИМУМ-КАПІТАЛ» було прийнято рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №65558 - із висновком щодо відповідності позивача критеріям ризиковості платника податку на підставі п.8 Критеріїв ризиковості. Підставою для прийняття даного рішення встановлені коди податкової інформації: №11 накопичення залишків нереалізованих товарів за відсутності (недостатності) місць для їх зберігання (власних, орендованих складських приміщень) відповідно до поданої до контролюючих органів звітності; та 13 придбання товарів (послуг) у платника(-ів) податку, щодо якого(-их) прийняте рішення про відповідність.

07.07.2023 платник податків згідно з процедурою, передбаченою Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1165 від 11.12.2017 «Про затвердження порядків з питання зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» направив пояснення щодо виключення ТОВ «ОПТИМУМ-КАПІТАЛ» з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податків від 07.07.2023 №11/07.

04.08.2023 за результатами розгляду пояснень позивача, комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві було прийнято рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 04.08.2023 №92814. Підставою для прийняття рішення вказано п.8 Критеріїв та коди податкової інформації №11 та №13. Пояснення №10/08 щодо цього рішення було надано платником податків 10.08.2023.

18.08.2023 Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у м. Києві було прийнято рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №99491. Підставою для прийняття рішення вказано п.8 Критеріїв та коди податкової інформації №11 та №13.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг. (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Згідно пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, основним видом діяльності позивача є КВЕД: 85.31 «Загальна середня освіта».

11.02.2019 на підставі нотаріально засвідченого договору купівлі-продажу від 11.02.2019, укладеного між позивачем, як покупцем, та публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк», як продавцем, позивач придбав нерухоме майно нежитловий будинок, загальною площею 3 700,90 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Кожум`яцька, будинок 12б, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 25158680000. Право власності позивача на об`єкт підтверджується Довідкою №326939715 від 24.03.2023 «Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна» щодо об`єкта нерухомого майна, закладу освіти-школи за адресою: місто Київ, вулиця Кожум`яцька, будинок 12б.

Для реконструкції вказаного об`єкту нерухомості реконструкції залучалися підрядники та постачальники товарів ТОВ «АТЛАНТИ», ТОВ «ГЛІМАР», ТОВ «ВЕНТБУДКОМПЛЕКС», ТОВ «СПБ «СФЕРА», ТОВ «БІ.ТІ.ДЖИ», ТОВ «ОКСАМИТ Україна» на підставі відповідних договорів.

На підтвердження виконання договорів підряду та постачання позивачем було надано податкові накладні, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати з актами, товарно-транспортні накладні, та платіжні доручення, рахунки-фактури, інформацію щодо наявності у дозвільних документів.

Представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ «ОПТИМУМ-КАПІТАЛ» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.

Також з`ясовано, що відповідно до Сертифікату №КВ 122230524471 від 31.05.2023 Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 40224921 засвідчив відповідність закінченого будівництвом об`єкта (черги, окремого пускового комплексу) проектній документації та підтвердив його готовність до експлуатації: Реконструкція нежитлової будівлі (школи) під навчальний комплекс за адресою: вулиця Кожум`яцька, будинок 12б у Подільському районі м. Києва.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагента позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

Слід також зазначити, що правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не укладав господарські договори, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача його безпосередніми контрагентами.

Відповідач не довів, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення його контрагентів, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання податкової вигоди, як то вказує відповідач.

Судами вірно враховано, що транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій.

Більш того, позивачем долучено до матеріалів справи товарно-транспорті накладні, що спростовують твердження відповідача щодо реальності здійснення господарських операцій.

Верховними Судом сформована стала та послідовна практика щодо застосування наведених норм права. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, вказала наступне.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У справі, що розглядається, контролюючий орган на порушення вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довів та не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо можливої протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними, що встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішення судами першої та апеляційної інстанцій.

Як слідує у цій справі відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем з його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності. покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, відповідачем не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Суди визнали необґрунтованими посилання контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень. Так, контролюючим органом не повідомлено, які саме обставини щодо господарської діяльності таких юридичних осіб було встановлено в ході кримінальних проваджень і їх вплив на предмет доказування в цій справі.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що твердження контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими та недоведеними, а тому прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 18.08.2023 №99491 щодо ТОВ «ОПТИМУМ-КАПІТАЛ» та вимог позивача зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві виключити ТОВ «ОПТИМУМ-КАПІТАЛ» з переліку ризикових платників податків, судами враховано наступне.

Підставою включення позивача до переліку ризикових платників податків вказано п.8 Критеріїв ризиковості платника податку на підставі кодів податкової інформації: №11 накопичення залишків нереалізованих товарів за відсутності (недостатності) місць для їх зберігання (власних, орендованих складських приміщень) відповідно до поданої до контролюючих органів звітності та №13 придбання товарів (послуг) у платника(-ів) податку, щодо якого(-их) прийняте рішення про відповідність.

Матеріали справи містять документальне підтвердження, що позивач здійснював реконструкцію придбаного об`єкта з метою його подальшої здачі в оренду, отримання орендної плати. Відповідно, усі товарно-матеріальні цінності, роботи та послуги придбавалися позивачем з метою належного забезпечення проведення реконструкції/подальшого функціонування об`єкта відповідно до його призначення, і додатково для забезпечення поточної господарської діяльності підприємства.

Зокрема, позивач надав дані балансу за 2022 рік (фінансову звітність), в якій придбані товари та матеріали відображені як незавершене будівництво згідно зі статтею балансу 1005. Придбані товарно-матеріальні цінності обліковувалися позивачем як капітальні інвестиції, використовувались виключно для власних потреб (реконструкція об`єкта) та були передані/списані у будівництво, що підтверджується наказом №22/05 від 22.05.2023 «Про проведення інвентаризації капітальних інвестиції станом на 22.05.2023 року», актом інвентаризації капітальних інвестицій станом на 22.05.2023 та актом списання будівельних матеріалів в об`єкт будівництва «Навчальний комплекс» згідно з отриманим сертифікатом №КВ122230524471.

Таким чином, дані фінансових звітів (балансів) спростовують наявність товарних залишків у позивача.

Матеріали справи містять докази, що позивач не використовує в господарській діяльності коди, вказані відповідачем, оскільки не продає товари і не імпортує. Придбані товарно-матеріальні цінності використовувалися виключно для господарських потреб реконструкції об`єкту.

За результатами дослідження обставин господарських операцій позивача з контрагентами, судами враховано, що висновки відповідача щодо прийняття рішення про включення позивача до переліку ризикових платників податків, не ґрунтуються на об`єктивному аналізі особливостей господарської діяльності платника податків та, відповідно, не є правомірними. Рішення відповідача в цій частині не деталізоване і не містить посилань на конкретні підстави віднесення позивача до переліку ризикових платників податків.

З огляду на відсутність деталізації та пояснень з боку відповідача, які саме контрагенти не дотримуються податкової дисципліни, позивач не може об`єктивно надати пояснень щодо відповідних господарських операцій. Водночас невиконання відповідачем статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для визнання відповідних дій щодо прийняття рішення незаконними та необґрунтованими.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою судами обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено. Тобто, фактично відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу до Головного управління ДПС у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2024 у справі №320/27091/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття , є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова