ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2025 року

м. Київ

справа № 320/3566/24

адміністративне провадження № К/990/28118/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року, постановлену суддею Кушновою А. О., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2024 року, ухвалену колегією суддів у складі Костюк Л. О., Бужак Н. П., Кобаля М. І., у справі № 320/3566/24 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Студія Арт» про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Головне управління ДПС у м. Києві (далі - позивач, скаржник) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Студія Арт» (далі - відповідач) про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з відсутністю документа про сплату судового збору. При цьому суд першої інстанції відхилив посилання позивача на пункт 27 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" як на підставу звільнення від сплати судового збору.

Суд першої інстанції зазначив, що згідно із зазначеною нормою звільнення від сплати судового збору передбачається лише у справах щодо стягнення податкового боргу. Натомість предмет цього позову - надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі - є одним з видів заходів щодо погашення податкового боргу, до яких також належить й стягнення податкового боргу.

Отже, на думку місцевого суду, поняття "погашення податкового боргу" є ширшим від поняття "стягнення сум податкового боргу", тоді як закон звільняє позивача від сплати судового збору виключно при зверненні до суду з позовом про стягнення сум податкового боргу, а тому у цьому випадку судовий збір сплачується на загальних підставах.

На виконання вимог зазначеної ухвали позивач подав заяву, в якій просив відкрити провадження у справі, наполягаючи з тих самих підстав на тому, що звільнений від сплати судового збору.

Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 22 березня 2024 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2024 року, повернув позовну заяву з огляду на невиконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Головне управління ДПС у м. Києві подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2024 року, а справу направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач зауважив на те, що в силу пункту 27 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» Головне управління ДПС у м. Києві звільнено від сплати судового збору за подання апеляційної скарги в межах справи про стягнення сум податкового боргу.

Верховний Суд ухвалою від 29 липня 2024 року відкрив касаційне провадження за указаною касаційною скаргою.

Відповідач не подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу. Про відкриття касаційного провадження відповідач уважається таким, що повідомлений належним чином.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції, та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), дійшов висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Право на звернення до суду реалізується, серед іншого, у спосіб подання в установленому порядку позовної заяви, форма та зміст якої визначається процесуальним законом.

Умовою прийнятності позовної заяви до розгляду, згідно з положеннями статті 171 КАС України, є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статтях 160 161 КАС України.

Зокрема, відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною восьмою статті 160 КАС України, якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Приписами частини першої статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовною заявою, Головне управління ДПС у м. Києві не надало документа про сплату судового збору, оскільки вважало, що звільнене від його сплати на підставі положень пункту 27 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Проте суди попередніх інстанцій зазначили про необхідність сплати судового збору, оскільки норма, на яку посилається позивач, не розповсюджується на предмет поданої позовної заяви.

Частина перша статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначає коло осіб, звільнених від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Так, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу» від 03 листопада 2022 року № 2719-IX, який набрав чинності 25 листопада 2022 року, частину першу статті 5 Закону №3674-VI, доповнено пунктом 27 такого змісту: "27) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу», серед іншого, цей законопроект розроблений з метою економії та оптимізації бюджетних коштів на сплату контролюючими органами судового збору у питаннях, пов`язаних зі стягненням сум узгоджених грошових зобов`язань платників податків.

Статтею 95 Податкового кодексу України передбачено заходи, які контролюючий орган здійснює з метою погашення податкового боргу платника податків, одним із яких є звернення до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Отже, відповідно до внесених змін податковий орган звільняється від сплати судового збору у питаннях, пов`язаних зі стягненням сум узгоджених грошових зобов`язань платників податків.

Колегія суддів Верховного Суду визнає помилковим висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що в силу статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач не звільнений від сплати судового збору та повинен був сплатити судовий збір на загальних підставах.

Позивач як територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в силу пункту 27 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору у цій справі, оскільки предметом її розгляду є стягнення податкового боргу. Позивач під час розгляду цієї справи в усіх судових інстанціях звільняється від сплати судового збору незалежно від виду заяви, скарги (позовна заява, апеляційна скарга, касаційна скарга тощо), а також виду оскаржуваного судового рішення (ухвала, постанова, рішення).

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02 травня 2023 року у справі № 160/300/23, який в подальшому підтриманий у постановах від 18 жовтня 2023 року у справі № 160/3085/23, від 14 березня 2024 року у справі № 807/1863/16.

Суди попередніх інстанцій наведеного не врахували та безпідставно поклали на податковий орган обов`язок зі сплати судового збору та передчасно дійшли висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на висновки Верховного Суду, викладені в ухвалі від 06 березня 2023 року у справі № 640/4970/22, оскільки у вказаній справі провадження відкрито за позовом платника податків до контролюючого органу про визнання протиправними та скасування податкової вимоги, рішення про опис майна в податкову заставу.

Отже, у цій справі податковий орган виступав відповідачем і дійсно не мав права на звільнення від судового збору. Натомість у справі, що розглядається, податковий орган є позивачем та звернувся до суду з метою реалізації заходів, пов`язаних зі стягнення податкового боргу, а тому відповідно до пункту 27 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільняється від сплати судового збору.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки у цій справі порушення норм процесуального права допущено судом першої та апеляційної інстанції, справа підлягає направленню до місцевого суду для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2024 року у справі № 320/3566/24.

Указану справу направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко