ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2024 року
м. Київ
справа №320/424/23
адміністративне провадження № К/990/35302/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
розглянув у письмовому провадженні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року (суддя Василенко Г.Ю.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року (колегія у складі суддів Кучми А.Ю., Аліменка В.О., Безименної Н.В.)
у справі № 320/424/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Рівненській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. У грудні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - ГУ ПФ України в м. Києві, відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФ України в місті Києві щодо відмови у призначенні пенсії за віком;
- зобов`язати ГУ ПФ України в місті Києві призначити пенсію за віком з 13.06.2022.
2. Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 21.02.2023 залучив до участі у справі Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області (далі - ГУ ПФ України в Рівненській області) як співвідповідача.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим 1-м відділом Ялтинського МУ ГУ МВС України в Криму 23.06.1998.
4. З 11.12.2019 місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
5. Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою від 03.05.2022 № 3004-5001498019.
6. 10.05.2022 позивач звернувся до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком, в якій зазначив, що пенсія йому призначалась в Автономній Республіці Крим. Також позивач подав заяву на запит пенсійної справи за новим місцем проживання.
7. Листом від 13.06.2022 пенсійний орган повідомив позивачу, що в умовах воєнного стану не має можливості направляти запити до органів Пенсійного фонду російської федерації.
8. 13.06.2022 позивач повторно звернувся із заявою про призначення пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
9. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області від 17.06.2022 №262440014056 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з тим, що пенсію заявнику призначено раніше.
10. Крім того, листом від 23.06.2022 №2600-0213-8/70727 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача, що заява на призначення пенсії прийнята безпідставно, оскільки позивач зобов`язаний повідомити орган, що призначив пенсію, про припинення виплати пенсії у зв`язку зі зміною свого місця проживання.
11. Не погоджуючись з такою позицією органів Пенсійного фонду, позивач звернувся до суду.
ІIІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
12. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що бездіяльність відповідача порушує його конституційне право на соціальний захист, зокрема, на призначення пенсії після досягнення пенсійного віку.
13. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог. Покликався на те, що в заяві про призначення пенсії зазначено, що останньому раніше призначалась пенсія в Автономній Республіці Крим. Позивач повинен був повідомити орган, що призначив пенсію, про припинення виплати пенсії у зв`язку зі зміною свого місця проживання.
Виплата пенсії відповідно до заяви про переведення пенсії поновлюється за місцем фактичного проживання особи. Таким чином, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком, пенсійний орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2023, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2023, позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області від 17.06.2022 №262440014056 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";
- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.06.2022 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та прийняти рішення з урахуванням висновків суду;
- у задоволенні іншої частини позову відмовлено.
15. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження призначення ОСОБА_1 територіальними органами Пенсійного фонду України пенсії за віком. Посилання відповідача у листі від 13.06.2022 №2600-0306-8/65268 на необхідність витребування матеріалів паперової пенсійної справи є неправомірним, оскільки стосується осіб, які проживають на тимчасово окупованій території. Відповідач не розглянув заяву позивача про призначення пенсії, а тому належним способом поновлення порушених прав є зобов`язання відповідача повторно розглянути вищезазначену заяву з урахуванням висновків суду.
16. ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
17. Порушення норм процесуального права при вирішенні справи мали місце, зокрема:
- у залишенні без розгляду доказів (листів Мінсоцполітики) щодо нелегітимності Порядку № 22-1;
- у нерозгляді клопотань про витребування у відповідачів документальних доказів, які підтверджують призначення мені пенсії в Автономній Республіці Крим;
- у безпідставному залученні до справи співвідповідача з порушенням вимог статті 48 КАС України;
- у необґрунтованому виході за межі позовних вимог та спотворенні підстави позову;
- у невитребуванні судами у відповідача та/або співвідповідача копії скасованого рішення ГУ ПФУ в Рівненській області від 17.06.2022 № 262440014056 та ненаданні позивачу примірника цього документа;
- у відсутності в судових рішеннях обґрунтування підстав для відмови частини позовних вимог;
- у невідповідності змісту рішення КОАС вимогам ст. 246 КАС України та невідповідності змісту постанови Шостого апеляційного адміністративного суду вимогам ст. 322 КАС України.
18. Зазначені порушення норм процесуального права, на думку скаржника, призвели до неправильного вирішення справи.
19. Позивач вважає, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій були помилково застосовані норми Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та мало місце неправильне тлумачення положень Порядку № 22-1.
Водночас, суди не застосували правових норм, які слід було застосувати до спірних правовідносин, а саме:
- Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII;
- Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 № 16/98-ВР;
- Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (на який в оскаржуваних рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій міститься посилання лише в частині преамбули закону та визначення терміну «пенсія»).
20. Також позивач покликається на те, що у 2022 році довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, однак насправді не є такою особою, оскільки з 11.12.2019 місцем його постійного проживання є місто Київ, про що свідчить відповідний штамп на 12 сторінці паспорта (копії сторінок якого були додані до позову).
Причиною отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 03.05.2022 № 3004-5001498019 стала вимога посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва, як умови прийняття першої заяви позивача для оформлення пенсії від 10.05.2022.
21. Крім того, суди попередніх інстанцій в спірних правовідносинах застосували п. 4.2 розділу ІV Порядку 22-1, який регламентує «принцип екстериторіальності», а також положення п. 4 Порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 234, який регламентує умову для призначення або відновлення пенсії громадянам України з Автономної Республіки Крим через надсилання запиту щодо витребування пенсійної справи до органів Російської Федерації. Проте, судами не була надана оцінка відповідності нормам зазначених підзаконних актів щодо їх відповідності Конституції та законам України.
22. Відмовляючи в призначенні пенсії, як особі, яка досягла пенсійного віку та має страховий стаж понад 40 років, тільки з причин проживання на момент досягнення пенсійного віку в Автономній Республіці Крим та за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив конституційне право на соціальний захист. При цьому, право на отримання пенсії (в якості основного джерела існування) також є об`єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте, при вирішенні спору суди формували правову позицію на підзаконних актах, які звужують обсяг соціальних прав громадян, який передбачений Конституцією та законами України, а також на нормі Закону, яка втратила силу до моменту спірних правовідносин.
23. Позивач покликається на відсутність висновків Верховного Суду щодо умов призначення або поновлення виплати пенсії громадянам України, які на території АР Крим та м. Севастополь отримували пенсійні виплати від уповноважених органів російської федерації, з урахуванням набрання чинності Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 01.07.2021 № 1618-ІХ (яким у ч.2 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» слова « і не отримують пенсій та інших соціальних виплат від уповноважених органів російської федерації» виключені) та постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення».
24. Зокрема, Верховним Судом не розглядалися питання стосовно можливості призначення територіальними органами Пенсійного фонду України пенсії особам, яким раніше була призначена пенсія пенсійними органами держави-окупанта, а також законності та відповідності нормативно-правовим актам вищої юридичної сили наступних положень:
- п. 4 Порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 234, яким регламентовано надіслання запиту щодо витребування пенсійної справи до органів рф;
- пп. 9 п. 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1), про покладення на орган, який призначає пенсію громадянам України, які проживають на території АРК та м. Севастополя, обов`язку додати до пенсійної справи відповідь на запит про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення рф як одержувач пенсії;
- абз. 9 п. 2.8 розділу ІІ Порядку № 22-1 про необхідність отримання від держави-окупанта на запит пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органам пенсійного забезпечення рф.
25. Суди формально розглянули справу, яка має підвищений інтерес у суспільстві, оскільки стосується можливості призначення пенсії громадянам України, які на дату досягнення пенсійного віку проживали на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та отримували до виїзду пенсію від незаконних органів держави-окупанта.
26. Ухвалою від 09.11.2023 відкрито касаційне провадження у справі для перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій ч. 2 ст. 7 Закону № 1207-VII, постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» у питанні призначення (поновлення) виплати пенсії громадянам України, які проживали на тимчасово окупованих територіях України та отримували (могли отримувати) пенсію та інші соціальні виплати від уповноважених органів російської федерації.
27. Відповідач у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення. Покликається на те, що п. 4.12 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, передбачено, що при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви про переведення виплати пенсії за новим місцем проживання надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п`яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається (електронна пенсійна справа передається) органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання).
ОСОБА_1 не надав підтвердження про повідомлення органу, що призначив пенсію, про припинення виплати пенсії у зв`язку зі зміною свого місця проживання.
Тому рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV, у зв`язку з тим, що пенсія призначена раніше та її виплату не припинено.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
28. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.
29. Ключовим питанням у цій справі є наявність правових підстав для призначення пенсії за віком органами Пенсійного фонду України громадянам України, які проживали та набули права на пенсію на території АР Крим та м. Севастополь.
30. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
31. Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
32. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004 (далі - Закон № 1058-IV).
33. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 зазначеного Закону № 1058-IV право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідно виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
34. Відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадку коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
35. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
36. Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.
37. 15.04.2014 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VII (далі - Закон №1207-VII), яким визначено статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії російської федерації, встановлено особливий правовий режим на цій території, визначено особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
38. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1207-VII сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій визнано тимчасово окупованою територією.
39. Відповідно до ч.1, 2 ст. 7 цього Закону для громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення … здійснюється відповідно до законодавства України. Виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
40. Порядок виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 234. У п. 1 зазначено, що цей Порядок визначає механізм виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які (1) проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і (2) не отримують пенсії та соціальні послуги від Пенсійного Фонду Російської Федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у Російській Федерації (далі - особи).
41. Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, відповідач у листі та співвідповідач у рішенні зазначили, що пенсія йому призначалася раніше, та зауважили, що позивач зобов`язаний повідомити орган, що призначав пенсію про припинення виплати такої у зв`язку зі зміною місця проживання.
42. Суд звертає увагу, що на час звернення до пенсійного органу (травень 2022 року) позивач не проживає на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя (проживає у м. Києві), а тому до нього не застосовується ч.1, 2 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VII та прийнятий на її виконання Порядок виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 234.
Відповідно, не застосовується і пункт 4 Порядку № 234, яким визначено, що територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів російської федерації; виплата пенсії після надходження-пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.
43. Застосування вищезгаданих нормативно-правових актів у справі, що розглядається, свідчить про неправильне застосування судами норм матеріального права.
44. З 22.11.2014 набув чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII від 20.10.2014 (далі - Закон №1706-VII), яким встановлені гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
45. Відповідно до ст. 1 цього Закону внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
46. Відповідно до ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
47. Позивач стверджує, що добровільно змінив місце проживання і не є внутрішньо переміщеною особою, незважаючи на те, що має відповідну довідку.
48. Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» установлено, що призначення, відновлення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.
49. Зазначена норма застосовується до усіх внутрішньо переміщених осіб, зокрема й тих, які відмовилися від довідки.
50. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону №1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа подала заяву про відмову від довідки.
51. Обставини, які спонукали позивача стати на облік внутрішньо переміщених осіб не мають значення для вирішення справи. Суди не встановили, що позивач звертався за скасуванням довідки чи що статус було визначено помилково.
52. Таким чином, призначення (поновлення виплати) пенсій особам, які проживали на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, залишили її та зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.
53. Крім того, виключний перелік підстав для припинення виплати пенсій наведено у статті 49 Закону №1058-IV, наявність яких у справі, що розглядається, встановлено не було.
54. За таких обставин суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є протиправним.
55. В частині доводів касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права Суд виходить з того, що листи Мінсоцполітики, які, на думку позивача, не було взято до уваги, мають інформаційний характер та не містять інформації щодо незаконності Порядку № 22-1.
56. Щодо нерозгляду клопотань позивача про витребування у відповідачів доказів, які підтверджують призначення йому пенсії в Автономній Республіці Крим, то згідно ст. 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Проте, в матеріалах справи відсутні клопотання позивача про витребування доказів.
57. Щодо нібито безпідставного залучення до справи співвідповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області, то у постанові від 02.06.2022 у справі № 640/20133/20 Верховний Суд зазначив, що: « визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Для правильного вирішення справи і застосування ефективного способу захисту порушеного права позивачки, обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності, або залучення співвідповідачів.
Ураховуючи принцип офіційного з`ясування обставин справи, суд першої інстанції може самостійно залучити співвідповідача (частина третя статті 48 КАС) чи залучити другого відповідача (частина четверта статті 48 КАС), якщо для цього є підстави.»
58. Як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, предметом спору у цій справі є відмови органів Пенсійного фонду у призначенні позивачу пенсії. Спірне рішення від 17.06.2022 № 262440014056 прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України у Рівненській області, а тому суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для залучення Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області у цій справі як співвдповідача.
59. Недотримання процедури, передбаченої ст. 48 КАС України (стосовно запитування згоди позивача), у контексті обставин цієї справи є формальним порушенням, яке не призвело до ухвалення незаконного рішення.
60. Щодо не витребування судами копії рішення ГУ ПФ України в Рівненській області від 17.06.2022 № 262440014056, то колегія суддів звертає увагу на те, що таке було долучено до матеріалів справи відповідачем разом з клопотанням (а.с. 38).
61. Щодо невідповідності змісту рішення суду першої інстанції вимогам ст. 246 КАС України та невідповідності змісту постанови суду апеляційної інстанції вимогам ст. 322 КАС України (в частині оцінки усіх доводів позовної заяви та апеляційної скарги), то колегія суддів звертає увагу на те, що підставами касаційного оскарженні судових рішень є саме неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а не невідповідність змісту рішень вимогам КАС України. Достатність мотивації та оцінки усіх аргументів, наведених в обґрунтування позову, визначається практичними потребами вирішення спору. До того ж недоліки мотивації рішень, які оскаржуються, частково усунуті під час касаційного розгляду справи.
62. Щодо аргументу позивача про помилкове отримання ним довідки внутрішньо переміщеної особи, то ця обставина не є визначальною для вирішення спору, оскільки відмову у призначенні пенсії було обґрунтовано іншими підставами.
63. Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що заява про призначення пенсії за віком громадянам України, які проживали та набули права на пенсію на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополі, а згодом змінили місце проживання та зареєструвалися на підконтрольній території України, може розглядатися органами Пенсійного фонду України на загальних підставах згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Відсутність документів на підтвердження припинення виплати пенсії органами Пенсійного фонду російської федерації та неможливість отримання пенсійної справи пенсіонера, не може бути підставою для позбавлення його (її) права на пенсію в Україні.
64. Інші доводи касаційної скарги не впливають на загальні висновки суду, а тому їх докладений аналіз не є доцільним.
65. Відповідно до ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
66. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають зміні в частині мотивів часткового задоволення позовних вимог, а в іншій частині - залишенню без змін.
Керуючись статтями 341 345 351 356 КАС України, Суд -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року у справі №320/424/23 змінити в частині мотивів часткового задоволення позовних вимог і викласти відповідні мотиви в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року у справі №320/424/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб