ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 320/47282/23

адміністративне провадження № К/990/9858/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області до Приватного акціонерного товариства «Абінбев Ефес Україна» про зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2024 (колегія суддів у складі: Губської Л. В., Карпушової О. В., Файдюка В. В.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та історія справи

У грудні 2023 року заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва Дмитро Чобану в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Абінбев Ефес Україна», в якому просив зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Абінбев Ефес Україна» вжити заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту - сховища № 52601, що розташоване по вул. Янтарній, 320 у м. Миколаєві.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2024 позовну заяву заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області до Приватного акціонерного товариства «Абінбев Ефес Україна» про зобов`язання вчинити дії повернути позивачеві.

Не погоджуючись з судовим рішенням про повернення позову, заступником керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва, яким і подано позов, оскаржено зазначену ухвалу в апеляційному порядку.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2024 апеляційну скаргу заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2024 у справі № 320/47282/23 повернуто апелянту.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд апеляційної інстанції виходив з того, що право участі у розгляді справи від імені юридичної особи має право її керівник, член виконавчого органу, інша особа, уповноважена діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень). При цьому, юридична особа також має право брати участь у розгляді малозначних справ через представника, повноваження якого мають бути підтверджені довіреністю, яка видана за підписом уповноваженої на це посадової особи. Зі змісту поданої апеляційної скарги суд установив, що вона підписана заступником керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва Чобану Д., проте будь-яких доказів, що Чобану Д. має права діяти від імені Окружної прокуратури міста Миколаєва в порядку представництва чи самопредставництва, матеріали справи не містять, а до апеляційної скарги долучено не було. Також суд зазначив, що згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про особу, що підписала апеляційну скаргу, в Реєстрі також відсутні. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за наявних у суду документів, особа, яка підписала апеляційну скаргу, не має повноважень діяти від імені скаржника в суді, у тому числі подавати та підписувати апеляційні скарги.

За таких обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про необхідність повернення апеляційної скарги, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись із ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2024, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, перший заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги.

На обґрунтування касаційної скарги зазначає, що заступником керівника окружної прокуратури у цій справі подано апеляційну скаргу, діючи у статусі прокурора, якому статтею 131-1 Конституції України та стаття 23, 24 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), пунктом 8.4 наказу Генерального прокурора від 21.08.2020 № 389 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді» надано такі повноваження для здійснення участі у судовому процесі у формі представництва інтересів держави в особі позивача - Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області. За такого правового регулювання, на думку скаржника, висновок суду апеляційної інстанції про те, що у прокурора відсутня довіреність на представництво (тобто відсутні повноваження на представництво у суді) суперечить статті 24 Закону № 1697-VII та статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Апеляційна скарга в межах цієї справи була подана прокурором на виконання функції щодо представництва інтересів держави в суді у порядку, передбаченому частиною третьою статті 53 КАС України у взаємозв`язку з положеннями статті 23 Закону № 1697-VII.

Позиція інших учасників справи

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Рух касаційної скарги

13.03.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2024.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2024 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Прокопенко О. Б., суддів Соколова В. М., Уханенка С. А. для розгляду судової справи № 320/47282/23.

Ухвалою Верховного Суду від 26.03.2024 відкрито касаційне провадження за скаргою заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2024.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30.09.2024 № 1107 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 320/47282/23 у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 24.09.2024 № 2777/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку», згідно з наказом Голови Верховного Суду від 24.09.2024 № 1937/0/5-24 «Про відрахування судді ОСОБА_1 зі штату Верховного Суду».

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2024 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 320/47282/23.

06.02.2025 адміністративна справа № 320/47282/23 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25.02.2025 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Касаційне провадження у справі відкрито з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині третій статті 328 КАС України, та посилання відповідача на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2024 не відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є прийнятні з огляду на таке.

Відповідно до пунктів 8, 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та обов`язковість судового рішення.

Можливість забезпечення права на апеляційний перегляд справи є також однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства (частина третя статті 2 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

З цього приводу у Рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Згідно з частиною третьою статті 5 КАС України до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Положеннями статті 53 КАС України врегульовано питання участі в судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Так, відповідно до частини четвертої статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У Законі № 1697-VII закріплено вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у некримінальних провадженнях.

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

Колегія суддів звертає увагу на те, що на розгляді Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду перебувала справа № 240/401/19, у якій вирішувалося питання звернення прокурора до суду в інтересах держави. За результатами розгляду вказаної справи у постанові від 29.11.2022 було сформульовано наступні висновки щодо застосування положень статті 53 КАС України у системному зв`язку з положеннями статті 23 Закону № 1697-VII:

- прокурор, звертаючись до суду з метою захисту інтересів держави, що охоплюють собою й інтереси певної територіальної громади, фактично діє в інтересах держави; оскільки відсутні чіткі критерії визначення поняття інтереси держави, яке є оціночним, суди під час розгляду кожної конкретної справи повинні встановлювати наявність/відсутність інтересів держави та необхідність їх захисту у судовому порядку;

- прокурор має право самостійно звертатися до адміністративного суду із позовом у разі відсутності органу, який має повноваження на звернення до суду з таким самим позовом; передбачене законами загальне повноваження державного органу на звернення до суду або можливість бути позивачем чи відповідачем у справі (як от у Кабінету Міністрів України), не свідчить про право такого органу на звернення з адміністративним позовом в конкретних правовідносинах, оскільки Законом має бути прямо визначено, у яких випадках та який орган може/повинен звернутися до суду;

- у разі, якщо адміністративні суди доходять висновку про відсутність у прокурора права на звернення з позовом до суду в інтересах держави з підстави наявності органу, що має повноваження на звернення з таким позовом до суду, суди повинні чітко вказати, до компетенції якого саме органу належить повноваження на звернення до суду та яким Законом це право передбачено.

Відповідно до матеріалів справи, заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва Дмитро Чобану, яким і подано позов, звернувся в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, однак суд апеляційної інстанції подану апеляційну скаргу повернув на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України, оскільки особа, яка підписала апеляційну скаргу, не має повноважень діяти від імені скаржника в суді, у тому числі подавати та підписувати апеляційні скарги. При цьому суд апеляційної інстанції указав на те, що будь-яких доказів, що Чобану Д. має право діяти від імені Окружної прокуратури міста Миколаєва в порядку представництва чи самопредставництва, матеріали справи не містять, а до апеляційної скарги долучено не було. Також зазначив, що згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про особу, що підписала апеляційну скаргу, в Реєстрі також відсутні.

Тобто, у межах справи № 320/47282/23 вирішується тільки питання права заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва Дмитра Чобану на підписання апеляційної скарги, водночас питання щодо підстав звернення прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області вирішувалося в суді першої інстанції і є безспірним.

Надаючи оцінку указаним висновкам суду апеляційної інстанції та з огляду на доводи касаційної скарги, колегія суддів уважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини третьої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно із пунктом 16 частини першої статті 15 Закону № 1697-VII прокурором органу прокуратури є заступник керівника окружної прокуратури.

Статус прокурора визначено у статті 15 Закону № 1697-VII, частиною другою якої передбачено також, що прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.

Згідно з частиною третьою статті 24 Закону № 1697-VII право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників обласних прокуратур, керівнику, заступникам керівника, керівникам підрозділів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Окрім того, відповідно до положень пункту 8.4 наказу Генерального прокурора від 21.08.2020 № 389 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді», визначено повноваження подавати апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, прийняті не по суті вирішення спору, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду (частина перша статті 294 КАС України), прокурору, який пред`явив позов, та керівникам прокуратур вищого рівня, їх першим заступникам та заступникам.

При цьому, як слушно указав скаржник у касаційній скарзі, відповідно до висновку Верховного Суду, висловленого у постанові від 17.03.2020 у справі № 704/1233/17, прокурор, здійснюючи функцію представництва, діє не від імені органу прокуратури, як юридичної особи, а виключно від імені держави.

Також, Верховний Суд у постанові від 13.06.2023 у справі № 580/8729/21 дійшов висновку, що КАС України та Закон № 1697-VII розрізняють випадки, коли прокуратура діє як самостійний учасник справи і коли прокуратура діє як представник інтересів держави або громадянина. Так, у першому випадку в суді забезпечується представництво інтересів самої прокуратури через інститут самопредставництва або представництва. У цьому випадку застосуванню підлягають частина перша статті 55 КАС України та відповідно частина третя статті 9, частина третя статті 11 та частина третя статті 13 Закону № 1697-VII. В другому випадку прокуратура діє як представник і тоді застосуванню підлягають правила частини третьої статті 53 КАС України та частини третьої статті 24 Закону № 1697-VII.

Водночас у постанові від 13.06.2023 у справі № 580/8729/21 було сформульовано наступні висновки: 1. Забезпечуючи представництво інтересів держави заступник керівника обласної прокуратури наділений правом подавати апеляційну скаргу на судове рішення. 2. Таке право заступник керівника обласної прокуратури має або як прокурор, який брав участь у судовому розгляді або як прокурор вищого рівня незалежно від участі в розгляді справи.

Відповідно до матеріалів справи, апеляційна скарга в межах цієї справи була подана на виконання прокурором функції щодо представництва інтересів держави в суді у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 53 КАС України у взаємозв`язку із положеннями статті 23 Закону № 1697-VII, тому до спірних відносин належить застосовувати норму частини третьої статті 24 Закону № 1697-VII, якими передбачено право прокурора, який брав участь у судовому розгляді на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Таким чином, заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва Дмитро Чобану у цій справі подав апеляційну скаргу, діючи у статусі прокурора, якому надані такі повноваження для здійснення участі у судовому процесі у формі представництва інтересів держави в особі позивача, а отже висновок суду апеляційної інстанції про те, що заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва Дмитро Чобану не має повноважень діяти від імені скаржника в суді, у тому числі подавати та підписувати апеляційні скарги, є помилковим.

З огляду на вищезазначене, суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин приписи статей 55 59 КАС України, внаслідок чого зробив необґрунтований висновок про те, що заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва Дмитро Чобану не надав будь-яких доказів, що він має права діяти від імені Окружної прокуратури міста Миколаєва в порядку представництва чи самопредставництва.

Висновки, викладені у цій постанові відповідають позиції Верховного Суду, висловленій у постановах від 20.01.2021 у справі № 520/8895/19, від 21.01.2021 у справі № 580/1503/20 від 17.02.2021 у справі № 822/589/17, від 07.09.2022 у справі № 520/11630/19, від 28.11.2022 у справі № 120/1653/20-а, від 01.03.2023 у справі № 260/925/21, від 31.01.2024 у справі № 620/9759/23.

Отже, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що апеляційну скаргу на ухвалу Київського окружного адміністративного суд від 31.01.2024, яку подав заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва, підписала особа, що мала на це відповідні повноваження на підставі приписів частини третьої статті 24 Закону № 1697-VII.

Водночас суд апеляційної інстанції під час постановлення ухвали про повернення апеляційної скарги заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва наведених обставин не урахував, що призвело до порушення норм процесуального права, неправильного застосування положень Закону № 1697-VII та, відповідно, ухвалення незаконного судового рішення про повернення апеляційної скарги заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва, тому ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2024 підлягає скасуванню.

Верховний Суду у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 звернув увагу на те, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 21.05.2021 у справі № 1.380.2019.006107, від 22.07.2021 у справі № 340/141/21, від 16.09.2021 у справі № 240/10995/20, від 12.09.2022 у справі № 120/16601/21-а та від 28.03.2023 у справі № 260/1322/21.

Таким чином, доводи касаційної інстанції щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та положень Закону № 1697-VII знайшли своє підтвердження під час перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.

Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права та протиправно повернуто апеляційну скаргу заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2024 у справі № 320/47282/23.

З огляду на викладене, касаційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2024 - скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Висновки щодо розподілу судових витрат.

Ураховуючи результат касаційного перегляду питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури задовольнити.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2024 скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції - Шостого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.В. Жук Н.М. Мартинюк