ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 року

м. Київ

справа № 320/4891/19

адміністративне провадження № К/990/22252/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого-судді - Мацедонської В. Е.,

суддів: Данилевич Н. А., Радишевської О. Р.

розглянув у порядку письмового провадження як касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у місті Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року (суддя-доповідач Епель О. В., судді: Губська Л. В., Карпушова О. В.),

І. Суть спору

У вересні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у місті Києві), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДФС у місті Києві щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати за ранг державного службовця;

- зобов`язати ГУ ДФС у місті Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за ранг державного службовця 7 рангу за весь час роботи у ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві, а також здійснити перерахунок інших складових заробітної плати, які повинні були бути розраховані з урахуванням доплати за ранг, та виплатити їх;

- зобов`язати ГУ ДФС у місті Києві виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати разом із сумою індексації у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 04 грудня 2014 року його призначено на посаду заступника начальника управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у місті Києві. Однак, у порушення норм чинного законодавства, а саме Порядку присвоєння спеціальних звань посадових осіб органів доходів і зборів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 жовтня 2013 року № 839, відповідач не присвоїв йому спеціального звання. Уважає, що оскільки йому не було присвоєно спеціального звання за ним зберігся раніше присвоєний 7 ранг державного службовця, а отже він відповідно до статті 33 Закону України «Про державну службу» має право на виплату доплати до заробітної плати.

ІІ. Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи, судове рішення суду апеляційної інстанції та мотиви його ухвалення.

У період з 04 грудня 2014 року по 27 січня 2016 року ОСОБА_1 працював у ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у місті Києві.

Наказом ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 21 січня 2015 року № 18-о « Про вжиття заходів за фактами заслуховування» установлено порушення щодо стану відпрацювання податкових ризиків з податку на додану вартість, доведених в рамках наказу ДФС України від 05 вересня 2014 року № 110 «Про організацію комплексного відпрацювання податкових ризиків з ПДВ». Начальника управління оподаткування юридичних осіб ОСОБА_1 за не відпрацювання підприємств, які формували «технічний» податковий кредит із врахуванням незначного терміну перебування на займаній посаді, попереджено, що у разі встановлення подібних порушень в подальшому, буде розглянуто питання притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Наказом ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 15 червня 2015 року № 165-о «Про результати комплексної перевірки організації роботи ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у місті Києві» на підставі статтей 147 148 149 Кодексу законів про працю України оголошено догану начальнику управління оподаткування юридичних осіб ОСОБА_1 за неналежну організацію роботи по відпрацюванню СГ, контрагенти яких не декларують податкові зобов`язання по взаємовідносинах, послаблений контроль за відпрацюванням розбіжностей, що обліковуються в Автономній системі співставлення, недостатній контроль за адмініструванням податків (зборів), які контролюються управлінням та незадовільний стан виконавської дисципліни в підпорядкованому управлінні за 5 місяців 2015 року.

Наказом ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у місті Києві від 23 листопада 2015 року № 361 «Про результати службової перевірки» на підставі статтей 147 148 149 Кодексу законів про працю України оголошено догану за відсутність контролю за діями підлеглих працівників заступнику начальника управління - начальника відділу аналізу та моніторингу забезпечення доходів і зборів ОСОБА_1

27 січня 2016 року позивача звільнено з посади головного державного інспектора відділу аналізу та моніторингу забезпечення надходжень координаційно-моніторингово управління ДПІ.

Згідно з витягу з наказу від 08 лютого 2016 року № 123 о/с ОСОБА_1 , державного службовця 7 рангу, призначено на посаду завідувача сектору моніторингу державних закупівель управління аудиту та контролю Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства внутрішніх справ України з посадовим окладом 2 619,00 грн.

03 червня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення йому виплати за ранг державного службовця за весь час роботи у ДПІ, а також здійснити перерахунок інших складових заробітної плати.

03 липня 2019 року ГУ ДФС у місті Києві листом № 78379/К/26-15-02-18 повідомило позивача про відмову у задоволенні його заяви.

Не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ДФС у місті Києві щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати за ранг державного службовця. Зобов`язано ГУ ДФС у місті Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за ранг державного службовця 7 рангу за весь час роботи у ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у місті Києві з 04 грудня 2014 року по 27 січня 2016 року у розмірі 1 332, 02 грн. Зобов`язано ГУ ДФС у місті Києві виплатити ОСОБА_1 недооплаченої суми надбавки за вислугу років державного службовця за період роботи у ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у місті Києві з 04 грудня 2014 року по 27 січня 2016 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року апеляційну скаргу ГУ ДФС у місті Києві задоволено частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року змінено, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Зобов`язати ГУ ДФС у місті Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за ранг державного службовця 7 рангу за весь час роботи у ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у місті Києві з 04 грудня 2014 року по 27 січня 2016 року». У іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року залишено без змін.

У подальшому, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року заяву ГУ ДФС у місті Києві про заміну боржника у виконавчому листі задоволено частково. Замінено у виконавчому листі № 320/4891/19, виданому 26 лютого 2021 року Київським окружним адміністративним судом, боржника ГУ ДФС у місті Києві (код 39439980) його правонаступником - ГУ ДПС у місті Києві (код 43141267).

Уважаючи таке судове рішення протиправним, 29 червня 2022 року ГУ ДПС у місті Києві звернулося до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року. При цьому, скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення, мотивуючи тим, що він не був учасником судового процесу під час розгляду справи № 320/4891/19, а набув статусу боржника на стадії виконавчого провадження, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року не отримував. Крім того, ГУ ДПС у місті Києві звертає увагу, що у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України та введенням указами Президента України воєнного стану, з метою збереження життя і здоров`я працівників ДПС України та її територіальних органів, наказом ДПС України від 24 лютого 2022 року № 243-о установлено простій у роботі ДПС України та її територіальних органів до закінчення дії обставин, які створюють загрозу життю і здоров`ю працівників ДПС України та її територіальних органів.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року у задоволенні клопотання ГУ ДПС у місті Києві про поновлення строків на апеляційне оскарження відмовлено. Суд апеляційної інстанції зазначив, що наявність поважних причин пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції входить до предмета доказування та повинно бути підтверджено належними і допустимими в розумінні статтей 73 74 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) доказами, яких у даному випадку суду не надано.

Цього ж дня Шостий апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу, якою апеляційну скаргу ГУ ДПС у місті Києві залишив без руху. Надав апелянту строк для усунення недоліків його апеляційної скарги (подати заяву про поновлення строку або вказати інші підстави для його поновлення, сплатити судовий збір) протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали суду в установлений у ній спосіб.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у місті Києві на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС у місті Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач у строк, установлений ухвалою суду від 06 липня 2022 року, не усунув недоліки апеляційної скарги у частині подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням інших підстав для такого поновлення.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

18 серпня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ ДПС у місті Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі частини третьої статті 328 КАС України.

23 березня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

ІV. Касаційне оскарження

У касаційній скарзі ГУ ДПС у місті Києві просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направити до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

На обґрунтування позиції скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції прийнято спірну ухвалу передчасно, оскільки станом на 19 липня 2022 року не сплив строк для усунення недоліків апеляційної скарги, визначених ухвалою від 06 липня 2022 року.

ГУ ДПС у місті Києві зазначає, що ухвалу від 06 липня 2022 року він отримав 12 липня 2022 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції № 31885/5, а тому останній день для усунення недоліків апеляційної скарги 22 липня 2022 року. При цьому, скаржник стверджує, що 22 липня 2022 року він подав до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та повторно надав докази сплати судового збору (платіжне доручення від 01 липня 2022 року № 1047). На підтвердження цих обставин, відповідач посилається на роздруківку з офіційного сайту Укрпошти (трекінг № 0411636161225).

Позивач відзив на касаційну скаргу не подавав, що не є перешкодою для перегляду ухвали суду апеляційної інстанції.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.

За змістом частини першої статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Останній день строку триває до двадцять четвертої години, але якщо в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу (частини перша, восьма статті 120 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За приписами частини першої статті 295 КАС України установлено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо: скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).

VІ. Висновки Верховного Суду

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

У силу положень статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем частково не усунуті недоліки апеляційної скарги, а саме не подано клопотання про поновлення пропущеного строку для апеляційного оскарження, не зазначено об`єктивних та поважних причин пропуску такого строку.

Скаржник стверджує, що ним вчасно виконано вимоги ухвали від 06 липня 2022 року, шляхом направлення 22 липня 2022 року до суду відповідного клопотання, однак суд апеляційної інстанції передчасно постановив ухвалу від 19 липня 2022 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у місті Києві на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних правовідносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, правовідносини стають стабільними.

Стаття 44 КАС України передбачає обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо своєчасного оскарження судових рішень.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Також, слід зазначити те, що при обмеженні, зокрема, права на апеляційне оскарження судового рішення порушується принцип справедливого та публічного суду, що суперечить Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97.

Так, у справі «Делькур проти Бельгії» (Delcourt v. Belgium, рішення від 17 січня 1970 року, заява № 2689/65) Європейський суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення». Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Отже, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Невиконання судом апеляційної інстанції своїх, законодавчо закріплених, обов`язкових повноважень щодо перегляду рішення суду першої інстанції, нівелює можливість у поновленні порушених прав та обмежує право доступу до суду (доступу до суду апеляційної інстанції), яке передбачено Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року надано ГУ ДПС у місті Києві строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали суду в установлений у ній спосіб.

Копію цієї ухвали ГУ ДПС у місті Києві отримало 11 липня 2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0102936244928. Отже, останнім днем для усунення недоліків апеляційної скарги з урахуванням вимог частин першої та восьмої статті 120 КАС України є 21 липня 2022 року.

Проте, суд апеляційної інстанції постановив оскаржувану ухвалу 19 липня 2022 року, тобто до закінчення строку, установленого судом для усунення недоліків апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції передчасно виніс оскаржувану ухвалу та дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у місті Києві на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві задовольнити.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року скасувати.

Справу направити до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Е. Мацедонська

Судді Н. А. Данилевич

О. Р. Радишевська