ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2024 року
м. Київ
справа №320/5303/18
адміністративне провадження № К/9901/17287/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року (головуючий суддя Губська Л.В., судді: Карпушова О.В., Степанюк А.Г.) у справі № 320/5303/18 за позовом ОСОБА_1 до Броварської міської ради Київської області, голови Броварської міської ради Київської області Сапожка Ігоря Васильовича про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування збитків та шкоди,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У 2020 році ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської міської ради Київської області та голови Броварської міської ради Київської області Сапожка Ігоря Васильовича, в якому просив:
визнати протиправними дії Броварської міської ради Київської області, пов`язані із прийняттям рішення міською радою від 16.08.2018 «Про затвердження документації із землеустрою щодо передачі земельних ділянок громадянам у власність та оренду, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, відмову у затвердженні проекту землеустрою, відмову у відведенні земельної ділянки, внесення змін до рішення Броварської міської ради», пункт 12 якого вирішено: «розглянувши заяву від 02.07.2018, відмовити ОСОБА_1 у відведенні земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва у розмірі до 0,10 га, в зв`язку з тим, що заявником не наданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як того вимагає Земельний кодекс України»;
скасувати пункт 12 рішення Броварської міської ради Київської області від 16.08.2018 року «Про затвердження документації із землеустрою щодо передачі земельних ділянок громадянам у власність та оренду, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, відмову у затвердженні проекту землеустрою, відмову у відведенні земельної ділянки, внесення змін до рішення Броварської міської ради», щодо відмови в відведенні земельної ділянки;
зобов`язати Броварську міську раду Київської області розглянути заяву позивача від 02.07.2018 про відведення земельної ділянки для індивідуального будівництва на черговій сесії цієї ради відповідно до вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-ХІІ, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ, Закону України «Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду» та також Угоди про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців від 15.04.1994, яка ратифікована Україною 26.04.1996», Рішення Конституційного суду України від 17.07.2018 (справа № 1-11/2018 (3830/15));
визнати протиправними дії Броварської міської ради Київської області, пов`язані із прийняттям рішення міської ради від 27.09.2018 «Про затвердження документації із землеустрою щодо передачі земельних ділянок громадянам у власність та оренду, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, відмову у затвердженні проекту землеустрою, відмову у відведенні земельної ділянки, внесення змін до рішення Броварської міської ради" пунктом 8 якого вирішено: «розглянувши заяву від 20.08.2018, відмовити ОСОБА_1 у відведенні земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва у розмірі до 0,10 га, в зв`язку з тим, що заявником не наданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як того вимагає Земельний кодекс України»;
скасувати пункт 8 рішення Броварської міської ради Київської області від 27.09.2018 «Про затвердження документації із землеустрою щодо передачі земельних ділянок громадянам у власність та оренду, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, відмову у затвердженні проекту землеустрою, відмову у відведенні земельної ділянки» щодо відмови в відведенні земельної ділянки;
зобов`язати Броварську міську раду Київської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.08.2018 про відведення земельної ділянки для індивідуального будівництва на черговій сесії цієї ради відповідно до вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-ХІІ, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ, Закону України «Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду» та також Угоди про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців від 15.04.1994, яка ратифікована Україною 26.04.1996», Рішення Конституційного суду України від 17.07.2018 (справа № 1-11/2018(3830/15));
визнати протиправними дії Броварської міської ради Київської області за порушення статей 15, 20 Закону України «Про звернення громадян», яка розглянула заяви позивача від 02.07.2018 та 20.08.2018 за його відсутності, без надання можливості додатково обґрунтувати свої вимоги та за відмову керівника органу влади розглянути заяви позивача особисто;
визнати протиправними дії Міського голови м. Бровари Броварської міської ради м. Бровари Київської області Сапожко Ігоря Васильовича , який розглянув заяви позивача від 02.07.2018 та 20.08.2018 за його відсутності без надання можливості додатково обґрунтувати свої вимоги та змінив предмет та підстави звернення позивача; зобов`язати Міського голову м. Бровари Броварської міської ради м. Бровари Київської області Сапожко Ігоря Васильовича розглянути заяви позивача від 02.07.2018 та 20.08.2018 особисто та в присутності позивача з підстав та предмету звернення позивача;
визнати протиправними дії Броварської міської ради Київської області зі зміни підстав звернення позивача щодо відведення земельної ділянки, викладену в заявах від 02.07.2018 та 20.08.2018, та примушення надавати проект землеустрою до заяви, який не передбачений законодавством про відведенні земельної ділянки; визнати протиправними дії Броварської міської ради Київської області за відмову у відведенні земельної ділянки 27.09.2018 на сесії міської ради через ненадання проекту землеустрою, в той час, як позивач додав 03.09.2018 та 05.09.2018 для відповідача дві заяви разом з проектами землеустрою;
визнати протиправними дії Броварської міської ради Київської області за неоднакове застосування норм земельного законодавства при наданні або відведенні земельних ділянок, коли одним особам надають графічні матеріали, а з позивача вимагають проект землеустрою, а коли позивач неодноразово надавав проекти землеустрою, то їх не розглядають, або відмовляють безпідставно в затвердженні;
визнати протиправними дії Броварської міської ради Київської області за розгляд на сесіях міської ради від 16.08.2018 та 27.09.2018 проекту рішення міської ради, в той час як в повідомленнях з витягів з сесій міської ради від 16.08.2018 та 27.09.2018 повідомляється, що розглядались заяви позивача, в той час як депутатам міської ради навіть не відомі предмет та підстави звернення позивача щодо земельної ділянки;
зобов`язати Броварську міську раду Київської області усунути недоліки при розгляді звернень громадян відповідно до Закону України «Про звернення громадян», провести службову перевірку та встановити ким, де і коли було змінено підстави звернення позивача щодо відведення земельної ділянки в заявах від 02.07.2018 та 20.08.2018; встановити хто примушує надавати документи, які не передбачені законодавством при відведенні земельної ділянки;
зобов`язати Броварську міську раду Київської області відшкодувати матеріальні збитки позивачу в розмірі 2 000 000,00 грн та стягнути з відповідача кошти в розмірі 2 000 000,00 грн;
зобов`язати Броварську міську раду Київської області відшкодувати моральну шкоду позивачу в розмірі 2 000 000,00 грн та стягнути з відповідача кошти в розмірі 2 000 000,00 грн;
зобов`язати Броварську міську раду Київської області надати звіт про виконання судового рішення згідно статті 129-1 Конституції України.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 позов задоволено частково:
визнано протиправними та скасовано пункт 12 рішення міської ради від 16.08.2018 № 1034-44-07 і пункт 8 рішення міської ради від 27.09.2018 № 1079-45-07 та зобов`язано Броварську міську раду Київської області розглянути заяви позивача від 02.07.2018 та 20.08.2020 про відведення земельної ділянки для індивідуального будівництва в порядку і спосіб, передбачені статтею 118 Земельного кодексу України;
у решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, апеляційну скаргу Броварської міської ради Київської області задоволено:
рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 в частині задоволених позовних вимог скасовано та ухвалено в цій частині постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено;
в іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 залишено без змін.
26.02.2021 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду позивачем подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного суду від 24 травня 2021 року відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
19.01.2024 від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі, у зв`язку з тим, що позивач у справі - ОСОБА_1 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Броварським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції ( м.Київ) від 04.09.2023.
Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
Позов мотивовано протиправністю відмови відповідачів у відведенні земельної ділянки позивачу як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, особі, прирівняній до осіб з інвалідністю внаслідок Великої Вітчизняної війни ІІІ групи, постраждалому від аварії на ЧАЕС ІІІ категорії, який має право на пільгове відведення земельної ділянки в позачерговому, першочерговому порядку та протягом року з часу звернення з відповідною заявою про відведення земельної ділянки у власність, з огляду на звернення позивача до Броварської міської ради Київської області з клопотаннями про відведення земельної ділянки саме на пільгових підставах, а не на загальних підставах, визначених Земельним кодексом України, що є правом вибору позивача. Позивачем наголошено, що відмовляючи у відведенні йому земельної ділянки з підстав ненадання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, про що Броварською міською радою Київської області прийнято спірні рішення, відповідачем одноособово змінено підставу звернення позивача щодо відведення земельної ділянки, що є перевищенням відповідачами своїх службових повноважень та позбавленням позивача гарантованих державою пільг та прав.
Відповідачем у відзиві на позов зазначено, що норми законодавства, на які посилається позивач як на підставу відведення йому у власність земельної ділянки, визначають саме право на безоплатне отримання земельної ділянки та черговість відведення земельних ділянок пільговим категоріям осіб, і є спеціальними нормами законодавства щодо порядку встановлення черговості, визначення суб`єктного складу таких правовідносин, а не щодо порядку відведення земельної ділянки, який визначено лише Земельним кодексом України. Відтак, зважаючи на те, що рішення про передачу земельної ділянки у власність позивачу могло бути прийнято відповідачем лише після отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і такий проект не було надано позивачем, відповідачем правомірно відмовлено позивачу у відведенні земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є особою з інвалідністю ІІ групи та користується пільгами, встановленими законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, є інвалідом ІІІ групи має пільги та переваги, встановлені законодавством СРСР і радянських республік для інвалідів Вітчизняної війни, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також є особою, яка постійно працювала або проживала у зонах безумовного та гарантованого добровільного відселення у 1990 році, категорії 3, і має право на пільги та переваги, встановлені Законом УРСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
02.07.2018 позивач звернувся до Броварської міської ради Київської області із заявою про відведення йому земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва в розмірі до 0,10 га на підставі статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України «Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду» та Угоди про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців.
Також позивачем подано до Броварської міської ради Київської області ідентичну заяву про відведення земельної ділянки від 30.08.2018.
Посилаючись на Закон України «Про звернення громадян», позивач виявив бажання бути присутнім під час розгляду його заяв.
Листами від 20.07.2018 № 1-18-/717 та від 05.09.2018 № 1-18/896 за підписом міського голови Сапожка І.А. позивача повідомлено, що всі питання включені до проекту рішення чергової сесії Броварської міської ради. Також відповідач зазначив, що відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VІ, проект рішення оприлюднений на офіційному веб-сайті міської ради. Водночас позивача повідомлено, що його звернення будуть розглянуті відповідно до Закону України «Про адміністративні послуги», що не передбачає участь суб`єкта звернення під час розгляду його заяв.
Рішеннями Броварської міської ради Київської області від 16.08.2018 № 1034-44-07 та від 27.09.2018 № 1079-44-07 відмовлено ОСОБА_1 у відведенні земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва у розмірі до 0,10 га, у зв`язку з ненаданням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як того вимагає Земельний кодекс України.
Позивач, вважаючи такі рішення та дії відповідачів протиправними, звернувся із цим позовом до суду.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відмови відповідача є незаконними, оскільки частина 7 статті 118 Земельного кодексу України (далі також ЗУ України) містить вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який не підлягає розширеному тлумаченню, і яким не передбачено такої підстави для відмови, як ненадання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалюючи в цій частині рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач наполягав саме на відведенні у власність земельної ділянки, заява про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не подавалась. Тому рішеннями Броварської міської ради у задоволенні заяв ОСОБА_1 про відведення земельної ділянки було відмовлено з причин ненадання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
За позицією суду апеляційної інстанції, зазначена причина відмови є обґрунтованою, оскільки позивач не отримавши дозвіл чи не бажаючи його отримати, не може подати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач покликається на порушення норм процесуального права, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції було неправомірно розглянуто справу в порядку письмового провадження.
Водночас покликається на порушення норм матеріального права, оскільки вважає, що земельна ділянка має бути передана йому у власність виключно на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Угоди про взаємне визначення пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни , учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців.
Стверджує, що він має безумовне право на першочергове отримання земельної ділянки.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності з положеннями частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовим питанням у справі є правомірність підстав відмови Броварської міської ради у відведені земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва в розмірі 0,10 га та дотримання процедури розгляду заяви.
Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Тотожна норма закріплена в частині першій статті 1 Земельного Кодексу України (ЗК України).
Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За приписами статті 3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно із частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.
Своєю чергою, пунктом «б» частини першої статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Відповідно до частин першої-третьої статті 116 ЗК України громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт «в» частини третьої статті 116 ЗК України).
Реалізація цього права, у тому числі, закріплена у пункті 34 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» за приписами якої, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам.
З огляду на це, ОСОБА_1 , який є громадянином України, має право на набуття права власності на земельну ділянку, зокрема, для індивідуального житлового будівництва.
Підставою для набуття прав на земельну ділянку має бути відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Водночас набуття у власність земельної ділянки відбувається за встановленою процедурою шляхом її відведення.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК України.
Відповідно до положень частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
За змістом частин сьомої, восьмої, дев`ятої статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Отже, статті 118 ЗК України передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:
1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;
2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);
3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;
4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;
5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.
Позивач наполягав саме на відведенні у власність земельної ділянки.
Як зазначено судом апеляційної інстанції, в апеляційній скарзі позивач вказував, що надав відповідачу дві заяви разом з проектами землеустрою, проте в матеріалах справи відсутні будь-які докази попереднього надання Броварською міською радою позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, як і доказів подання позивачем заяв до Броварської міської ради з погодженими проектами землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
За такого правового регулювання, колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції про правомірність відмови відповідача у відведенні позивачу земельної ділянки з причин ненадання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 13.08.2020 у справі № 361/2999/17.
Водночас колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що земельна ділянка має бути передана йому у власність виключно на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Угоди про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців з огляду а таке.
За змістом статті 2 Угоди про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців інваліди і учасники громадянської та Великої Вітчизняної воєн, учасники бойових дій на території інших держав, родини загиблих військовослужбовців та на інші категорії осіб, яким надані пільги законодавством колишнього Союзу РСР згідно з додатком 1 цієї Угоди, незалежно від того, на території держави якої із Сторін вони проживають, користуються пільгами і гарантіями, передбаченими національним законодавством Сторін і цієї Угодою.
Згідно абзацу 2 пункту 15 частини 1 статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII органи виконавчої влади, виконавчі комітети місцевих рад зобов`язані подавати допомогу особам з інвалідністю внаслідок війни і сім`ям загиблих військовослужбовців у будівництві індивідуальних жилих будинків. Земельні ділянки для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва відводяться зазначеним особам у першочерговому порядку.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 22 до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII особам, віднесеним до категорії 3 (пункт 3 статті 14), надаються гарантовані державою компенсації та пільги, передбачені підпунктами 1, 2, 3, 5, 6, 8, 17, 20, 27 статті 20, а також пунктом 7 статті 20 для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які належать до категорії 3.
Пунктом 20 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1 (п. 1 ст. 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги - обов`язкове (протягом року після подання заяви) відведення місцевими радами земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва для тих, хто потребує поліпшення житлових умов та перебуває на квартирному обліку, а також відведення земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства, садівництва і городництва, будівництва індивідуальних гаражів і дач.
У постанові Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 361/3000/17 за подібних правовідносин, Верховний Суд сформував такий правовий висновок:
«…як Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» так і Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» спрямовані на соціальний захист певних категорій громадян.
Вони не містять механізму передачі земельних ділянок у власність.
Таку процедуру визначено ЗК України, яким врегульовано суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Тобто, саме ЗК України підлягає застосуванню при вирішенні питання щодо правомірності відмови у передачі земельної ділянки у власність».
Такий висновок узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 570/3511/15-а.
Отже, поширення на особу пільг, передбачених Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» абсолютно не змінює та не підміняє процедури набуття ділянок у власність.
Позивач безумовно має право на першочергове отримання земельної ділянки, що й не заперечується відповідачем, проте ним не дотримано порядок набуття земельної ділянки у власність із земель державної і комунальної власності, який чітко врегульований статтею 118 ЗК України, і дотримання якого є обов`язковим.
З огляду на зазначене, Верховний Суд критично оцінює покликання скаржника на те, що він звернувся до міської ради із заявами про відведення земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва не відповідно до ЗК України, а згідно із Законами України, якими йому надано пільги щодо виділення в першочерговому порядку земельної ділянки.
Також колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про недоведеність позивачем на підставі належних доказів зміни відповідачем підстав звернення позивача про відведення земельної ділянки, які викладені в заявах від 02.07.2018 та 20.08.2018, та примушення надавати проект землеустрою, який не передбачений законодавством про відведенні земельної ділянки.
Водночас судами попередніх інстанцій правильно зазначено про помилковість посилання позивача на Закон України «Про звернення громадян» в контексті оскарження дій Броварської міської ради Київської області та голови Броварської міської ради Київської області Сапожка І.В. щодо розгляду заяв позивача від 02.07.2018 та від 30.08.2018 за відсутності позивача, не особисто керівником органу місцевого самоврядування, оскільки вказані заяви позивача про відведення земельної ділянки для індивідуального будівництва не є зверненням в розумінні Закону України «Про звернення громадян», а підлягають розгляду в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
За такого правового регулювання та встановлених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправними дій Броварської міської ради Київської області щодо порушення статей 15, 20 Закону України «Про звернення громадян», яка розглянула заяви ОСОБА_1 від 02.07.2018 та 20.08.2018 за його відсутності, без надання можливості додатково обґрунтувати свої вимоги та за відмову керівника органу влади розглянути заяви позивача особисто; визнання протиправними дій міського голови м. Бровари Броварської міської ради м. Бровари Київської області Сапожко Ігоря Васильовича, який розглянув заяви ОСОБА_1 від 02.07.2018 та 20.08.2018 за його відсутності без надання можливості додатково обґрунтувати свої вимоги та змінив предмет та підстави звернення позивача; зобов`язання міського голову м. Бровари Броварської міської ради м. Бровари Київської області Сапожка І.В. розглянути заяви позивача від 02.07.2018 та 20.08.2018 особисто та в присутності позивача з підстав та предмету звернення позивача; зобов`язання Броварської міської ради Київської області усунути недоліки при розгляді звернень громадян відповідно до Закону України «Про звернення громадян», провести службову перевірку та встановити ким, де і коли було змінено підстави звернення ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки в заявах від 02.07.2018 та 20.08.2018, встановити хто примушує надавати документи, які не передбачені законодавством при відведенні земельної ділянки.
Позовні вимоги про відшкодування шкоди також не є обґрунтованими, позаяк в порядку адміністративного судочинства можливим є вирішення питання щодо відшкодування особі шкоди, яку було заподіяно протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, які в даному випадку судом не встановлені.
Отже, судом апеляційної інстанції з дотриманням норм матеріального права надано належну правову оцінку доводам позивача.
Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, у касаційній скарзі не наведено.
Щодо покликання позивача на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
Положеннями частини першої статті 311 КАС України обумовлено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі:
1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю;
2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання;
3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Зі змісту наведених норм КАС України слідує, що передумовою для розгляду справи судом є належне сповіщення всіх учасників справи про дату, час та місце розгляду справи (у сукупності), якщо така справа відповідно до вимог КАС України повинна розглядатись з їх повідомленням. Належність означає інформування учасників справи у спосіб та за формою, передбаченою процесуальним законодавством.
До того ж, законодавцем встановлено виключний перелік випадків, за наявності яких апеляційний суд має право ухвалити рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Судом встановлено, що про участь у судовому засіданні в апеляційній скарзі заявив лише позивач. Від відповідачів таке клопотання не надходило та в апеляційній скарзі не заявлене.
Вирішення клопотання про відкладення розгляду справи є повноваженням суду, який розглядає цю справу та залежить, зокрема, від обставин справи, її складності, необхідності заслухати пояснення учасників справи, обґрунтованості клопотання про відкладення, тощо.
Стаття 311 КАС України дозволяє суду апеляційної інстанції розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
У зв`язку з тим, що про час, дату та місце розгляду справи учасники справи повідомлені вчасно і належним чином та обставини справи дозволяли розглянути справу без участі сторін, апеляційний суд, із дотриманням норм процесуального права, розглянув справу в порядку письмового провадження.
Відтак колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції правомірно розглянуто справу в порядку письмового провадження.
Тотожна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 11 вересня 2023 року у справі № 320/1080/19.
Згідно із пунктом 3 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Водночас судом встановлено, що суд апеляційної інстанції у відповідності до приписів КАС України справу розглянув у порядку письмового провадження у зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, які про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що виключає порушення норм процесуального права, встановленого пунктом 3 частини третьої статті 353 КАС України.
Вирішуючи клопотання відповідача про закриття провадження у зв`язку із смертю позивача (скаржника), колегія суддів зазначає таке.
Згідно із інформацією, зазначеною у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Броварським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 984 від 40.09.2023.
Приписами частини першої статті 354 КАС України унормовано, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Своєю чергою, згідно із пунктом 5 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Водночас частина друга статті 354 КАС України встановлює, що якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для застосування положення частини першої цієї статті.
Отже, зважаючи на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, а смерть позивача настала після їх ухвалення, підстави для закриття провадження у справі, в силу вимог частини другої статті 354 КАС України, відсутні.
Згідно із частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі № 320/5303/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
О.П. Стародуб
В.М. Шарапа