ПОСТАНОВА

Іменем України

27 квітня 2020 року

м.Київ

справа №320/5801/18

адміністративне провадження №К/9901/26540/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін

касаційну скаргу Київської митниці ДФС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року (суддя: Щавінський В.Р.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року (судді: Пилипенко О.Є., Епель О.В., Костюк Л.О.) у справі №320/5801/18 за позовом Приватного підприємство «Марго» до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство "Марго" (далі - ПП "Марго", позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС (далі -, відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС, викладене у формі Картки відмови від 24.10.2018 UA125270/2018/00174 про відмову у прийнятті митної декларації від 24.10.2018 №UA125270/2018/865765;

- зобов`язати Київську міську митницю ДФС вчинити необхідні дії з метою відновлення прав ПП "Марго" та завершити митне оформлення митної декларації від 24.10.2018 №UA125270/2018/865765.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року, позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправною та скасовано Картку відмови від 24 жовтня 2018 року №UА125270/2018/00174 про відмову у прийнятті митної декларації від 24 жовтня 2018 року №UА125270/2018/865765. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що ним правомірно було відмовлено в прийнятті спірної митної декларації, оскільки відомості в поданих декларантом позивача документах є суперечливими та унеможливлюють здійснення подальшого митного оформлення.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи відповідача безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 27.10.2017 між Фірмою DDE FARM AG, Ліхтенштейн - продавець та Приватним підприємством "Марго", Україна - покупець укладено договір №G-1, відповідно до умов якого продавець - виробник товару продав, а покупець купив пестициди, регулятори росту в асортименті, зазначеному у Доповненнях до цього договору. На підставі означеного вище договору продавцем було поставлено на адресу позивача гербіцид «Штефікур» у кількісті 17600 л на загальну вартість 140 800 доларів США.

Фірмою DDE FARM AG було надано позивачу інвойс від 12.03.2018 №6, у відповідності до якого відправник товару - Schirm GmbH для «DDE FARM AG» Grossfeld 8, FL-9492 Eschen, Liechtenstein; покупець - ПП «Марго», Україна, Київська область, м. Біла Церква, вул. Шевченка, 158; країна походження товару - Федеративна Республіка Німеччина; одержувач вантажу - ПП "Марго", Україна, Київська область, м. Біла Церква, вул. Шевченка, 158; умови поставки - СРТ - Біла Церква по ІНКОТЕРМС - 2010.

24 жовтня 2018 року позивачем заявлено до митного оформлення за електронною митною декларацією типу ІМ 40 №UA UA125270/2018/865765 товар - "Штефікур" в кількості 800 л. Призначення - для знищення переноспорозу та фомозу посівів ярого ріпаку та знищення борошнистої роси, септоріозу, фузаріозу колоса, бурої іржи пшениці. Виробник: DDE FARM AG. Країна походження товару - Федеративна Республіка Німеччина.

Разом із митною декларацією №UA125270/2018865443 позивачем було подано до митного органу наступні документи: пакувальний лист від 17.07.2018; інвойс від 17.07.2018 №1802UA157; коносамент від 17.07.2018 №599325869; автотранспортну накладну від 29.08.2018 №405461; сертифікат про походження товару від 236.07.2018 Серії ССРІТ320 1802709372 №18С3201С1058/00353R; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів від 04.09.2018 №UA125270/2018/864802; рішення про коригування митної вартості товарів від 05.10.2018 №UA125270/2018/000151/2; висновок за результатами дослідження проби товару від 19.09.208 №142005803-0607; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 04.09.2018 №UA125270/2018/864802; картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.10.2018 №UA125270/2018/00156; додаткову угоду №4 від 02.05.2018 до договору №К-1 від 02.10.2017; доповнення №14 від 02.07.2018 до договору №К-1 від 02.10.2017; договір №К-1 від 02.10.2017; висновок від 17.04.2018 №142005803-0272.

За результатами розгляду вказаних документів Київською міською митницею ДФС оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24.10.2018 UA125270/2018/00174, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів по митній декларації від 24.10.2018 №UA125270/2018/865765.

В оскаржуваній картці зазначено, що подана митна декларація не може бути оформлена, оскільки згідно відомостями Державного реєстру пестицидів та агрохімікатів, дозволених до використання на території України виробником препарату зазначено підприємство - ДДЕ Фарм АГ, країна виробництва - Ліхтенштейн. Виробництво зазначених препаратів на інших заводах та країнах, заявником не передбачено. У той же час відповідно до відомостей, зазначених у митній декларації від 24.10.2018 №UA125270/2018/865765 та поданих разом з митною декларацією товаросупровідних документів країна походження та виробництва товару - Німеччина.

Вважаючи таку відмову протиправною позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи даний спір по суті, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що висновок митного органу про розбіжність між відомостями країни виробництва зазначених у митній декларації (Німеччина) та у Посвідченні про державну реєстрацію Міністерства екології та природних ресурсів України (Ліхтенштейн), не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення, оскільки поняття "виробник товару" та "країна виробництва товару" використовуються та мають значення при державній реєстрації препаративної форми пестицидів і агрохімікатів, однак не при митному їх оформленні.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються положеннями Митного кодексу України та інших актів законодавства, прийнятих у відповідності до вимог цього Кодексу.

За приписами частини першої статті 246 Митного кодексу України (далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органові доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Відповідно до частини першої статті 257 МК України декларування товарів здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Митне оформлення товарів здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування країни походження товарів (за наявності) та відомості, що підтверджують дотримання встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України (частина восьма статті 257 МК України).

Відповідно до статті 36 МК України країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Документами, які підтверджують країну походження товару, є: сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

У разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості (частини перша та восьма статті 43 МК України).

Згідно з приписами частини одинадцятої статті 264 МК України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини дванадцятої статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою до відмови у митному оформленні товару за спірною митною декларацією позивача стала наявність розбіжностей, що містяться у відомостях Державного реєстру пестицидів та агрохімікатів, дозволених до використання на території України, а також даних Посвідчень про державну реєстрацію А №02981 та А №02246 з відомостями, зазначеними у митній декларації (графи 31, 34) та у поданих разом з митною декларацією товаросупровідних документах.

Так, позивачем за даними митної декларації від 24.10.2018 №UA125270/2018/865765 було заявлено до митного оформлення товар - " фугніцид "Штефікур". Даний товар надійшов від німецької компанії Schirm GmbH для "DDE-Farm AG". Країна виробництва та походження - Федеративна Республіка Німеччина.

В свою чергу, за інформацією, що міститься в посвідченнях про державну реєстрацію Міністерства екології та природних ресурсів України від 03 грудня 2010 року А №02246 та від 19 січня 2012 року А №02981 на "фугніцид "Штефікур", наданого позивачем до митного оформлення, виробником даного препарату зазначена компанія "DDE Farm AG", країна знаходження виробника - Ліхтенштейн. Виробництво зазначених препаратів на інших заводах та країнах не передбачено.

Жодних інших додаткових документів на підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару позивач не надав.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про пестициди та агрохімікати", одним із основних принципів державної політики у сфері діяльності, пов`язаної з пестицидами і агрохімікатами, є державна підконтрольність їх ввезення на митну територію України, реєстрації, виробництва, зберігання, транспортування, торгівлі і застосування.

Приписами частини 2 статті 4 Закону України "Про пестициди та агрохімікати" встановлено, що забороняються ввезення на митну територію України, виробництво, торгівля, застосування та рекламування пестицидів і агрохімікатів до їх державної реєстрації, крім випадків, встановлених цим Законом. Вимоги щодо проведення державної реєстрації пестицидів і агрохімікатів не поширюються на дослідні партії, що використовуються для державних випробувань та наукових досліджень; виробництво для експорту та виробництво дослідних партій, що використовуються для державних випробувань, науково-технологічних досліджень та випробувань, а також на агрохімікати за переліком згідно з додатком до цього Закону. Обов`язковою умовою завезення та застосування незареєстрованих в Україні пестицидів для цих цілей є документальне підтвердження їх державної реєстрації в країні, де вони виробляються.

Правові засади державної реєстрації пестицидів та агрохімікатів в Україні регулюються Законом та Порядком проведення державних випробувань, державної реєстрації та перереєстрації, видання переліків пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1996 №295 (далі - Порядок).

В пункті 20 Порядку визначено, що серед документів, які подаються до Мінприроди для реєстрації препарату, подаються також матеріали (досьє) на діючу речовину і препаративну форму, на підставі яких складається заявка на реєстрацію препарату, що комплектуються за розділами і пунктами заявки.

Відповідно до п. 1.2 заявки на державну реєстрацію препарату, форма якої затверджена Наказом Мінприроди №149 від 25.03.2008, заявник зазначає повне найменування, місцезнаходження, номер телефона виробника.

На підставі заяви за результатами проведення всіх процедур, дотримання яких є необхідним для реєстрації препарату, видається "Посвідчення про державну реєстрацію", зразок якого затверджений Наказом Мінприроди №490 від 08.11.2016.

Так, в Додатку 1 до Наказу Мінприроди №490 від 08.11.2016 вказується, що в Посвідчені має бути вказаний виробник препаративної форми та його місцезнаходження, а також виробник діючої речовини та країна.

Отже інформація, зазначена в посвідченні про реєстрацію на певний препарат, стосується виключно препарату конкретного виробника.

Таким чином пестициди та агрохімікати, що ввозяться на територію України, а також перебувають у вільному обігу на території України, мають відповідати даним, які внесені в посвідчення про державну реєстрацію пестицидів та агрохімікатів, у тому числі щодо виробника та країни виробництва.

Аналіз наведених вище приписів законодавства свідчить про те, що при митному оформленні товару - " фугніцид "Штефікур " позивачем використано посвідчення про державну реєстрацію Міністерства екології та природних ресурсів України від 03 грудня 2010 року А №02246 та від 19 січня 2012 року А №02981 з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24.10.2018 UA125270/2018/00174 прийнята правомірно, а відтак правові підстави до визнання її протиправною та скасування відсутні.

З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку про помилковість висновку судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову в цій частині.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог касаційна скарга не містить доводів, які б свідчили про допущення судами попередніх інстанцій порушення норм матеріального та/або процесуального права, а відтак такі вимоги не є предметом касаційного перегляду у відповідності до приписів частини першої статті 341 КАС України.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить висновку, що доводи касаційної скарги є частково обґрунтованими.

Згідно з вимогами статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судові першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на те, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог та ухваленні в цій частині нового рішення про відмову у позові. В іншій частині оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому скасуванню не підлягають.

Керуючись статтями 345 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Київської митниці ДФС задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року скасувати в частині визнання протиправною та скасування Картки відмови Київської митниці ДФС від 24 жовтня 2018 року №UА125270/2018/00174 про відмову у прийнятті митної декларації від 24 жовтня 2018 року №UА125270/2018/865765.

В решті рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська