№ 320/6512/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2023 року

м. Київ

справа №320/6512/19

провадження № К/9901/35940/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрпошта» про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2020 року (у складі судді Погрібніченка І.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року (у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів: Кузьменка В.В., Василенка Я.М.) у справі №320/6512/19,

ВСТАНОВИВ:

І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Акціонерного товариства «Укрпошта» (далі - відповідач), в якому просив:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в наданні позивачу на його запит від 05.09.2019 копії відповіді АТ «Укрпошта» на окрему ухвалу Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі № 761/15565/16-ц;

зобов`язати відповідача повторно розглянути запит позивача та надати йому копію відповіді АТ «Укрпошта» на окрему ухвалу Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі № 761/15565/16-ц.

2. Одночасно із поданням адміністративного позову, позивачем було заявлено клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу.

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправними дії Акціонерного товариства «Укрпошта» щодо відмови в наданні ОСОБА_1 на його запит від 05.09.2019 року копії відповіді АТ «Укрпошта» на окрему ухвалу Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі №761/15565/16-ц.

Зобов`язано Акціонерне товариство «Укрпошта» повторно розглянути запит ОСОБА_1 та надати йому копію відповіді АТ «Укрпошта» на окрему ухвалу Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі № 761/15565/16-ц.

4. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в стягненні з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 300 грн., позивач подав апеляційну скаргу.

5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2020 року в оскаржуваній частині - без змін.

6. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив відсутності підстав для розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки до матеріалів справи не було надано доказів сплати позивачем на користь адвокатського бюро грошових коштів у розмірі 2300,00 грн. за надання правової допомоги.

7. Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 20 вересня 2019 року між ОСОБА_1 та адвокатським бюро «Трофімов Дмитро Юрійович» укладено Договір про надання правової допомоги № 41, пунктом 5.1. якого визначено, що розмір гонорару, який клієнт сплачує Бюро за надану в межах Договору правову допомогу, визначається сторонами окремими Додатковими угодами, які є невід`ємною частиною договору; відповідно до Додаткової угоди № 1 від 21.09.2019 до Договору про надання правової допомоги № 41 від 20.09.2019 розмір гонорару адвокатського бюро склав 2 300,00 грн.; на підтвердження зазначеного розміру витрат також надано акт приймання-передачі послуг за договором про надання правової допомоги № 1 від 25.09.2019 до Договору про надання правової допомоги № 41 від 20.09.2019.

8. Суд апеляційної інстанції, окрім інших, дійшов висновків, що склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі; на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

9. Суд апеляційної інстанції додатково зазначав, що доказів здійснення позивачем оплати наданих за договором про надання правничої допомоги послуг (не надано квитанції або інших платіжних документів, що підтверджують оплату таких послуг) на момент прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення і до апеляційної скарги надано не було.

10. Суд апеляційної інстанції вважав, що можливість сплати гонорару адвокату за надані послуги у майбутньому, не є свідченням про безумовне виконання стороною вказаних умов, а тому, має ризик виникнення ситуації, коли такі витрати позивачем не понесено, а з відповідача вже стягнуті.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

11. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2020 року (в частині нестягнення витрат на професійну допомогу) і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі №320/6512/19, та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, понесені під час розгляду справи №320/6512/19 у суді першої інстанції, а саме 2300 грн. (дві тисячі триста гривень).

12. Підставою касаційного оскарження у даній справі скаржник зазначає пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, а саме - застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №815/1479/18, від 29 жовтня 2020 у справі №686/5064/20, від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19.

13. Скаржник зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині вмотивовані хибним висновком про можливість стягнення витрат на професійну правничу допомогу лише за наявності доказів фактичного понесення таких витрат.

14. Окрім того, позивач вказує на те, що суд апеляційної інстанції імпліцитно (без прямого посилання) застосовує правові висновки Верховного Суду, які було сформовано в період дії принципово іншої законодавчої бази та інших правовідносин.

15. У касаційній скарзі, з посиланням на абз. 2 частини 7 статті 139 КАС України скаржник заявив, що докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в зв`язку з касаційним переглядом даної справи будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення по суті даної касаційної скарги.

16. До Верховного Суду від Акціонерного товариства «Укрпошта» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

17. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 28 грудня 2020 року.

18. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2020 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

19. Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі №320/6512/19.

20. Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2022 року клопотання ОСОБА_1 про залишення касаційної скарги без розгляду у справі №320/6512/19 повернуто заявнику без розгляду.

21. Ухвалою Верховного Суду від 17.03.2023 дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

IІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

23. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

24. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

25. Зі змісту касаційної скарги висновується, що позивач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині, якою судом не було стягнуто на його користь відповідні судові витрати на професійну правничу допомогу та постанову суду апеляційної інстанції, якою переглянуто рішення у цій частині, та залишено без змін.

26. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з відсутності підстав для розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки до матеріалів справи ОСОБА_1 не було надано доказів сплати позивачем на користь адвокатського бюро грошових коштів у розмірі 2300,00 грн. за надання правової допомоги.

27. Верховний Суд вказує на помилковість цих висновків, з приводу чого слід зазначити наступне.

28. Положеннями статті 59 Конституції України, передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

29. Згідно із частиною 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

30. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

31. Відповідно до приписів частин 1-5 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

32. Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

33. Верховний Суд, зокрема, у справі № 160/13273/19 (постанова від 04 червня 2021 року) дійшов висновків, що враховуючи приписи частини 7 статті 139 КАС України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

34. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №686/5064/20, на неврахування якої, разом з іншими, посилається скаржник у касаційній скарзі.

35. Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 20 вересня 2019 року між ОСОБА_1 та адвокатським бюро «Трофімов Дмитро Юрійович» укладено договір про надання правової допомоги № 41.

36. Відповідно до п. 5.1. даного договору, розмір гонорару, який клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами окремими Додатковими угодами, які є невід`ємною частиною договору.

37. Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 21.09.2019 до договору про надання правової допомоги № 41 від 20.09.2019, розмір гонорару адвокатського бюро склав 2300,00 грн., на підтвердження зазначеного розміру витрат також надано акт приймання-передачі послуг за договором про надання правової допомоги № 1 від 25.09.2019 до договору про надання правової допомоги № 41 від 20.09.2019.

38. Суди першої та апеляційної інстанції належним чином не надали оцінки, чому наведені у справі докази не можуть бути підтвердженням реальності витрат на правову допомогу.

39. Таким чином, в контексті встановлених обставин цієї справи в частині доказів про понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, Верховний Суд вважає доведеними такі обставини, а відтак вони підлягати розподілу (стягненню) в порядку, передбаченому процесуальним законодавством.

40. Відповідно до частин 6, 7 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

41. Зважаючи на відсутність у матеріалах справи відповідного клопотання відповідача щодо неспівмірності розміру витрат позивача на оплату послуг адвоката за розгляд справи в суді першої інстанції, Суд не вирішує питання щодо зменшення встановленого розміру цих витрат.

42. Верховний Суд у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17 зазначив, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

43. Подібна за змістом позиція висловлена також Верховним Судом у справі №815/1479/18 (постанова від 02 жовтня 2019 року), на неврахування якої, разом з іншими, посилається скаржник у касаційній скарзі.

44. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

45. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

46. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

47. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

48. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

49. З урахуванням приписів статті 139 КАС України, судові витрати на правову допомогу відшкодовуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

50. Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

51. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статі 242 КАС України).

52. Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

53. Враховуючи наведене, перевіривши за матеріалами адміністративної справи доводи та вимоги касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження, Верховний Суд встановив порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

54. З огляду на помилковість висновків судів попередніх інстанцій та належне і допустиме доведення позивачем понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу, заявлених до суду першої інстанції разом із позовною заявою, в силу частини 1 статті 351 КАС України оскаржувані судові рішення в частині розподілу судових витрат підлягають скасуванню із ухваленням в цій частині нового судового рішення про стягнення на користь позивача з відповідача судові витрат у сумі 2 300 грн.

55. Керуючись ст. ст. 341 345 349 351 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2020 року в частині відмови у розподілі судових витрат та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі №320/6512/19 скасувати.

3. Прийняти нове судове рішення в цій частині, яким:

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) з Акціонерного товариства «Укрпошта» (ЄДРПОУ: 21560045; адреса: вул. Хрещатик, 22, м. Київ, 01001) судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені під час розгляду справи №320/6512/19 у суді першої інстанції у сумі 2 300 грн. (дві тисячі триста гривень).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

..................................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду