№ 320/7062/24 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 320/7062/24

адміністративне провадження № К/990/50532/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Желтобрюх І.Л.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Проперті» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року (прийняту в складі: головуючого судді Балаклицького А.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Василенка Я.М., суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.)

УСТАНОВИВ;

І. Суть спору

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Проперті» (далі- позивач, товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі- відповідач, податковий орган) в якому просить визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.11.2023 №0220150705 та №0220160705.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги підприємство зазначило, що всі господарські операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентами були реальними (фактично здійснені), що підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів, операції пов`язані з господарською діяльністю позивача, учасники володіли спеціальною правосуб`єктністю, а тому, висновок контролюючого органу про нереальність (фіктивність) операцій з даними контрагентами є таким, що не відповідає дійсності та не ґрунтується на нормах податкового законодавства.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3.Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року, адміністративний позов задоволено.

3.1. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 24.11.2023 №0220150705 та №0220160705.

4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновували, що спірна сума заявленого позивачем до бюджетного відшкодування від`ємного значення сформована ним на підставі податкового кредиту, до складу якого були включені суми сплаченого ТОВ «Бренд Проперті» під час митного оформлення імпортованих товарів.

4.1. Крім того, позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарської операції за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети їх здійснення для провадження господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

5. Головне управління ДПС у Київській області не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами попередніх норм матеріального та процесуального права щодо задоволення позовних вимог, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у справі №320/7062/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

5.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №320/7062/24 стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

5.2. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, податковий орган звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій при вирішені спору у цій справі неправильно застосували норми статті 44 і 85 ПК України, не врахувавши правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23 травня 2025 року у справі № 380/5557/22, від 27 квітня 2022 року у справі № 420/13197/20, від 29 травня 2020 року у справі № 826/27811/15.

Відповідач зазначає, що факт ненадання ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» документів (копій документів), які безпосередньо стосуються предмета перевірки, у тому числі митних декларацій, зафіксовано контролюючим органом в акті перевірки від 13.11.2023 № 23995/10-36-07-05/43479830.

Разом із тим, Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би спростовував зазначений факт, зафіксований в акті перевірки. Крім того, відсутні докази, які б підтверджували направлення до контролюючого органу документів, що стосуються предмета документальної позапланової виїзної перевірки, - як до її початку, так і під час або після завершення перевірки.

Таким чином, матеріали справи не містять жодних письмових доказів, які б підтверджували надання Позивачем відповідних документів. Так, на думку скаржника, у цій справі першочергово підлягали встановленню обставини щодо виконання ТОВ «Бренд Проперті» вимог пункту 44.6 статті 44 та пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України в частині надання всіх документів, що стосуються предмета та періоду перевірки.

На переконання відповідача, вказане свідчить про неможливість підтвердження факту здійснення позивачем фінансово-господарської діяльності, а також формування від`ємного значення об`єкта оподаткування.

5.3. Скаржник уважає, що суди попередніх інстанцій ухвалюючи рішення в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.11.2023 № 0220160705 за формою «В4» про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 13 535 239,00 грн. застосував норми п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, статей 1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» без урахування висновків щодо застосування наведених норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05.05.2023 у справі № 1340/5998/18, від 10.08.2022 у справі № 520/11948/19, від 12.11.2020 у справі № 820/6554/18, від 13.07.2022 у справі №640/18540/18, від 21.06.2022 у справі № 820/4033/16, від 19.07.2021 у справі № 1.380.2019.002018.

Податковий орган наголошує, що господарські операції ТОВ "Бренд Проперті" з контрагентом - ТОВ «Берегиня Компані», які були предметом перевірки, результати якої відображені в акті перевірки, були безтоварними та нереальними, контрагент не володів необхідним обсягом матеріально-технічних та трудових ресурсів, необхідних для виконання договорів, був віднесений податковим органом до категорії "ризикових", первинні документи складені без належних на те підстав, а протиправно сформований податковий кредит призвів до заниження ПДВ та завищення від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Крім того, податковий орган звертає увагу на те, що під час проведення перевірки встановлено, що ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» відповідно до рішення комісії від 08.08.2023 № 25457 віднесено підприємство до критеріїв ризиковості.

6. Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

7. 27 січня 2025 року справа №320/7062/24 надійшла на адресу Верховного Суду.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

8. Суди попередніх інстанцій установили, Товариство з обмеженою відповідальністю Бренд Проперті є юридичною особою, створеною та зареєстрованою 30.01.2020, яка перебуває на обліку в ГУ ДПС у Київській області.

9. До видів діяльності ТОВ Бренд Проперті, зокрема, належать: виробництво іншого одягу й аксесуарів (основний код КВЕД 14.19), оптова та роздрібна торгівля текстильними виробами тощо.

10. З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДПС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Бренд Проперті» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за грудень 2022 року (вх. від 19.01.2023 № 9300113171) з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків.

11. Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2023 року у Декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету встановлено порушення платником податків:

- п. 44.1 ст. 44, п. 200.1, п. 200.4, п.200.7, п.200.9 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, чим відмовлено у бюджетному відшкодуванні на рахунок платника у банку по декларації з податку на додану вартість за серпень 2023 в розмірі 31 543 908,00 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, пп. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, чим завищено суму від`ємного значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) за серпень 2023 року у розмірі 13 535 239,00 грн.

12. За результатами перевірки складено акт від 03.11.2023 № 23995/10-36-07-05/43479830 та винесено податкові повідомлення-рішення від 24.11.2023 року:

- №0220160705, яким встановлено порушення п.44.1 ст. 44, п.п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 13 535 239,00 грн. Відповідно до наданих до перевірки документів податкового та бухгалтерського обліку встановлено формування від`ємного значення за рахунок контрагента з ознаками ризику: ТОВ «Берегиня Компані» (податковий номер 44567388) (відповідно до додатку 1) за період червень-серпень 2023 року у сумі ПДВ 13 535 239,23 грн.;

- №0220150705, яким встановлено порушення п.п. 200.1, 200.4, п.200.7, п.200.8, п.200.9 ст. 200 Податкового кодексу України та виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період серпень 2023 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку на суму 31 543 908,00 грн.

13. Уважаючи оспорювані податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

V. Оцінка Верховного Суду

14. Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

15. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.

Щодо порушення п.п. 200.1, 200.4, п.200.7, п.200.8, п.200.9 ст. 200 Податкового кодексу України та виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період серпень 2023 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку на суму 31 543 908,00 грн. (ППР №0220150705), Суд зазначає наступне.

16. Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

17. Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

18. Відповідно до абзацу 1 пункту 201.12 статті 201 Податкового кодексу України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

19. Отже, у разі наявності фактів ввезення товарів на митну територію України, сплати податку на додану вартість до державного бюджету, наявності митної декларації, оформленої відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку та яка що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, платник податку має право на податковий кредит.

20. Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

21. Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

22. Судами встановлено, що митні декларації, які містяться в матеріалах справи були надані Позивачем до перевірки. У свою чергу, Відповідачем жодних зауважень щодо їх форми та зазначених в них відомостей в акті перевірки не наведено.

23. Судами досліджено первинні документи із контрагентами позивача, що здійснювали імпорт товару визначеного у митних деклараціях, а саме контракти купівлі-продажу товару №06/2023/DB/1 від 13.06.2023 року та №07/2023/ВВ/1 від 03.07.2023 року, договори комісії №4-РІТ-БП від 02.01.2023, №ВР-КR-3 від 13.01.2023, №SMI-BP-4 від 01.12.2022, звіти комісіонера, акти прийому-передачі товару, банківські виписки. Жодних зауважень до наданих документів ні акт перевірки, ні відзив на позовну заяву не містять.

24. Після ввезення товару на митну територію України останній було передано комісіонерами позивачу, що підтверджується актами прийому-передачі товару з комісії та звітами комісіонера.

25. У звітах комісіонерів зазначаються найменування продавця товару, реквізити митної декларації, за якою було ввезено товар, найменування, сума в валюті та в гривневому еквіваленті вартості товару, розмір комісійної винагороди. Акти надання послуг підтверджують відсутність зауважень комітента до комісіонера до обсягу і якості наданих послуг.

26. Отже, судами з`ясовано, що податковий кредит у спірних правовідносинах був сформований саме за рахунок податку на додану вартість, сплаченого при митному оформленні, а не за рахунок податку на додану вартість у складі вартості послуг, наданих комісіонерами.

27. За правилами пункту 201.12 статті 201 Податкового кодексу України разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку. Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, складена платником за такими операціями та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові зобов`язання за якою включені до податкової декларації відповідного звітного періоду.

28. Згідно з частиною першою статті 74 Митного кодексу України імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

29. Відтак, якщо при ввезенні товарів на митну територію України платником податку сплачено суму податку до бюджету і така сплата підтверджується митними деклараціями, платник податку має право на включення такої суми податку до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду. Таке розуміння норм Податкового кодексу України відповідає характеру і змісту правового регулювання податку на додану вартість та суті його адміністрування, оскільки право на податковий кредит перебуває у прямій залежності саме від факту сплати відповідної суми податку на додану вартість до бюджету. При цьому митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, є належним документом, що посвідчує право на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту за відповідний період, оскільки вона підтверджує фактичну сплату суми податку до відповідного бюджету.

30. Аналізуючи наведені норми, Суд дійшов висновку, що в цьому випадку первинним документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства і яка безпосередньо підтверджує сплату такого податку.

31. Указана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2024 року справа № 640/21773/22, від 02 квітня 2024 року справа № 320/16177/23від 03 жовтня 2023 року № 640/16289/22. Суд зазначає, що в даних справах Позивачем також виступає ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ», Відповідачем Головне управління ДПС у Київській області.

32. При цьому, як вбачається із відзиву на позовну заяву та акту перевірки контролюючим органом не заперечується факт оплати імпортних операцій, які стали підставою для формування податкового кредиту. Суд відмічає, що в матеріалах справи наявні банківські виписки, які підтверджують факт оплати.

33. Щодо тверджень контролюючого про ненадання позивачем копій платіжних доручень під час проведення перевірки, які підтверджують сплату податку на додану вартість і, як наслідок формування висновку про не підтвердження сплати такого податку ТОВ «Бренд Проперті», судами правильно враховано, що в цьому випадку первинним документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства і яка безпосередньо підтверджує сплату такого податку.

34. Як установили суди попередніх інстанцій, ТОВ «Бренд Проперті» для підтвердження задекларованих ним показників податкового кредиту, сформованого виключно за рахунок операцій з ввезення на територію України товарів, та від`ємного значення податку на додану вартість, заявленого до бюджетного відшкодування у податковій звітності за звітний період серпень 2023 року, надало до перевірки, а також до прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 24 листопада 2023 року контролюючому необхідні та достатні документи, - митні декларації, які містять відомості про розміри сплаченого податку на додану вартість у складі митних платежів, банківські виписки з аналогічною інформацією, а тому суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм статті 44, 85 ПК України, на що помилково вказував скаржник.

35. Суди попередніх інстанцій констатували, що твердження контролюючого органу про нереальність вчинюваних ТОВ «Бренд Проперті» операції з поставок товарів, що підпадали під дію положень пункту 197.6 статті 197 ПК України, як й їх вплив на формування заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ, не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи

36. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

37. Щодо доводів скаржника про те, що оскаржувані рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду 23 травня 2025 року у справі №380/5557/22, від 27 квітня 2022 року у справі №420/13197/20, від 29 травня 2020 року у справі №826/27811/15, колегія суддів вважає безпідставними. Так, аналіз наведених скаржником судових рішення дає підстави вважати, що воно було ухвалене за інших фактичних обставин, установлених судами (зокрема, щодо нарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток, ненадання підприємством первинних документів до перевірки та відсутності обґрунтованих доводів неможливості надання документів податковому органу під час проведення перевірки). У зв`язку з викладеним не можна дійти висновку про невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, оскільки подібності правовідносин не встановлено.

Щодо порушення п.44.1 ст. 44, п.п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 13 535 239,00 грн. Відповідно до наданих до перевірки документів податкового та бухгалтерського обліку встановлено формування від`ємного значення за рахунок контрагента з ознаками ризику: ТОВ «Берегиня Компані» (відповідно до додатку 1) за період червень-серпень 2023 року у сумі ПДВ 13 535 239,23 грн. (ППР №0220160705), Суд зазначає наступне.

38. Так, за висновком контролюючого органу, господарські операції ТОВ «Бренд Проперті» з контрагентом ТОВ «Берегиня Компані», які були предметом перевірки, результати якої відображені в акті перевірки, були безтоварними та нереальними, контрагент не володів необхідним обсягом матеріально-технічних та трудових ресурсів, необхідних для виконання договорів, був віднесений податковим органом до категорії ризикових, первинні документи складені без належних на те підстав, а протиправно сформований податковий кредит призвів до заниження ПДВ та завищення від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

39. Приписами п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

40. Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

41. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

42. Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

43. Згідно з п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

44. Відповідно до п. 201.1., 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених п. 201.1. ст. 201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

45. Пунктом 200.1. ст. 200 ПК Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1. ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

46. При цьому, відповідно до п. 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Кодексу).

47. З аналізу наведених законодавчих приписів убачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

48. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

49. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

50. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

51. Відповідно до статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

52. Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

53. Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

54. Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

56. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

57. Як зазначено у частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

58. Згідно з пунктом 1.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку"), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

59. Відповідно до пункту 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

60. Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

61. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, акти, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

62. 01.06.2023 між позивачем (покупець) та ТОВ «Берегиня Компані» (постачальник) укладено договір поставки №0601/02. Відповідно до умов даного договору постачальник зобов`язується передавати у власність покупцеві непродовольчі товари: вживані одяг, взуття, речі (далі Товар), які надалі іменуються «товари», а покупець зобов`язується приймати товари та своєчасно проводити їх оплату на умовах цього договору. Найменування, асортимент товару, вартість, терміни та інші умови поставки визначаються сторонами у відповідних специфікаціях.

63. Так, на підтвердження господарських операцій між позивачем та постачальником ТОВ «Беригиня Компані» до матеріалів справи приєднано наступні первинні документи:

- специфікації до договору поставки №0601/02 від 01.06.2023:

№ 06/06/05 від 06 червня 2023 року, № 06/02/01 від 02 червня 2023 року, № 06/02/02 від 2 червня 2023 року, № 06/05/01 від 05 червня 2023 року, № 06/05/02 від 05 червня 2023 року, № 06/05/03 від 05 червня 2023 року, № 06/06/01 від 06 червня 2023 року, № 06/06/02 від 06 червня 2023 року, № 06/06/03 від 06 червня 2023 року, № 06/06/04 від 06 червня 2023 року, № 06/06/05 від 06 червня 2023 року, № 06/07/01 від 07 червня 2023 року, № 06/07/02 від 07 червня 2023 року, № 06/07/03 від 07 червня 2023 року, № 06/07/04 від 07 червня 2023 року, № 06/07/05 від 07 червня 2023 року, № 06/07/06 від 07 червня 2023 року, № 06/07/07 від 07 червня 2023 року, № 06/07/08 від 07 червня 2023 року, № 06/07/09 від 07 червня 2023 року, № 06/07/10 від 07 червня 2023 року, № 06/07/11 від 07 червня 2023 року, № 06/07/12 від 07 червня 2023 року, № 06/08/01 від 08 червня 2023 року, № 06/08/02 від 08 червня 2023 року, № 06/08/03 від 08 червня 2023 року, № 06/08/04 від 08 червня 2023 року, № 06/08/05 від 08 червня 2023 року, № 06/08/06 від 08 червня 2023 року, № 06/08/07 від 08 червня 2023 року, № 06/08/08 від 08 червня 2023 року, № 06/08/09 від 08 червня 2023 року, № 06/08/09 від 08 червня 2023 року, № 06/08/10 від 08 червня 2023 року, № 06/08/11 від 08 червня 2023 року, № 06/09/01 від 09 червня 2023 року, № 06/09/02 від 09 червня 2023 року, № 06/09/03 від 09 червня 2023 року, № 06/09/04 від 09 червня 2023 року, № 06/09/05 від 09 червня 2023 року, № 06/09/06 від 09 червня 2023 року, № 06/09/07 від 09 червня 2023 року, № 06/09/08 від 09 червня 2023 року, № 06/12/01 від 12 червня 2023 року, № 06/12/02 від 12 червня 2023 року, № 06/12/03 від 12 червня 2023 року, № 06/13/01 від 13 червня 2023 року, № 06/13/02 від 13 червня 2023 року, № 06/13/03 від 13 червня 2023 року, № 06/13/04 від 13 червня 2023 року, № 06/13/05 від 13 червня 2023 року, № 06/13/06 від 13 червня 2023 року, № 06/14/01 від 14 червня 2023 року, № 06/14/02 від 14 червня 2023 року, № 06/15/01 від 15 червня 2023 року, № 06/15/02 від 15 червня 2023 року, № 06/16/01 від 16 червня 2023 року, № 06/16/02 від 16 червня 2023 року, № 06/20/01 від 20 червня 2023 року, № 06/20/02 від 20 червня 2023 року, № 06/22/01 від 22 червня 2023 року, № 06/26/01 від 26 червня 2023 року, № 06/27/01 від 27 червня 2023 року, № 06/27/21 від 27 червня 2023 року, № 06/27/03 від 27 червня 2023 року, № 06/27/04 від 27 червня 2023 року, № 06/27/05 від 27 червня 2023 року, № 06/27/06 від 27 червня 2023 року, № 06/27/07 від 27 червня 2023 року, № 06/27/08 від 27 червня 2023 року, № 06/28/01 від 28 червня 2023 року, № 06/28/02 від 28 червня 2023 року, № 06/28/03 від 28 червня 2023 року, № 06/28/04 від 28 червня 2023 року, № 06/29/01 від 29 червня 2023 року, № 06/29/02 від 29 червня 2023 року, № 06/29/03 від 29 червня 2023 року, № 06/29/04 від 29 червня 2023 року;

-видаткові накладні:

№ БК000000102 від 02 червня 2023 року БК000000067 від 02 червня 2023 року БК000000019 від 05 червня 2023 року БК000000068 від 05 червня 2023 року БК000000069 від 05 червня 2023 року БК000000020 від 06 червня 2023 року БК000000064 від 06 червня 2023 року БК000000086 від 06 червня 2023 року БК000000087 від 06 червня 2023 року БК000000104 від 06 червня 2023 року БК000000021 від 07 червня 2023 року БК000000047 від 07 червня 2023 року БК000000047 від 07 червня 2023 року БК000000070 від 07 червня 2023 року БК000000022 від 07 червня 2023 року БК000000047 від 07 червня 2023 року БК000000057 від 07 червня 2023 року БК000000071 від 07 червня 2023 року БК000000038 від 07 червня 2023 року БК000000089 від 07 червня 2023 року БК000000090 від 07 червня 2023 року БК000000046 від 07 червня 2023 року БК000000023 від 08 червня 2023 року БК000000024 від 08 червня 2023 року БК000000059 від 08 червня 2023 року БК000000025 від 08 червня 2023 року БК000000026 від 08 червня 2023 року БК000000027 від 08 червня 2023 року БК000000060 від 08 червня 2023 року БК000000099 від 08 червня 2023 року БК000000101 від 08 червня 2023 року БК000000065 від 08 червня 2023 року БК000000072 від 08 червня 2023 року БК000000052 від 09 червня 2023 року БК000000073 від 09 червня 2023 року БК000000028 від 09 червня 2023 року БК000000029 від 09 червня 2023 року БК000000030 від 09 червня 2023 року БК000000031 від 09 червня 2023 року БК000000075 від 09 червня 2023 року БК000000074 від 09 червня 2023 року БК000000098 від 12 червня 2023 року БК000000103 від 12 червня 2023 року БК000000076 від 12 червня 2023 року БК000000032 від 13 червня 2023 року БК000000061 від 13 червня 2023 року БК000000033 від 13 червня 2023 року БК000000064 від 13 червня 2023 року БК000000062 від 13 червня 2023 року БК000000063 від 13 червня 2023 року БК000000034 від 14 червня 2023 року БК000000035 від 14 червня 2023 року БК000000036 від 14 червня 2023 року БК000000097 від 15 червня 2023 року БК000000096 від 15 червня 2023 року БК000000078 від 16 червня 2023 року БК000000097 від 15 червня 2023 року БК000000079 від 20 червня 2023 рою БК000000080 від 20 червня 2023 року БК000000081 від 22 червня 2023 року БК000000037 від 26 червня 2023 року БК000000038 від 27 червня 2023 року БК000000039 від 27 червня 2023 року БК000000040 від 27 червня 2023 року БК000000041 від 27 червня 2023 року БК000000091 від 27 червня 2023 року БК000000092 від 27 червня 2023 року БК000000093 від 27 червня 2023 року БК000000055 від 27 червня 2023 року БК000000042 від 28 червня 2023 року БК000000058 від 28 червня 2023 року БК000000094 від 28 червня 2023 року БК000000082 від 28 червня 2023 року БК000000095 від 29 червня 2023 року БК000000084 від 29 червня 2023 року БК000000100 від 29 червня 2023 року БК000000083 від 29 червня 2023 року;

-товаро-транспортні накладні:

№2/06-00001 від 02 червня 2023 року, №2/06-00002 від 02 червня 2023 року, №5/06-00001 від 05 червня 2023 року, №/06-00001 від 05 червня 2023 року, №5/06-00002 від 05 червня 2023 року, №5/06-00003 від 05 червня 2023 року, №6/06-00001 від 06 червня 2023 року, №5/06-00002 від 06 червня 2023 року, №6/06-00003 від 06 червня 2023 року, №6/06-00004 від 06 червня 2023 року, №6/06-00005 від 06 червня 2023 року, №7/06-00001 від 07 червня 2023 року, №7/06-00002 від 07 червня 2023 року, №7/06-00003 від 07 червня 2023 року, №7/06-00004 від 07 червня 2023 року, №7/06- 00005 від 07 червня 2023 року, №7/06-00006 від 07 червня 2023 року, №7/06-00007 від 07 червня 2023 року, №7/06-00008 від 07 червня 2023 року, №7/06-00009 від 07 червня 2023 року, №7/06-00010 від 07 червня 2023 року, №7/06-00011 від 07 червня 2023 року, №7/06- 00012 від 07 червня 2023 року, №8/06-00001 від 08 червня 2023 року, №8/06-00002 від 08 червня 2023 року, №8/06-00003 від 08 червня 2023 року, №8/06-00004 від 08 червня 2023 року, №8/06-00005 від 08 червня 2023 року, №8/06-00006 від 08 червня 2023 року, №8/06- 00007 від 08 червня 2023 року, №8/06-00008 від 08 червня 2023 року, №8/06-00001 від 08 червня 2023 року, №8/06-00009 від 08 червня 2023 року, №8/06-00010 від 08 червня 2023 року, №8/06-00011 від 08 червня 2023 року, №8/06-00012 від 08 червня 2023 року, №9/06- 00001 від 09 червня 2023 року, №9/06-00002 від 09 червня 2023 року, №9/06-00003 від 09 червня 2023 року, №9/06-00004 від 09 червня 2023 року, №9/06-00005 від 09 червня 2023 року, №9/06-00006 від 09 червня 2023 року, №9/06-00007 від 09 червня 2023 року, №12/06- 00001 від 12 червня 2023 року, №12/06-00002 від 12 червня 2023 року, №12/06-00003 від 12 червня 2023 року, №13/06-00001 від 13 червня 2023 року, №13/06-00002 від 13 червня 2023 року, №13/06-00003 від 13 червня 2023 року, №13/06-00004 від 13 червня 2023 року, №13/06-00005 від 13 червня 2023 року, №13/06-00006 від 13 червня 2023 року, №14/06-00001 від 14 червня 2023 року, №14/06-00002 від 14 червня 2023 року, №15/06-00001 від 15 червня 2023 року, №15/06-00002 від 15 червня 2023 року, №15/06-00003 від 15 червня 2023 року, №16/06-00001 від 16 червня 2023 року, №20/06-00001 від 20 червня 2023 року, №20/06-00002 від 20 червня 2023 року, №22/06-00001 від 22 червня 2023 року, №26/06- 00001 від 20 червня 2023 року, №27/06-00001 від 27 червня 2023 року, №27/06-00002 від 27 червня 2023 року, №27/06-00003 від 27 червня 2023 року, №27/06-00004 від 27 червня 2023 року, №27/06-00005 від 27 червня 2023 року, №27/06-00006 від 27 червня 2023 року, №27/06-00007 від 27 червня 2023 року, №27/06-00008 від 27 червня 2023 року, №28/06- 00001 від 28 червня 2023 року, №28/06-00002 від 28 червня 2023 року, №28/06-00003 від 28 червня 2023 року, №28/06-00004 від 28 червня 2023 року, №28/06-00001 від 28 червня 2023 року, №29/06-00001 від 29 червня 2023 року, №29/06-00002 від 29 червня 2023 року, №29/06-00003 від 29 червня 2023 року, №29/06-00004 від 29 червня 2023 року.

64. Суди звертає увагу на те, що акт перевірки ТОВ Бренд Проперті не містить жодних сумнівів щодо повноти наданих відповідачу до перевірки первинних документів та їх змісту. Жодних доказів на їх підтвердження щодо неврахування таких документів у ході проведення перевірки, матеріали справи не містять.

65. Так, досліджені судом документи не містять недоліків у формуванні, а також жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад відповідачем не надано, а судом не виявлено.

66. Тож, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суди попредніх інстанцій правильно висновували, що в результаті господарських операцій з контрагентом у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі.

67. Податковим органом висновок про нереальність вказаних господарських операцій зроблено на підставі доводів про відсутність у безпосередньо контрагентів та контрагентів контрагента законодавчо встановлених підстав та документів для провадження господарської діяльності зі зберігання, сушіння, очищення та відвантаження зерна, виробничих потужностей, трудових ресурсів, основних засобів та ділової мети, направлених на здійснення господарської діяльності та отримання прибутку, а отже створено для штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки, за рахунок операцій, що не мають реального характеру. Вказані висновки контролюючий орган здійснив на підставі інформації з бази даних ІТС «Податковий блок», Архів електронної звітності, Єдиний реєстр податкових накладних, інших баз.

68. Суд зазначає, що така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Указана позиція викладена ВС у постанові від 27.03.2018 у справі № 816/809/17. Також, ВС у постанові від 27.02.2018 по справі № 811/2154/13-а вказав на те, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи данні отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними.

69. Виходячи з вимог Податкового кодексу України, підтвердженням факту здійснення господарської операції є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та підставою для нарахування податкового кредиту і податкового зобов`язання з податку на додану вартість є податкова накладна. Тож, на реальність господарських операцій жодним чином не впливає наявність у контрагента платника податку виробничих, трудових та інших ресурсів, оскільки останній має право їх залучати на підставі цивільно правових угод.

70. Указана позиція викладена Верховним Судом 16.01.2018 під час розгляду справ № 820/4648/13-а, № 826/1398/14, № 2а-3404/12/1370, 18.01.2018 у справі № 2а-13944/12/2670, 08.05.2018 у справі № 815/3526/17, 08.05.2018 у справі № 814/937/15.

71. Суд також зауважує, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

72. Правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.

73. Указані правові позиції викладені у постановах Верховного суду від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а, від 08.05.2018 у справі № 815/3526/17 та від 23.05.2018 у справі №804/2551/13-а.

74. Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно -господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по спірним операціям, а також доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань, відповідачем до суду не надано.

75. Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02),"Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

76. Крім того, слід зазначити, що законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Тому, платник податку (покупець) не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальником правил оподаткування.

77. Отже, чинне законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти безпосередніх контрагентів або третіх осіб у відносинах з контрагентами на предмет виконання ними вимог податкового законодавства. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 лютого 2021 р. (справа №640/3515/19).

78. Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 29.03.2018 року у справі №825/1391/17 господарські операції повинні бути дослідженні у сукупності всіх документів, які дозволяють встановити реальність господарських операцій. Верховний Суд зазначив, що з метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці. При цьому, ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг та окремих позицій у первинних облікових документах, які не впливають на зміст господарської операції, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Окрім того, за своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямами, вказаним в договорі, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

79. Податковий орган не заперечує, що контрагент позивача на момент здійснення господарської операції був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі, мав свідоцтво про реєстрацію як платників податку на додану вартість. Доказів в підтвердження визнання недійсними або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію до суду не надано.

80. Щодо факту віднесення окремих контрагентів-постачальників позивача до категорії «ризикових» відповідно до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Постановою КМУ від 11.12.2019 року №1165, судами було зазначено, що такий Порядок врегульовує виключно правовідносини, які виникають між податковим органом та платником податку на додану вартість. При цьому, єдиним правовим наслідком визнання платника податку «ризиковим» є виникнення у податкового органу права зупинити реєстрацію податкової накладної платника ПДВ, визнаного «ризиковим», жодних інших правових наслідків податковим законодавством не передбачено. Відтак, суди дійшли висновку, що перебування платника в статусі «ризикового» чи позбавлення даного статусу не може беззаперечно свідчити про реальність чи нереальність вчинених таким платником податків господарських операцій.

81. До того ж змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкових накладних, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом (постанова Верховного Суду від 07 грудня 2022 року по справі №500/2237/20).

82. У контексті наведеного слід зауважити, що Верховний Суд неодноразово зазначав у своїх рішеннях про те, що висновки податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій, які зроблені виключно на підставі аналізу баз даних АІС «Податковий блок» та податкової інформації щодо контрагентів платника податків, є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства й аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Так само податкова інформація щодо контрагентів суб`єкта господарювання у ланцюгах постачання носить інформативний характер та не є безперечним свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами як підставами формування бухгалтерського обліку. Без встановлення у судовому порядку обставин відсутності у контрагентів суб`єкта господарювання основних засобів, трудових ресурсів тощо, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій з огляду на зазначені обставини носять лише характер припущень.

83. Також у постанові від 03.09.2019 у справі №810/3790/17 Верховний Суд вказав, що, стверджуючи про порушення контрагентами податкового законодавства, контролюючий орган повинен був провести зустрічні звірки з метою документального підтвердження спірних господарських відносин, а також підтвердження виду, обсягу, характеру операцій та повноти розрахунків, для з`ясування їх реальності та правомірності відображення в обліку платника податків.

84. Поруч з цим, як зазначено судами попередніх інстанцій, на обґрунтування спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо спірних контрагентів без проведення зустрічних звірок, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у періоді, який перевірявся, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. Отже, позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарської операції за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети їх здійснення для провадження господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку.

85. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановили фактичні обставини справи і надали об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом в відзиві на позов та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, й наведені позивачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

86. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, ураховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області необхідно залишити без задоволення.

87. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

88. Ураховуючи, що суди першої та апеляційної інстанції прийняли рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.

VІІ. Судові витрати

89. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасником справи, на користь якого ухвалено судове рішення, у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

90. Керуючись статтями 3 328 341 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення.

2. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у справі №320/7062/24-залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

І.Л. Желтобрюх