ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 320/7468/23

адміністративне провадження № К/990/15239/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий суддя - Стародуб О.П.,

судді - Берназюк Я.О., Кравчук В.М.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 (суддя Балаклицький А.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2024 (судді Карпушова О.В., Губська Л.В., Епель О.В.)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, оформлене листом від 19.01.2023 №051-044-24-05, та Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оформлене листом від 01.03.2023 №051/П-1277-002/1, щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі, встановленому положеннями ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

- зобов`язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перерахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком у відповідності до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з урахуванням вже виплаченої суми, а саме: 6800,00 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивач є учасником бойових дій та отримувачем соціальної допомоги.

В період часу з 10.04.2020 по 08.05.2020 відповідачем здійснено виплату позивачу разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі 1390 грн.

В січні 2023 позивач звернулась до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат з вимогою про здійснення перерахунку та виплати недоплаченої суми разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі 6800 грн.

Отримавши відмову та вважаючи її протиправною, позивач звернулась до Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зі скаргою в порядку адміністративного оскарження рішення Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

01.03.2023 Департаментом соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відмовлено у задоволенні скарги позивача на рішення Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

Вважаючи зазначені рішення відповідачів протиправними, позивач в березні 2023 звернулась з позовом до суду.

Позивач, покликаючись на те, що скористалась досудовим порядком вирішення спору, вважає, що позов подано в межах строку звернення до суду.

РІШЕННЯ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків позову в частині подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів на підтвердження існування обставин, що об`єктивно перешкоджали позивачу звернутись до суду з позовом у строки, визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху позивачем подано клопотання про відкриття провадження у справі, в якому зазначено, що строк звернення до суду не пропущено, оскільки позивачем вживалися заходи досудового врегулювання спору, а тому звернення позивача до суду відбулось в межах 3 місячного строку, визначеного частиною 4 статті 122 КАС України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 причини пропуску строку звернення до суду визнано неповажними, відмовлено позивачу у поновлені строку звернення до суду з позовом та позовну заяву повернуто позивачу на підставі пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що причини пропуску строку звернення до суду, що викладені у заяві на усунення недоліків є неповажними, а обставини щодо обрахунку позивачем строку звернення до суду, які викладені у заяві на усунення недоліків позовної заяви, є помилковими.

Суд першої інстанції виходив з того, що отримання позивачем листа від відповідача у відповідь на її заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі, якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру допомоги, тощо.

Згідно висновків суду апеляційної інстанції скаржник не вказав про об`єктивну неможливість звернення до суду у 2020- 2021 роках з метою запобігання пропуску, встановленого законом, строку для оскарження дій відповідача, що, з огляду на наведене, могло б свідчити про його намір відновити свої порушені права. Доказів існування поважних причин, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду із цим позовом, позивачем до суду не надано.

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

З ухваленими рішеннями судів попередніх інстанцій не погодилась позивач, звернулась з касаційною скаргою.

В обґрунтування касаційної скарги покликається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що, отримавши рішення відповідачів та вважаючи їх протиправними і такими, що порушують права позивача, остання звернулась до суду в межах строку, встановленого КАС України, після процедури досудового порядку вирішення спору.

Також позивач покликається на те, що Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачена можливість досудового врегулювання спору, тому позивач мала право обрати форму захисту порушеного права - адміністративну або судову, а також звернутися до адміністративного суду в інші строки, ніж визначені нормами частини 2 статті 122 КАС України, якщо спір не вдалося врегулювати за наслідками адміністративного оскарження.

Також покликається на те, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що особа, яка подає касаційну скаргу, скористалась можливістю досудового вирішення спору, передбаченою законом, та помилково застосували положення частини 2 статті 122 КАС України, що не підлягали застосуванню в цьому випадку. Натомість положення частини 4 статті 122 КАС України не були застосовані судами, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у відзиві на касаційну скаргу просив відмовити у її задоволенні.

Копію ухвали про відкриття касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї документами доставлено до електронного кабінету Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, однак останній не скористався правом подати відзив на касаційну скаргу.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду..

У питанні застосування строків звернення до суду у соціальних спорах Верховний Суд в складі судової палати у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 сформував наступні висновки:

« 1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.».

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон №3551-XII) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

01.01.1999 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №367-XIV, яким ч.5 ст.12 Закону №3551-XII доповнено частиною в такій редакції : «щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком».

Абзацом 1 статті 17-1 Закону №3551-XII встановлено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Абзацом 4 статті 17-1 Закон №3551-XI встановлено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Верховний Суд у постановах від 06.02.2018 у справі № 607/7919/17, від 05.04.2024 у справі № 380/11815/23, від 22.08.2024 у справі № 420/9301/24 у подібних правовідносинах сформував висновки про те, що разову грошову допомогу до 5 травня особа може отримати до 30 вересня відповідного року, тому про порушення своїх прав в цій частині позивач повинен був дізнатись до 30 вересня 2020 року, не отримавши її.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини щодо виплати разової щорічної грошової допомоги виникли у 2020 році, строк звернення до суду розпочався 30.09.2020, а з позовом до суду позивач звернувся 22.03.2023.

За таких обставин суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку щодо пропуску позивачем строку звернення до суду та постановили рішення про залишення позовної заяви без розгляду.

Покликання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що вона скористалась передбаченим статтею 22 Закону №3551-XII досудовим порядком вирішення спору, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини 4 статті 122 КАС України, є безпідставним з наступних мотивів.

Так, відповідно до статті 124 Конституції України законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Відповідно до частини першої статті 17 КАС України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Верховний Суд у постанові від 26.03.2020 у справі №1.380.2019.002643 сформував висновок про те, що досудове врегулювання спору полягає у вчиненні сукупності дій, за допомогою якого юридичний конфлікт вирішується без звернення до суду шляхом досягнення угоди між сторонами або відмови однієї або обох сторін від взаємних претензій. Застосування або незастосування інституту досудового врегулювання спорів є виключним правом особи, за винятком встановлених у законі випадків.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону №3551-XII рішення підприємств, установ і організацій, які надають пільги, можуть бути оскаржені до районної державної адміністрації, виконавчого комітету міської ради або до районного (міського) суду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спір у справі виник у зв?язку з виплатою відповідачем щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі меншому, ніж передбачено законом.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що рішення про виплату у 2020 році спірної допомоги в меншому розмірі позивач в позасудовому порядку не оскаржувала, а оскаржила лише відмову, оформлену листом від 19.01.2023, прийняту за наслідками розгляду її заяви з питань виплати спірної допомоги.

Таким чином, покликання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що вона скористалась передбаченим статтею 22 Закону №3551-XII порядком досудового вирішення спору є безпідставним.

Крім того, передбачена статтею 22 Закону №3551-XII можливість адміністративного оскарження рішень підприємств, установ і організацій, які надають пільги, не означає, що таке оскарження можливе будь-коли, оскільки такий підхід створить сприятливі умови для зловживання правом оскарження таких рішень та дозволить їх оскарження протягом невизначеного проміжку часу.

Крім того, статтею 22 Закону №3551-XII передбачено лише право альтернативного оскарження рішень підприємств, установ і організацій, які надають пільги, не лише до суду, а й в адміністративному порядку, однак такий порядок не носить обов?язкового досудового характеру вирішення спору, не визначає строків і порядку такого оскарження, відтак не може вважатись визначеним законом обов`язковим досудовим порядком урегулювання спору.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм процесуального права, суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2024 у справі №320/7468/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Я.О. Берназюк

В.М. Кравчук