Постанова

Іменем України

22 січня 2021 року

м. Київ

справа № 320/7839/17

провадження № 61-8181св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Мелітопольська районна державна адміністрація Запорізької області, Орган опіки та піклування Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області,

треті особи: ОСОБА_2 , Фруктовська сільська рада Мелітопольського району Запорізької області,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2019 року в складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Полякова О. З.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області (далі - Мелітопольська РДА), Органу опіки та піклування Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області (далі - Орган опіки та піклування Мелітопольської РДА), треті особи: ОСОБА_2 , Фруктовська сільська рада Мелітопольського району Запорізької області, про визнання незаконним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 вересня 2016 року ОСОБА_3 , яка є його рідною сестрою, була позбавлена батьківських прав відносно малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Розпорядженням голови Мелітопольської РДА від 24 листопада 2016 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , надано статусу дитини, яка позбавлена батьківського піклування, та розпорядженням голови Мелітопольської РДА від 26 грудня 2016 року № 522 її опікуном призначено ОСОБА_2 . Рішенням комісії з питань захисту прав дитини при Мелітопольській РДА від 22 грудня 2016 року № 1 районній адміністрації запропоновано прийняти розпорядження про встановлення опіки над малолітніми дітьми, позбавленими батьківського піклування, а саме: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначення їх опікуном ОСОБА_2 . Позивач посилається на те, що він подавав документи до Мелітопольської РДА для оформлення опіки над ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак розпорядженням голови Мелітопольської РДА від 08 червня 2017 року № 185 його було призначено опікуном лише ОСОБА_4 . Щодо інших племінників, то його заява фактично залишена відповідачем без розгляду. Малолітня ОСОБА_8 від народження постійно проживає в родині позивача та називає його разом з дружиною батьками. ОСОБА_2 чужа для ОСОБА_8 людина, проте ця обставина не була врахована при призначенні її опікуном ОСОБА_2 . ОСОБА_4 рідний брат ОСОБА_8 також постійно проживає в родині позивача з листопаду 2016 року. Призначення ОСОБА_2 опікуном не відповідає інтересам неповнолітніх дітей, тому що він зловживає спиртними напоями, є особою похилого віку та непрацездатною людиною, діти у нього недоглянуті, а опіку оформив лише для того, щоб отримувати допомогу від держави. Будинок, в якому мешкає ОСОБА_2 , не відповідає санітарним, будівельно-технічним нормам, та він разом з дружиною в силу похилого віку, хвороб, невеликої пенсії та особистої недбалості відносно виховання дітей не можуть забезпечити їм належного виховання. Натомість в родині позивача є доброзичлива, сприятлива психологічна атмосфера, взаємна підтримка, любов, діти відчувають захищеність та сприятливий мікроклімат проживання у звичайному комфортному для них середовищі. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив: визнати незаконним та скасувати рішення комісії з питань захисту прав дитини при Мелітопольській РДА від 22 грудня 2016 року № 1 щодо рекомендації органу опіки та піклування призначити ОСОБА_2 опікуном над малолітніми дітьми ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Мелітопольської РДА від 26 грудня 2016 року про призначення ОСОБА_2 опікуном ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; зобов`язати Мелітопольську РДА в особі служби у справах дітей та сім`ї повторно розглянути питання про призначення опікуном ОСОБА_1 над малолітніми ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порядку та строки, визначені відповідним законодавством.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 грудня 2018 року у складі судді Бахаєва І. М. позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення комісії з питань захисту прав дитини при Мелітопольській РДА від 22 грудня 2016 року № 1 щодо рекомендації Органу опіки та піклування призначити ОСОБА_2 опікуном над малолітніми дітьми: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Мелітопольської РДА від 26 грудня 2016 року № 522 про призначення ОСОБА_2 опікуном ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зобов`язано Мелітопольську РДА в особі Служби у справах дітей та сім`ї повторно розглянути питання про призначення опікуна ОСОБА_1 над малолітніми дітьми: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порядку та строки, визначені відповідним законодавством.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при вирішенні питання щодо призначення опікуном над малолітніми дітьми ОСОБА_2 відповідачами не було дотримано вимог пункту 4 статті 63 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та підпункту 3.1 пункту 3 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88, згідно з якими опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, та переважне право серед кількох осіб, які бажають стати опікунами чи піклувальниками над однією і тією ж дитиною, надається родичам дитини незалежно від місця їх проживання; особам, у сім`ї яких проживає дитина на час, коли стосовно неї виникли підстави щодо встановлення опіки чи піклування. Малолітня ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , постійно проживає в родині ОСОБА_1 з першого місяця від її народження, дитина вважає та називає позивача і його дружину ОСОБА_12 батьком та матір`ю, а ці обставини не були враховані при призначенні ОСОБА_2 опікуном ОСОБА_8 .

Постановою Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2019 року апеляційні скарги Мелітопольської РДА, Органу опіки та піклування Мелітопольської РДА та ОСОБА_2 задоволено. Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що на час розгляду питання щодо встановлення опіки над дітьми позивач не звертався з будь-якими заявами до органу опіки та піклування. Звернення ОСОБА_5 надійшли вже після того, як ОСОБА_2 був призначений опікуном. Позивач не надав суду належних і допустимих доказів того, що рішення про призначення ОСОБА_2 опікуном без наявності документальних доказів родинних зв`язків з дітьми було прийнято всупереч інтересам дітей. Крім того, суд першої інстанції розглянув спір, що безпосередньо стосується прав та обов`язків ОСОБА_2 , при цьому останній був залучений до участі у справі лише як третя особа, а зміна процесуального статусу сторін на стадії апеляційного розгляду законом не допускається.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У квітні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2019 року, а рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 грудня 2018 року залишити в силі.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована необґрунтованістю висновків апеляційного суду про те, що родичам малолітніх дітей, в тому числі ОСОБА_1 , було запропоновано взяти опіку над малолітніми дітьми, однак ніхто не виявив бажання подати відповідні документи, оскільки в матеріалах цивільної справи відсутні будь-які докази на їх підтвердження. Суд не взяв до уваги зазначені ним доводи, а зробив висновок лише на поясненнях органу опіки та піклування, що свідчить про однобічність розгляду справи та порушення принципу змагальності сторін у цивільному процесі. Документи на опікунство подавала його мати, рідна бабуся малолітніх дітей - ОСОБА_13 , проте орган опіки та піклування відмовив їй у встановленні опіки над онуками, після чого йому як єдиному кровному родичу дітей не було запропоновано взяти опіку над племінниками. Він звернувся до органу опіки та піклування із заявою про оформлення опіки над племінниками, проте на той час опіку над дітьми вже було встановлено та призначено опікуном ОСОБА_2 . Рішення про встановлення опіки над його племінниками грубо порушує його права, так як він не має можливості спілкуватися з ними та піклуватися про них, що призведе до втрати кровних зв`язків між рідними людьми. ОСОБА_2 не має жодних документів, які б підтверджували той факт, що він дійсно є рідним дідом малолітніх дітей, тобто їх родичем. В порушення вимог закону, суд апеляційної інстанції розділив рідних братів та сестер, що є недопустимим. Більш того, судом під час розгляду справи встановлено, що малолітня ОСОБА_8 з моменту свого народження постійно проживає в його родині, для неї ОСОБА_2 є зовсім чужою людиною, вона його не знає, а тому її передача під його опіку може негативним чином вплинути на емоційний та психологічний стан дитини. ОСОБА_4 , 2004 року народження, також проживає в родині позивача та знаходиться на його утриманні. Крім того, під час розгляду справи апеляційний суд не з`ясував, у зв`язку з якими обставинами неповнолітній ОСОБА_4 , 2004 року народження, відмовився від опіки над ним ОСОБА_2 . В порушення вимог статті 171 Сімейного кодексу України (далі - СК України) представниками органів опіки та піклування не були опитані неповнолітні діти з приводу того, чи хочуть вони потрапити під опіку саме ОСОБА_2 , та їм не було запропоновано обміркувати питання про можливість проживання разом з їх рідним дядьком.

У травні 2019 року Мелітопольська РДА подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Позивачу було відомо про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, проте до адміністрації як орану опіки та піклування із заявою про бажання взяти під опіку п`ятьох дітей з родини ОСОБА_3 звернувся лише ОСОБА_2 , інших заяв щодо взяття під опіку малолітніх дітей не надходило. Відповідно до вимог чинного законодавства ОСОБА_2 пройшов навчання на базі Запорізького обласного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, надав повний пакет документів, необхідний для призначення його опікуном над дітьми. Перевіркою умов проживання дітей в родині ОСОБА_2 встановлено, що умови проживання дітей відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, троє дітей відвідують дошкільний навчальний заклад. Розпорядженням від 26 грудня 2016 року встановлено опіку над всіма п`ятьма малолітніми дітьми, позбавленими батьківського піклування, та призначено ОСОБА_2 їх опікуном, тобто ніякого роз`єднання дітей під час встановлення опіки не було. Лише згодом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подав до органу опіки та піклування заяву про відмову від опіки з боку ОСОБА_2 , який, у свою чергу, виходячи з найкращих інтересів дитини, у березні 2017 року подав заяву, якою відмовився від опіки над ОСОБА_4 з метою призначення його новим опікуном ОСОБА_1 .

У червні 2019 року Фруктовська сільська рада Мелітопольського району Запорізької області подала відзив на касаційну скаргу, в якому підтримала доводи та вимоги скарги, посилаючись на те, що ОСОБА_2 є пенсіонером, людиною похилого віку, а тому не може надавати дітям належного матеріального забезпечення та морального розвитку. Малолітні діти, які перебувають під його опікою, мають неохайний вигляд, не доглянуті, нерегулярно відвідують дошкільний навчальний заклад.

У червні 2019 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що його призначили опікуном над усіма п`ятьма дітьми, позбавленими батьківського піклування. Однак згодом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовився з ним проживати. Беручи до уваги інтереси самого ОСОБА_4 , він відмовився від обов`язків опікуна. Він створив всі необхідні умови для проживання та розвитку дітей.

У червні 2019 року Орган опіки та піклування Мелітопольської РДА також подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на ті ж доводи, які зазначені у відзиві Мелітопольської РДА.

У червні 2019 року Мелітопольська РДА подала заперечення на відзив Фруктовської сільської ради на касаційну скаргу, посилаючись на те, що при вирішенні питання про встановлення опіки над малолітніми дітьми Орган опіки та піклування не порушив вимог чинного законодавства. Усіх п`ятьох дітей, позбавлених батьківського піклування, було влаштовано до однієї сім`ї, а саме під опіку родини ОСОБА_2 . Проте родичі дітей з боку матері налаштували ОСОБА_4 відмовитися від проживання з опікуном. Враховуючи, що для адміністрації як Органу опіки та піклування найголовнішими є інтереси дитини, в червні 2017 року ОСОБА_4 було передано під опіку ОСОБА_1 .

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.

23 травня 2019 року справа № 320/7839/17 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Судами встановлено, що рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 вересня 2016 року ОСОБА_3 позбавлена батьківських прав відносно малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ОСОБА_3 є рідною сестрою позивача, а її діти його племінниками.

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернувся до органу опіки та піклування Мелітопольської РДА із заявою про призначення його опікуном малолітніх дітей, позбавлених батьківського піклування.

Розпорядженням голови Мелітопольської РДА від 24 листопада 2016 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , надано статус дитини, яка позбавлена батьківського піклування.

Рішенням комісії з питань захисту прав дитини при Мелітопольській РДА від 22 грудня 2016 року № 1 районній адміністрації запропоновано прийняти розпорядження про встановлення опіки над малолітніми дітьми, позбавленими батьківського піклування, а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та призначення їх опікуном ОСОБА_2 .

Розпорядженням голови Мелітопольської РДА від 26 грудня 2016 року № 522 над малолітньою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , встановлено опіку та її опікуном призначено ОСОБА_2 .

У травні 2017 року позивач звернувся до органу опіки та піклування Мелітопольської РДА про встановлення опіки над ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Розпорядженням голови Мелітопольської РДА від 08 червня 2017 року № 185 позивача було призначено опікуном лише ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно зі статтею 5 Закону України від 13 січня 2005 року № 2342-ІV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (далі - Закон № 2342-ІV) за умови втрати дитиною батьківського піклування відповідна служба у справах дітей зобов`язана протягом двох місяців підготувати комплект документів, який підтверджує набуття дитиною статусу дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування. Статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, надається відповідно до законодавства.

В силу частин першої та другої статті 11 Закону № 2342-ІV органами опіки та піклування є районні, районні у містах Києві та Севастополі місцеві державні адміністрації, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад. Органи опіки та піклування забезпечують, серед іншого, вирішення питань щодо: встановлення статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування; надання опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, та застосування інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; соціального захисту і захисту особистих, майнових, житлових прав та інтересів дітей.

Механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, зокрема набуття дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей, які залишились без батьківського піклування, визначено Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 (далі - Порядок).

Згідно з положеннями Порядку наданню дитині статусу позбавленої батьківського піклування та взяттю її на відповідний облік передує низка заходів уповноважених органів, пов`язаних із встановлених певних фактів: проведення обстеження умов перебування дитини, стану здоров`я та з`ясування обставин, за яких дитина залишилася без батьківського піклування.

Відповідно до статті 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. При призначенні опікуна для малолітньої особи та при призначенні піклувальника для неповнолітньої особи враховується бажання підопічного (частина четверта статті 63 ЦК України).

За статтею 64 ЦК України опікуном або піклувальником не може бути фізична особа: яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.

За змістом статті 243 СК України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених ЦК України.

Визначення механізму провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, зокрема, набуття дитиною статусу дитини-сироти, або дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей, які залишились без батьківського піклування, також регулюється Правилами опіки та піклування, затвердженими Наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 (далі - Правила).

Згідно з пунктом 3.1 Правил для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб. Переважне право серед кількох осіб, які бажають стати опікунами чи піклувальниками над однією і тією ж дитиною, надається: родичам дитини незалежно від місця їх проживання; особам, у сім`ї яких проживає дитина на час, коли стосовно неї виникли підстави щодо встановлення опіки чи піклування. При цьому за умови досягнення нею відповідного віку (10 років) враховуються побажання самої дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 244 СК України опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.

Опікун, піклувальник зобов`язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти. Опікун, піклувальник має право самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та піклування (частина перша стаття 249 СК України).

Пунктом 42 Порядку передбачено, що опіка, піклування над дитиною встановлюються рішенням районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради за наявності документів, зазначених у пункті 40 цього Порядку, або судом. Опікуном, піклувальником призначається переважно особа, яка перебуває у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

Згідно з положенням пункту 1 статі 3 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ою сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини.

При визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Виходячи з наведеного, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те, що до Мелітопольської РДА як органу опіки та піклування із заявою про бажання взяти опіку над малолітніми дітьми ОСОБА_3 , які позбавлені батьківського піклування, у листопаді 2016 року звернувся лише громадянин ОСОБА_2 , подавши всі необхідні документи, передбачені вищезазначеним Порядком, а ОСОБА_1 з відповідною заявою звернувся лише у травні 2017 року, тобто після призначення дітям опікуна, тому на момент прийняття оскаржуваних позивачем рішень його права не були порушені та законних підстав для скасування призначеної над дітьми опіки немає.

Доводи касаційної скарги про те, що родичам малолітніх дітей, в тому числі ОСОБА_15 , не було запропоновано взяти опіку над малолітніми дітьми, не заслуговують на увагу, оскільки вказані доводи не свідчать про незаконність призначення опіки над малолітніми дітьми та призначення їх опікуном ОСОБА_2 , який, вважаючи себе їх дідом (син відповідача спільно проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 та малолітніми дітьми до позбавлення матері батьківських прав), звернувся до органу опіки та піклування з відповідною заявою та надав відповідні документи.

Аргументи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 не має жодних документів, які б підтверджували той факт, що він дійсно є рідним дідом малолітніх дітей, тобто їх родичем, не заслуговують на увагу, оскільки чинне законодавство не забороняє призначення особи, яка не перебуває у сімейних, родинних відносинах з підопічним, її опікуном. При цьому, як правильно встановлено судом, ОСОБА_2 був єдиною особою, яка звернулася до органу опіки та піклування із заявою про взяття опіки над дітьми.

Доводи касаційної скарги про те, що малолітня ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з моменту свого народження постійно проживає в родині позивача, для неї ОСОБА_2 є зовсім чужою людиною, вона його не знає, а тому її передача під його опіку може негативним чином вплинути на емоційний та психологічний стан дитини, також не заслуговують на увагу, оскільки після позбавлення у вересні 2016 року рідної сестри позивача - ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітніх дітей позивач не звертався до органу опіки та піклування із заявою про встановлення над ними опіки та призначення його їхнім опікуном, а подав відповідну заяву лише у травні 2017 року, коли дітям вже був призначений опікун і підстав для припинення опікунства не було. Крім того, проживання малолітньої ОСОБА_8 окремо від її рідних братів і сестри могло б призвести до втрати зв`язку між дітьми та існуючих емоційних і сімейних контактів.

При цьому рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 вересня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Запорізької області від 18 липня 2018 року, у справі № 320/2426/17-ц позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_12 про відібрання малолітньої дитини задоволено. Відібрано малолітню ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від ОСОБА_1 , ОСОБА_12 та передано дитину опікуну ОСОБА_2 .

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень (джерело посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/80223918) постановою Верховного Суду від 28 лютого 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_12 залишено без задоволення, а вищевказані рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 18 липня 2018 року - без змін.

Посилання заявника на те, що представники органів опіки та піклування, встановлюючи опіку над малолітніми дітьми, не врахували побажання самих дітей з приводу того, з ким вони хочуть залишитися проживати, є неспроможними, оскільки ведення справ і координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей, районних у місті Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад, а тому останні, в силу наданих їм повноважень, перевіряють обставини, які мають значення для встановлення опіки та визначення опікуна, і самостійно, з урахуванням віку дитини, вирішують питання про заслуховування її думки.

Доводи касаційної скарги про те, що органи опіки та піклування допустили роз`єднання дітей, чим порушили вимоги чинного законодавства, не заслуговують на увагу, оскільки оспорюваним позивачем розпорядженням від 26 грудня 2016 року встановлено опіку над всіма п`ятьма малолітніми дітьми, позбавленими батьківського піклування, та призначено ОСОБА_2 їх опікуном, тобто ніякого роз`єднання дітей під час встановлення опіки не було. Лише згодом, діючи в якнайкращих інтересах малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який виявив бажання проживати у сім`ї позивача, ОСОБА_2 написав заяву та відмовився від опіки над дитиною, а у травні 2017 року новим опікуном ОСОБА_4 було призначено ОСОБА_1 .

Інші доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, а суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Таким чином, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-81 89 367 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Обставини справи встановлені судом апеляційної інстанції на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто суд дотрималися принципу оцінки доказів, згідно з яким суди на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду справи аналізують і оцінюють докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко