ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 320/9109/22

адміністративне провадження № К/990/16967/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Хохуляка В.В., Васильєвої І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року (суддя Василенко Г.Ю.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року (головуючий суддя Кузьмишина О.М., судді: Кобаль М.І., Костюк Л.О.) у справі №320/9109/22 за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (далі також - позивач, підприємство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 лютого 2022 року № 0048100715.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним, складеним без урахування фактичних обставин справи та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийняте на підставі необґрунтованих висновків акта перевірки.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 31 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управлінням Державної податкової служби у Київській області від 22 лютого 2022 року № 0048100715. Здійснив розподіл судових витрат.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили наступні обставини.

Позивач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; є платником податку на додану вартість; основний вид діяльності 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря; інші: 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у.; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Посадовими особами ГУ ДПС у Київській області відповідно до пп. 75.1.2, п.75.1 ст. 75, п.77.4 ст.77, п.82.2 ст.82, п. 522 підрозділ 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, на підставі наказу ГУ ДПС у Київській області від 29 жовтня 2021 року №2488-п, проведена документальна планова виїзна перевірка Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2018 року по 30 вересня 2021 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2018 року по 30 вересня 2021 року, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

У ході перевірки встановлено порушення КП Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» вимог пункту 198.1., пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 4893632 грн, в тому числі: січень 2018 року 479984 грн, лютий 2018 року 306088 грн, березень 2018 року 22452 грн, квітень 2018 року 466667 грн, травень 2018 року 520707 грн, червень 2018 року 403137 грн, серпень 2018 року 692978 грн, жовтень 2018 року 861589 грн, листопад 2018 року 49852 грн, червень 2019 року 326667 грн, липень 2019 року 122577 грн, жовтень 2019 року 145539 грн, лютий 2020 року 39663 грн, березень 2020 року 318248 грн, травень 2020 року 47674 грн, червень 2020 року 50984 грн, липень 2020 року 38859 грн.

Результати перевірки зафіксовані в акті від 13 січня 2022 року № 373/10-36-07-15 (далі - акт перевірки).

Не погоджуючись з такими висновками Акту позивач подав заперечення до Акту.

Листом від 17 лютого 2022 року № 3278/12/10-36-07-15 про розгляд заперечень, відповідач повідомив позивача, що висновки Акту є обґрунтованими та залишаються без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі Акту відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22 лютого 2022 року № 0048100715, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 5382995 грн, з яких 4893632 грн за податковими зобов`язаннями, 489363 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач подав до Державної податкової служби України скаргу, за результатом розгляду якої, рішенням про результати розгляду скарги від 29 серпня 2022 року № 9876/99-00-06-01-01-06, податкове повідомлення-рішення відповідача від 22 лютого 2022 року №0048100715 залишене без змін, а скарга позивача без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся із цим адміністративним позовом до суду з вимогою його скасування.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем первинні документи відповідають вимогам закону та підтверджують реальність господарських відносин з контрагентами.

Також суд першої інстанції відхилив посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Апеляційний суд в повній мірі погодився з такими висновками суду першої інстанції.

Не погодившись з рішеннями судів, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Підставою касаційного оскарження вказано пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 22 вересня 2022 року у справі №826/3895/18, від 05 травня 2023 року у справі №1340/5998/18, від 22 вересня 2022 року у справі №520/9085/18 щодо застосування норм п. 44.1 ст. 44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134, пп.198.1, 198.2, 198.3, абзац «г» п.198.5, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, та зазначає, що у цій справі він обґрунтовував нереальність надання послуг відсутністю трудових, матеріальних ресурсів, відсутністю основних засобів для здійснення господарської діяльності; неможливістю здійснення зазначених операцій з урахування часу, місця знаходження майна та обсягу матеріальних ресурсів; відсутністю технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; обрив ланцюгу постачання. Проте, вказане судами до уваги взято не було.

На переконання відповідача, такий підхід судів попередніх інстанцій є формальним, оскільки з метою встановлення факту здійснення господарської операції у цій справі суди повинні були здійснити аналіз змісту господарських операцій, перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: можливість здійснення господарської діяльності з надання послуг з будівництва та реконструкції теплопостачання, зокрема, житлових будинків, наявність персоналу, наявність основних фондів. Також суди повинні були перевірити наявність економічної вигоди (виправданість, ризик) від спірних господарських операцій і ділової мети. Суд апеляційної інстанції також залишив поза увагою відповідні доводи податкового органу в цій частині.

Таке процесуальне порушення призвело до неналежного встановлення обставин справи щодо реальності спірних господарських правовідносин.

Скаржник наполягає, що сама по собі наявність первинних документів не є безумовним доказом реальності господарських операцій, особливо, якщо обставини дають підстави вважати безтоварними відповідні господарські операції.

Верховний Суд ухвалою від 09 травня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані. Наголошує, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується належними первинними документами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів встановила, що в межах визначених скаржником підстав касаційного оскарження, перевірці підлягають питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права при формулюванні висновку про реальний характер здійснених позивачем господарських операцій і, як наслідок - правомірність формування позивачем даних податкового обліку на підставі первинних документів щодо цих операцій, а також дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при дослідженні обставин, що мають значення у вирішенні даних спірних правовідносин.

В аспекті заявлених вимог, Верховний Суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналізуючи наведені норми права, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19, сформувала загальні підходи, які повинні застосовуватися судами при вирішенні питання щодо наявності/відсутності підстав у платника податку для отримання певної податкової вигоди (формування витрат, що визначаються при визначенні об`єкта оподаткування, податкового кредиту тощо) за результатами здійснення певних господарських операцій.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами (пункт 63 Постанови).

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції (пункт 64 Постанови).

Отже, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише відсутність у контрагентів платника податків основних засобів, матеріальних та трудових ресурсів для виконання спірних господарських операцій; лише певні недоліки в оформленні первинних документів - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Суди попередніх інстанцій, досліджуючи реальність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами встановили, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Стікс-Оіл Інжиніринг» (підрядник) укладено ряд договорів підряду (з урахуванням додаткових угод до них) від 31 липня 2017 року №45251/17/4 (далі- Договір 1), від 13 вересня 2017 року № 45259/17/48 (далі- Договір 2), від 01 грудня 2017 року № 45251/17/7 (далі- Договір 3), від 31 січня 2018 року №45251/18/5 (далі- Договір 4), від 31 січня 2018 року №45251/18/6 (далі- Договір 5), від 31 травня 2018 року № 45317/18/1 (далі- Договір 6), від 31 травня 2018 року № 45317/18/2 (далі- Договір 7), від 31 травня 2018 року № 45317/18/3 (далі- Договір 8), від 31 травня 2018 року № 45317/18/4 (далі- Договір 9), від 19 липня 2018 року № 4545/18/1 (далі- Договір 10), від 26 липня 2019 року № 030419-2/19 (далі Договір 11), від 10 жовтня 2019 року № 71321/19/1 (далі Договір 12), від 10 жовтня 2019 року № 71321/19/2 (далі Договір 13), від 14 вересня 2020 року №7132/20/1 (далі Договір 14), від 01 березня 2016 року № 01/03-16 (далі Договір 15), від 14 березня 2016 року № 14/03-16-П2 (далі Договір 16), від 22 березня 2016 року № 22/03-16 (далі Договір 17).

Предметом вказаних договорів визначено: Договором 1 за дорученням замовника, в межах договірної ціни, підрядник мав власними та залученими силами виконати роботи по будівництву індивідуального джерела теплопостачання по вул. Коновальця, 27 Б з реконструкцією системи теплопостачання житлового будинку № 27 по вулиці Коновальця в м. Біла Церква Київської області ; Договором 2 - за дорученням замовника, в межах договірної ціни, підрядник мав власними та залученими силами виконати роботи по ремонту системи ХВО із заміною 2-х резервуарів на котельні по вул. Шевченко, 91, прим. 2 в м. Біла Церква Київської області; Договором 3 за дорученням замовника, в межах договірної ціни, підрядник мав власними та залученими силами виконати роботи зовнішні мережі на об`єкті «Будівництво індивідуального джерела теплопостачання по вул. Коновальця, 9А з реконструкцією системи теплопостачання житлових будинків № 3, 5 та 9 по вул. Коновальця у м. Біла Церква Київської області»; Договором 4 за дорученням замовника, в межах договірної ціни, підрядник мав власними та залученими силами виконати роботи проектування та встановлення конденсаційного теплоутилізатора котельні по вул. Короленко, 49-Б в м. Біла Церква Київської області; Договором 5 за дорученням замовника, в межах договірної ціни, підрядник мав власними та залученими силами виконати роботи проектування та встановлення конденсаційного теплоутилізатора котельні по вул. Гризодубової, 84-Б в м. Біла Церква Київської області; Договором 6 за дорученням замовника, в межах договірної ціни, підрядник мав власними та залученими силами виконати роботи технічне переоснащення системи автоматичного керування водогрійними котлами КВГМ-10 на котельні по вул. Івана Кожедуба, 14 в м.Біла Церква Київської області; Договором 7 за дорученням замовника, в межах договірної ціни, підрядник мав власними та залученими силами виконати роботи технічне переоснащення системи автоматичного керування водогрійними котлами КВГМ-10 на котельні по вул. Гайок, 4л в м. Біла Церква Київської області; Договором 8 за дорученням замовника, в межах договірної ціни, підрядник мав власними та залученими силами виконати роботи технічне переоснащення системи автоматичного керування водогрійними котлами КВГМ-10 на котельні по вул. Дружби, 40 в м. Біла Церква Київської області; Договором 9 за дорученням замовника, в межах договірної ціни, підрядник мав власними та залученими силами виконати роботи технічне переоснащення системи автоматичного керування водогрійними котлами КВГМ-20 на котельні по вул. Таращанська, 197 в м. Біла Церква Київської області; Договором 10 за дорученням замовника, в межах договірної ціни, підрядник мав власними та залученими силами виконати роботи реконструкція димової труби котельні по вул. Шевченко, 91, прим. 2 в м. Біла Церква Київської області; Договором 11 за дорученням замовника, в межах договірної ціни, підрядник мав власними та залученими силами виконати роботи проектування та реконструкція котельні по переведенню котлів КВГМ-10 в конденсаційний режим по вул. Дружби, 40 в м. Біла Церква Київської області; Договором 12 за дорученням замовника, в межах договірної ціни, підрядник мав власними та залученими силами виконати роботи, з виготовлення проектної документації на об`єкт «Реконструкція системи теплопостачання по котельні по вул. Сквирське шосе, 263 в м. Біла Церква Київської області»; Договором 13 за дорученням замовника, в межах договірної ціни, підрядник мав власними виконати проектні роботи по об`єкту «Реконструкція системи теплопостачання по встановленню автоматизованого комплексу комерційного обліку та моніторингу енергоресурсів на котельні по вул. Сквирське шосе, 242 в м. Біла Церква Київської області»; Договором 14 за дорученням замовника, в межах договірної ціни, підрядник мав власними та залученими силами виконати проектні роботи по об`єкту «Технічне переоснащення котельні по переведенню котлів КВГМ-10 в конденсаційний режим за адресою вул. Гайок, 4Л, м. Біла Церква Київської області»; Договором 15 за дорученням замовника, в межах договірної ціни, підрядник мав власними та залученими силами виконати проектні роботи по об`єкту: «Роботи з виготовлення проектної документації на об`єкт «Реконструкція котельні по вул. Шевченко, 91, прим 2, в м. Біла Церква Київської області»; Договором 16 за дорученням замовника, в межах договірної ціни, підрядник мав власними та залученими силами виконати проектні роботи по об`єкту: «Роботи з виготовлення робочого проекту з «Реконструкції котельні по вул. Дачна, 14, в м. Біла Церква Київської області»; Договором 17 за дорученням замовника, в межах договірної ціни, підрядник мав власними та залученими силами виконати проектні роботи по об`єкту: «Роботи з виготовлення проектної документації на об`єкт «Реконструкція котельні по вул. А. Шептицького, 23а в м. Біла Церква Київської області».

Також, дослідженню судами підлягали договірні взаємовідносини позивача (замовник) з ТОВ «Держ-Буд» (підрядник, виконавець), які ґрунтувалися на договорах підряду: від 10 липня 2018 року № 45521/18/9, за яким виконавець зобов`язується виконати роботи ремонт теплоутилізаторів поверхневих конденсаційних УПК-0,7 на котельні по вул. І. Кожедуба, 14 в м. Біла Церква Київської області; від 10 липня 2018 року № 45259/18/1, за яким виконавець зобов`язується виконати роботи реконструкція котельні по переведенню котлів КВГМ-10 в конденсаційний режим за адресою: вул. Дружби, 40 в м. Біла Церква Київської області; від 11 липня 2018 року № 45259/18/10, за яким виконавець зобов`язується виконати роботи реконструкція котельні по переведенню котлів КВГМ-10 в конденсаційний режим за адресою: вул.Гайок, 4л в м. Біла Церква Київської області; від 31 липня 2018 року № 5053/18/3, за яким виконавець зобов`язується виконати послуги з ремонту котла ТВГ-4 котельні по вул. Росьова, 14; від 21 липня 2017 року № 45251/1/17/4; від 21 серпня 2017 року № 45251/1/17/5.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем було надано локальні кошториси; об`єктні кошториси; смети; відомості про трудомісткість та заробітну плату до об`єктного кошторисів; договірні ціни; акти-допуски для виробництва будівельно-монтажних робіт на території підприємства; довідки про вартість виконаних будівельних робіт; акти приймання виконаних будівельних робіт; підсумкові відомості ресурсів; акти вартості устаткування, що придбавалось виконавцем робіт; податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН та платіжні доручення. Також на виконання замовлених робіт в межах договірних правовідносин з контрагентами, позивачем надані суду фотознімки результатів таких робіт (зокрема, проектної документації, замінених агрегатів та їх запчастин, реконструйованих об`єктів (котелен) тощо), а також копії виконаних ТОВ «Стікс-Оіл-Інжиніринг» робочих проектів з експертними висновками в межах договірних правовідносин.

Як вже зазначалось, висновок про нереальність досліджених в ході податкової перевірки господарських операцій контролюючий орган вмотивовував відсутністю у контрагентів трудових ресурсів, (неможливості здійснення господарської діяльності з ремонту теплопостачання), відсутністю основних фондів, відсутністю економічної вигоди (виправданість, ризик) від спірних господарських операцій і ділової мети.

Задовольняючи вимоги позову, суди попередніх інстанцій висновувались на тому, що долучені до матеріалів справи первинні документи відповідають вимогам чинного законодавства та у повній мірі розкривають зміст та обсяг господарських операцій з контрагентами позивача.

Проте, у розрізі наявних у справі первинних документів, висновків податкового органу, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, та враховуючи мотиви, якими суди керувались при ухваленні судових рішень, суд касаційної інстанції вважає такі висновки передчасними та такими, що сформовані без безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи із застосуванням формального підходу до вирішення справи.

Суди попередніх інстанцій не дотримались вимог, що висуваються статтею 246 КАС України до судового рішення, зокрема в частині надання мотивованої оцінки кожному істотному аргументу, наведеному учасниками справи, щодо наявності або відсутності підстав для задоволення позову.

Відхиляючи доводи податкового органу стосовно податкової інформації, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача, суди не врахували та взагалі не дослідили доводи відповідача щодо відсутності у контрагентів позивача як трудових, так і матеріальних ресурсів, виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, що свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, зокрема, послуги з ремонту системи теплопостачання та роботи з реконструкції котельні по переведенню котлів в конденсаційний режим. При цьому, суди зазначили, що відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції.

Суди відхилили і твердження відповідача про те, що ТОВ «Стікс-Оіл Інжиніринг» є фігурантом у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченою частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України, вказавши про те, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Доводячи відсутність реального характеру господарських операцій позивача з його контрагентами, податковий орган покликався на ту обставину, що ТОВ «Стікс-Оіл Інжиніринг» та його контрагенти (у тому числі їх контрагенти), мають ознаки нереальності здійснення операцій по ланцюгу постачання, метою яких є надання податкової вигоди третім особам з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, та які не мають на меті реального характеру, натомість свідчать про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

Відхиляючи такі доводи відповідача, суди дійшли висновку, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, а відтак якщо контрагент не виконав свого обов`язку передбаченого податковим законодавством або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-замовника права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суди, аналізуючи зміст договорів позивача з його контрагентами, з посиланням на постанову Верховного Суду від 05 січня 2021 року у справі № 820/1124/17, зазначили, що деякі помилки в документах чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися) (тощо).

В межах даних правовідносин важливо встановити суть господарських операцій, її ділову мету та економічну вигоду, а також ретельно перевірити доводи податкового органу про формування позивачем податкового кредиту лише з метою отримання податкової вигоди.

У разі ж надання податковою інспекцією достатньо переконливих доводів та доказів відносно того, що насправді господарські операції контрагентами не здійснювалися, а схема взаємодії учасників господарської операції свідчить про їх недобросовісність, суд не повинен обмежуватися перевіркою формальної відповідності поданих платником документів вимогам податкового законодавства, а має оцінити усі докази у справі у сукупності та взаємозв`язку з метою виключення внутрішніх протиріч та суперечливостей між ними у процесі перевірки реального руху активів між заявленими учасниками операції.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій, лише перелічивши первинні документи, надані позивачем на підтвердження виконання господарських операцій, не перевірили їх зміст і складові в частині вищенаведених доводів контролюючого органу про відсутність реального змісту операцій між позивачем і вказаними вище контрагентами, за рахунок яких сформовано податковий кредит по кожній операції з кожним контрагентом окремо.

Також суди відхилили доводи контролюючого органу, що постачальниками робіт для ТОВ «Стікс-Оіл Інжиніринг», в межах виконання договорів з позивачем, були контрагенти ПП «Термокрай», ТОВ «Альфа-Артікс», ТОВ «Акорас-Альба», ТОВ «Емеральд Груп», ПП «Пожбудкласік», ТОВ «Відо-Буд», ТОВ «ВК Алькасар», ТОВ «Рода Транзіт», які не мали належних матеріальних та трудових ресурсів, управлінського персоналу, транспортних засобів, виробничих активів, основних засобів (у тому числі, орендованих), для виконання відповідних робіт, а більшість із них є фігурантами кримінальних проваджень., що свідчить про вчинення операцій, які не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вимоги. Окрім того, залучені зазначеними підприємствами контрагенти також не мали відповідних ресурсів, персоналу, основних засобів для здійснення відповідних операцій.

Суди не врахували ту обставину, що у постачальників ТОВ «Стікс-Оіл Інжиніринг» вищезазначених робіт взагалі відсутні працівники, звіти нарахування єдиного внеску та податкові розрахунки сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку до податкового органу не подавалися. Фінансова звітність та декларація з податку на прибуток до податкового органу протягом 2018 року не подана. Основні засоби та запаси не обліковуються.

Поза увагою судів попередніх інстанцій залишились доводи контролюючого органу щодо, зокрема, відсутності у ТОВ «Стікс-Оіл Інжиніринг» та контрагентів по ланцюгу постачання ТМЦ та робіт відсутність трудових, матеріальних ресурсів, відсутність основних засобів, відсутність орендованих основних засобів для здійснення господарської діяльності, неможливість здійснення ТОВ «Стікс-Оіл Інжиніринг» зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходжень майна та обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для реалізації товарів, відсутність у вказаного контрагента необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, обрив у ланцюгу постачання ТМЦ та робіт, є фігурантами кримінальних правопорушень, відсутнє придбання ряду ТМЦ для виконання вищезазначених робіт, що свідчить про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту.

Теж саме стосується взаємовідносин позивача з контрагентом - ТОВ «Держ-Буд», зокрема, суди не врахували доводи відповідача стосовно того, що вказаний контрагент є фігурантом кримінального провадження; його анульовано як платника ПДВ у зв`язку з наданням декларації про відсутність поставок; остання декларація з ПДВ подана до податкового органу за липень 2020 року.

Окрім того, контролюючий орган покликається на ту обставину, що ремонтні роботи котельнь проводились за одними і тими ж адресами, як ТОВ «Держ-Буд» і ТОВ «Стікс-Оіл Інжиніринг».

Також скаржник наголосив на тому, що суд першої інстанції помилково відніс цю справу до категорії справ незначної складності, що призвело до порушення норм процесуального права, адже предметом судового розгляду у цій справі було визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення. Натомість, правила пункту 4 частини четвертої статті 257 КАС України встановлюють, що не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження справи у спорах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Перевіряючи зазначені доводи, колегія суддів виходить з такого.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у адміністративній справі, суд першої інстанції, крім іншого, з`ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160 161 КАС України, чи подана вона особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; з`ясовує наявність чи відсутність підстав для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Відкриваючи провадження у справі суд, крім іншого, робить висновок за правилами якого провадження буде розглядатися відповідна адміністративна справа, призначає справу до розгляду, встановлює строк для подання відзиву на позовну заяву тощо.

Стаття 12 КАС України визначає форми адміністративного судочинства та встановлює, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

За змістом пункту 2 частини другої статті 353 КАС України, порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, яке полягає у розгляді в порядку спрощеного позовного провадження справи, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд виключно у випадку, якщо таке порушення унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Дійсно, Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 24 жовтня 2022 року відкрив спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання. Однак, в подальшому, 06 грудня 2022 року постановив ухвалу про розгляд адміністративної справи №320/9109/22 в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Крім того, за результатами витребуваної касаційним судом електронної справи вбачається, що у системі КП «ДСС» сформовані судові повістки про виклик у судове засідання на 27.04.2023 о 10:30, зокрема, відповідачу у справі, які доставлено до електронного кабінету Головного управління Державної податкової служби у Київській області 29.03.23 12:51, про що складено довідку відповідальним працівником Київського окружного адміністративного суду.

Однак, викладений скаржником у касаційній скарзі довід про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що є підставою для скасування судових рішень відповідно до пункту 2 частини другої статті 353 КАС України, не знайшов своє підтвердження.

За результатами здійснення касаційного перегляду судових рішень суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не з`ясували усі обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що порушення норм процесуального та матеріального права, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року у справі №320/9109/22 скасувати.

Справу №320/9109/22 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко В.В. Хохуляк І.А. Васильєва