Постанова

Іменем України

23 червня 2021 року

м. Київ

справа № 322/1009/19

провадження № 61-8056св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Фермерське господарство «Саранчі Миколи Петровича»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Фермерського господарства «Саранчі Миколи Петровича» на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 01 листопада 2019 року у складі судді Шиш А. Б. та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Полякова О. З., Кухаря С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Фермерського господарства «Саранчі Миколи Петровича» (далі - ФГ «Саранчі М. П.») про стягнення збитків.

Позов мотивований тим, що рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 14 травня 2018 року, яке набрало законної сили 19 грудня 2018 року, визнано недійсним договір оренди землі від 01 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Саранчі М. П.».

ФГ «Саранчі М. П.» самовільно використовувало земельну ділянку ОСОБА_1 , не маючи на те законних підстав. ОСОБА_1 звернувся до Новомиколаївського районного суду Запорізької області ще в листопаді 2017 року з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, через той факт, що він його не підписував. Не зважаючи на це, орендар - ФГ «Саранчі М. П.» продовжував використовувати земельну ділянку для вирощування сільськогосподарської продукції та отримувати дохід.

За час судового розгляду справи з листопада 2017 року по грудень 2018 року ОСОБА_1 не міг отримати дохід від власного майна, не міг розпоряджатися земельною ділянкою на власний розсуд, оскільки його ділянку самовільно займало ФГ «Саранчі М. П.», чим ОСОБА_1 завдано збитки.

ОСОБА_1 звернувся до Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області із заявою про здійснення розрахунку заподіяних йому ФГ «Саранчі М. П.» збитків. Відповідно до акту оцінки нанесених збитків від 01 серпня 2019 року розмір заподіяних позивачу збитків за 2018 рік складає 50 684,65 грн. Збитки були нараховані комісією по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284.

Відповідач ухиляється від відшкодування завданих збитків в добровільному порядку.

Позивач просив стягнути з ФГ «Саранчі М. П.» збитки, завдані самовільним використанням у 2018 році належної йому земельної ділянки в сумі 50 684,65 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 01 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 25 лютого 2020 року, позов ОСОБА_1 до ФГ «Саранчі М. П.» про стягнення збитків задоволено.

Стягнуто з ФГ «Саранчі М. П.»на користь ОСОБА_1 50 684,65 грн відшкодування завданих самовільним зайняттям земельної ділянки у 2018 році збитків, а також 768,40 грн в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при наявності чинного договору оренди землі, зареєстрованого у встановленому законом порядку, позивач ОСОБА_1 , до набрання рішенням суду про визнання вказаного договору недійсним законної сили, був позбавлений можливості самостійно використовувати належну йому земельну ділянки. Позивачем доведено перебування належної йому земельної ділянки у незаконному користуванні відповідача з 01 березня 2015 року по 19 грудня 2018 року.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та доведеність заявлених позивачем вимог.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У травні 2020 року ФГ «Саранчі М. П.» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 01 листопада 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 лютого 2020 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 15 січня 2019 року у справі № 5011-9/336-2012, від 22 травня 2019 року у справі № 311/1841/18. Для відшкодування шкоди у зв`язку із самовільним зайняттям земельних ділянок необхідна наявність усіх елементів цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність; негативний результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Суди не встановили наявність противоправної поведінки відповідача, існування реальних збитків, причинного зв`язку між противоправної поведінкою відповідача та заподіяними збитками, а також наявність вини відповідача. Позивачем не надані докази, які підтверджують реальний розмір завданої шкоди. ФГ «Саранчі М. П.» наприкінці 2017 року, отримавши повідомлення з Новомиколаївського районного суду Запорізької області про наявність позову ОСОБА_1 , фактично припинило будь-яке використання земельної ділянки у 2018 році. Відповідач неодноразово пропонував позивачу вирішити спір у позасудовому порядку, однак ОСОБА_1 відмовлявся. У довідці виконкому Зеленівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області зазначено, що спірна земельна ділянка протягом 2018 року ФГ «Саранчі М. П.» не використовувалася. Суди цей доказ не дослідили. ОСОБА_1 фактично з січня 2018 року без жодних перешкод з боку відповідача не використовував належну йому земельну ділянку. Суди не звернули уваги на порушення пункту 2 «Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284, яким зазначено, що до складу комісії з визначення розміру збитків власникам землі та землекористувачам включаються представники виконавчих комітетів сільських рад, на території яких знаходяться земельні ділянки. Акт оцінки нанесених збитків від 01 серпня 2019 року не містить жодної інформації про ФГ «Саранчі М. П.», щодо визначення характеру збитків, а також щодо існування обставин, які свідчать про порушення прав ОСОБА_1 .

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2020 року у задоволенні клопотання ФГ «Саранчі М. П.» про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 01 листопада 2019 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 26 лютого 2020 року відмовлено, відкрито касаційне провадження у справі № 322/1009/19, витребувано справу з суду першої інстанції.

У червні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 01 червня 2020 року зазначено, що ціна позову у справі № 322/1009/19 становить 50 684,65 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто справа № 322/1009/19 є малозначною у силу вимог закону.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що вона може стосуватися питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), а тому судове рішення у справі підлягає касаційному оскарженню.

Наведені в касаційній скарзі доводи щодо не врахування правового висновку Верховного Суду від 15 січня 2019 року у справі № 5511-9/336-2012 та від 22 травня 2019 року у справі № 311/1841/18 підлягають перевірці, а тому наявні підстави для відкриття касаційного провадження.

Фактичні обставини

Суди встановили, що рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 14 травня 2018 року, яке набрало законної сили 19 грудня 2018 року, встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серії ІІ-ЗП № 036746, виданого головою Зеленівської сільської Ради народних депутатів 12 грудня 2001 року, належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,37 га., розташована на території Зеленівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області.

Вказаним рішенням суду визнано недійсним укладений 01 березня 2015 року між ОСОБА_1 та ФГ «Саранчі М. П.» договір оренди вищевказаної земельної ділянки.

Розпорядженням голови Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області від 11 березня 2019 року № 048 було створено комісію по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам, та затверджено її склад.

До складу комісії включені представники Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області, виконавчого комітету Зеленівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, представник власника землі, якому були заподіяні збитки, представник фермерського господарства, яке буде їх відшкодовувати, представник територіального органу Держгеокадастру, фінансового органу та органу у справах містобудування і архітектури.

В засіданні комісії, яке відбулося 01 серпня 2019 року, приймали участь 7 її членів, за результатами засідання комісією було затверджено акт оцінки нанесених збитків ОСОБА_1 .

Актом оцінки нанесених збитків, складеним комісією Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області від 01 серпня 2019 року, встановлено, що розмір нанесених ОСОБА_1 за 2018 рік збитків становить 50 684,65 грн.

Для розрахунку завданих збитків комісією було взято площу земельної ділянки (5,37 га), затрати на обробіток, посів землі, збір врожаю та сплату податку (18 910,55 грн), середню врожайність соняшнику по району в 2018 році (16,2 ц.), середню ціну соняшнику в 2018 році (8 000,00 грн).

Суд першої інстанції зробив висновок, що допущена описка у вищевказаному акті щодо реквізитів розпорядження про створення комісії, а також прийняття в її участі, в якості членів комісії, осіб, які не були включені до неї, на законність рішення комісії не впливає.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів приймає аргументи касаційної скарги з таких підстав.

Частиною другою статті 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, відшкодування збитків.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що спірна земельна ділянка перебувала у незаконному користуванні відповідача з 01 березня 2015 року по 19 грудня 2018 року.

Проте, суди не врахували, що 01 березня 2015 року між ОСОБА_1 та ФГ «Саранчі М. П.» був укладений договір оренди вищевказаної земельної ділянки, який рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 14 травня 2018 року, яке набрало законної сили 19 грудня 2018 року, визнано недійсним.

Згідно статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Згідно статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частина перша, друга статті 416 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої удової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року у справі № 704/962/17 (провадження № 61-47536св18) вказано, що «тлумачення статті 22 614 623 ЦК України свідчить, що презумпція вини особи має бути спростована тільки за умови, якщо буде встановлено, що саме внаслідок дій або бездіяльності конкретної особи завдано збитків. Тому тільки за цієї умови відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність збитків та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини».

Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (пункти 1 та 2 частини першої статті 264 ЦПК України).

У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справі, що переглядається, суди: не звернули уваги, з урахуванням розподілу тягаря доказування, що позивач повинен довести наявність збитків та причинний зв`язок; не врахували, що позивач просив стягнути збитки у зв`язку з недійсністю договору оренди; не відхилили посилання відповідача на те, що спірна земельна ділянка відповідачем не використовується з 2018 року; не перевірили, чи існують умови для стягнення збитків. За таких обставин, суди зробили передчасний висновок про часткове задоволення позовних вимог.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Згідно частини четвертої статті 411 ЦПК України права направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року у справі № 704/962/17 (провадження № 61-47536св18), колегія суддів вважає, що оскаржені судові рішення прийняті без додержання норм матеріального та процесуального права; касаційну скаргу необхідно задовольнити; оскаржені судові рішення скасувати; передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства «Саранчі Миколи Петровича» задовольнити.

Рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 01 листопада 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 лютого 2020 року скасувати.

Справу№ 322/1009/19 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанціїрішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 01 листопада 2019 року та постанова Запорізького апеляційного суду від 26 лютого 2020 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. Ю. Тітов