№ 324/580/17(2-а/324/25/2017) - Судова практика України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 324/580/17(2-а/324/25/2017)

адміністративне провадження № К/9901/37109/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №324/580/17(2-а/324/25/2017) за позовом ОСОБА_1 до Запорізької митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови про порушення митних правил, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Запорізької митниці Державної фіскальної служби на постанову Пологівського районного суду Запорізької області від 12.07.2017 (суддя Каретник Ю.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 (головуючий суддя Головко О.В., судді: Суховаров А.В., Ясенова Т.І.),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Запорізької митниці Державної фіскальної служби України (далі також Запорізька митниця, відповідач), у якому просив скасувати постанову у справі про порушення митних правил від 04.04.2017 №0041/112000000/17.

Постановою Пологівського районного суду Запорізької області від 12.07.2017, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017, позов задоволено.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.10.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Запорізької митниці Державної фіскальної служби України у справі №324/580/17(2-а/324/25/2017).

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали справи №324/580/17(2-а/324/25/2017) згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 11.02.2021 матеріали справи прийнято до провадження, касаційний розгляд призначено у порядку письмового провадження на 16.02.2021.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, посилається на те, що позовні вимоги є необґрунтованими, основані на власних доводах позивача, відтак, рішення підлягають скасуванню у повному обсязі, а позов - залишенню без задоволення. Інших доводів митного органу касаційна скарга не містить.

Позивач подав заперечення на касаційну скаргу, зазначив, що вважає касаційну скаргу необґрунтованою, наголошує, що доводи касаційної скарги (без жодних змін та доповнень) повторюють заперечення на адміністративний позов та апеляційну скаргу. Позивач просить залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПАТ «Пологівський ОЕЗ», де ОСОБА_1 працює заступником начальника відділу відвантаження продукції, та AL GROUP LTD було укладено контракт №10-11-15 від 10.11.2015, предметом якого є поставка продукції (тимчасове ввезення) зворотного допоміжного обладнання для 20-ти фут. універсальних контейнерів: флексітанків, виробництва Philton Polythen Converters та/або Philin Plastic Liner Limited.

Позивач задекларував вказаний товар у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами за митними деклараціями №112020000/2016/001155 від 16.05.2016 та №112020000/2016/02797 від 19.10.2016.

Відповідач, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, дійшов висновку, що ОСОБА_1 здійснив протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, оскільки при ввезені на територію України товару - флексітанки, митне оформлення повинно було здійснюватися з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами.

До таких висновків відповідач дійшов у зв`язку з тим, що флексітанки не можуть бути поміщені у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами, оскільки у вказаний режим поміщуються виключно товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 189 Митного кодексу України та в Додатках В.1-В.9, С, D до Конвенції про тимчасове ввезення, тоді як тара (упаковка), яка не придатна для повторного використання, до яких митним органом віднесено ввезені флексітанки, не користується правом на поміщення у режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами.

Запорізькою митницею 04.04.2017 винесено постанову у справі про порушення митних правил №0041/112000000/17, згідно з якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, що складає 1' 376' 528,76грн.

Не погодившись з вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на порушення відповідачем принципу пропорційності, адже накладення на фізичну особу, яка не є декларантом та в діях якої не встановлений умисел на ухилення від сплати митних платежів, штрафних санкцій у розмірі 1' 376' 528,76грн. є очевидним свідченням недотримання балансу між вчиненими діями, їх наслідками та прийнятим рішення на їх усунення.

Згідно положень частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Як встановлено частиною першою статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 105 МК України у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються виключно товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 189 цього Кодексу та в Додатках B.1-B.9, С, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), на умовах, визначених цими Додатками.

Згідно зі статтею 1 Додатку В.3 до Конвенції про тимчасове ввезення термін "товари, ввезені в рамках торгової операції" означає контейнери, піддони, упаковки, зразки, рекламні фільми, та будь-які інші товари, що ввозяться в рамках торгової операції, при цьому власне їхнє ввезення не є торговою операцією.

Відповідно до статті 2 Додатку В.3 до Конвенції про тимчасове ввезення правом на тимчасове ввезення відповідно до статті 2 цієї Конвенції користуються такі товари, ввезені в рамках торгової операції:

a) упаковки, ввезені наповненими з метою реекспорту порожніми або наповненими, або ввезені порожніми з метою реекспорту наповненими;

b) контейнери, завантажені або не завантажені товарами, а також тимчасово ввезені додаткові пристосування та обладнання контейнерів, які ввозяться з контейнерами з метою реекспорту окремо чи з іншим контейнером, або ввозяться окремо, з метою вивезення з контейнером.

Згідно з пунктом b) статті 1 гл. І «Визначення» Додатку В.3 до Конвенції для цілей цього Додатка термін «упаковка» означає усі вироби та матеріали, які служать або призначені служити у тому стані, в якому вони ввозяться, для упакування, захисту, розміщення і кріплення або розділення товарів, за винятком пакувальних матеріалів, таких як солома, папір, скловолокно, стружка тощо, у разі, якщо товари ввозяться навалом. Виключаються також контейнери і піддони, які визначені у пунктах с («контейнер») і d («піддон») цієї статті.

Як слідує, основною ознакою упаковки є те, що вона служить або призначена служити у тому стані, в якому вона ввозиться на митну територію України, та придатна для використання за призначенням без допомоги або застосування будь - яких інших предметів, речей, виробів тощо.

Разом з тим, відповідно до пункту 2.4 Контракту флексітанк використовується як допоміжне обладнання для встановлення в 20-ти футовий універсальний контейнер та розміщення в ньому наливних безпечних вантажів (олії соняшникової рафінованої, олії соняшникової сирої, олії соєвої сирої).

Необхідно врахувати, що єдиним можливим способом застосуванням флексітанку відповідно до умов Контракту є використання його як допоміжного обладнання для встановлення в 20-ти футові універсальні контейнери і розміщення у ньому безпечних наливних вантажів (олії соняшникової рафінованої, олії соняшникової сирої, олії соєвої сирої).

Можливість транспортування безпечних наливних вантажів (олії соняшникової рафінованої, олії соняшникової сирої, олії соєвої сирої), розміщених у флексітанках самостійно (без встановлення їх у 20-ти футові універсальні контейнери) або за допомогою будь - яких інших виробів транспортного обладнання (крім 20-ти футових універсальних контейнерів) Контрактом не передбачена.

Суди з`ясували, що за результатами класифікації флексітанків, ввезених ПАТ «Пологівський ОЕЗ» в рамках Контракту як товарів згідно з УКТ ЗЕД, митним постом «Дніпрорудний» Запорізької митниці ДФС 09.09.2016 прийнято рішення № КТ-112020000-0023-2016 про визначення коду товару, відповідно до якого флексітанкам призначено код товару 392330900 та надано наступний опис флексітанку: «зворотне вивезення, зворотне допоміжне обладнання для контейнерів: Флексітанк чотирьохшаровий, з еластичної високоміцної поліетиленової плівки прямокутної форми, ємністю 24000 літрів, з нижнім наливним/зливним кульовим краном з кришкою діаметром 3 дюйми та комплектом монтажних комплектуючих, які є невід`ємними частинами допоміжного обладнання і призначені для перевезення наливних вантажів. В кількості 1 флексітанк за номером № 314528237, який встановлений у морський універсальний двадцятифутовий контейнер за № GLDU5058829. Торгівельна марка - даних не має. Виробник - «SHANGHAI PHILLIN PLASTIC LINER LIMITED». Країна виробництва - CN (Китай)».

Таким чином, виходячи зі сфери застосування, опису та функціонального використання флексітанк (зворотне допоміжне обладнання, яке встановлюється у 20-ти футових універсальних контейнерах) є додатковим пристосуванням та обладнанням контейнерів.

Окрім того, відповідно до листів SHANGHAI PHILLIN PLASTIC LINER LIMITED (заводу - виробника флексітанків за Контрактом) від 08.02.2017 року та PHILTON POLYTHENE CONVERTERS LIMITED (розробник і виробник флексітанків за Контрактом) від 15.02.2017, адресованих ПАТ «Пологівський ОЕЗ», флексітанки, які виробляються зазначеними виробниками, спеціально призначені для перевезення харчової олії тільки у 20-ти футових морських контейнерах і не можуть бути використаними в якості незалежного транспортного резервуара в будь - якій формі. Під час безтарного перевезення харчової олії (або іншої рідини), флексітанк не може бути використаний без 20-ти футового контейнера, так само як і 20-ти футовий контейнер для харчової олії безтарного перевезення не може бути використаним без флексітанків.

Зазначене підтверджується і висновком спеціаліста Запорізької торгово-промислової палати Клименко В.М. №О-188 від 21.03.2017, відповідно до якого флексітанки 4-х шарові із еластичної високоміцної поліетиленової плівки, прямокутної форми, ємністю 24000 літрів кожен, з нижнім наливним/зливним шаровим краном з кришкою діаметром 3 дюйми і комплектом монтажних комплектуючих, виробництва SHANGHAI PHILLIN PLASTIC LINER LIMITED, є основоположним та конструктивно - базовим доповнюючим допоміжним обладнанням для універсальних 20-ти футових контейнерів за умови перевезення в даних контейнерах наливних вантажів.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 МК України декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначений МК України; поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених МК України.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що товар (флексітанки, як додаткове пристосування та обладнання контейнерів) відповідав вимогам, визначеним приписами МК України та Додатку В.3 до Конвенції, відтак, позивач правомірно обрав митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами. Наведене спростовує твердження відповідача про те, що зазначені флексітанки як упаковка одноразового використання мали бути поміщеними у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами.

Як правомірно наголошено судами, відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення митних правил. У свою чергу, наявність у діях позивача складу правопорушення не підтвердилася в ході розгляду справи, з вказаного слідує, що постанову у справі про порушення митних правил необхідно скасувати.

На підставі матеріалів справи судами встановлено, що між ПАТ «Пологівський ОЕЗ», на якому ОСОБА_1 працює заступником начальника відділу відвантаження продукції, та AL GROUP LTD було укладено контракт предметом якого є поставка продукції (тимчасове ввезення).

Позивач задекларував вказаний товар у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами.

Відповідач дійшов висновку, що ОСОБА_1 здійснив протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, оскільки при ввезені на територію України товару митне оформлення повинно було здійснюватися з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами.

Згідно зі статтею 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Згідно зі статтею 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Відповідно до статті 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суди констатували, що митними органом при розгляді справи про порушення митних правил не було доведено жодними належними та достатніми доказами факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Митним органом не було встановлено наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, адже не доведено його суб`єктивну сторону, яка полягає у протиправних, винних (умисних або з необережності) діях чи бездіяльності позивача.

Статтею 256 МК України встановлено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

У справі, що розглядається, ОСОБА_1 є посадовою особою підприємства, від імені якої здійснив декларування товару з поміщенням його у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами, тобто виконав свої посадові обов`язки.

Необхідно врахувати, у разі якщо митний орган дійшов висновку про неправильне визнання декларантом коду товару, його класифікації, що призвело до поміщення його у митний режим, який на думку митного органу, не може бути застосовано до даного товару, останній може винести відповідне рішення, вказані дії законом віднесені до дискреційних повноважень митного органу. Надання судом оцінки правомірності рішення такого суб`єкта владних повноважень та, відповідно, й правильності поміщення товару у той чи інший митний режим, можливе за умови його оскарження.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Касаційний суд вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Касаційний суд дійшов висновку, що у ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих сторонами на підставі статті 11 КАС України, та іншим обставинами, що не спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Верховний Суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Запорізької митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Пологівського районного суду Запорізької області від 12.07.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 у справі №324/580/17(2-а/324/25/2017) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду