Постанова

Іменем України

28 січня 2021 року

м. Київ

справа №328/1568/19

провадження №61-9508св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - виконавчий комітет Токмацької міської ради Запорізької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 23 грудня 2019 року у складі судді Коваленка П. Л. та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 травня 2020 року у складі колегії суддів Бєлки В. Ю., Кухаря С. В., Онищенко Е. А.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду до виконавчого комітету Токмацької міської ради Запорізької області, з позовом, в якому просив визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо ненадання йому житла відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та зобов`язати виконавчий комітет Токмацької міської ради першочергово надати йому житлове приміщення в м. Токмак Запорізької області відповідно до встановлених норм житлової площі, у розумно скорочений термін; стягнути з відповідача судові витрати.

Позов мотивовано тим, що з 27 квітня 2000 року позивач перебуває на квартирному обліку, як особа, що потребує поліпшення житлових умов на пільговій черзі, як учасник бойових дій, згідно зі статтями 5, 6, пункту 14 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Починаючи з 2001 року позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою першочергового забезпечення житлом, в межах відповідної норми житлової площі, однак відповідач це питання не вирішив, надавав письмові відповіді, однак конкретний термін вирішення питання щодо забезпечення житлом не зазначав.

03 січня 2012 року позивач звернувся з аналогічним позовом в порядку адміністративного судочинства, однак постановою Верховного Суду від 28 лютого 2019 року касаційну скаргу задоволено частково, скасовано постанову Токмацького районного суду Запорізької області від 06 лютого 2012 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року у справі № 2а-12/12, провадження у зазначеній справі закрито та роз`яснено право на звернення з цим позовом до суду в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 23 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 20 травня 2020 року, у задоволені позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, що він має переважне право на отримання житла перед іншими громадянами з таким самим статусом, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, або, що надійшла його черга на отримання житла. У даному випадку задоволення позову призведе до порушення прав інших осіб, які перебувають на квартирному обліку та мають аналогічну пільгу як і позивач та рівні з ним права на першочергове отримання житла.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити заявлені ним позовні вимоги.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що позивач просив суд задовольнити його позов через те, що він перебував у списку поза черговиків на отримання житла не поза чергою, а у розумний строк, передбачений нормами ЦК України, за чергою пільговиків, що є не одним і тим самим. Тобто, суди першої та апеляційної інстанції помилково застосували підміну даних понять.

Суд першої інстанції посилався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах: від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-87цс13, від 04 червня 2014 року у справі № 6-50цс14, від 03 червня 2015 року у справі № 6-390цс15 і висновки об`єднаної палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі №712/4259/17-ц (провадження № 61-15146сво18).

Проте, посилання на вказані висновки є помилковими, оскільки стосуються суддів, прокурорів, які бажали отримати житло поза чергою, а у даній справі позивач просив суд надати йому житло за чергою пільговиків у розумний термін.

З цього приводу, у подібних правовідносин відсутні висновки Верховного Суду.

Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні неправильно встановлено, що відповідачем за період з 27 квітні 2000 року до 01 червня 2019 року було забезпечено житлом різні пільгові категорії громадян, які перебували на квартирному обліку при виконавчому комітеті Токмацької міської ради, а саме 34 сім`ї. Це спростовується матеріалами даної справи, в яких повністю відсутні докази - з якою періодичністю просувається пільгова квартирна черга за даний період, можливий розумний термін часу надання позивачу житла, тощо.

Внаслідок ненадання відповідачем доказів про час і періодичність забезпечення житлом громадян, згідно квартирної черги, судом не було встановлено цю обставину, але суд першої інстанції допустив підімну понять і вийшов за межі позову, дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_1 не має першочергового права перед іншими чергами на забезпечення його житлом.

Також суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивач обрав неправильний спосіб захисту свого порушеного цивільного права - зобов`язання вчинити дії.

Рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим і таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права, неповно і не всебічно з`ясовано всі обставини справи, які підтверджувалися наявними, письмовими доказами.

Оскаржувана постанова апеляційного суду є невмотивованою, оскільки в ній не зазначено, згідно з пунктом 2 частини першої статті 382 ЦПК України: доводів, за яких суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Таким чином дана постанова апеляційного суду суперечить основним засадам та завданням цивільного судочинства.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу виконавчий комітет Токмацької міської ради заперечує проти доводів позивача та просить залишити ухвалені у справі рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Фактичні обставини, встановлені судами

ОСОБА_1 є учасником бойових дій та на нього поширюються пільги, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Рішенням виконавчого комітету Токмацької міської ради від 27 квітня 2000 року ОСОБА_1 внесений до списку черговиків на одержання житлової площі в будинках житлового фонду, як учасник бойових дій в Афганістані, який проживає у гуртожитку, за адресою: АДРЕСА_1 , займає житлову площу - 11,2 кв. м, зі складом сім`ї - одна особа.

Станом на березень 2001 року позивач перебував на загальній черзі за № 805 та у списках квартирного обліку для отримання житла в першу чергу за № 245.

Рішенням виконавчого комітету Токмацької міської ради від 24 січня 2019 року «Про затвердження списків черговості квартирного обліку при виконавчому комітеті Токмацької міської ради» визначено черговість осіб, які перебувають на квартирному обліку. Відповідно до зазначеного рішення ОСОБА_1 перебуває на загальній черзі під № 675 та пільговій черзі під

№ 192.

ОСОБА_1 неодноразово звертався як до відповідача, а також до Запорізької ОДА, із письмовими зверненнями щодо забезпечення його житлом, на що ним отримані відповіді про розгляд його звернень та відсутності можливості у забезпеченні житлом за відсутності вільного житла та відсутності коштів на спеціальному рахунку у міському бюджеті на придбання житла. Також відповідач повідомлявся, що розподіл житла здійснюється згідно черговості.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 9 ЖК Української РСР передбачено, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Відповідно до статті 31 ЖК Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Відповідно до частини першої, третьої, четвертої статті 43 ЖК Української РСР громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень).

Частиною першою статті 46 ЖК Української PCP визначено перелік осіб, яким жилі приміщення можуть бути надані поза чергою, зокрема, до таких віднесено осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни і прирівняним до них у встановленому порядку особам протягом двох років з дати прийняття рішення про включення їх до списку на позачергове одержання жилого приміщення, а з них особам з інвалідністю першої групи з числа учасників бойових дій на території інших держав - протягом року з визначенням переважного права осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни і прирівняних до них у встановленому порядку осіб на одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями позачерговиків.

Відповідно до частини третьої статті 46 ЖК Української PCP громадяни, які мають право на позачергове одержання жилих приміщень, включаються до окремого списку.

Пунктом 14 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що учасники бойових дій мають право на першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Порядок надання жилих приміщень громадянам, які перебувають на квартирному обліку, врегульовано Правилами обліку громадян, потребуючих покращення житлових умов, та надання їм жилих приміщень, затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР та Української республіканської ради професіональних союзів № 470 від 11 грудня 1984року, відповідно до пункту 23 яких громадяни, взяті на квартирний облік, вносяться до книги обліку осіб, які перебувають у черзі на одержання жилих приміщень. З числа вказаних громадян складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.

Відповідно до підпункту 1 пункту 39 зазначених Правил жилі приміщення надаються в порядку загальної черги, за винятком осіб, маючих право першочергового отримання цих приміщень.

Підпунктом 3 пункту 38 Правил встановлено, що черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття осіб, які потребують поліпшення житлових умов, на облік (включенням до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

Отже, забезпечення житлом таких осіб можливе лише згідно з існуючою черговістю з урахуванням часу взяття на облік та у порядку, передбаченому законодавством.

Іншого порядку, ніж дата взяття на облік у формуванні черговості забезпечення житлом осіб, які користуються певним правом (мають однакові пільги) в черговості одержання таких приміщень діючим законодавством не встановлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, правильно виходив із того, що позивач має право на позачергове отримання житла, проте забезпечення позивача житлом можливе лише згідно з існуючою черговістю з урахуванням часу взяття на облік та у порядку, передбаченому законодавством. Позивачем не надано суду доказів наявності переважного права на отримання житла, відмінного від інших осіб, які за часом взяття на облік у цьому списку передують позивачу.

Позивач має право на забезпечення житлом лише за умови надходження його черги на отримання житла. Враховуючи, що попереду позивача у черзі знаходиться значна кількість осіб, які потребують поліпшення житлових умов, порушення черговості є порушенням норм чинного законодавства та прав цих осіб, а отже правові підстави для задоволення позову відсутні.

Таких же висновків дійшов Верховний Суд у схожих за змістом правовідносинах у постановах від 12 березня 2018 року у справі № 676/1707/17-ц (провадження № 61-3775св18), від 30 січня 2020 року у справі № 335/3599/18 (провадження № 61-11670св19), від 24 лютого 2020 року у справі № 725/3605/19 (провадження № 61-575св20), від 03 квітня 2020 року у справа № 344/8248/17-ц (провадження № 61-40928св18), від 22 травня 2020 року у справі № 522/16805/17 (провадження № 61-37786св18).

Доводи касаційної скарги про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо правильності застосування норми матеріального права у подібних правовідносинах не знайшли свого підтвердження та не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують правильність застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах.

Посилання у касаційній скарзі на те, що суди помилково здійснили підміну понять та не врахували, що позивач просив суд забезпечити його житлом не поза чергою, а у розумний строк, передбачений нормами ЦК України, за чергою пільговиків, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки відповідно до заявлених в суді першої інстанції позовних вимог, їх зміст зводиться саме до зобов`язання відповідача першочергово надати позивачу житлове приміщення, що само по собі передбачає отримання останнім житла поза встановленої черги за рішенням суду.

Доводи касаційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди заявника з наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин, в тому контексті, який на думку позивача свідчить про наявність правових підстав для задоволення заявлених ним позовних вимог та судового захисту його прав у обраний ним спосіб.

Вказані доводи не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки у справі, яка переглядається, судами надано належну оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, в силу приписів статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 23 грудня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко