№ 331/3041/15-ц - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

20 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 331/3041/15-ц

провадження № 61-6715св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Гайворонський Олексій Юрійович, на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2020 року у складі судді Жукової О. Є. та постанову Запорізького апеляційного суду від 17 березня 2021 року у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Гончар М. С., Маловічко С. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (далі - ТОВ «ФК «Форінт»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування позову посилалося на таке.

01 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»), правонаступником якого за всіма правами та обов`язками є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції «АТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/17-46/678-55, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 29 800,00 дол. США на споживчі цілі зі сплатою 14 відсотків річних строком до 01 липня 2018 року.

На забезпечення виконання кредитного договору від 01 липня 2008 року № 014/17-46/678-55 того ж дня між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 014/17-46/678-55/1 та договір поруки № 014/1746/678-55/2 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 .

Відповідно до пункту 3.1 договорів поруки від 01 липня 2008 року

№ 014/17-46/678-55/1 та № 014/17-46/678-55/2 сторони встановили, що у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги, відповідно до частин першої, другої статті 554 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

На порушення умов кредитного договору від 01 липня 2008 року

№ 014/17-46/678-55 позичальник зобов`язання щодо повернення одержаного кредиту та сплати нарахованих відсотків у строки і в порядку погашення кредитної заборгованості не виконує.

У зв`язку із виникненням заборгованості 10 лютого 2015 року ОСОБА_1 та поручителям ОСОБА_2 , ОСОБА_4 направлені вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, повідомлено про наявність заборгованості за несплаченими траншами та відсотками, запропоновано погасити прострочену заборгованість за кредитним договором від 01 липня 2008 року № 014/17-46/678-55 та попереджено, що у випадку незадоволення вимоги, розпочнеться дострокове стягнення всієї заборгованості за вказаними договорами.

Направлені вимоги банку про погашення простроченої заборгованості за кредитним договором від 01 липня 2008 року № 014/17-46/678-55 позичальником та поручителями проігноровані та не виконані.

Станом на 02 лютого 2015 року заборгованість за кредитним договором від 01 липня 2008 року № 014/17-46/678-55 становить 20 072,46 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом - 17 962,60 дол. США, заборгованість за несплаченими відсотками - 2 109,86 дол. США.

З урахуванням наведеного позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Раййфайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» суму заборгованості за кредитним договором від 01 липня 2008 року № 014/17-46/678-55 станом на 02 лютого 2015 року у розмірі 20 072,46 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом - 17 962,60 дол. США, заборгованість за несплаченими відсотками - 2 109,86 дол. США; розмір солідарного стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обмежити сумою 20 072,46 дол. США.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» суму заборгованості за кредитним договором від 01 липня 2008 року

№ 014/17-46/678-55 станом на 02 лютого 2015 року у розмірі 20 072,46 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом - 17 962,60 дол. США, заборгованість за несплаченими відсотками - 2 109,86 дол. США; розмір солідарного стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 обмежити сумою 20 072,46 дол. США.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 вересня 2018 року до участі у справі як правонаступника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» залучено ТОВ «ФК «Форінт».

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2020 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Форінт» заборгованість за кредитним договором від 01 липня 2008 року

№ 014/17-46/678-55 у розмірі 20 072,46 дол. США; розмір солідарного стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 обмежено сумою 20 072,46 дол. США.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «ФК «Форінт» заборгованість за кредитним договором від 01 липня 2008 року № 014/17/46/678-55 у розмірі 20 072,46 дол. США; розмір солідарного стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 обмежено сумою 20 072,46 дол. США.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання позичальником зобов`язань за договором кредиту, наявності кредитної заборгованості, яка підлягає стягненню на користь банку солідарно з боржника та поручителів.

При здійсненні розрахунку враховано, що строк дії договору закінчується 01 липня 2018 року, проте направивши 10 лютого 2015 року вимогу боржнику та поручителям про дострокове повернення заборгованості, банк змінив строк виконання зобов`язання, тому стягненню підлягає борг за тілом кредиту у розмірі 17 962,60 дол. США та відсотками у розмірі 2 109,86 дол. США, яка виникла станом на 02 лютого 2015 року.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 17 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2020 року у цій справі змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції зазначеної постанови.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції не врахував, що при вирішенні питання щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню у цій справі, необхідно виходити із сум, які стягнуто заочним рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 січня 2016 року та не виконано на час звернення з цим позовом. Необхідно врахувати, що вимоги щодо пені в рамках цієї справи не заявлялись та не були предметом розгляду. Таким чином, залишок непогашеної суми заборгованості за кредитним договором № 014-17-46/678-55 на час звернення з цим позовом до суду та на час розгляду справи апеляційним судом, яка виникла станом на 02 лютого 2015 року становить 20 072,46 дол. США, з яких: 17 962,60 дол. США - заборгованість за кредитом; 2 109,86 дол. США - нараховані відсотки за користування кредитом за період з 01 травня 2014 року до 01 лютого 2015 року.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У квітні 2021 року ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Гайворонський О. Ю., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

На обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що на підтвердження того, що ОСОБА_2 не підписував зазначений договір поруки було заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, проте суд апеляційної інстанції в задоволенні клопотання відмовив.

Суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні клопотань про зупинення провадження у справі.

Суд апеляційної інстанції не розглянув клопотання про витребування у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» засвідчених копій усіх додаткових угод до кредитного договору від 01 липня 2008 року № 014/17-46/678-55, тому вказані докази залишилися не дослідженими.

Судове рішення оскаржується з підстав неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2020 року у справі № 489/6514/16-ц, від 03 травня 2018 року у справі № 752/9802/17, від 07 листопада 2018 року у справі № 501/793/16-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 752/4653/18; від 07 жовтня 2020 року у справі № 696/362/17, відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах; недослідження копій додаткових угод щодо реструктуризації кредиту та доказів про останній платіж, виконаний у грудні 2013 року; необґрунтованого відхилення апеляційним судом клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

У серпні 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ТОВ «ФК «Форінт», у якому воно просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

На обґрунтування відзиву посилалося на те, що 26 червня 2018 року у судовому засіданні суду ОСОБА_2 надав відзив, в якому він заперечував проти задоволення позову щодо нього та стверджував, що він не підписував договору поруки від 01 липня 2008 року № 014/17-46/678-55/1.

Того ж дня судом постановлено ухвалу у цій справі та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 30 серпня 2018 року та витребувано від ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» оригінал договору поруки від 01 липня 2008 року № 014/17-46/678-55/1.

01 квітня 2019 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя постановлено ухвалу про призначення у справі за позовом ТОВ «ФК «Форінт» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором судової почеркознавчої експертизи, виконання якої доручено експертам Запорізького Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України (далі - Запорізький НДЕКЦ МВС України) та зупинено провадження у справі.

17 травня 2019 року ТОВ «ФК Форінт» надало до суду оригінал договору поруки від 01 липня 2008 року № 014/17-46/678-55/1. 20 травня 2019 року Жовтневим районним судом на адресу Запорізького НДЕКЦ МВС України для проведення почеркознавчої експертизи надіслано матеріали цивільної справи.

12 червня 2019 року до Жовтневого районного суду надійшло клопотання експерта про надання додаткових матеріалів для проведення судової почеркознавчої експертизи, а саме вільних зразків підписів ОСОБА_2 , виконаних не менше ніж на 10-15 документах, за часом виконання максимально наближених до 2008 року.

Клопотання експерта було передано представнику ОСОБА_2 03 липня 2019 року, але було проігноровано останнім та до суду не були надані відповідні зразки підписів.

01 серпня 2019 року до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя повернулись надіслані для проведення експертизи матеріали з повідомленням НДЕКЦ МВС України про неможливість проведення судової експертизи у зв`язку з відсутністю відповіді на заявлене експертом клопотання.

03 грудня 2019 року ОСОБА_2 звернувся повторно до суду з клопотання про призначення почеркознавчої експертизи. До клопотання копії документів, які б містили зразок підпису ОСОБА_2 , додані не були.

04 грудня 2019 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя постановлено ухвалу про призначення у справі за позовом ТОВ «ФК «Форінт» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором вдруге судової почеркознавчої експертизи, виконання якої доручено експертам Запорізького відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.

18 лютого 2020 року постановою Запорізького апеляційного суду скасовано ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2019 року про призначення судової почеркознавчої експертизи з мотивів необхідності додержання розумних строків розгляду справи, порушення норм процесуального права, нез`ясування обставин достовірності виконання наданих відповідачем ОСОБА_2 вільних зразків підпису, не пред`явлення поданих вільних зразків підпису особі, яка підлягає ідентифікації.

Суди першої та апеляційної інстанції, проаналізувавши заявлені ОСОБА_2 підстави для зупинення провадження в цій справі дійшли правильного висновку, що матеріали справи дозволяють повно встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Заявлене клопотання про зупинення розгляду справи до вирішення по суті питання у справі № 317/2904/20 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ТОВ «ФК «Форінт» про захист прав споживачів шляхом визнання договору відступлення права вимоги частково недійсним є безпідставним та необґрунтованим.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначив про залишення судом поза увагою питання щодо витребування вигаданих ним доказів, проте цей факт не відповідає дійсності оскільки зазначене клопотання розглядалося судом і було відхилено як необґрунтоване, про що свідчить, звукозапис судового засідання.

На обґрунтування визнання договору поруки припиненим ОСОБА_2 послався на згадувані його батьком в повідомленнях начебто укладені додаткові угоди, якими ніби то вносились зміни до кредитного договору.

Зазначені твердження є безпідставним та надуманими.

У доданій до апеляційної скарги роздруківці відсутні посилання на: найменування банку; дату та номер кредитного договору; дати уявлених додаткових угод, на які посилаються відповідачі; відсутні дати листування, а отже, ОСОБА_2 не доведено, що зазначене листування не існувало на момент закриття підготовчого засідання у справі.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є учасниками декількох справ щодо стягнення з них заборгованості за кредитними договорами. Таким чином, твердження ОСОБА_2 щодо ймовірного існування додаткових угод за кредитним договором є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не заслуговує на увагу, по суті ґрунтуються на припущеннях.

Всі заявлені ОСОБА_2 клопотання (про зупинення розгляду справи, про витребування неіснуючих доказів, про призначення почеркознавчої експертизи) були належним чином розглянуті судами під час розгляду справи, з`ясовано обставини справи, за результатами чого були постановлені відповідні обґрунтовані ухвали.

За текстом касаційної скарги ОСОБА_2 викладає зміст норм ЦПК України за власним трактуванням, зазначає постанови Верховного Суду, зміст та висновки яких свідчать про протилежну позицію на відміну від тієї, що заявлена ОСОБА_2 . Отже, жодна з перелічених підстав не є підставою для задоволення касаційної скарги.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Гайворонський О. Ю., на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389, пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що 01 липня 2008 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Форінт»,та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 014/17-46/678-55.

Відповідно до пунктів 1.1.1, 1.1.6, 1.2.1 договору банк надав ОСОБА_6 кредит в сумі 29 800,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14 % річних, строком до 01 липня 2018 року під заставу земельної ділянки.

Відповідно до пункту 7.1 договору встановлено, що ОСОБА_1 зобов`язався здійснювати погашення кредиту та відсотків щомісячно ануїтетними платежами в розмірі, згідно з графіком погашення кредиту.

На забезпечення кредитного договору від 01 липня 2008 року

№ 014/17-46/678-55 укладено договори поруки від 01 липня 2008 року

№ 014/17-46/678-55/1 та №014/1746/678-55/2.

Згідно з пунктами 1.2, 2.1 договору поруки від 01 липня 2008 року

№ 014/17-46/678-55/1, укладеного між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 , поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов`язання перед банком відповідати за зобов`язаннями боржника - ОСОБА_1 , які виникають з умов кредитного договору від 01 липня 2008 року

№ 014/17-46/678-55, а саме: повернути кредит у розмірі 29 800,00 дол. США до 01 липня 2018 року, сплатити відсотки за його користування, виходячи з відсоткової ставки 14 % річних, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також відшкодувати усі можливі збитки, понесені внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору. У випадку невиконання боржником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, поручитель несе солідарну відповідальність перед банком, у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до положень пунктів 2.4, 2.5, 2.7 договору поруки від 01 липня 2008 року № 014/17-46/678-55/1 у випадку невиконання боржником боргових зобов`язань перед банком за кредитним договором, банк має право звернутися до поручителя з письмовою вимогою про виконання боргових зобов`язань в повному обсязі чи в частині. Поручитель бере на себе зобов`язання, у випадку невиконання боржником боргових зобов`язань перед банком за кредитним договором, здійснити виконання боргових зобов`язань в обсязі, заявленому банком в письмовій вимозі, протягом 5 банківських днів з дати направлення відповідної письмової вимоги банку. При простроченні виконання своїх обов`язків, як вони визначені в пункті 2.5. цього договору, поручитель зобов`язаний виплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочення, за кожний день прострочення.

Згідно з пунктом 3.1 договору поруки від 01 липня 2008 року

№ 014/17-46/678-55/1 сторони договору встановили, що у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позову відповідно до частин першої, другої статті 554 ЦК України.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1 договору поруки від 01 липня 2008 року

№ 014/17-46/678-55/2, укладеного між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 , поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов`язання перед банком відповідати за зобов`язаннями боржника ОСОБА_1 , які виникають з умов кредитного договору від 01 липня 2008 року

Згідно з приписами пунктів 2.4, 2.5, 2.7 договору поруки від 01 липня 2008 року № 014/17-46/678-55/2 у випадку невиконання боржником боргових зобов`язань перед банком за кредитним договором, банк має право звернутися до поручителя з письмовою вимогою про виконання боргових зобов`язань в повному обсязі чи в частині. Поручитель бере на себе зобов`язання, у випадку невиконання боржником боргових зобов`язань перед банком за кредитним договором, здійснити виконання боргових зобов`язань в обсязі, заявленому банком в письмовій вимозі, протягом 5 банківських днів з дати направлення відповідної письмової вимоги банку. У разі прострочення виконання своїх обов`язків, як вони визначені в пункті 2.5 цього договору, поручитель зобов`язаний виплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочення, за кожний день прострочення.

Відповідно до пункту 3.1 договору поруки від 01 липня 2008 року

№ 014/17-46/678-55/2 сторони договору встановлюють, що у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором на всю суму заборгованості встановлену на момент подання позову відповідно до частин першої, другої статті 554 ЦК України.

Встановлено, що банк виконав обов`язок перед ОСОБА_1 відповідно до умов договору, надавши кредит в сумі 29 800,00 дол. США.

Проте, ОСОБА_1 несвоєчасно та не в повному обсязі виконував умови договору, внаслідок станом на 02 лютого 2015 року виникла заборгованість за кредитним договором від 01 липня 2008 року № 014/17-46/678-55 у розмірі 20 072,46 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом - 17 962,60 дол. США, заборгованість за відсотками - 2 109,86 дол. США.

Вимога банку до поручителів ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_1 про погашення суми заборгованості від 02 лютого 2015 року, залишена ними без задоволення, розмір заборгованості останніми жодними належними та допустимими доказами не спростований.

09 серпня 2018 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі - АТ «Райффайзен Банк Аваль») та ТОВ «ФК «Форінт» укладено договір № 140/11/210, згідно з умовами якого кредитор передав у власність набувача права вимоги за кредитним договором від 01 липня 2008 року

№ 014/1746/678-55 зі змінами і доповненнями та укладеними додатковими угодами до нього, що вказані в Реєстрі кредитних операцій до відступлення, в пopядку та на умовах, визначених в цьому договорі, а набувач прийняв від кредитора права вимоги в обсязі та на умовах, що існували на дату відступлення прав вимоги та сплатив кредитору їх вартість.

09 серпня 2018 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «Форінт» укладено договір відступлення прав за договорами поруки, які не посвідчені нотаріально № 140/11/211, згідно з умовами якого, у зв`язку з укладанням договору від 09 серпня 2011 року № 140/11/210 АТ «Райффайзен Банк Аваль» передало, а ТОВ «ФК «Форінт» прийняло права за договорами поруки від 01 липня 2008 року № 014/1746/678-55/1 та № 014/1746/678-55/2 на забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 01 липня 2008 року № 014/17-46/678-55.

Сторонами у повному обсязі виконані зобов`язання за договором від 09 серпня 2018 року № 140/11/210 та договором відступлення прав за договорами поруки, які не посвідчені нотаріально від 09 серпня 2018 року № 140/11/211.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або в повному обсязі.

Відповідно до статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Нормами чинного законодавства не обмежено право кредитора забезпечити належне виконання боржником основного зобов`язання декількома видами забезпечення. Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному, а здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Згідно із положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що ОСОБА_1 несвоєчасно та не в повному обсязі виконував умови договору, через що станом на 02 лютого 2015 року виникла заборгованість за кредитним договором від 01 липня 2008 року

№ 014/17-46/678-55 в розмірі 20 072,46 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом - 17 962,60 дол. США, заборгованість за відсотками - 2 109, 86 дол. США.

З урахуванням наведеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, наявність яких підтверджується кредитним договором від 01 липня 2008 року № 014/17-46/678-55 та договорами поруки від 01 липня 2008 року

№ 014/17-46/678-55/1 та № 014/1746/678-55/2, у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки боржник та поручителі належним чином свої зобов`язання перед кредитором не виконали.

З такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується й Верховний Суд, у зв`язку з чим відхиляє доводи касаційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційним судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, Верховний Суд відхиляє.

Встановлено, що таке клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи у суді першої інстанції заявлялось неодноразово, проте ОСОБА_2 не сприяв проведенню експертизи, коли вона була призначена вперше, упродовж всього розгляду справи не надав документи, які містять вільні зразки його підпису, що вимагалось експертом для проведення об`єктивної та повної почеркознавчої експертизи.

Отже, дійсною метою подання ОСОБА_2 аналогічного клопотання про призначення почеркознавчої експертизи є саме затягування строків розгляду справи по суті, що є неприпустимим і відповідним зловживанням процесуальними правами з боку відповідача.

Заявник посилається на неврахування апеляційним судом висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 696/362/17.

У вказаній справі Верховний Суд констатував призначення судом апеляційної інстанції судово-почеркознавчої експертизи, її непроведення через відмову відповідачки прибути до суду для відібрання зразків її підпису, неодноразове відкладання розгляду справи, визнання явки відповідача у суд обов`язковою, вжиття заходів для отримання та відібрання у відповідачки зразків підпису, які необхідні експерту для надання висновку щодо підпису на договорі оренди та додатковій угоді до договору оренди.

Проте виклад вказаних обставин в зазначеній справі не є висновком Верховного Суду у подібних правовідносинах, якого мав додержуватися суд апеляційної інстанції, вирішуючи наслідки непризначення експертизи у цій справі.

Заявник у вказаному аспекті посилається на розгляд судом апеляційної інстанції справи у першому ж судовому засіданні, проте зазначене не є порушенням норм процесуального права.

Аргументи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні клопотань про зупинення провадження у справі, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду необхідно у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 357/8242/19, провадження № 61-19580св20).

Предметом розгляду у цій справі є правовідносини, які виникли з кредитного договору. Відповідачами не було подано зустрічних позовних заяв або інших позовних заяв щодо визнання недійсним кредитного договору.

Предметом розгляду справи, яка прийнята до розгляду Запорізьким районним судом Запорізької області, є правовідносини, які виникли з договору відступлення від 09 серпня 2018 року, укладеного між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «Форінт».

Отже, суди попередніх інстанцій не мали підстав для зупинення розгляду цієї справи до вирішення Запорізьким районним судом Запорізької області справи № 317/2904/20 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ТОВ «ФК «Форінт» про захист прав споживачів, враховуючи обставини, які встановлені при розгляді справи судами попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не розглянув клопотання про витребування у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» засвідчених копій усіх додаткових угод до кредитного договору від 01 липня 2008 року № 014/17-46/678-55, тому вказані докази залишилися не дослідженими, Верховний Суд відхиляє, оскільки 17 березня 2021 року протокольною ухвалою суд відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів на підставі статті 367 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги про неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2020 року у справі № 489/6514/16-ц, від 03 травня 2018 року у справі № 752/9802/17, від 07 листопада 2018 року у справі № 501/793/16-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 752/4653/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 696/362/17, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду від 20 листопада 2020 року у справі № 489/6514/16-ц (провадження № 61-5791св19)зазначено, що «визначаючи наявність передбачених статтею 251 ЦПК України в указаній редакції, підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і передбачити усунення яких неможливо. Із огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі. Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у іншій справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для цієї справи».

Подібний висновок викладений, зокрема, в постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 501/793/16-ц (провадження

№ 61-14591св18), від 26 лютого 2020 року в справі № 752/4653/18 (провадження № 61-22918св19).

З урахуванням наведеного, висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, не суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у зазначених постановах.

Аргументи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, Верховний Суд відхиляє.

Так, посилаючись на вказану підставу оскарження, скаржник не зазначив, який саме висновок має бути сформовано Верховним Судом у спірних правовідносинах щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а Верховним Судом самостійно не встановлено, що у судовій практиці, яка склалася у подібних правовідносинах, існують підстави, які б вказували на наявність проблеми, що може бути вирішена, шляхом формулювання нової правової позиції.

Таким чином, доводи касаційної скарги є необґрунтованими, оскільки зводяться до власного тлумачення норм права, а також незгоди зі встановленими фактичними обставинами у справі, стосуються також переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Гайворонський Олексій Юрійович, залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 17 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

Г. І. Усик