ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 331/3931/19

провадження № 51-3444км22

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Запорізького апеляційного суду від 10 серпня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080020002241, щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя вироком від 12 квітня 2021 року засудив ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 122 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку 2 роки та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.

Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_8 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 3837,25 грн та моральної шкоди 30 000 грн.

ЗавирокомсудуОСОБА_7 визнано винуватим утому, щовін9 жовтня 2018 року о 20:00, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння біля під`їзду будинку АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом, з метою заподіяння шкоди здоров'ю, під час раптово виниклого конфлікту, завдав ОСОБА_8 не менше чотирьох ударів взутою ногою в обличчя, внаслідок чого спричинив останньому закритий перелом гілки нижньої щелепи на рівні 3,4 зубів праворуч, закритий перелом суглобового відростка нижньої щелепи ліворуч та синці й крововиливи, заподіявши потерпілому в сукупності середньої тяжкості тілесні ушкодження, які не є небезпечними для життя, але спричинили тривалий розлад здоров`я понад 21 день.

Запорізький апеляційний суд 10 серпня 2022 року скасував вказаний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання та ухвалив свій вирок, яким призначив йому покарання за ч. 1 ст. 122 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить оскаржений вирок апеляційного суду стосовно ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

На її думку, призначене апеляційним судом ОСОБА_7 покарання не відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі. Вважає, що поза увагою суду залишилося те, що з 9 жовтня 2018 року, тобто з часу вчинення її підзахисним кримінального правопорушення, до ухвалення 10 серпня 2022 року вироку, ОСОБА_7 до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався та вів законослухняний спосіб життя. Також не враховано судом поведінку її підзахисного під час досудового розслідування та судового розгляду. Зазначає, що наведені обставини свідчать про те, що ОСОБА_7 став на шлях виправлення. Стверджує, що місцевий суд, урахувавши ступінь тяжкості та характер вчиненого засудженим кримінального правопорушення, дані про особу винного і обставини, що пом`якшують й обтяжують покарання, належним чином обґрунтував застосування положень ст. 75 КК.

У запереченнях прокурор просить залишити вирок апеляційного суду стосовно ОСОБА_7 без змін, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

Позиції інших учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції захисник засудженого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 підтримала касаційну скаргу. Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника та просив залишити вирок апеляційного суду без змін.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Статтею 370 КПК визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікація його дій у касаційній скарзі не заперечуються.

Положеннями ст. 50 КК визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Статтею 65 КК встановлено, що суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Згідно зі ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У цьому провадженні, як видно з його матеріалів, не встановлено обставин, які б давали підстави вважати, що покарання ОСОБА_7 призначено з порушенням указаних положень закону.

Під час розгляду кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора щодо м`якості призначеного ОСОБА_7 покарання апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині звільнення від відбування покарання та ухвалив новий вирок, яким призначив йому реальне покарання.

Призначаючи ОСОБА_7 покарання, апеляційний суд разом із ступенем тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, урахував конкретні обставини і спосіб його вчинення, а саме те, що засуджений був ініціатором конфлікту, скоїв злочин у стані алкогольного сп`яніння, потерпілий є особою похилого віку та має інвалідність 3 групи. При цьому суд узяв до уваги дані про особу ОСОБА_7 , а також те, що останній завдану злочином майнову та моральну шкоду потерпілому не відшкодував.

З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_7 реального покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Апеляційний суд з огляду на такі обставини, яких не оспорено в касаційній скарзі, дійшов мотивованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства та відсутність підстав для застосування до призначеного йому покарання ст. 75 КК.

З таким висновком апеляційного суду погоджується і суд касаційної інстанції. На переконання колегії суддів, призначене апеляційним судом ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам статей 50 65 КК, принципу справедливості та співмірності, є необхідним і достатнім для виправлення винного й попередження вчинення ним нових злочинів.

Таким чином, обставини, що вказують на несправедливість призначеного ОСОБА_7 покарання через його суворість, а також на необхідність звільнення засудженого від його відбування на підставі ст. 75 КК, відсутні.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, які би були підставами для скасування вироку апеляційного суду, за результатами перевірки кримінального провадження не встановлено. Тому підстав для задоволення касаційної скарги захисника колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Запорізького апеляційного суду від 10 серпня 2022 року стосовно ОСОБА_7 залишити без змін, а касаційну скаргу захисника останнього - адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3