№ 331/8310/15-ц - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

02 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 331/8310/15

провадження № 61-4879св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - районна державна адміністрація Запорізької міської ради по Жовтневому району як орган опіки та піклування, яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 ,

відповідачка - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя у складі судді Скользнєвої Н. Г. та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 січня 2020 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Крилової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У листопаді 2015 року районна адміністрація Запорізької міської ради по Жовтневому району як орган опіки та піклування (далі - Районна адміністрація), діючи в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення її батьківських прав щодо малолітньої ОСОБА_1 , передачі дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , органу опіки та піклування для подальшого влаштування, стягнення з ОСОБА_2 на користь фізичної чи юридичної особи, на утриманні якої знаходитиметься дитина ОСОБА_1 , аліментів у розмірі 1/4 частини доходів, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму, затвердженого для дитини відповідного віку.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на таке. У серпні 2015 року до Районної адміністрації надійшла заява ОСОБА_3 , яка є бабусею дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і виховує її з народження, з клопотанням про подання до суду позовної заяви від імені органу опіки та піклування про позбавлення її дочки ОСОБА_2 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_1 .

У заяві зазначала, що багато років ОСОБА_2 веде аморальний спосіб життя, неодноразово була засуджена і відбувала покарання у місцях позбавлення волі, вживала наркотики, зловживає спиртними напоями. З часу народження дитини спосіб життя ОСОБА_2 не змінився, вдома вона не проживає, з`являється зрідка та в нетверезому стані, дитину не виховує, повністю самоусунулася від виконання батьківських обов`язків, займається бродяжництвом і жебракуванням. З народження дитина знаходиться з нею (бабусею), саме вона виховує, утримує, навчає і лікує онуку, створює для неї належні житлово-побутові умови, влаштувала до дитячого садка. Оскільки впродовж кількох років ситуація тільки погіршується і від цього страждає дитина, ОСОБА_3 просила позбавити її дочку ОСОБА_2 батьківських прав щодо ОСОБА_1 , після чого вона буде оформлювати опіку над дитиною.

З урахуванням наведеного комісія з питань захисту прав дитини при Районній адміністрації прийняла рішення про звернення органу опіки та піклування до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 грудня 2015 року позов задоволено. Позбавлено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав щодо малолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Передано малолітню дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , органу опіки та піклування Районної адміністрації для подальшого влаштування. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь фізичної чи юридичної особи, на утриманні якої знаходитиметься дитина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини доходів, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму, затвердженого для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду з цим позовом, а саме з 11 листопада 2015 року і до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зважаючи на систематичне свідоме і злісне ухилення матері від виконання батьківських обов`язків, з метою захисту прав та інтересів малолітньої дитини, позов підлягає задоволенню. Також суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення аліментів.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 29 січня 2020 року заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 грудня 2015 року в частині розміру стягнутих аліментів змінено. Зменшено аліменти, які стягнуті з ОСОБА_2 на користь фізичної чи юридичної особи, на утриманні якої знаходитиметься неповнолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначено їх у періоді з 11 листопада 2015 року до 07 липня 2017 року у розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму, установленого для дитини відповідного віку, з 08 липня 2017 року - у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму, установленого для дитини відповідного віку, і до досягнення дитиною повноліття.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позбавлення батьківських прав - це, насамперед, спосіб захисту прав та інтересів дитини, тому, враховуючи відсутність будь-якого спілкування відповідачки з дитиною досить тривалий час, існування реальної можливості виконання батьківських обов`язків, проте їх свідоме невчинення, неприйняття участі у матеріальному утриманні дитини, відсутність зацікавленості у перебуванні дитини у дошкільних та шкільних виховних закладах, станом її здоров`я, побутом та вихованням, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позову. Водночас, зважаючи на стан здоров`я відповідачки, суд апеляційної інстанції зазначив, що стягнутий судом першої інстанції розмір аліментів у 1/4 частці від заробітку (доходу), який буде вираховуватись із середнього заробітку по області, оскільки відповідачка не була працевлаштована, не відповідає матеріальному стану останньої на день ухвалення рішення про стягнення аліментів. Справедливим та пропорційним у цьому випадку буде мінімальний розмір аліментів, гарантований законом для утримання дитини.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У березні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повідомляв її про розгляд справи, судові повістки направлялись на іншу адресу. Суди попередніх інстанцій не врахували, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження її винної поведінки та її умисного ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини, не досліджували питання прихильності дитини до неї. Рішення у справі ухваленні без наявності достатніх підстав для застосування виняткової міри - позбавлення батьківських прав та залишення дитини без рідної матері. Визначаючи розмір аліментів, суди попередніх інстанцій не врахували стан її здоров`я та матеріальний стан, відсутність будь-якого майна. Розгляд справи просила здійснювати за її участі.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , у цій справі на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 404/6391/16-ц, від 25 квітня 2019 року у справі № 296/7848/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а. с. 6).

Бабусею ОСОБА_1 є ОСОБА_3 , 1952 року народження (т. 1, а. с. 9).

У серпні 2015 року до Районної адміністрації надійшла заява ОСОБА_3 з клопотанням про подання до суду позовної заяви від імені органу опіки та піклування про позбавлення її дочки ОСОБА_2 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_1 .

У суді ОСОБА_3 пояснила, що ОСОБА_2 її дочка, яка веде аморальний спосіб життя, неодноразово була засуджена і відбувала покарання у місцях позбавлення волі, вживала наркотики, зловживає спиртними напоями. З часу народження дитини спосіб життя ОСОБА_2 не змінився, вдома вона не проживає, з`являється зрідка і в нетверезому стані, дитину не виховує, повністю самоусунулася від виконання батьківських обов`язків, займається бродяжництвом і жебракуванням. Дитина з народження знаходиться з нею (бабусею), яка виховує, утримує, навчає і лікує онуку, створює для неї належні житлово-побутові умови, оформила до дитячого садка. Оскільки впродовж кількох років ситуація тільки погіршується і від цього страждає дитина, вона вимушена звернутися до органу опіки та піклування з проханням про позбавлення її дочки батьківських прав щодо дитини, після чого має намір оформити над онукою опіку.

Обставини, викладені в суді третьою особою, підтверджуються такими доказами.

Згідно з інформацією відділу по Жовтневому району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради (станом на 16 вересня 2015 року) про роботу з родиною дитини ОСОБА_1 , 2010 року народження, дитина з кінця 2012 року знаходиться на обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у зв`язку з неналежним виконанням одинокою матір`ю ОСОБА_2 батьківських обов`язків. Мати фактично покинула дочку ОСОБА_1 на утриманні та вихованні бабусі, веде аморальний спосіб життя, не проявляє щодо дочки родинних почуттів. Неодноразові обстеження умов проживання дитини підтверджують, що ОСОБА_2 з дочкою не проживає. На систематичні виклики до відділу для проведення з нею профілактичної роботи ОСОБА_2 не з`явилася жодного разу (т. 1, а. с. 12).

Відповідно до листа Жовтневого районного відділу Запорізького міського управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (далі - Жовтневий РВ ЗМУ ГУ МВС України) від 25 березня 2014 року № 27/12-2964 ОСОБА_2 має судимості за незаконні операції з наркотиками, зафіксовані виклики міліції за місцем проживання у зв`язку з її хуліганством у нетверезому стані, неодноразово доставлялася до міліції за скоєння крадіжки (т. 1, а. с. 17)

Згідно з інформацією кримінально-виконавчої інспекції Жовтневого району від 05 грудня 2012 року за № 3423 ОСОБА_2 неодноразово засуджена, відбувала покарання у місцях позбавлення волі, за час знаходження на обліку у кримінально-виконавчій інспекції (далі - КВІ) зарекомендувала себе з негативної сторони, за місцем проживання характеризувалася негативно, вихованню дитини не приділяла уваги (т. 1, а. с. 18-20)

Відповіді дошкільних навчальних закладів № 66 і № 55 від 31 березня 2014 року за № 01.02-05/22, від 27 листопада 2012 року № 207, які відвідувала ОСОБА_1 , свідчать про те, що дитиною займалася виключно бабуся, матір в закладах майже не з`являлася, не брала участі у батьківських зборах, святах і організаційно - масових заходах (т. 1, а. с. 21, 22).

Відповідно до інформації комунального закладу «Запорізький центр первинної медико - санітарної допомоги № 1», що міститься в листах від 14 березня 2014 року № 01-6/327 та від 11 червня 2015 року № 01-6/848, мати ОСОБА_2 кілька років участі в обстеженні, лікуванні, вакцинації, оздоровленні дитини не приймає, бабуся скаржилася лікарям на неналежне виконання дочкою батьківських обов`язків щодо онуки, зловживання нею алкогольними напоями (т. 1, а. с. 23, 24).

Згідно з повідомленнями від Запорізького міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 21 лютого 2013 року № 317/03-Ж, від 25 березня 2014 року № 852/03-Ж, зазначена родина перебувала під соціальним супроводом ще з 2012 року, але ОСОБА_2 безвідповідально ставилася до співпраці з центром, вихованням дитини не займалася, зловживала алкоголем, часто не проживала вдома (т. 1, а. с. 25, 26).

Відповідно до листа Запорізького міського благодійного Фонду «Єврейський громадський центр Мозаль ТОВ» від 14 серпня 2015 року допомога організації родині ОСОБА_1 триває ще з 2010 року, родина часто відвідується за місцем проживання, їм надається матеріальна і психологічна підтримка. Востаннє співробітники Фонду бачили ОСОБА_2 у 2011 році, дитиною займається бабуся ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 27).

Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_2 з дня народження дочки ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та до звернення ОСОБА_3 до органу опіки та піклування із заявою про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав (19 серпня 2015 року)участі у вихованні дочки не брала, її життям не цікавилася.

Зі змісту заочного рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції випливає, що позбавивши відповідачку батьківських прав, суди врахували такі обставини.

Під час вагітності у 2010 року ОСОБА_2 скоїла злочин - збут наркотичного засобу, у зв`язку з чим після народження дитини - дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 червня 2010 року засуджена за частиною другою статті 307 Кримінального кодексу України (далі - КК України) до 5 років позбавлення волі з випробуванням строком на 2 роки (т. 1, а. с. 19 -20).

Впродовж двох років з дня народження дочки ОСОБА_1 її матір ОСОБА_2 перебувала на обліку у КВІ Жовтневого району м. Запоріжжя.

Згідно з інформацією КВІ Жовтневого району м. Запоріжжя ОСОБА_2 під час перебування на обліку зарекомендувала себе з негативної сторони, до відбування покарання ставилася безвідповідально, систематично порушувала покладені судом на неї обов`язки, у період випробувального терміну знову скоїла злочин, передбачений частиною другою статті 185 КК України.

ОСОБА_2 з 2011 року до 2012 року перебувала у Жовтневому РВ ЗМУ ГУ МВС України на обліку у зв`язку із скоєнням насильства у сім`ї (т. 1, а. с. 17).

Впродовж 2012-2014 років ОСОБА_2 чотири рази доставлялась до Комунарського та Жовтневого РВ ЗМУ за скоєння крадіжок (т. 1, а. с. 17).

За місцем мешкання ОСОБА_2 також характеризується з негативної сторони. Відповідно до рапортів та матеріалів опитування сусідів, які надані до КВІ дільничними інспекторами міліції, ОСОБА_2 веде аморальний спосіб життя, дуже груба та неприємна людина; вихованню дитини не приділяє уваги, рідко буває вдома. Від матері ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на поведінку засудженої надходять скарги, в яких, зокрема, зазначається і про нехтування з боку ОСОБА_2 вихованням малолітньої дитини.

26 лютого 2014 року був виклик за місцем мешкання родини ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 пояснила, що хуліганить дочка, яка знаходиться у стані алкогольного сп`яніння.

З виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого випливає, що ОСОБА_2 має змішану токсичну алкогольну енцефалопатію ІІ ступеню, що наразі підтверджує зловживання нею алкогольними напоями (т. 1, а. с. 184).

Відділом служби у справах дітей по Жовтневому району Запорізької міської ради надано інформацію, що з кінця 2012 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на обліку дітей, які опинились у складних життєвих умовах у зв`язку з неналежним виконанням одинокою матір`ю ОСОБА_2 батьківських обов`язків, яка фактично покинула дочку ОСОБА_1 на утриманні та вихованні бабусі, веде аморальний спосіб життя, не проявляє до дочки родинних почуттів.

З відомостей лікувально-медичного закладу, дошкільних установ № 55, 66 випливає, що ОСОБА_2 жодного разу сама дитину до зазначених закладів не приводила. Дитиною займалась виключно бабуся ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 21-24).

Враховуючи, що у матеріалах справи наявні беззаперечні та достатні докази, які свідчать про винну та свідому поведінку ОСОБА_2 щодо ухилення від участі у вихованні дочки, про умисне і свідоме нехтування обов`язками матері, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Питання щодо можливості позбавлення батьківських прав вирішувалось також Верховним Судом у постановах від 24 червня 2020 року у справі

№ 638/1496/17-ц (провадження № 61-35874св18), від 27 січня 2021 року у справі № 398/4299/17 (провадження № 61-2861св20), від 16 червня 2021 року у справі № 315/1279/19 (провадження № 61-3821св21).

Як на підставу касаційного провадження заявниця посилалася на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 404/6391/16-ц, від 25 квітня 2019 року у справі № 296/7848/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц.

У постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 404/6391/16-ц (провадження № 61-40224св18) зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 296/7848/16-ц (провадження № 61-43695св18) зазначено, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18) зазначено про те, щопозбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Посилання заявниці на зазначені постанови Верховного Суду не заслуговують на увагу, оскільки правовідносини у зазначених справах стосуються інших фактичних обставин та доведеності чи недоведеності винної поведінки батьків щодо невиконання ними своїх батьківських обов`язків. Проте у цій справісуди на підставі наявних у матеріалах справи доказів дійшли висновку, що позивач довів, що ОСОБА_2 нехтує потребами своєї дочки, порушує права дитини на належне батьківське виховання та не виконує батьківських обов`язків. ОСОБА_2 не довела зміну своєї поведінки щодо дитини, прагнення здійснювати належне піклування за нею, не спростувала, що свідомо нехтувала обов`язками матері щодо дочки. Факт заперечення відповідачкою проти позову про позбавлення її батьківських прав з урахуванням її поведінки не свідчить про її інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.

Верховний Суд зазначає, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, проте у цій справі з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення, а також із встановлених судами попередніх інстанцій обставин на підставі досліджених та оцінених доказів у справі, які вказують на нехтування матір`ю своїм батьківським обов`язком, обґрунтованими є висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо позбавлення відповідачки батьківських прав.

Посилання заявниці на недослідження судами попередніх інстанцій питання щодо прихильності дитини до неї не впливає на правильність висновків суддів попередніх інстанцій, оскільки суди на підставі встановлених обставин справи та наявних у матеріалах справи доказів встановили, що відповідачка самоусунулася від виконання батьківських обов`язків, а тому позбавлення її батьківських прав спрямоване, перш за все, на захист прав та інтересів дитини.

У справі «Ilya Lyapin v. Russia» (Ілля Ляпін проти Росії) ЄСПЛ зазначив, що, якщо батько не підтримує стосунків з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантоване Конвенцією.

Крім того, необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Щодо доводів касаційної скарги про розгляд справи судом першої інстанції без участі відповідачки

Судові повістки судом першої інстанції неодноразово надсилалися на адресу місця реєстрації ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) та на іншу можливу адресу перебування відповідачки ( АДРЕСА_2 ), проте направлена поштова кореспонденція поверталася без вручення адресату, з відміткою «за закінченням терміну зберігання», отже, відповідачка не була належним чином повідомлена про розгляд справи у суді першої інстанції.

Водночас Верховний Суд бере до уваги те, що ОСОБА_2 брала участь під час розгляду заяви про перегляд заочного судового рішення, а також була присутньою при розгляді справи у суді апеляційної інстанції та у повному обсязі мала можливість реалізувати надані їй законом процесуальні права щодо спростування доводів позовної заяви та подання доказів.

Оскільки право відповідачки на участь у розгляді справи, подання доказів та надання особистих пояснень було відновлено та реалізовано на стадії апеляційного перегляду судового рішення, розгляд справи в суді першої інстанції за її відсутності та ухвалення заочного рішення не призів до неправильного встановлення обставин справи та її вирішення, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування правильного по суті рішення суду виключно за наведених обставин.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення питання щодо стягнення з відповідачки аліментів Верховним Судом не переглядаються, оскільки заявниця не навела передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень в цій частині.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Щодо клопотання про виклик у судове засідання

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Відповідно до частин першої, другої, третьої та п`ятої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. У попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про проведення підготовчої дії та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.

Водночас згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Отже, клопотання ОСОБА_2 про розгляд справи з викликом сторін задоволенню не підлягає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З огляду на те, що рішення суду першої інстанції у незміненій частині та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_2 про розгляд у судовому засіданні з викликом сторін справи за позовом районної державної адміністрації Запорізької міської ради по Жовтневому району як органу опіки та піклування, діючої в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав, влаштування дитини та стягнення аліментів на утримання дитини залишити без задоволення.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2015 року у незміненій частині та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний