Постанова
Іменем України
18 березня 2020 року
м. Київ
справа № 333/10570/14-ц
провадження № 61-34838св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа - ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 грудня 2017 року в складі судді: Варнавської Л. О., та постанову апеляційного суду Запорізької області від 25 березня 2018 року в складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Онищенка Е. А.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про переведення прав та обов`язків покупця, визнання покупцем в договорі купівлі-продажу.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 на праві спільної часткової належить 18/25 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Співвласнику домоволодіння - ОСОБА_4 належало 7/25 частин. Домоволодіння розташовано на земельній ділянці площею 588 кв. м, яка закріплена за даним житловим будинком. Порядок користування відведено земельною ділянкою не визначено. У період 2007-2009 роки ОСОБА_4 без узгодження із співвласниками збудував самочинні споруди: житлова прибудова літ А1-2, гараж літ. Т, сарай літ. С, сарай літ. Ц, навіс літ. Ч, навіс літ. Ш, при цьому порушив межі земельної ділянки та права власників сусідніх земельних ділянок. ОСОБА_4 під час побудови самочинних споруд перебував у шлюбі з ОСОБА_3 , який було розірвано 25 вересня 2013 року.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2008 року у справі № 2-2575/2008, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 24 березня 2009 року, позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання права власності на самочинні споруди було залишено без задоволення.
06 липня 2009 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя було ухвалено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права власності задоволено, зобов`язано ОП ЗМБТІ погасити право власності та визнано право власності на самочинно збудоване нерухоме майно: житлова прибудова літ А1-2, гараж літ. Т, сарай літ. С, сарай літ. Ц, навіс літ. Ч, навіс літ. Ш, виділено у окремий об`єкт нерухомості частину будинку та самочинні споруди і присвоєно окрему адресу. Зазначене рішення 26 жовтня 2010 року було скасовано, провадження у справі закрито, в позові в іншій частині відмовлено.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2009 року було задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , зобов`язано останнього не перешкоджати ОСОБА_1 у здійсненні належних прав користувача земельної ділянки і звільнити земельну ділянку площею 588 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення самовільно збудованих нерухомих споруд: житлова прибудова літ. А1, мансарда літ. мс, сарай літ. Ц, сарай літ. С, гараж літ. Т, усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою. Зазначене рішення набуло законної сили. Добровільно ОСОБА_4 дане рішення суду не виконав, продав будинок ОСОБА_7 , як окремий об`єкт нерухомості - жилий будинок під літ. А, який є самочинно збудованим. 28 травня 2010 року ОСОБА_7 продала жилий будинок літ. А ОСОБА_2 , яка 25 вересня 2013 року продала будинок літ. А дочці ОСОБА_7 та дружині ОСОБА_4 - ОСОБА_3 . Тобто, ОСОБА_3 на теперішній час на праві спільної часткової власності належить 7/25 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , а позивачу 18/25 частин. Як співвласник ОСОБА_1 не була повідомлена ОСОБА_2 про продаж частки у праві спільної часткової власності, тобто порушила переважне право позивача на її купівлі за ціною, оголошеною для продажу. На вказаній земельній ділянці, яка знаходиться у загальному користуванні знаходяться самочинні споруди, які повинен був знести ОСОБА_4 за рішенням суду. Про продаж жилого будинку позивач дізналась в квітні 2014 року з витягу реєстру прав власності, тому позовна давність нею не пропушено.
ОСОБА_1 просила:
перевести права та обов`язки покупця на жилий будинок літ. А, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу від 29 вересня 2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Будніковою Ю. С., з ОСОБА_3 на ОСОБА_1 ;
визнати ОСОБА_1 покупцем зазначеного майна за договором купівлі-продажу від 29 вересня 2013 року;
стягнути судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
РішеннямКомунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області повернути ОСОБА_1 з депозитного рахунку внесені нею на рахунок Територіального Управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області кошти згідно квитанції № Р24А264378264А81123 від 27 липня 2017 року в розмірі 158 059 грн як внесення компенсації вартості частки майна по цивільній справі № 333/10570/14-ц, що перебувала у провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, щонабуваючи у власність 25 вересня 2013 року будинок літ. А за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач ОСОБА_3 придбала цілу частину будинку, підстав вважати її співвласником спільної часткової власності у суду не має. Підстав переведення прав та обов`язків покупця на жилий будинок літ. А, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 20 вересня 2013 року з ОСОБА_3 на ОСОБА_1 не можливе та призведе до порушення права власності відповідача ОСОБА_3 . Переведення прав та обов`язків покупця призведе до зміни власника будинку, який є самовільно збудованим, але визнання права власності на самовільно збудоване майно не допускається. Позивачем внесено на депозит суму 158 059 грн, які підлягають поверненню.
Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 10 січня 2018 року призначено до слухання справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 грудня 2017 року. Ухвалено проводити розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 грудня 2017 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що згідно частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Отже, враховуючи викладене, колегія суддів зробила висновок, що розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 грудня 2017 року в даній справі слід проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Постановою апеляційного суду Запорізької області від 25 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 грудня 2017 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що за положеннями частини 1 статті 362 ЦК України переважне право співвласника на придбання іншої частини у власності існує лише за наявності цієї спільної власності. На час укладення договору, який оспорюється в частині покупця, тобто на 25 вересня 2013 року предметом договору купівлі продажу була не частка у домоволодінні, а житловий будинок літ. А, загальною площею 106,1 кв. м. Зазначений будинок вже раніше продавався як самостійний об`єкт власності, а не частка у домоволодінні. 27 квітня 2010 року ОСОБА_4 продав цей будинок ОСОБА_7 , при цьому продаж здійснювалась саме цілого будинку, а не частини домоволодіння. 28 травня 2010 року ОСОБА_7 продала будинок ОСОБА_2 , а надалі вже ОСОБА_2 в 2013 році продала будинок ОСОБА_3 . Зазначені договори купівлі-продажу від 27 квітня 2010 року, 28 травня 2010 року, 25 вересня 2013 року удаваними або недійсними з інших причин, не визнавались, реєстрація права власності на цей будинок не скасовувалась.
Аргументи учасників справи
У квітні 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала касаційну скаргу, в якій просила оскаржені рішення скасувати та передати справу на новий апеляційний розгляд. При цьому, посилалася на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не отримувала ухвалу призначення справи до розгляду та апеляційною інстанцією справу було розглянуто без її участі, чим було обмежено право приймати участь в апеляційному розгляді. Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи та не направивши ОСОБА_1 ухвалу від 10 січня 2018 року про призначення справи до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази, та встановив обставини на підставі недопустимих доказів. Як доказ відсутності спільної часткової власності зазначено договір купівлі-продажу та проігноровано судове рішення в справі № 2-2173/09 та не надано оцінки судовому рішенню в справі № 2-2173/09, яким скасовано виділ частки в домоволодінні в окремий об`єкт нерухомості.
У жовтні 2018 року ОСОБА_3 через представника ОСОБА_8 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін. Відзив мотивований безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги. Вказує, що спірний будинок на момент продажу не був в спільній власності, а реєстрацію права власності на нього не було оскаржено або скасовано. В матеріалах справи наявні ухвали суду по справі № 2-2173, якими у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поворот виконання рішення шляхом скасування права власності за ОСОБА_4 на житловий будинок літ. А - вімовлено. Вказані обставини свідчать про те, що позивач не був співвласником спірного будинку, не мав переважного права на його купівлю і відповідачі не були зобов`язані повідомляти позивача про намір продати будинок. Станом на день відчуження спірне майно не може розглядатися як частка у спільній частковій власності, фактично і юридично є відокремленим нерухомим майном, відносно якого не можуть бути застосовані положення статті 362 ЦК України. Вид права власності, у тому числі спільна власність, визначається у правовстановлюючих документах. В даному випадку всі правовстановлюючі документи свідчать про те, що будинок в спільній частковій власності не перебував.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2020 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про приєднання до справи додаткових матеріалів та призначено справу до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
У частині третій статті 368 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи апеляційним судом) передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 369 України (в редакції, чинній на момент розгляду справи апеляційним судом) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 10 січня 2018 року ухвалено проводити розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 грудня 2017 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2020 року в справі № 753/17720/18 (провадження № 61-17201св19) зроблено висновок, що «приписи частини першої статті 369 ЦПК України щодо письмового провадження за наявними у справі матеріалами можуть бути застосовані судами апеляційної інстанції лише у випадку, якщо позивачем заявлені виключно вимоги майнового характеру і розмір ціни позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Якщо ж у справі наявні вимоги немайнового характеру, то розгляд такої справи у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи».
У справі, що переглядається ОСОБА_1 заявлено майнову (перевести права та обов`язки покупця на жилий будинок літ. А, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу від 29 вересня 2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Будніковою Ю. С., з ОСОБА_3 на ОСОБА_1 ) та немайнову (визнати ОСОБА_1 покупцем зазначеного майна за договором купівлі-продажу від 29 вересня 2013 року) вимогу.
Таким чином, розгляд цієї справи судом апеляційної інстанції мав відбуватися з повідомленням учасників справи і колегія суддів вважає помилковим висновок апеляційного суду про можливість розгляду цієї справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.
У частині четвертій статті 411 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) закріплено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що оскаржена постанова апеляційного суду постановлена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400 та 411 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову апеляційного суду Запорізької області від 25 березня 2018 року скасувати.
Передати справу № 333/10570/14-ц на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова апеляційного суду Запорізької області від 25 березня 2018 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: І. О. Дундар
В. І. Журавель
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук