ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2025 року

м. Київ

Справа № 333/2679/22

Провадження № 61-17278св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Ситнік О. М.

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Фаловської І. М.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сердюка Романа Вікторовича на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 20 листопада 2024 року в складі колегії суддів Подліянової Г. С., Кочеткової І. В., Онищенка Е. А.,

в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому зазначила, що з 15 вересня 2016 року вона та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 .

Спільне життя між сторонами не склалося, шлюбні відносини припинені з січня 2019 року, сторони проживають окремо, спільне життя та збереження сім`ї не можливе, тому просила розірвати укладений між сторонами шлюб.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

14 грудня 2022 року рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя позов задоволено. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 15 вересня 2016 року Олександрівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 260, - розірвано. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Після розірвання шлюбу позивачці залишено шлюбне прізвище - ОСОБА_4 .

Рішення суду мотивовано тим, що в справі встановлено, що подальше спільне життя сторін і збереження шлюбу суперечить їх інтересам.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

20 листопада 2024 року ухвалою Запорізького апеляційного суду відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2022 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Сердюк Р. В. подав апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, яке мотивоване тим, що позивачка участі у розгляді справи не приймала, про існування оскаржуваного рішення суду ОСОБА_1 відомо не було. Примірник рішення, який їй був направлений судом, повернувся до суду без вручення. Із повним текстом судового рішення ознайомилася та фактично отримала його тільки 03 жовтня 2024 року під час ознайомлення з матеріалами справи. З рішенням суду ОСОБА_1 не згодна, оскільки вона з позовною заявою до суду не зверталася, не підписувала її через те, що розривати шлюб з ОСОБА_2 наміру не мала. Просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки вважає, що строк подання апеляційної скарги пропущено із поважних причин.

Водночас матеріалами справи підтверджено, що інтереси ОСОБА_1 у справі представляла адвокат Трачук Н. І. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги, яка заявляла про проведення розгляду справи 14 грудня 2022 року у відсутність позивачки та її представника, і вказувала, що позов підтримує, просить його задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, що свідчить про обізнаність ОСОБА_1 та її представника про розгляд справи 14 грудня 2022 року.

Належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 не підписувала позовну заяву та не укладала з адвокатом Трачук Н. І. договору про надання правничої (правової) допомоги, матеріали справи не містять.

ОСОБА_1 10 жовтня 2023 року особисто зверталася до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із заявою (вх. №33130) про видачу копії рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2022 року, що також свідчить про її обізнаність про ухвалення судового рішення у цій справі.

Проте апеляційна скарга була подала лише 30 жовтня 2024 року, тобто через 1 рік 20 днів після написання ОСОБА_1 першої заяви про видачу копії судового рішення, складеної 10 жовтня 2023 року.

Відтак, підстави стверджувати про те, що ОСОБА_1 не було відомо про розгляд справи за її позовом, яка своєчасно та належним чином повідомлялася судом першої інстанції про судові засідання, відсутні.

Інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення зміст апеляційної скарги не містить. Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Сердюка Р. В. про поновлення строку на апеляційне оскарження не підлягає задоволенню, тому апеляційне провадження в справі не може бути відкрите.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

26 грудня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Сердюка Р. В. на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 20 листопада 2024 року, в якій він просить ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам її апеляційної скарги про те, що наміру розірвати шлюб з відповідачем вона не мала, позовну заяву про розірвання шлюбу та додатки до неї вона не підписувала. Ордер, який виданий адвокатом на представництво її інтересів в суді першої інстанції, має ознаки підроблення та вказує на його недопустимість як доказу на підтвердження повноважень. На підтвердження своїх доводів просила суд апеляційної інстанції провести в справі почеркознавчу експертизу.

Позивачка ознайомилася з матеріалами справи та отримала рішення суду першої інстанції про розірвання шлюбу тільки в жовтні 2024 року, тому апеляційна скарга від 30 жовтня 2024 року подана нею в межах тридцятиденного строку на апеляційне оскарження, у зв`язку з чим апеляційний суд необґрунтовано відмовив їй у відкритті апеляційного оскарження.

Доводи інших учасників справи

Відзивів на касаційну скаргу не надходило.

У лютому 2025 року адвокат Трачук Н. І. через підсистему «Електронний суд» направила до Верховного Суду повідомлення про те, що є неправдивими доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що вона не мала наміру розірвати шлюб з відповідачем, не подавала в справі позовну заяву та не уповноважувала адвоката Трачук Н. І. представляти інтереси в справі, на підтвердження чого додала скріншоти переписки з позивачкою. Повідомила, що вже після розгляду справи позивачка консультувалася з нею як адвокатом щодо права на отримання грошових виплат у зв`язку з загибеллю відповідача.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема, ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) гарантовано право кожної особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до вимог частини першої та другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною (частини перша, третя статті 4 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (частина перша статті 5 ЦПК України).

У частинах першій, тертій статті 13 ЦПК України закріплено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Водночас учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша стаття 44 ЦПК України).

У статті 174 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Поданням заяв по суті справи є правом учасників справи.

У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи (частини перша, друга статті 175 ЦПК України).

У разі, коли заяву зокрема, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, така заява повертається позивачеві (пункт 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України).

Передбачений пунктом 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України процесуальний наслідок суд застосовує до відкриття провадження у справі. Якщо про вказані обставини стало відомо після відкриття провадження у справі, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо його подала особа, яка не має цивільної процесуальної дієздатності; якщо від імені заінтересованої особи його подала особа, яка не має повноважень на ведення справи (пункти 1 і 2 частини першої статті 257 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 199/1478/17 (провадження № 14-52цс19).

Велика Палата Верховного Суду, досліджуючи питання, пов`язані з посвідченням заявником процесуального документа своїм письмовим підписом, в ухвалі від 11 вересня 2024 року виснувала, що підпис - це графічний знак або набір знаків, який особа ставить на документі для підтвердження його автентичності, згоди або авторства.

Зазвичай підпис розташовується у кінці документа після його основного тексту та відомостей про додатки (у разі їх наявності).

Наведене зумовлене тим, що підпис ідентифікує автора і слугує задля підтвердження того, що особа, яка його підписала, ознайомлена із документом і погоджується з його змістом. В юридичному сенсі, підпис є підтвердженням певної дії, угоди чи зобов`язання і надає документу юридичну силу.

У цивільному судочинстві судовий процес ініціюється з метою вирішення правової проблеми, щодо розв`язання якої сторони не дійшли згоди. Цей процес є доволі формалізованим і детально визначеним законом, тому надання його учасникам під час реалізації їхніх процесуальних прав можливості вчиняти дії, які викликатимуть сумнів щодо їхніх правових наслідків, не відповідатиме завданню цивільного судочинства.

Такої ж позиції дотримується у своїй практиці й Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у роз`ясненні «Типові помилки під час заповнення заяви і як їх уникнути» (Common Mistakes in Filling in the Application Form and How to Avoid Them) помилкою № 5 визначив надсилання документів без оригінального підпису в кінці (not sending the application form with the original signature at the end).

Отже, належним виконанням вимог процесуального закону щодо підписання письмового документа є здійснення особою підпису після основного тексту цього документа чи відомостей про його додатки (у разі їх наявності).

Із матеріалів справи вбачається, що 07 липня 2022 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя подано позовну заяву про розірвання шлюбу за підписом ОСОБА_1 (а. с. 1).

12 липня 2022 року ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі, призначено підготовче засідання на 14 вересня 2022 року (а. с. 9).

Судову повістку про виклик до суду в судове засідання, призначене на 14 вересня 2022 року, ОСОБА_1 не отримала, про що свідчить конверт з поштовим відправленням, який повернувся до суду без вручення з поміткою працівника пошта «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 11).

14 вересня 2022 року до суду звернулася адвокат Трачук Н. І. з заявою про проведення підготовчого судового засідання 14 вересня 2022 року за відсутності позивачки та її представника, просила призначити справу до судового розгляду. До заяви додала ордер на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 , у якому зазначено, що він виданий на підставі договору про надання правової допомоги від 01 липня 2022 року (а. с. 13, 14).

Водночас договір про надання правової допомоги від 01 липня 2022 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Трачук Н. І., або його фотокопія, у матеріалах справи відсутній.

Доказів про отримання ОСОБА_1 судової повістки про виклик до суду в судове засідання, відкладене на 05 жовтня 2022 року, матеріали справи не містять.

05 жовтня 2022 року адвокат Трачук Н. І. звернулася до суду першої інстанції із заявою про проведення підготовчого судового засідання 05 жовтня 2022 року за відсутності позивачки та її представника, просила призначити справу до судового розгляду (а. с. 16).

05 жовтня 2022 року сторони в судове засідання не з`явилися, ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10 листопада 2022 року (резервна дата 14 грудня 2022 року) (а. с. 18).

Доказів про отримання ОСОБА_1 судової повістки про виклик до суду в судове засідання, відкладене на 10 листопада 2022 року, матеріали справи не містять. Судову повістку про виклик до суду в судове засідання, призначене на 14 грудня 2022 року, ОСОБА_1 не отримала, про що свідчить конверт з поштовим відправленням, який повернувся до суду без вручення з поміткою працівника пошта «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 25).

Отже, всі поштові направлення сторонам повернулися до суду з поміткою працівника пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

На всій повернутій до суду поштовій кореспонденції, яка направлялася відповідачу ОСОБА_2 , стоїть помітка начальника гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 : «не проживає».

13 грудня 2022 року адвокат Трачук Н. І. звернулася до суду першої інстанції із заявою про проведення судового засідання 14 грудня 2022 року за відсутності позивачки та її представника. Зазначила, що підтримує позов, просить його задовольнити. Не заперечує проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення (а. с. 23).

14 грудня 2022 року сторони в судове засідання не з`явилися, Комунарський районний суд м. Запоріжжя ухвалив заочне рішення про задоволення позову про розірвання шлюбу (а. с. 28, 29).

23 та 27 січня 2023 року адвокат Трачук Н. І. отримала копії заочного рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2022 року (а. с. 31, 32).

10 жовтня 2023 року в суді зареєстровано заяву ОСОБА_1 про видачу копії рішення суду (а. с. 34).

03 жовтня 2024 року ОСОБА_1 ознайомилася з матеріалами справи та отримала копію заочного рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2022 року. В заяві про надання рішення зазначила, раніше судове рішення не отримувала, була змушена терміново виїхали за кордон (а. с. 35, 36).

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2022 року, апеляційний суд керувався тим, що ОСОБА_1 не довела поважності причин для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, а зазначені нею підстави для поновлення такого строку є тільки формальне посилання на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Вказав, що особисто ОСОБА_1 звернулася 10 жовтня 2023 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із заявою про видачу копії рішення суду від 14 грудня 2022 року, що також свідчить про її обізнаність про ухвалення судового рішення в цій справі ще 10 жовтня 2023 року. Проте, апеляційна скарга була подала лише 30 жовтня 2024 року, тобто через 1 рік 20 днів після подання ОСОБА_1 заяви про видачу копії судового рішення, складеної 10 жовтня 2023 року.

Водночас, апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_1 взагалі заперечує факт подання нею в цій справі позовної заяви про розірвання шлюбу, зазначила, що ні позов, ні додатки до позову вона не підписувала, припинення шлюбу з відповідачем суперечить її дійсному волевиявленню та інтересам.

Наголошувала, що не уповноважувала інших осіб на подання позову про розірвання шлюбу, договору та (або) довіреності з підписом ОСОБА_6 на представництво її інтересів у суді матеріали справи не містять.

На підтвердження своїх доводів заявниця просила апеляційний суд призначити в справі почеркознавчу експертизу з метою встановлення, чи виконані підписи на позовній заяві та додатках до неї самою ОСОБА_1 (а. с. 44).

Враховуючи зазначені обставини та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд мав першочергово перевірити доводи заявниці про те, що: 1) вона не зверталася до суду з позовом, не підписувала позовну заяву, на підтвердження чого просила призначити судову почеркознавчу експертизу; 2) адвокат Трачук Н. І. діяла самоправно.

Лише після спростування вказаних доводів і встановлення, що саме заявниця була ініціатором судового провадження, мала належним чином уповноваженого представника, якого було повідомлено як про судові засідання в справі, так і про результат розгляду позовної заяви, апеляційний суд може дослідити питання, чи порушено позивачкою процесуальний порядок звернення до суду з апеляційною скаргою.

Апеляційний суд не надав доводам позивачки оцінки, не врахував її процесуальної поведінки, передчасно відмовив у відкритті провадження, не надавши можливості довести факт відсутності волевиявлення на звернення до суду в порядку, передбаченому статтями 4 12 13 ЦПК України.

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, місто Венеція, 25-26 березня 2011 року).

ЄСПЛ у справі «Воловік проти України» (рішення від 06 грудня 2007 року) зазначив, що якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду.

Отже, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, у зв`язку із чим підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Положеннями пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що порушення норм процесуального права допущені судом апеляційної інстанції, то справу необхідно направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сердюка Романа Вікторовича задовольнити.

Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 20 листопада 2024 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції на новий розгляд зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. М. СитнікСудді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк І. М. Фаловська