Постанова

Іменем України

29 січня 2021року

м. Київ

справа № 333/4510/18

провадження № 61-23329св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: приватний нотаріус Вакуленко Світлана Олександрівна, Комунарський районний у м. Запоріжжі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 травня 2019 року в складі судді Холода Р. С. та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 листопада 2019 року в складі колегії суддів: Крилової О. В., Бєлки В. Ю., Онищенко Е. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 , 1929 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті залишалась спадщина у вигляді ј частини квартири АДРЕСА_1 та приватним нотаріусом Вакуленко С. О. була відкрита спадкова справа № 1/2018. Позивач є спадкоємицею першої черги, заповіт ОСОБА_3 складений не був. Однак, вже після смерті батька ОСОБА_1 дізналась, що 05 березня 2016 року ОСОБА_3 одружився з ОСОБА_2 у Комунарському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції.

Позивач вважала, що цей шлюб є фіктивним, виходячи з того, що ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_3 з метою отримання спадщини, тому що про цей шлюб нікому не було відомо, існувала велика різниця у віці між батьком та ОСОБА_2 ; остання ніколи не проживала та не була зареєстрована разом із її батьком квартирі АДРЕСА_1 ; сумісного господарства між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ніколи не було, також не було мети й створення сім`ї. Вважає, що шлюб був укладений тільки з метою отримання квартири та її продажу, а не з наміром створити сім`ю.

Посилаючись на зазначені обставини позивач просила визнати недійсним у зв`язку з фіктивністю шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований у Комунарському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції 05 березня 2016 року (актовий запис № 84).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 травня 2019 року у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано переконливих доказів на підтвердження фіктивності шлюбу, укладення його з метою отримати певні права, зокрема отримання спадщини. Також позивач не довела відсутності у відповідача та її батька ОСОБА_3 реального наміру створити сім`ю і набути прав та обов`язків подружжя. Самі по собі доводи позивача про те, що метою укладення шлюбу для відповідача було отримання спадщини, не дають підстав для визнання шлюбу недійсним.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 26 листопада 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність будь-яких переконливих доказів на підтвердження фіктивності шлюбу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 травня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 листопада 2019 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У лютому 2019 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що судами неправильно встановлені фактичні обставини справи, оскільки сама ОСОБА_2 в судовому засіданні повідомляла, що вони із ОСОБА_3 постійно не жили, свої речі до квартири батька вона не перевозила, оскільки останній був проти цього. При цьому заявник посилається на те, що відповідач не вела спільного побуту з її батьком, а купівля холодильника і заміна дверей дійсно була, проте ці речі були придбані за особисті кошти батька, за її участі та за участі її цивільного чоловіка. Про те, що ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя також підтвердили допитані в судових засіданнях свідки. Відповідач ніколи не піклувалася про батька та не приймала участь в його похованні.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У січні 2020 рок ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення залишити без змін, посилаючись на те, що судами прийняті законні та обґрунтовані судові рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

05 березня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладений шлюб, зареєстрований Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 84 (а. с. 44).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (а. с. 19).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Статтею 24 СК України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Реєстрація шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, а також з особою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, має наслідки, встановлені статтями 38-40 цього Кодексу.

Відповідно до статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією і законами України.

Підставою недійсності шлюбу є порушення вимог, встановлених статтями 22 24 - 26 СК України (стаття 38 цього Кодексу).

Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства (частина перша статті 40 СК України).

Відповідно до частини другої статті 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя.

При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення (частина друга статті 41 СК України).

За рішенням суду шлюб обов`язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності. Причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі тощо. У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім`ї тощо. Саме по речах неправового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу. Водночас слід мати на увазі, що відсутність наміру створити сім`ю у момент укладення шлюбу може бути цілком компенсовано його появою після реєстрації шлюбу, коли за всіма об`єктивними обставинами можна стверджувати, що у особи з`явився намір створити сім`ю, наприклад коли після реєстрації шлюбу, який мав ознаки фіктивності, особи почали разом проживати, вести спільне господарство, дружина завагітніла або у подружжя народилися діти, батько піклується про дружину та дітей, подружжя запрошує до себе своїх батьків та друзів, підтримують інтимні стосунки, разом відпочивають та відвідують своїх рідних та близьких тощо.

Статтею 42 СК України встановлено, що право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв`язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена.

Звертаючись до суду з вказаним позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що її батько не міг укласти шлюб, тому що він не повідомляв про це нікого з родичів, в тому числі й її, відповідач не проживала з її батьком, вони не вели спільний побут, вони мали значну різницю у віці, а тому шлюб мав фіктивний характер та був укладений відповідачкою з метою отримання спадщини.

Відповідно до пункту 4 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода у наданні суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Системний аналіз наведених процесуальних норм дозволяє дійти висновку, що кожна сторона зобов`язана вжити заходів та надати докази на підтвердження тієї обставини, на яку вона посилається як на підставу для задоволення вимоги чи навпаки на заперечення існування такі обставини, а суд, виходячи з наданих сторонами доказів здійснює їх оцінку.

Відхиляючи заявлені позивачем вимоги, суди зазначили, що різниця у віці (на момент одруження ОСОБА_3 було 86 років, а ОСОБА_2 - 74 роки) не доводить фіктивність укладення шлюбу, окреме місце реєстрації подружжя саме по собі не може бути підставою для визнання шлюбу недійсним (фіктивним), а у положеннях Сімейного кодексу України відсутній обов`язок подружжя проживати або бути зареєстрованими за однією адресою.

Відмовляючи у позові суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтовано виходив з недоведеності позовних вимог, з огляду на те, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження фіктивності шлюбу, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Доводи касаційної скарги про те, що судами неправильно встановлені фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не заслуговують на увагу, оскільки по своїй суті зводяться до необхідності переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, а суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями переоцінки доказів.

Суд касаційної інстанції вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам закону та не суперечать обставинам, що мають значення для справи, судами правильно застосовано закон, який підлягав до застосування, а тому підстав для скасування оскаржених судових рішень немає.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 401 409 416 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 травня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв С. О. Карпенко І. М. Фаловська