Постанова

Іменем України

27 липня 2023 року

м. Київ

справа № 334/10099/21

провадження № 61-10880св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2022 року в складі судді Бредіхіна Ю. Ю. та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 вересня 2022 року в складі колегї суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Подліянової Г. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача на його користь майнову шкоду, завдану працівником, у розмірі 50 560, 00 грн.

На обґрунтування вимог зазначало, що відповідач працював у позивача на посаді водія. 28 грудня 2019 року сторони уклали договір про повну матеріальну відповідальність № 9, за умовами якого відповідач прийняв на себе зобов`язання зі збереження автомобіля марки Мегсеdes-Веnz 190Е, державний номерний знак НОМЕР_1 . В ході здійснення інвентаризації майна виявлено в наявності лише частину кузова автомобіля чорного кольору з інвентарним номером НОМЕР_2 , на якому відсутній заводський номер та державний номерний знак НОМЕР_1 , у зв`язку з чим автомобіль неможливо ідентифікувати.

07 жовтня 2021 року здійснено незалежну оцінку вартості матеріального збитку, нанесеного власнику колісного транспортного засобу. Відповідно до звіту сума збитків складає 50 560 грн, яку позивач просив стягнути з ОСОБА_1 .

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), у якому просив суд визнати недійсним договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 28 грудня 2019 року № 9, укладений між ним та відповідачем за зустрічним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що посада водія транспортного засобу не входить до переліку посад і робіт, які обіймаються або виконуються робітниками, з якими роботодавець може укладати письмові договори про повну матеріальну відповідальність. Тому оспорюваний договір № 9 від 28 грудня 2019 року не має жодної юридичної сили.

Короткий зміст судових рішень в справі

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2022 року в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не належить до категорії працівників, з якими на підставі статті 135-1 КЗпП України може укладатися договір про повну матеріальну відповідальність. Позивач за первісним позовом не довів наявність передбачених статтею 134 КЗпП України підстав для покладення на ОСОБА_1 матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди, заподіяної з його вини. Оскільки договір про повну матеріальну відповідальність є нікчемним в силу закону, зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Не погоджуючись з указаним судовим рішенням, Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) оскаржило його в апеляційному порядку та просило скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову та ухвалити в цій частині нове рішення про його задоволення.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 21 вересня 2022 року рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2022 року в оскаржуваній частині залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач за первісним позовом не довів, що за ОСОБА_1 був закріплений та переданий спірний автомобіль у належному технічному стані вартістю 50 560 грн. Вказане суперечить балансовій відомості про його остаточну вартість у сумі 960 грн і складеним у 2011 році документам про його зношеність на 90 % та заборону його експлуатації. Відомостей про те, що цей автомобіль на час передачі на баланс позивача був відремонтований та експлуатувався, немає.

Позивач за первісним позовом не довів факт нестачі спірного автомобіля, оскільки відповідно до протоколу інвентаризаційної комісії ідентифікувати наявні залишки автомобіля із самим автомобілем неможливо, необхідно провести технічне експертне дослідження, чого зроблено не було.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2022 року Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило скасувати рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 вересня 2022 року в частині відмови у задоволенні первісного позову та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування касаційної скарги зазначало про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Розглядаючи справу про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілісності майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (пункт 1 статті 134 КЗпП України), суд зобов`язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно зі статтею 135-1 КЗпП України може бути укладено такий договір, та чи був він укладений. При відсутності цих умов на працівника може бути покладена обмежена матеріальна відповідальність за заподіяну ним шкоду, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Апеляційний суд не врахував відсутність вимог до характеристик колісних транспортних засобів, які підлягають закріпленню в передавальному акті відповідно до статті 107 ЦК України та вимог наказу Міністерства фінансів України від 17 червня 2015 року № 572, що свідчить про неправильне застосування зазначених норм матеріального права та про передчасність висновків апеляційного суду про неможливість ідентифікації спірного колісного транспортного засобу.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Ленінського районного суду м. Запоріжжя.

09 січня 2023 року справа № 334/10099/21 надійшла до Верховного Суду.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 направила відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Судові рішення в частині вирішення зустрічного позову в касаційному порядку не оскаржувалися, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що на підставі наказу в.о. начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 26 грудня 2019 року № 1206-и ОСОБА_1 з 28 грудня 2019 року прийнято на посаду водія автотранспортних засобів Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника.

28 грудня 2019 року сторони уклали договір № 9 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність з метою забезпечення збереження матеріальних цінностей, що належать Південно-Східному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Дніпро), а саме: автомобілів марки MERCEDES-BENZ С220, державний номерний знак НОМЕР_3 , та марки MERCEDES-BENZ 190Е, державний номерний знак НОМЕР_1 . Жодні інші зовнішні та внутрішні ознаки автомобілів, їх стан, номери двигуна чи кузова, колір, роки випуску, у договорі не зазначені.

01 жовтня 2020 року було проведено інвентаризацію необоротних активів Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі, в тому числі й транспортних засобів.

Згідно розписки ОСОБА_1 від 01 жовтня 2020 року, що міститься в інвентаризаційному описі, він є матеріально відповідальною особою за два автомобілі MERCEDES-BENZ. У вказаній розписці не зазначено державних номерних знаків автомобілів, номерів двигуна чи кузова. Рік випуску автомобіля з інвентарним номером НОМЕР_2 2007 , рік випуску автомобіля з інвентарним номером 1015000032 - 2001.

Відповідно до наказу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 29 червня 2021 року № 553/8 «Про затвердження комісії зі списання автомобіля MERCEDES-BENZ 190 E,VIN- НОМЕР_5 » (зі змінами, внесеними наказом від 08 липня 2021 року № 592/8) комісією зі списання автомобіля 14 липня 2021 року проведено інвентаризацію транспортного засобу, який обліковується за Комунарським відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Згідно з протоколом інвентаризаційної комісії від 14 липня 2021 року, комісією було встановлено наявність лише частини автомобіля чорного кольору, а не червоного, як зазначено у техпаспорті на цей автомобіль, зазначено про неможливість ідентифікувати наявну частину автомобіля з об`єктом, що інвентаризується, та прийнято рішення щодо необхідності проведення технічної експертизи. Вказана експертиза в подальшому проведена не була.

Відповідно до звіту незалежної експертної оцінки № 95/2 від 07 жовтня 2021 року сума збитку, завданого нестачею автомобіля MERCEDES-BENZ 190 E, державний номерний знак НОМЕР_1 , складає 50 560,00 грн. Огляд транспортного засобу не проводився через його фізичну відсутність, а ідентифікація проводилась за даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Розмір матеріального збитку визначено у вигляді середньої ринкової вартості колісного транспортного засобу.

Згідно акту технічного огляду транспортного засобу УДАІ УМВС України в Запорізькій області від 13 жовтня 2011 року, автомобіль MERCEDES- BENZ 190 E, державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуває в несправному стані.

Відповідно до акту технічного стану, затвердженого начальником Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Чорноус В. М. 14 жовтня 2011 року, автомобіль MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_1 , 1986 року випуску, двигун № НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 , перебуває у непридатному технічному стані внаслідок інтенсивного використання, відновлення автомобіля економічно недоцільне, використання його комплектуючих надалі неможливе. Комісія запропонувала списати вказаний автомобіль з обліку як непридатний для подальшого використання з наступною здачею в металобрухт.

У зв`язку з вказаними обставинами 17 жовтня 2011 року начальник Комунарського ВДВС Запорізького МУЮ ГУЮ у Запорізькій області звернувся до Головного управління юстиції в Запорізькій області із заявою про списання спірного автомобіля як такого, що відновленню не підлягає.

Відповідно до письмових пояснень начальника Комунарського ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Шабали І. від 26 серпня 2021 року на ім`я заступника начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро), спірний транспортний засіб вже з часу його призначення на цю посаду 03 червня 2019 року не використовувався, перебував не на ходу та у неналежному стані.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Працівники зобов`язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді (стаття 131 КЗпП України).

Пунктом п`ятим статті 134 КЗпП України передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Під прямою дійсною шкодою необхідно розуміти, зокрема втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати.

Отже, за змістом зазначених норм матеріального права, вирішуючи спори щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен установити такі факти: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду в повному обсязі. При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві (стаття 138 КЗпП України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З матеріалів справи вбачається, що у передавальному акті за 28 грудня 2019 року, згідно якого з балансу Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на баланс Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) передавалися активи, відсутні відомості про передачу спірного автомобіля MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_1 , 1986 року випуску, який, як стверджує позивач, було в подальшому передано на зберігання ОСОБА_1 , та зазначено лише про передачу автомобіля MERCEDES без ідентифікуючих ознак, ліквідаційною вартістю 960 грн.

Встановивши, що позивач за первісним позовом за допомогою належних, достатніх та допустимих доказів не довів, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку був переданий на відповідальне зберігання спірний автомобіль MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_1 , у належному технічному стані вартістю 50 560 грн, та внаслідок його неправомірних дій вказане майно було знищено, суди дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на його недоведеність.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 вересня 2022 року в частині вирішення вимог первісного позовузалишити без змін.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 вересня 2022 року в частині вирішення вимог первісного позову Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) до ОСОБА_1 про стягнення шкоди залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко